Господарський суд Чернігівської області
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62
Іменем України
"04" грудня 2013 року Справа № 927/1237/13
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Цимбал-Нарожної М.П., розглянувши матеріали справи
за позовом: державного підприємства "Ізюмський приладобудівний завод"
64032, пр. Леніна, 66, м. Ізюм, Харківська обл.;
до відповідача: публічного акціонерного товариства "Чернігівський
завод радіоприладів" (ПАТ "Чезара")
14030, вул. Одинцова, 25, м.Чернігів;
предмет спору: стягнення 1 580 292,37 грн.;
за участю представників сторін:
від позивача: Масельська Т.М. ( дов. №1607 від 16.05.2013р.) нач. юр. служби;
від відповідача: Костень Є.С. (дов. б/н від 07.10.2013р.) представник;
державне підприємство "Ізюмський приладобудівний завод" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Чернігівський завод радіоприладів" про стягнення 1580292,37грн. заборгованості за договором №1104 від 27.02.2012р..
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 01.10.2013р. розгляд справи призначено на 16.10.2013р., після чого розгляду справи відкладався до 13.11.2013р. та 04.12.2013р..
Від позивача надійшло клопотання від 12.11.2013р. про уточнення назви відповідача у зв'язку з механічною помилкою та просить вважати назву відповідача - публічне акціонерне товариство "Чернігівський завод радіоприладів" (ПАТ "Чернігівський завод радіоприладів"). Ухвалою господарського суду від 13.11.2013р. назву відповідача було виправлено на публічне акціонерне товариство "Чернігівський завод радіоприладів".
Суд перейшов до розгляду спору по суті в судовому засіданні 04.12.2013р.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив.
В письмових пояснення відповідач частково заперечив проти позову та зазначив, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 1379043,20грн., з рахуванням акту звірки розрахунків від 17.01.2013р.. Крім того, відповідач просить суд, відповідно до ст.601 ЦК України, зарахувати однорідні зустрічні вимоги до позивача за заявою від 06.11.2013р. на суму 201249,17грн.
Представник позивача надав письмові пояснення від 02.12.2013р., в яких зазначає наступне:
· 10.12.2008р. між позивачем та відповідачем укладений Договір постачання продукції №1129, відповідно до якого відповідач мав заборгованість 1314380,50грн.. Крім того, за вказаним договором відповідач здійснив передоплату на суму 201249,17грн., яка не увійшла до погашення суми поточної заборгованості по договору №1129;
· за договором за №48 від 22.05.2012р. №48 між ДП "Ізюмський приладобудівний завод" та ТОВ НВК "Техімпекс" право вимоги заборгованості ВАТ "Чернігівський завод радіоприладів" на суму 1314380,50грн. за договором №1129 від 10.12.2008р. від позивача перейшло до ТОВ НВК "Техімпекс";
· передоплата за договором поставки №1129 від 10.12.2008р. в сумі 201249,17грн. залишилися не узгодженою між позивачем та відповідачем.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
22.02.2012р. між Ізюмський казенний приладобудівний завод (Постачальник) та ВАТ "Чернігівський завод радіоприладів" (ВАТ "ЧеЗаРа") (Покупець) укладено договір постачання продукції № 1104 (далі -Договір-1104).
Відповідно до витягу з ЄДРПОУ №594909 від 14.10.2013р., ДП "Ізюмський приладобудівний завод" є правонаступником Ізюмського казенного приладобудівного заводу.
Додатковою угодою від 02.07.2012р. до Договору-1104, сторони змінили назву Покупця з ВАТ "ЧеЗаРа" на ПАТ "ЧеЗаРа".
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.1 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п.1.1. Договору-1104, Постачальник зобов'язується виготовити та поставити, а Покупець одержати та оплатити Продукцію за номенклатурою та в кількості, вказаній в специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною цього договору.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно вимогам частин 1 і 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець / постачальник/, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк /строки/ товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що Договір-1104 є змішаним, який водночас містить елементи договору поставки та договору підряду.
Відповідно до п.2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, до договору підряду застосовуються положення глави 61 ЦК України.
На виконання умов Договору-1104, позивачем був вироблений та переданий відповідачу товар за накладними: №0300 від 14.05.2012р. на суму 178952,42грн., №0310 від 06.06.2012р. на суму 715921,66грн, №0321 від 14.06.2012р. на суму 1073882,50грн., №0332 від 03.07.2012р. на суму 536941,21грн., №0354 від 08.08.2012р. на суму 1253301,92грн., №0376 від 12.09.2012р. на суму 179043,13грн., №0380 від 19.09.2012р. на суму 537129,40грн., №0382 від 21.09.2012р. на суму 537129,40грн., №0383 від 24.09.2012р. на суму 537129,40грн., №0506 від 24.10.2012р. на суму 537129,40грн., №0014 від 29.01.2013р. на суму 179043,20грн., а також актами приймання-передачі продукції: №1 від 14.05.2012р., №2 від 06.06.2012р., №3 від 14.06.2012р., №4 від 03.07.2012р., №5 від 08.08.2012р., №6 від 12.09.2012р., №7 від 19.09.2012р., №8 від 21.09.2012р., №9 від 24.09.2012р., №10 від 24.10.2012р., №11 від 29.01.2013р., а всього передано товару на суму 6265603,64грн..
