Справа № 815/7423/13-а
05 грудня 2013 року
15год.57хв.
Зала судових засідань №19
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Аракелян М.М.
За участю секретаря - Малени В.І.
За участю сторін:
Від позивача: Шевченко М.В. - за довіреністю
Від відповідача: Покотило Д.Ю. - за довіреністю
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ Сервіс» до Південної митниці Міндоходів про скасування та визнання протиправними рішення та картки відмови
До суду надійшла адміністративна позовна заява ТОВ «ТБ Сервіс», в якій позивач просить суд скасувати та визнати протиправним рішення про коригування митної вартості товарів №500040001/2013/410015/2 від 31.07.2013р., та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500040001/2013/00344 (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при подачі ним (декларантом) вантажної митної декларації відповідач протиправно та безпідставно не погодився з визначеною позивачем митною вартістю та запропонував надати додаткові документи, які позивачем були подані у повному обсязі, проте безпідставно не взяті до уваги під час прийняття оскаржених картки відмови та рішення про коригування митної вартості. Позивачем у ВМД зазначено вірну назву експортера на англійській мові. В митній декларації країни відправлення відсутня інформація стосовно артикулів товару, а отже безпідставним є посилання відповідача на зазначення в ній інших артикулів ніж в інвойсі. Платіжне доручення, за яким було оплачено товар, містить усі необхідні реквізити та посилання саме на інвойс не є обов'язковим. Підозри щодо автентичності печатки експортера є необґрунтованими. Позивач вказує, що відповідачем безпідставно в оскаржуваному рішенні вказується на застосування резервного методу для визначення митної вартості товару та при цьому робиться посилання на інші митні декларації. Також відповідачем порушено встановлені строки митного оформлення товарів.
Відповідач з адміністративним позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, зазначаючи, що з боку Південної митниці не було порушень прав позивача, картка відмови та рішення про коригування митної вартості товарів відповідача ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. За результатами візуальної перевірки поданих позивачем документів встановлено, що вони містять розбіжності (а саме: - в наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення зазначений інший експортер товару, ніж у поданій МД №500040001/2013/18596; - в копії митної декларації країни відправлення зазначені інші артикули на товари ніж у інвойсі №VTC03/SNT від 06.06.13 та пакувальному листі №VTC03/SNT/01 від 06.06.13; - в платіжному дорученні №1402 від 02.07.2013 відсутнє посилання на інвойс №VTC03/SNT від 06.06.13, саме за яким здійснюються розрахунки; - на відбитку печатки експортера відсутня назва фірми-експортера, а зазначені інші відомості, що викликає підозру в автентичності печатки). Подані позивачем додаткові документи не усунули розбіжностей та неточностей у визначеній самостійно ним митній вартості. Попередні методи визначення митної вартості у даному випадку не могли бути застосовані, отже відповідачем було обґрунтовано застосовано шостий, резервний метод.
У судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали викладені позиції по суті спору.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 10.02.2013р. між VIETTIEP CRYSTAL CO. LTD (В'єтнам) - продавець, та ТОВ «ТБ Сервіс» (покупець) було укладено зовнішньоекономічний контракт № VTC01, відповідно до якого Продавець продає, а покупець купує наступні види товарів: посуд скляний столовий та кухонний, посудини для пиття скляні столові та кухонні, ограновані та не ограновані, механічного виготовлення в асортименті, вироби для оздоблення житла скляні.
На виконання вказаного контракту позивачем придбано товар загальною вартістю 18802,14 доларів США за партію товару, на умовах поставки FOB-HAI PHONG В'єтнам (Інкотермс 2000) згідно інвойсу №VTC 03/SNT від 06.06.2013р.
Для здійснення митного оформлення товару 31.07.2013р. о 10:00год. позивачем до відділу митного оформлення № 1 м/п «Іллічівськ» подано митну декларацію, електронну копію якої зареєстровано за № 500040001/2013/018596, на вантаж: посуд скляний та кухонний, механічного виготовлення в асортименті: Салатник арт. 9201 у кількості 14040 шт. запаковані у 130 коробок по 108 у кожній. Салатник арт. 9203 у кількості 22572 шт. запаковані у 209 коробок по 108 шт. у кожній торговельної марки S&T. Країна виробництва В'єтнам. Виробник «VIETTIEP CRYSTAL CO., LTD».
Вказана декларація була подана разом з відповідними документами.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами візуальної перевірки поданих документів відповідачем встановлено, що ці документи містять розбіжності, а саме: - в наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення зазначений інший експортер товару ніж у поданій МД №500040001/2013/18596; - в копії митної декларації країни відправлення зазначені інші артикули на товари ніж у інвойсі №VTC03/SNT від 06.06.13 та пакувальному листі №VTC03/SNT/01 від 06.06.2013р; - в платіжному дорученні №1402 від 02.07.2013 відсутнє посилання на інвойс №VTC03/SNT від 06.06.13, саме за яким здійснюються розрахунки; - на відбитку печатки експортера відсутня назва фірми-експортера, а зазначені інші відомості, що викликає підозру в автентичності печатки.
