Справа № 815/7691/13-а
03 грудня 2013 року м. Одеса
11:57
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Бойко О.Я.;
за участі:
секретаря судового засідання - Галушка Б.С.;
представника позивача - Кальницької Н.М. (за довіреністю від 07.08.2013 року);
представника відповідача - Демінської М.В. (за довіреністю від 19.06.2013 року),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Комунального підприємства «Прибрежно-експлуатаційне об'єднання Київського району» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.08.2013 року №0004721701, №0002452202 та №0002462202, -
Позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 14.08.2013 року №0004721701, №0002452202 та №0002462202.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.
На підставі направлень на проведення перевірки від 12.07.203 року №112 та №113, на підставі наказу від 12.07.2013 року №111-п та на вимогу прокуратури Київського району м. Одеси №(16-43)6013 вих. 13 від 20.06.2013 року проведено виїзну позапланову перевірку КП «Прибрежно-експлуатаційне об'єднання Київського району» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 30.06.2013 року.
За результатами цієї перевірки 31.07.2013 року відповідач склав акт №133/22-01/31506504/147.
На підставі цього акту відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення від 14.08.2013 року №0004721701, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб в розмірі 108036,18 грн., в тому числі за основним платежем 86428,94 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 21607,24 грн., №0002452202, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 184657,00 грн., в тому числі за основним платежем 147726,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 36931,00 грн., №0002462202, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 203827,00 грн., в тому числі за основним платежем 163062,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 40765,00 грн.
Позивач не погоджується з податковими повідомленнями - рішеннями Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області та вважає їх незаконними, винесеними з порушенням норм чинного законодавства та такими, що належать до скасування.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві (а.с.3-11).
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (а.с.221-224).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -
Комунальне підприємство «Прибрежно-експлуатаційне об'єднання Київського району» зареєстроване Виконавчим комітетом Одеської міської ради 05.06.2001 року за №15561200000026055 відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №169190 (а.с.15).
На підставі направлення на проведення перевірки від 12.07.201 року №112 (а.с.79) та №113 (а.с.80), наказу начальника ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 12.07.2013 року №111-п (а.с.81), на підставі вимоги прокуратури Київського району м. Одеси №(16-43)6013 вих.13 від 20.06.2013 року співробітники Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області провели документальну позапланову виїзну перевірку комунального підприємства «Прибрежно-експлуатаційне об'єднання Київського району» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 30.06.2013 року.
Перевірка проводилась з 12.07.2013 року по 24.07.2013 року.
За результатами цієї перевірки 31.07.2013 року відповідач склав акт №133/22-01/31506504/147, яким встановлені порушення позивачем п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, що виразилось в заниженні податку на прибуток на загальну суму 147726,00 грн.; п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, що виразилося в заниженні податку на додану вартість на загальну суму 163062,00 грн.; п.2.11 Порядку ведення касових операцій в національній валюті в Україні від 15 грудня 2004 року №637, в результаті чого встановлено безпідставні компенсації витрат по авансовим звітам без надання первинних підтверджуючих касових документів про фактичне використання одержаних ними грошових коштів; п.п.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.п.164.2.11, п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.168.1 ст.168, п.170.9 ст.170, п.171.2 ст.171, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в наслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 86428,94 грн.; ст51, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, до податкового розрахунку включені відомості з недостовірними даними (а.с.23-49).
На підставі цього акту відповідач прийняв спірні податкові повідомлення - рішення від 14.08.2013 року:
- №0004721701, яким позивачеві за порушення п.п.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.п.164.2.11, п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.168.1 ст.168, п.170.9 ст.170, п.171.2 ст.171, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 108036,18 грн., в тому числі за основним платежем 86428,94 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 21607,24 грн. (а.с.75),
- № 0002452202, яким позивачеві за порушення пп.44.1 ст.44, п.135.2 ст.135, п.137.1 ст.137, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 184657,00 грн., в тому числі за основним платежем 147726,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 36931,00 грн. (а.с.76),
- № 0002462202, яким позивачеві за порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 203827,00 грн., в тому числі за основним платежем 163062,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 40765,00 грн. (а.с.77).
Суд вважає, що вказані висновки про наявність зазначених порушень податкового законодавства позивачем є необґрунтованими.