Факт передачі товару належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не заперечувався.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.
Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно п.5.3. Договору-1104, Покупець перераховує Постачальнику попередню оплату в розмірі 50% вартості партії Продукції, що Постачається відповідно до Специфікації не пізніше ніж за 90 днів до запланованої дати постачання продукції; остаточний розрахунок за кожну поставлену партію продукції Покупець здійснює в гривнях, шляхом перерахування ціни за одиницю продукції, в гривні по курсу НБУ на день здійснення відвантаження продукції не пізніше 90 днів відвантаження продукції Покупцю.
Обов'язок щодо оплати отриманого товару станом на час порушення провадження у справі відповідачем не виконаний, що є порушенням ст. ст. 525, 692 ЦК України і ст.193 ГК України.
Відповідачем було здійснено часткову оплату заборгованості, що підтверджується платіжними дорученнями: №1314 від 05.04.2012р. на суму 1252502,24грн., №3369 від 19.07.2012р. на суму 716172,54грн., №4408 від 17.09.2012р. на суму 984647,68грн., №366 від 08.02.2013р. на суму 500000,00грн., №1078 від 29.03.2013р. на суму 700000,00грн., №1684 від 30.04.2013р. на суму 131988,81грн., №2830 від 27.06.2013р. на суму 200000,00грн., №3773 від 15.08.2013р. на суму 200000,00грн., всього на суму 4685311,27грн.
Таким чином, станом на час вирішення спору відповідач має заборгованість перед позивачем по Договору-1104 в сумі 1580292,37грн.
В письмових поясненнях від 25.11.2013р., відповідач заявив про зарахування в односторонньому порядку відповідно до ст.601 ЦК України зустрічних однорідних вимог, які виникли за договором №1129 від 10.12.2008р. на суму 201249,17грн., за заявою від 06.11.2013р. №466/3306 та просить суд при прийнятті рішення врахувати вище вказане.
Представник позивача в усних поясненнях заперечив проти такого зарахування, зазначаючи про закінчення строку позовної давності щодо стягнення заборгованості за Договором №1129 від 10.12.2008р.
Стосовно заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.11.2013р. суд зазначає наступне:
10.12.2008р. між Ізюмський казенний приладобудівний завод (Постачальник) та ВАТ "Чернігівський завод радіоприладів" (ВАТ "ЧеЗаРа") (Покупець) укладено договір постачання продукції № 1129 (далі -Договір-1129).
Відповідно до п.1.1. Договору-1129, Постачальник зобов'язався виготовити та поставити, а Споживач оплатити та прийняти Продукцію по найменуванню, кількості й у терміни, зазначені в Специфікації №1, яка є невід'ємною частиною договору.
На виконання умов Договору-1129, позивачем був вироблений та переданий відповідачу товар на суму 3870962,79грн. у кількості 18 шт., що підтверджується відповідачем.
Відповідачем, згідно з умовами Договору-1129, було здійснено оплату за 19 шт. товару на суму 1935000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №4607 від 15.12.2008р. на суму 920000,00грн., №4670 від 18.12.2013р. на суму 175000,00грн., №4672 від 18.12.2008р. на суму 455000,00грн., №4741 від 25.12.2008р. на суму 385000,00грн., а також згідно до актів прийому - передачі векселів: від 30.06.2011р. на суму 487831,50грн. від 29.11.2011р. на суму 335000,00грн..
Відповідач повністю не сплатив вартість отриманого товару за Договором-1129, у зв"язку з чим виникла заборгованість в сумі 1314380,50грн.
Вимоги про стягнення зазначеної заборгованості ДП "Ізюмський приладобудівний завод" передало ТОВ "НВК "Техімпекс", що підтверджується Договором №48 від 22.05.2012р.
Актами від 26.04.2013р. та 20.06.2012р. ( акр. справи 130-131) ПАТ "Чезара" та ТОВ НВК "Техімпекс" провели зарахування однорідних зустрічних вимог на загальну суму 1314380,50грн.
Проте, здійснена відповідачем передоплата на рахунок позивача в сумі 201249,17грн., не була зарахована останнім в погашення поточної заборгованості відповідача за Договором-1129. Товар на суму здійсненої відповідачем передоплати позивачем не поставлений.
Таким чином, у позивача виникла заборгованість перед відповідачем в сумі 201249,17грн. за Договором-1129, що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 17.01.2013р. (арк. справи 91).
Що стосується заперечень позивача щодо пропуску відповідачем по даному Договору-1129 строків позовної давності, то слід зазначити наступне.
Загальна позовна давність встановлюється у три роки (ст.257 ЦК України).
Договір постачання продукції №1129 був укладений 10.12.2008р., ПАТ "Чезара" з 15.12.2008р. по 25.12.2008р. перерахувало ДП "Ізюмський приладобудівний завод" аванс на продукцію. Відповідно до п.2.3. Договору №1129, термін виготовлення кожної партії продукції складає не більше 90 календарних днів з моменту отримання авансу.
