02 грудня 2013 року 13 год. 00 хв. Справа № 808/7713/13-а м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Каракуші С.М.
за участю секретаря Лазько Д.В.
представників позивача Стеценко А.В., Шепель А.С.
представника відповідача Гончаренко А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства «БЕРТІ»
до: Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Приватне акціонерне товариство «БЕРТІ» (далі - позивач або ПрАРТ «БЕРТІ») звернулось з адміністративним позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач або Бердянська ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0000982211 від 12.08.2013, яким визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 1 022 642 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 388 863 грн. 50 коп.
Позивач вважає необґрунтованими висновки податкового органу про те, що він не мав права на формування податкового кредиту в частині матеріальних витрат, що не приймали у оподатковуваних операціях необґрунтованими. Також вважає, що податковим органом не зазначено, які саме матеріальні цінності та в якій частині не брали участь в оподатковуваних операціях, та вказує, що висновок про необґрунтоване завищення податкового кредиту на суму 400 000 грн. внаслідок придбання обладнання також є необґрунтованими, оскільки та обставина, що обладнання не почало використовуватись не позбавляє права позивача на формування податкового кредиту.
В судовому засідання представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та надали пояснення в їх обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача позов не визнав у повному обсязі, вважає оскаржуване рішення таким, що прийнято у зв'язку з встановленими порушеннями позивачем вимог податкового законодавства, у зв'язку з чим просить у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що в період з 11.03.2013 по 19.04.2013 співробітниками Бердянської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ «БЕРТІ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено Акт №066/22.11-06/00152359 від 26.04.2013 (том 1 а.с. 12-30).
Як зазначено у висновках Акту перевірки, перевіркою встановлено, що ПрАТ «БЕРТІ» порушено пункт 144.3 статті 144, пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 1 142 974 грн., в т.ч. за грудень 2011 року на 622 642 грн. за квітень 2012 року на 400 000 грн., за грудень 2012 року на 120 332 грн (том 1 а.с. 30).
Висновки акту перевірки обґрунтовані завищенням задекларованих позивачем показників у рядку 10.1 Декларацій на 1 142 974 грн., в т.ч. за грудень 2011 року на 622 642 грн., за квітень 2012 року на 400 000 грн., за грудень 2012 року на 120 332 грн.
На підставі вказаного акту прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.05.2013 №0000502211, яким визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 1 142 974 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 571 487 грн. (том 1 а.с. 116).
За результатами здійсненого позивачем адміністративного оскарження рішенням Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про результати розгляду первинної скарги від 01.08.2013 податкове повідомлення-рішення від 18.05.2013 №0000502211 в частині зайво нарахованого податку на додану вартість у розмірі 120 332 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 182 624 грн. 50 коп. скасовано та одночасно зобов'язано Бердянську ОДПІ застосувати 1 грн. штрафної санкції з посиланням на пункт 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (том 1 а.с. 122-132).
На виконання рішення Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 01.08.2013 Бердянською ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області прийнято податкове повідомлення-рішення «Р» №0000982211 від 12.08.2013, яким визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 1 022 642 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 388 863 грн. 50 коп. (том 1 а.с. 32).
Рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги від 09.09.2013 №10664/6/99-99-10-01-15 скарга на податкове повідомлення-рішення від 18.05.2013 №0000502211 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом скарги, залишена без задоволення (том 1 а.с. 133-142).
Висновки Акту перевірки, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суд вважає необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про його протиправність з наступних підстав.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АВ №043782 основними видами діяльності ПрАТ «БЕРТІ» є неспеціалізована оптова торгівля; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; оптова торгівля металами та металевими рудами; оптова торгівля хімічними продуктами; виробництво інших гумових виробів (том 1 а.с. 72-74).
Як зазначено в Акті перевірки, при перевірці первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та правильність формування податкового кредиту ПрАТ «БЕРТІ» перевіряючими встановлено, що протягом квітня-грудня 2011 року підприємством відбулось придбання сировини, матеріалів та послуг, які приймали участь у виробництві продукції, а саме:
- у ІІ кварталі 2011 року підприємством сформовано собівартість продукції у сумі 13 824 699 грн., але задекларовано, згідно декларації з податку на прибуток підприємства(том 1 а.с. 157-164) в сумі 12 277 332 грн., що вплинуло на ціну продажу виробленої продукції та відповідно на результат господарської діяльності;
- у ІІІ кварталі 2011 року підприємством сформовано собівартість продукції в сумі 17 015 228 грн. 79 коп., але задекларовано, згідно декларації з податку на прибуток підприємства в сумі 15 829 031 грн. Задекларована собівартість сформувала продажну ціну виробленої продукції на рівні 16 939 770 грн.;
- у ІV кварталі 2011 року підприємством сформовано собівартість продукції в сумі 11 866 629 грн. 94 коп., але задекларовано, згідно декларації з податку на прибуток підприємства в сумі 10 807 629 грн. Задекларована собівартість сформувала продажну ціну виробленої продукції на рівні 12 535 150 грн.
