04 грудня 2013 р.Справа № 522/6543/13-а
Категорія: 10.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Шенцева О.П.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого - судді Скрипченка В.О.,
суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси та ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2013 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання дій неправомірними та покладення обов'язку провести перерахунок та виплату пенсії,-
18 березня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про перерахунок та виплату пенсії по інвалідності, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 18 березня 2010 року безстроково. При цьому, позивач посилався на те, що він є інвалідом II (другої) групи із захворюванням, що пов'язане з Чорнобильською катастрофою та йому була встановлена І (перша) категорія громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та має право на додаткову пенсію в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано дії Управління Пенсійного Фонду України в Приморському районі м. Одеси щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1. неправомірними. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси здійснити перерахунок основної та додаткової пенсій ОСОБА_1 як інваліду 2-ї групи з 18 вересня 2012 року відповідно до ст.50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за шкоду, заподіяну здоров'ю та забезпечити відповідні виплати з врахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.
Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю. Враховуючи, що зазначених клопотань не надходило, колегія суддів вважає, що справа може бути розглянута в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та інвалідом II (другої) групи із захворюванням, що пов'язане з Чорнобильською катастрофою та йому була встановлена І (перша) категорія громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і це підтверджується посвідченнями та довідкою, виданими на його ім'я.
Задовольняючи позов в частині суд першої інстанції виходив з наступних мотивів.
Статтею 49 пунктом „б" Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсія учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС віднесених до 1,2,3 и 4 категорії складається з державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, нанесену здоров'ю.
Згідно статті 50 вказаного Закону, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, встановлюється у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком для інвалідів 2-ї групи учасників ліквідації 1-ї категорії.
Частиною 4 статті 54 Закону встановлено, що інвалідам 2-ї групи, яким надано статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, призначається пенсія по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», проте у будь-якому випадку розмір пенсії повинен бути не менше восьми мінімальних пенсій за віком.
Крім того, суд першої інстанції послався на те, що з 01 січня 2008 року Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" був змінений Законом України N 107V/І від 28.12.2007 року. Однак, Рішенням Конституційного Суду України N 10-рп/2008 від 22.05.2008 року зміну тексту статей 50, 54 в редакції Закону N 107V/I від 28.12.2007 року визнано неконституційною.
На підставі Рішення Конституційного Суду України N 10-рп/2008 22.05.2008 року з 01 січня 2008 року є діючими та такими, що підлягають виконанню норми статей 50 та 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, що діяла за станом на 31 грудня 2007 року.
Враховуючи зазначене суд першої інстанції дійшов висновку, що з 01 січня 2008 року та по теперішній час розрахунок пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю позивачу, повинен був здійснюватись відповідно до редакції статей 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка діяла за станом на 31 грудня 2007 року, тобто призначена позивачу пенсія по інвалідності повинна сплачуватись в розмірі не нижче восьми мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, - в розмірі 75 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі про визнання дій неправомірними та покладення обов'язку провести перерахунок та виплату пенсії за період з 18 березня 2010 року лише 18 березня 2013 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Таким чином, з урахуванням норм процесуального права позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають залишенню без розгляду за період з 18 березня 2010 року по 17 вересня 2012 року.
Також, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції на рахунок того, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню за період з 18 вересня 2012 року та зазначає наступне.
Конституційним судом України 25.01.2012 р. прийнято рішення № 3-рп/2012, в п.3 якого зазначено, що згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Конституційний суд роз'яснив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Відповідно до ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.
З вищевикладеного вбачається, що Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, оскільки Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одесі правомірно нараховувало та виплачувало позивачу пенсію та допомогу як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 25.01.2012 р. (дата прийняття рішення № 3-рп/2012 Конституційним судом України).
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію апеляційному суду довів та обґрунтував.
Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи а наведені в апеляційній скарзі УПФУ в Приморському районі м. Одеси доводи спростовують правильність висновків суду.
Відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню. Натомість апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 184, 195, 197, 198, 202, 203, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси - задовольнити повністю.
У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2013 року - скасувати та прийняти нову постанову суду.
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання дій неправомірними та покладення обов'язку провести перерахунок та виплату пенсії за період з 18 березня 2010 року по 17 вересня 2012 року - залишити без розгляду.
В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання дій неправомірними та покладення обов'язку провести перерахунок та виплату пенсії за період з 18 вересня 2012 року - відмовити повністю.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий В.О.Скрипченко
Суддя О.С.Золотніков
Суддя Ю.В.Осіпов