Відповідно до положень ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності за Договором-1129 починається з 25.03.2009р. ( 25.12.2008р. + 90 календарних днів).
Частинами 1, 3 статті 264 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
При цьому суд зауважує, що чинним законодавством не визначено переліку дій, що свідчать про визнання боржником свого боргу на користь кредитора. Узагальнюючою рисою даних дій є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків (ч.1 ст.11 ЦК України). Отже, в розумінні ч.1 ст.264 ЦК України діями по визнанню боргу є дії боржника безпосередньо по відношенню до кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема, повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
Між позивачем та відповідачем були підписані акти звірки взаємних розрахунків від 01.08.2010р., від 01.07.2012р., від 17.01.2013р., в яких підтверджується про заборгованість позивача перед відповідачем в сумі 201249,17грн.. Дані акти підписані уповноваженими працівниками підприємств.
Таким чином, суд вважає, що перебіг строку позовної давності за спірними правовідносинами перервався шляхом вчинення позивачем дій, які свідчать про наявність з його боку боргу, зокрема, шляхом підписання вказаних актів звірки.
Виходячи з викладеного, господарський суд прийшов до висновку, що перебіг позовної давності за Договором-1129 був перерваний та почався заново з 17.01.2013р., отже відповідач звернувся до суду за захистом свого порушеного права у межах строку позовної давності.
Аналогічна позиція міститься в положеннях Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".
Щодо заяви відповідача про зарахування однорідних вимог, суд зазначає наступне.
Враховуючи, що по Договору № 1129 у позивача залишились кошти в сумі 201249,17грн., перераховані відповідачем як передоплата, останній звернувся з листом № 460/2256 від 01.11.2011р. до позивача про повернення зазначених коштів.
Відповідно ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Отже, з 08.11.2011р. у відповідача виник обов"язок повернути кошти в сумі 201249,23грн., перераховані позивачу, як передоплата по Договору -1129.
06.11.2013р. відповідач звернуся до позивача з заявою №466/3306 про зарахування зустрічних однорідних вимог стосовно заборгованості позивача перед відповідачем в сумі 201249,17грн. за Договором №1129 від 10.12.2008р. та зарахування заборгованості відповідача перед позивачем по Договору №1104 в частині стягнення 201249,17грн.
У відповідності з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Таким чином, зарахування можливе лише при наявності таких умов: зустрічність вимог - сторона одночасно бере участь у двох зобов'язаннях при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог; "дозрілість" вимог - необхідно щоб строк виконання зобов'язання або вже настав, або був визначений моментом запитання, або, щоб термін не був указаний взагалі, тобто виконання можна було б вимагати у будь-який момент; ясність вимог - між сторонами відсутній спір відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання.
Частина 2 ст. 601 Цивільного кодексу України передбачає, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.
Можливість заліку за заявою однієї зі сторін означає неприпустимість заперечування зарахування за мотивом незгоди іншої сторони.
Якщо одна сторона звернулась із заявою про зарахування, а інша сторона зобов'язання протиставить цій вимозі заперечення відносно характеру, терміну, розміру виконання тощо, то в такому випадку суперечка підлягає судовому розгляду і зарахування можливе лише за рішенням суду.
Таким чином, законодавцем встановлені певні умови, за наявністю яких можливе припинення зобов'язання шляхом зарахування, та, водночас, ст. 602 Цивільного кодексу України встановлює випадки, у яких зарахування не допускається.
Здійснивши системний аналіз вищезазначених норм права, на підставі фактичних обставин справи, суд вважає, що зобов'язання позивача щодо повернення передоплати в сумі 201249,17грн. за Договором №1129 від 10.12.2008р. є припиненим шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, внаслідок звернення відповідача з заявою №466/3306 від 06.11.2013року. Так само як і зобов'язання відповідача перед позивачем в частині стягнення 201249,17грн. по Договору №1104 є також припиненими на підставі заяви відповідача №466/3306 від 06.11.2013р.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача заборгованості за виключенням суми зарахованих зустрічних вимог, а саме 1379043,20грн. (1580292,37грн.-201249,17грн.).
Отже, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 1379043,20грн. належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем не заперечений, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 1379043,20грн. боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Частиною 6 ст. 84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.
Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі, коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Згідно статті 49 ГПК України та Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 31605,85грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 49, ст.82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Чернігівський завод Радіоприладів" (14030, вул. Одинцова, 25 м. Чернігів, р/р 26001300000322 у ВАТ "Банк Демарк" м.Чернігів, МФО 353575, р/р 260040133525 в АТ "Сбербанк Росії" м.Київ, МФО 320627, код ЄДРПОУ 14307392) на користь державного підприємства "Ізюмський приладобудівний завод" (64302, пр.Леніна, 66, м.Ізюм, Харківська обл., р/р 26009010098365 в АТ "Банк Золоті Ворота" м.Харків, МФО 351931, код ЄДРПОУ 30210163) 1379043,20грн. основного боргу, а також 31605,85грн. судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя М.П. Цимбал-Нарожна
Повний текст рішення підписано 09 грудня 2013 року
Суддя М.П. Цимбал-Нарожна