У зв'язку з чим, ПрАТ «БЕРТІ» формуючи податковий кредит з податку на додану вартість, включало ПДВ нарахований на вартість придбаних матеріальних послуг в повному обсязі, а оподатковуваних операціях (при формуванні податкової звітності) використано в частині віднесеної до складу витрат, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, у зв'язку з чим податковий орган дійшов до висновку про те, що позивач не мав права на формування податкового кредиту в частині матеріальних витрат, які, на думку податкового органу, не приймали участі в оподатковуваних операціях, а саме:
- у ІІ кварталі 2011 року витрати на придбання складають 13 824 699 грн., вартість витрат, яка сформувала ціну реалізації становить 12 277 332 грн., різниця 1 547 367 грн.;
- у ІІІ кварталі 2011 року витрати з придбання складають 17 015 229 грн., вартість витрат, яка сформувала ціну товару становить 15 829 031 грн., різниця 1 186 198 грн.;
- у ІV кварталі 2011 року витрати з придбання складають 11 866 630 грн., вартість витрат, яка сформувала ціну реалізації становить 10 807 529 грн., різниця 1 059 001 грн. (том 1 а.с. 21, аркуші Акту 19-20).
Зазначені висновки податкового органу про завищення ПрАТ «БЕРТІ» податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 622 642 грн. за грудень 2011 року суд вважає необґрунтованими.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків і зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Таким чином, база оподаткування ПДВ операцій з поставки товарів (послуг) не залежить від вартості придбання матеріальних цінностей і визначається з договірної вартості.
У відповідності до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Підпунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
При цьому, складові виробничих витрат платника податку, та фінансові результати його господарської діяльності в окремих періодах не впливають на питання правильності формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість в попередніх періодах, оскільки податковим законодавством та зокрема Податковий кодекс України не ставить право платника податку на податковий кредит з податку на додану вартість в залежність від фінансового результату продажу продукції в окремому періоді.
Як зазначено в акті перевірки, у ІІ - ІV кварталах 2011 року на думку податкового органу позивач здійснив реалізацію частини продукції за ціною нижчою за собівартість продукції, при цьому в акті перевірки відповідачем не зазначено, яку саме частину від продукції та за яким договором було реалізовано ПрАТ «БЕРТІ» за ціною, яка нижче за собівартість.
Також в акті перевірки не зазначено, яка частина з понесених позивачем матеріальних витрат не приймала участь в оподатковуваних операціях.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що ПрАТ «БЕРТІ» мало право на віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які були сплачені у зв'язку із придбанням товарів (послуг) для потреб власної господарської діяльності, організації та забезпечення виробництва продукції, при цьому придбані позивачем товарно-матеріальні цінності та послуги використовувались ПрАТ «БЕРТІ» у виробничому процесі підприємства, що не заперечується актом перевірки (том 1 а.с. 21-22), у зв'язку з чим вважає, що всі придбані позивачем сировина, матеріали та послуги були використані останнім у власній господарській діяльності підприємства - для виробництва товарів, які в подальшому реалізувались підприємством за ціною, яка включає податок на додану вартість.
Крім того, як вбачається з наданих позивачем оборотно-сальдових відомостей за період з квітня по грудень 2011 року, позивач мав залишки виробленої та нереалізованої продукції, що спростовує висновки податкового органу про реалізацію продукції за цінами нижчими від її собівартості (том 1 а.с. 92-114, том 2 а.с. 1-13).
Наведені в Акті перевірки відомості щодо задекларованої позивачем протягом другого-четвертого кварталів собівартості продукції, на підстави яких податковим органом зроблено висновок про реалізацію продукції за цінами, нижчими від її собівартості, не відповідають відомостям податкових декларації з податку на прибуток за другий, третій квартал 2011 року та за 2011 рік (том 1 а.с. 21, том 2 а.с. 86-91).
Висновки податкового органу про завищення ПрАТ «БЕРТІ» податкового кредиту квітня 2012 року на суму 400 000 грн., суд вважає також необґрунтованими з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується Актом перевірки, 12.03.2012 між позивачем та ПП «Дизайн і програмування» укладено договір купівлі - продажу товарно - матеріальних цінностей для поточної діяльності підприємства №1, відповідно до якого ПП «Дизайн і програмування» березні 2012 року поставлено ПрАТ «БЕРТІ» паровий котел ДЕ-6,5-14ГМ (1989 р. випуску), економайзер ЄБ2-142И (1989 р. випуску), димосос ВНД №11,2 (1989 р. випуску) на загальну суму 2 400 000 грн., в тому числі ПДВ 400 000 грн. згідно видаткової накладної №РН-3-31001 від 31.03.2012 (том 1 а.с. 36) та податкової накладної №2 від 31.03.2013 (том 1 а.с. 37), перелік яких наведений в акті перевірки (том 1 зворотній бік а.с 22) та які надані позивачем і містяться в матеріалах справи.
