79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"03" грудня 2013 р. Справа № 907/727/13
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Данко Л.С.
розглянувши апеляційну скаргу Міжгірського будівельно-деревообробного підприємства, смт. Міжгір'я Закарпатської області б/н і б/д
на рішення господарського суду Закарпатської області від 12.09.2013 р.
у справі № 907/727/13
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, с.Новичка Долинського району Івано-Франківської області
до відповідача Міжгірського будівельно-деревообробного підприємства, смт.Міжгір'я Закарпатської області
про стягнення заборгованості в сумі 206280 грн. 70 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4
від відповідача - Рущак М.Г., Галабурда І.І.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 12.09.2013р. у справі № 907/727/13 (суддя Ушак І.Г.) позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (надалі - ФОП ОСОБА_3) до Міжгірського будівельно-деревообробного підприємства (надалі - підприємство) про стягнення 206280,70 грн. задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 202281,44 грн. заборгованості, 3% річних, втрат від інфляції та 44563 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання підтверджується матеріалами справи, а саме договором, локальними кошторисами, актом приймання виконаних робіт, довідкою про вартість виконаних робіт за 2010 р., тому позовні вимоги про стягнення основного боргу, інфляційних та річних за період з 01.01.2011р. по 31.05.2013р. задоволено, відмовлено за безпідставністю в стягненні інфляційних та річних за період з 01.10.2010р. до 01.01.2011р.
Дане рішення оскаржив відповідач - Міжгірське будівельно-деревообробне підприємство, оскільки вважає, що при його прийнятті суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить рішення господарського суду Закарпатської області від 12.09.2013р. у даній справі скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки умовами договору передбачено прийняття та оплата виконаних робіт замовником будівництва - Головним управлінням регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської ОДА. Крім цього, судом не враховано факту завищення вартості робіт, а також не з'ясовано чи здійснено замовником перерахування коштів в рахунок оплати виконаних субпідрядником робіт.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач посилається на врахування господарським судом всіх фактичних обставин справи і прийняття судом рішення у відповідності до вимог чинного законодавства України, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:
01 липня 2010 р. між сторонами у даній справі, позивачем як субпідрядником та відповідачем як генпідрядником, було укладено договір субпідряду № 17 (далі - договір) на виконання підрядних робіт по встановленню пластикових вікон та дверей в приміщенні ЗОШ с. Вишків Долинського району (далі - об'єкт).
За умовами договору позивач зобов'язався виконати підрядні роботи за договірною ціною на підставі кошторису загальною вартістю 250948 грн., а відповідач, у свою чергу, зобов'язався здійснити оплату на протязі 10-ти банківських днів за виконані роботи відповідно до підписаних сторонами актів виконаних робіт (форма № КБ-2в) та довідки (форма № КБ-3) про вартість виконаних робіт (п. п. 1.1, 1.2, 1.3, 3.1 договору). Сторони також передбачили пунктом 3.2 договору можливе за згодою сторін авансування виконання робіт у розмірі до 30 % їх вартості.
Пунктом 5.1. договору за невиконання умов договору, сторони передбачили настання відповідальності згідно чинного законодавства України.
Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Матеріалами справи, зокрема, договором, локальними кошторисами, актом приймання виконаних робіт за 2010р., довідкою про вартість виконаних робіт за 2010р., претензією, та з пояснень представників у судовому засіданні судом першої інстанції встановлено, що позивачем виконано підрядні роботи на загальну суму 250948 грн., які відповідачем прийняті та підписані без будь-яких зауважень, однак вартість їх оплачена частково (авансом на суму 70000,00 грн.), внаслідок чого виникла заборгованість останнього перед позивачем на суму 180948,00 грн. Наведені обставини доведені матеріалами справи, відповідачем у ході перегляду судового рішення відповідними доказами не спростовані, тому вимоги позивача щодо стягнення заборгованості на суму 180948,00 грн. судова колегія вважає правомірно задоволеними. Твердження скаржника про завищення вартості робіт та їх обсягів документально не підтверджені відповідачем ні в суді першої інстанції, не долучено відповідних доказів і в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у позивача було достатньо правових підстав для включення до ціни позову вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, які правомірно задоволені судом першої інстанції в сумі, перерахованій судом за період з 01.10.2010р. до 01.01.2011р.
З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Скаржник не надав доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених у оскаржуваному рішенні.
Враховуючи все викладене вище в сукупності, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Закарпатської області від 12.09.2013р. у даній справі відповідає матеріалам справи і підстав для його скасування немає.
Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника.
Отже, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
Рішення господарського суду Закарпатської області від 12.09.2013р. у справі № 907/727/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Міжгірського будівельно-деревообробного підприємства - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Справу повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складений 09.12.2013р.
Головуючий суддя Орищин Г.В.
судді Галушко Н.А.
Данко Л.С.