03 грудня 2013 року Справа № 53996/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Онишкевича Т.В., Клюби В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області на постанову Камінь-Каширського районного суду Камінь-Каширської області від 14 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області про стягнення підвищення до пенсії як дитині війни,-
12.03.2011 року (згідно поштового штампу на конверті (а.с.6) позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області, в якому просить зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату їй надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в межах позовної давності до зміни законодавства, яке передбачає такі виплати.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилалася на те, що маючи статус дитини війни, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право на отримання щомісячної соціальної допомоги до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач, недивлячись на рішення Конституційного суду України, не виплачує їй соціальну допомогу, заборгувавши позивачу в такий спосіб певну грошову суму.
Постановою Камінь-Каширського районного суду Камінь-Каширської області від 14 липня 2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 як дитині війни надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 12.09.2010 року по 12.03.2011 року, з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як дитині війни підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 12.09.2010 року по 12.03.2011 року включно, з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову Камінь-Каширського районного суду Камінь-Каширської області від 14 липня 2011 року та визнати управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області не належною стороною і відмовити в задоволенні позовних вимог позивача до управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що законодавчі механізми та фінансування для реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на даний час відсутні і управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області не має таких повноважень ні законодавчих ні виконавчих, а порушувати фінансове законодавство, виконуючи рішення суду першої інстанції призведе до скоєння злочину в особливо великих розмірах відповідними посадовими особами управління. Враховуючи наведене, підвищення розмірів пенсій дітям війни може бути проведено тільки після прийняття відповідних законодавчих та інших нормативно-правових актів, або шляхом внесення відповідних змін до вже діючих законодавчих актів.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав:
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування,
їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції лише частково відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач є дитиною війни, що стверджується паспортом позивача та пенсійним посвідченням. У Законі України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Стосовно позовних вимог позивача щодо здійснення нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2010-2011 роки, суд апеляційної інстанції вважає, що такі підлягають задоволенню, так як Законами України "Про Державний бюджет на 2010-2011 роки" дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. Відповідно до Законів України "Про Державний бюджет на 2010-2011 роки" розміри державних соціальних гарантій на 2010-2011 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов'язано з виплатою пенсії і також має не визначений у часі граничний термін виплати.
Отже, вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі дітям війни, у разі відсутності спору про право особи на отримання підвищення до пенсії або встановлення такого права в судовому порядку, апеляційний суд вказує на те, що не має підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу в передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі з 12.09.2010 року, згідно позовних вимог, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Доводи відповідача про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, тому цей розмір не може застосовуватись для інших розрахунків (доплат, підвищень, дотацій, надбавок), є безпідставними, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення розміру пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 08.11.2005 року у справі Кечко проти України, заява № 63134/00, в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Згідно з п. 26 даного Рішення Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
З врахуванням зазначеної вище позиції Європейського суду з прав людини, посилання відповідача на відсутність відповідних асигнувань з державного бюджету України на дані виплати суд апеляційної інстанції не приймає.
З огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачу сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення чи виплату їх конкретних розмірів.
Оскільки функцію з призначення, нарахування та виплати підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області, відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.
Отже, оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст. 202 КАС України є підставою для скасування та прийняття нової постанови.
Керуючись ст.ст. 94, 100, 160, 195, п.3 ч.1 ст.197, п.3 ч.1 ст.198, п. 4 ст. 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області задовольнити частково.
Постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 14 липня 2011 року у справі №2а-7776/11 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 щодо стягнення підвищення до пенсії задовольнити.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 12 вересня 2010 року з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 12 вересня 2010 року з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Я.С. Попко
Судді Т.В. Онишекевич
В.В. Клюба