Ціна, кількість та асортимент товару наведені у специфікації до даного договору, яка є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до п. 3.2. вищевказаного договору оплата за товар здійснюється поквартально у розмірі 30,35% від загальної суми договору відповідно до виставленого рахунку, розрахунок здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця. Базис поставки: строк поставки товару складає 10 календарних днів з моменту здійснення передплати. Поставка товару здійснюється на умовах - EXW склад продавця - ПП «Дизайн і програмування» (у відповідності з «Інкотермс - 2010»). Постачальник разом з товаром надає оригінали наступних документів: видаткову накладну, податкову накладну, технічну документацію, оригінал рахунку на оплату. Товар вважається власністю покупця з моменту підписання покупцем видаткової накладної. (пункти 4.1-4.4. даного договору). Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання зобов'язань за цим договором (пункт 8 даного договору) (том 1 а.с. 33-34).
Факт транспортування та поставки товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 31.03.2012 №50 (том 1 а.с. 38), що вказана в акті перевірки, копії якої також надана представником позивача в судовому засіданні та долучена до матеріалів справи.
Отриманий товар оприбуткований ПрАТ «БЕРТІ» з метою використання за його призначенням для здійснення власної господарської діяльності підприємства для виробництва пари, вже після виведення з експлуатації обладнання для виробництва пари, оскільки як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у зв'язку із продовженням експлуатації наявного на підприємстві обладнання для виробництва пари, товар придбаний у ПП «Дизайн і програмування» згідно вищевказаного договору купівлі - продажу не було введено підприємством позивача в експлуатацію та ПрАТ «БЕРТІ» не розпочало використовувати його у оподатковуваних операціях, що підтверджується наданими в судовому засіданні представниками позивача довідкою про строк використання котлів №6105 від 26.05.1997, паспортом котла (том 1 а.с. 89-91).
Оплата за отриманий товар ПрАТ «БЕРТІ» на адресу ПП «Дизайн і програмування» не здійснена, при цьому факт оприбуткування позивачем придбаного товару підтверджується не тільки вищевказаним переліком документів, а і прибутковим ордером на даний товар від 31.03.2012 (том 2 а.с. 14).
Таким чином, факт здійснення господарської операції відображений у повному обсязі у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що зафіксовано також актом перевірки, та підтверджує її реальність.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Крім того, вимоги до первинних документів викладені у частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків іі надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.
При цьому, як вбачається зі змісту Акту перевірки, то він не містить жодних посилань податкового органу про те, що податкова накладна, на підставі якої позивачем здійснено формування податкового кредиту не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим суд вважає, що позивачем надані докази, що підтверджують реальне вчинення господарської операції, що в свою чергу підтверджує правомірність визначення платником податкового кредиту за такою операцією.
Позивачем доведено реальність операцій щодо придбання парового котла ДЕ-6,5-14ГМ (1989 р. випуску), економайзера ЄБ2-142И (1989 р. випуску), димососа ВНД №11,2 (1989 р. випуску), документи, які підтверджують їх придбання та використання в подальшому у власній господарській діяльності надані представником позивача в судовому засіданні та містяться в матеріалах справи.
Зазначені документи були надані також до перевірки, що не оспорюється представником відповідача, та про що також зазначено в акті перевірки.
Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статті 183 цього Кодексу.
Як було встановлено матеріалами справи безпосередній контрагент позивача, а саме ПП «Дизайн і програмування» згідно довідки Бердянської ОДПІ Запорізької області ДПС від 28.08.2012 №135/22-1407/00152359 про результати проведення зустрічної звірки ПрАТ «БЕРТІ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Дизайн і програмування» та повноти їх відображення в обліку за період 01.03.2012 по 31.03.2012 (том 1 а.с. 146-150) на час здійснення відповідних господарських операцій був у встановленому законодавством порядку зареєстрований як платник ПДВ.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем дотриманні законні підстави формування податкового кредиту з податку на додану вартість, які визначені статтею 198 Податкового кодексу України.
Доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваного податкового рішення не є переконливими.
Факт здійснення господарської операції відображений у повному обсязі у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що зафіксовано також актом перевірки, та підтверджує її реальність.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованість та правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання його протиправними та скасування підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України присудженню на користь позивача підлягають понесені ним та документально підтверджені судові витрати.
Керуючись статтями 11, 71, 159-165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати прийняте Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 12.08.2013 № 0000982211.
Присудити на користь Приватного акціонерного товариства «БЕРТІ» з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя С.М Каракуша