Повідомленням інспектора відділу митного оформлення №1 м/п „Іллічівськ" позивачу було запропоновано надати додаткові документи, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, які відповідають опису (артикулам) товарів, заявлених до митного оформлення; 3) калькуляцію виробника товару.
31.07.2013р. о 15.47год. позивачем було додатково надано роз'яснення стосовно викладених відповідачем зауважень та надано виписку з бухгалтерської документації № 3 від 30.07.13, специфікацію від 10.02.2013, прайс - лист від 10.02.2013, калькуляцію від 06.06.2013.
Південною митницею за результатами опрацювання поданої декларації та доданих документів прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №500040001/2013/410015/2 від 31.07.2013р., відповідно до яких митну вартість за одиницю товару визначено наступних розмірах: по товару 1 - 2,04дол. США за 1 кг., по товару 2 - 2,04дол. США за 1 кг., по товару 3 - 2,1605дол. США за 1 кг. із застосуванням шостого, резервного методу визначення митної вартості.
Підстави для прийняття вказаного рішення визначені у розділі «обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості».
Також відповідачем у зв'язку із цим було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500040001/2013/00344 від 31.07.2013р.
Відповідно до положень ч.7 ст.55 та п.2 ч.1. ст.309 Митного кодексу України, отримавши рішення про коригування митної вартості, позивач звернувся до відповідача за дозволом на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання про сплату до державного бюджету обов'язкових платежів за митною вартістю, визначеною митним органом, що підтверджується ВМД № 500040001/2013/018930, поданою 02.08.2013 року.
За ВМД № 500040001/2013/018930 від 02.08.2013р. вантаж був випущений у вільний обіг.
Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості товарів №500040001/2013/410015/2 від 31.07.2013р., та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500040001/2013/00344, позивач оскаржив їх до суду.
Суд не вбачає підстав для висновку про обґрунтованість та відповідність законодавству позовних вимог виходячи з такого.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Частинами 1, 2 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до частин 1-3 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, відповідачем правомірно, запропонував декларанту надати додаткові документи, у зв'язку із встановленням у поданих в підтвердження визначеної митної вартості певних розбіжностей (а саме: - в наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення зазначений інший експортер товару, ніж у поданій ВМД №500040001/2013/18596; - в копії митної декларації країни відправлення зазначені інші артикули на товари ніж у інвойсі №VTC03/SNT від 06.06.13 та пакувальному листі №VTC03/SNT/01 від 06.06.13; - в платіжному дорученні №1402 від 02.07.2013 відсутнє посилання на інвойс №VTC03/SNT від 06.06.13, саме за яким здійснюються розрахунки; - на відбитку печатки експортера відсутня назва фірми-експортера, а зазначені інші відомості, що викликає сумнів в автентичності печатки).
Однак як обґрунтовано зазначено відповідачем та встановлено судом із матеріалів справи, у поданій позивачем калькуляції виробника, в колонках під назвою «label cost», «decal cost» зазначені нульові показники, що означає, що вартість наклейок та етикеток нульова; у колонці під назвою «packing cost», тобто вартість пакування, зазначено нульові значення, крім вартості пакування попільнички (0,01). З цього виходить, що вартість маркування та пакування нульова (за виключенням однієї одиниці товару), хоча в митній декларації №500040001/2013/18596 зазначене пакування - картонні короби. Транспортування стаканів артикула під №9355 має також показник 0,0.
У специфікації та прайс-листі зазначені моделі посуду, які співпадають з моделями в експортній декларації країни відправлення, але так само не містять артикулів, які зазначені в інвойсі, пакувальному листі, тому не має можливості однозначно визначити, що задекларовані позиції посуду в ВМД №500040001/2013/18596 стосуються поданих специфікації та прайс-листу.
На печатці експортера відсутні визначена у документах назва продавця VIET ТІЕР CRYSTAL CO., LTD, вона містить наступний текст: «cоng ty t.n.h.h. phale viet tiep thаi binh».
Стосовно назви експортера в митній декларації країни-експортера та його адреси, то в перекладі зазначено російською мовою: «Фирма TNHH Фале, Вьеттиеп, Тхай Бинь, Тай Занг, Тиень Хай, Тхай Бинь», а в МД №500040001/2013/18596 - «VIET TIEP CRYSTAL CO., LTD, Tay Giang-Tien Hai-Thai Binh - Viet Narrt.», що не можливо ідентифікувати як ідентичні назви.