Свій висновок суд обгрунтовує наступним чином.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі норми права.
Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до п.135.2 ст.135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з пп. б п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку).
Відповідно до п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Згідно з п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України платник податку повинен оподаткувати дохід, нарахований (виплачений, наданий) йому податковим агентом.
Відповідно до п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України доходом від наданих послуг та виконаних робіт визначається за датою складання акту або іншого документа, оформленого відповідно до вимог діючого законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
З огляду на матеріали справи, позивач укладав з фізичними та юридичними особами договори пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою, договори соціального розвитку та партнерства, договори про участь у проекті соціального розвитку (а.с.82-94, 114-211).
Предметом цих договорів є ділянка берегозахисних споруд у вигляді штучного піщаного пляжу, вільного від оренди.
Порядок укладення таких договорів закріплений Правилами благоустрою території міста Одеси, затвердженими рішенням Одеської міської ради №1631-VI від 23.12.2011 року.
Так, пп.3.2.4 п.3.2 р.3 вищезазначених правил передбачає, що території пляжів зобов'язані утримувати у належному стані їх балансоутримувачі або особи, яким вони передані на підставі цивільно-правових угод, відповідно до Правил устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради №1133-V від 05.04.2007 року.
Відповідно до п.1.3 Правил устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради №1133-V від 05.04.2007 року, платні послуги оздоровчо-пляжного сервісу - послуги, що надаються населенню на пляжах міста комунальними підприємствами та суб'єктами підприємницької діяльності, які експлуатують пляж, за цінами, затвердженими виконавчим комітетом Одеської міської ради, або за договірними цінами.
Також суд звертає увагу, що п.2.1.4 Правил устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради №1133-V від 05.04.2007 року, передбачає режим роботи служб громадських пляжів (у тому числі тих, що орендовані), що встановлюється з 01 травня до 01 жовтня щорічно, з 06:00 год. до 20:00 год. щодня (до особливого розпорядження міського голови).
Відповідно до вищезазначених правил позивач отримував плату тільки за період фактичного надання послуг за договором, з 01.05 по 01.10 кожного року.
З огляду на матеріали справи, суд вважає, що відповідач зробив висновки про порушення норм податкового законодавства при цьому, не приймаючи до уваги Правила устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради №1133-V від 05.04.2007 року.
Суд не погоджується з доводами відповідача, що позивач застосовував занижений тариф платних послуг (замість 9,26 грн. застосовувався тариф 2,5 грн. за кв. м.) за користування пляжем з огляду на наступне.
Так, додатком №3 до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради «Про встановлення розміру пайової участі для власників (орендарів) будівель та споруд соціально - культурного, побутового, торговельного та іншого призначення, а також власників (орендарів) пунктів дрібно - роздрібної торговельної мережі для утримання об'єктів благоустрою» №64030477 від 16.02.2012 року передбачений розмір пайової участі комунального підприємства «Прибрежно-експлуатаційне об'єднання Київського району». Пункт 7 додатку передбачає плату за пляж платних послуг у розмірі 9,26 грн. за кв. м. на місяць, пункт 8 передбачає плату за пляж платних послуг (пісок в оренді) у розмірі 2,5 грн. за кв. м. на місяць.
В судовому засіданні суд встановив, що позивач уклав договір пайової участі №15 від 06.03.2012 року з ЗАТ «Лондонська-Брістоль». Відповідно до договору підприємством утримуються берегозахисні споруди у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, яка знаходиться в оренді Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради.
Як було встановлено вище, позивач у періоді, що перевірявся, укладав договори з платниками податків про надання у користування ділянки берегозахисних споруд у вигляді штучного піщаного пляжу з метою надання повноцінного відпочинку.
Укладення договорів відбувалося на підставі рішення Одеської міської ради Про затвердження правил благоустрою території міста Одеси №1631-VI від 23.12.2011 року, якими визначено, що до об'єктів благоустрою належать пляжі, елементами благоустрою є територія узбережжя.
Вказаним рішенням затверджений Порядок визначення пайової участі власників (орендарів) будівель та споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення, а також власників (орендарів) пунктів дрібно-роздрібної торговельної мережі для утримання об'єктів благоустрою, розташованих в прибережній та парковій зонах, скверах та на територіях для експлуатації фонтанів, бюветних гідротехнічних комплексів, ставків.
