73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
03 грудня 2013 р. Справа № 923/1467/13
Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Черковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс-Агропродукт", с.Новорайськ Херсонської області
про стягнення 83 621 грн. 80 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2 дов. № 5284 від 04.11.2013 року
від відповідача - не прибув
Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс-Агропродукт" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором №25/3-13 від 25.03.2013 р.
Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.
Відповідач в судове засідання не прибув, просить розглядати справу за його відсутності, у відзиві визнав позовні вимоги в частині основного боргу, заперечує проти стягнення річних та пені.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
Між позивачем (перевізником) та відповідачем (замовником) укладено договір №25/3-13 від 25.03.2013р. (далі - Договір), за умовами якого перевізник зобов'язався здійснювати перевезення вантажів до пунктів призначення, зазначених замовником.
Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього не вносилися зміни та доповнення.
Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором перевезення, правовідносини, які витікають із нього, регулюються главою 64 Цивільного кодексу України.
Згідно ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.
За умовами п.3.1. договору оплата послуг здійснюється замовником протягом 6-ти банківських днів після виставлення рахунків та підписання актів виконаних робіт.
Матеріали справи свідчать, що згідно актів наданих послуг та виставлених рахунків, а саме:
- Акт №8/03 від 28.03.2013 р. (рахунок №8 від 27.03.2013 р.) на суму 12500,00 грн.;
- Акт №9/03 від 28.03.2013 р. (рахунок №9 від 27.03.2013 р.) на суму 16000,00 грн.;
- Акт №10/03 від 28.03.2013 р. (рахунок №10 від 27.03.2013 р.) на суму 16000,00 грн.;
- Акт №11/03 від 28.03.2013 р. (рахунок №11 від 27.03.2013 р.) на суму 16000,00 грн.;
- Акт №12/03 від 28.03.2013 р. (рахунок №12 від 27.03.2013 р.) на суму 16000,00 грн.,
- перевізником було надано замовнику послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом на загальну суму 76500,00 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В порушення умов договору відповідач за отримані послуги по перевезенню вантажів не розрахувався. За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 76500,00 грн. є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.
Відповідно до п.4.8. Договору у випадку прострочення оплати замовник сплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга» (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунки пені та, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 5864,28 грн. підлягають задоволенню.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача три відсотки річних з простроченої суми.
Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга» (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунки в частині стягнення 3 % річних в сумі 1257,52 грн. і зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Суд відхиляє посилання відповідача на те, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту отримання відповідачем рахунків на оплату послуг і дат отримання цих рахунків, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до присів ст.33 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень.
Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки з його вини спір доведено до врегулювання в судовому порядку.
На підставі вищезазначених норм права та керуючись, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, - суд
1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Югтранзитсервіс-Агропродукт» (74360, Херсонська область Бериславський район, с.Новорайськ, вул.Промислова, 3, р/р 26005011050301 в ПАО «Альфа Банк» м.Києва, МФО 300346, код ЄДРПОУ 33731096) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в ПАО КБ «Приватбанк», МФО 305299, ІНН НОМЕР_1) заборгованість в сумі 76500,00 грн., 5864,28 грн. пені, 1257,52 грн. річних, в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн.
3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 09.12.2013 р.
Суддя В.В.Людоговська