Крім того, в платіжному дорученні №1402 від 02.07.2013 відсутнє посилання на інвойс №VTC03/SNT від 06.06.13, саме за яким здійснюються розрахунки. В ньому є посилання тільки на контракт №VTC01 від 10.02.13, сума якого складає 500 тис. дол. США, тому суму, вказану в платіжному дорученні №1402 від 02.07.2013 неможливо віднести до даної партії товару.
З вказано можна зробити висновок, що позивачем надано на вимогу відповідача неналежні документи, якими не усунуто виявлені розбіжності та суперечності.
До того ж, відповідно до відомостей зазначених в ВМД від 31.07.2013р. №500040001/2013/018596 та ДМВ від 31.07.2013 р. №500040001/2013/018596 на додатковому аркуші А зазначено складові митної вартості, згідно з графою Б ДМВ від 31.07.2013 р. №500040001/2013/018596 до ціни товару для формування митної вартості додавались лише витрати на транспортування у загальній сумі 17701,53грн., витрати на навантаження, вивантаження товару до митної вартості товарів не включались. Згідно з даними зазначеними в бухгалтерській виписці та документами, доданими позивачем до позову, зазначено витрати на перевантаження складають 3740,83 грн. відповідно до платіжного доручення від 24.07.2013 року № 1442.
Як наголошено Верховним Судом України митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів (постанова від 10.04.2012р. по справі №21-52а12 за позовом відкритого акціонерного товариства "Грета" (далі - Товариство) до Східної митниці Державної митної служби України (далі - Митниця), Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень).
Статтею 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються при визначених обставинах. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що 6. Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
В даному випадку, позивачем невірно визначено митну вартість із застосуванням методу за ціною договору та не надано належні документи з вичерпною інформацією, яка б підтверджувала правильність визначення митної вартості, що обґрунтовано слугувало відповідачу підставою для прийняття оскаржених рішення та картки відмови.
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Вимоги що ставляться до рішення про коригування заявленої митної вартості товарів визначені ч.2 ст.55 МК України.
Прийняте відповідачем рішення відповідає вказаним вимогам.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, встановлені в ст.57 МК України.
Так, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2, ч.3 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Наявність вказаних обставин встановлена судом під час судового розгляду.
Відповідачем обґрунтовано неможливість застосування кожного попереднього методу визначення митної вартості у поданих запереченнях на позовну заяву, під ставність чого не спростована позивачем в ході судового розгляду.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Метод 2 у даному випадку не був використаний, у зв'язку з відсутністю даних стосовно фізичних характеристик товару та якості та репутації на ринку.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Згідно з ч.1 ст.61 МК України товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються.
Вказаний метод не був застосований у зв'язку з відсутністю даних стосовно схожих складових компонентів товару.
Згідно із ч.1, ч.2 ст.62 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58 - 61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною. У разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, таких компонентів: 1) витрат на виплату комісійних, що звичайно сплачуються або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду; 2) звичайних витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, та інших пов'язаних з такими операціями витрат; 3) сум податків, що підлягають сплаті в Україні у зв'язку з ввезенням (імпортом) чи продажем (відчуженням) товарів.
Застосування зазначеного методу обґрунтовано відхилено Митницею у зв'язку з відсутністю даних стосовно витрат на виплату комісійних, що були фактично сплачені або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду; звичайних витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, та інших пов'язаних з такими операціями витрат).
Частиною 1 ст.63 МК України встановлено, що для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум: 1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються; 2) обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; 3) загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.
Вказаний метод правомірно не застосовано відповідачем,з огляду на відсутність даних що надаються виробником товарів, які оцінюються, або від його імені інформації про вартість, яка повинна складатися із сум: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються; обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну).
Враховуючи викладене, Південною митницею Міндоходів обґрунтовано застосовано резервний метод визначення митної вартості щодо товару, пред'явленого до митного оформлення.
При цьому посилання позивача на порушення відповідачем встановленого ч.1 255 МК України терміну проведення митного оформлення товару не може свідчити про протиправність прийнятих рішення про коригування митної вартості та картку відмови, та не можу слугувати підставою для їх скасування, в системному зв'язку з іншими обставинами справи.
З матеріалів справи та наданих представниками сторін у судовому засіданні пояснень вбачається, що суб'єкт владних повноважень (відповідач) діяв по відношенню до позивача у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та ним законно та обґрунтовано були прийняті оскаржені позивачем рішення про коригування митної вартості товарів №500040001/2013/410015/2 від 31.07.2013р., та оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500040001/2013/00344.
Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Цей процесуальний обов'язок дотриманий Південною митницею.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ТБ Сервіс» задоволенню не підлягають у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ Сервіс» до Південної митниці Міндоходів про скасування та визнання протиправними рішення та картки відмови залишити без задоволення.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено та підписано 10.12.2013р.
Суддя М.М. Аракелян
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ Сервіс» до Південної митниці Міндоходів про скасування та визнання протиправними рішення та картки відмови залишити без задоволення.
10 грудня 2013 року.