Відповідно до вищевказаного дія порядку поширюється на власників (орендарів) будівель та споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення, а також на власників (орендарів) пунктів дрібно-роздрібної торговельної мережі, розташованих в прибережній та парковій зонах, скверах та на територіях для експлуатації фонтанів, бюветних гідротехнічних комплексів, ставків, та на комунальні підприємства, що утримують такі об'єкти благоустрою.
Порядок призначений для визначення розміру (долі) загального обсягу коштів, який повинні, згідно з договорами, укладеними з комунальним підприємством, що утримує об'єкти благоустрою, внести власники (орендарі) будівель та споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення, а також власники (орендарі) пунктів дрібно-роздрібної торговельної мережі.
Відповідно до Рішення Одеської міської ради «Про затвердження Правил устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси» №1631-VI від 23.12.2011 року визначено, що на території громадських пляжів суб'єктами підприємницької діяльності можуть надаватися платні послуги пляжного сервісу підвищеної якості, що за своєю природою не являється пайовою участю або орендою. Цим же рішенням визначено поняття платних послуг - це надання пляжного інвентарю (шезлонги, тапчани, пляжні парасольки та інше), прокат спортивного інвентарю, спорудження тимчасових розважальних пристроїв.
Виходячи з вищезазначеного, відповідно до розпорядження Одеського міського голови №220-01р від 21.03.2012 року сума за договором, яка підлягає сплаті до комунального підприємства нарахована вірно, що підтверджується матеріалами справи.
Суд не погоджується з думкою відповідача щодо не проведення та нарахування позивачем плати за користування ділянкою згідно договорів №3 від 12.03.2012 року, №4 від 13.03.2012 року, №5 від 14.03.2012 року, №7 від 23.03.2012 року, №8 від 23.04.2012 року
Донарахування за договорами соціального розвитку за період, що передує даті настання літнього курортного пляжного сезону та за період, що наступає після закінчення пляжного сезону, тобто до 01.05 та після 01.10 року, як вже було встановлено вище, незаконні.
Виходячи з вищезазначеного суд робить висновок, що позивач не порушував норми податкового законодавства щодо правильного ведення бухгалтерського обліку, що підтверджується відповідними розрахунками в матеріалах справи (додатками до договорів).
У відповідності до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, враховуючи викладене вище, суд встановив, що відповідач всупереч нормам Податкового кодексу України безпідставно прийняв податкові повідомлення-рішення від 14.08.2013 року №0004721701, №0002452202 та №0002462202.
Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до ч.1статті 94 КАС України: "Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідно місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його службова або посадова особа".
Відповідно до п.п.3 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, орган Державної казначейської служби України зобов'язаний стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
В даному випадку стягнення судових витрат необхідно провести шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 14.08.2013 року №0004721701, яким Комунальному підприємству «Прибрежно-експлуатаційне об'єднання Київського району» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 108036 (сто вісім тисяч тридцять шість),18 грн., в тому числі за основним платежем 86428 (вісімдесят шість тисяч чотириста двадцять вісім),94 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 21607 (двадцять одна тисяча шістсот сім),24 грн.;
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 14.08.2013 року №0002452202, яким Комунальному підприємству «Прибрежно-експлуатаційне об'єднання Київського району» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 184657 (сто вісімдесят чотири тисячі шістсот п'ятдесят сім),00 грн., в тому числі за основним платежем 147726 (сто сорок сім тисяч сімсот двадцять шість),00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 36931 (тридцять шість тисяч дев'ятсот тридцять одна),00 грн.;
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 14.08.2013 року №0002462202, яким Комунальному підприємству «Прибрежно-експлуатаційне об'єднання Київського району» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 203827 (двісті три тисячі вісімсот двадцять сім),00 грн., в тому числі за основним платежем 163062 (сто шістдесят три тисячі шістдесят дві),00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 40765 (сорок тисяч сімсот шістдесят п'ять),00 грн.
5. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Комунального підприємства «Прибрежно-експлуатаційне об'єднання Київського району» суму сплаченого судового збору в розмірі 458 (чотириста п'ятдесят вісім),80 грн.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.
Повний текст постанови складений 09 грудня 2013 року.
Суддя О.Я. Бойко