29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82
"15" січня 2007 р. Справа №10/6765-А
за позовом Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький
про звернення стягнення на активи 16985,08 грн. податкового боргу
Суддя Виноградова В.В. Секретар судового засідання Матущак В.В.
Представник сторін:
позивача Кундиловська М.М. -за довіреністю №37798/9/10 від 30.11.2006р.
відповідача Ільницький А.В. -за дорученням №2175 від 30.11.2006р.
Постанова виноситься 15.01.2007р., оскільки в судовому засіданні оголошувались перерви.
Суть спору:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить у відповідності до вимог Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” звернути стягнення на активи відповідача 103754,79 грн. податкового боргу, який складається із заборгованості по податку на додану вартість в сумі 32283,09 грн. (в т.ч. 671,96 грн. пені) та по податку з власників транспортних засобів в сумі 71471,70 грн. (в т.ч. 6,63 грн. пені). В підтвердження податкового боргу подав податкові декларації по ПДВ за липень-вересень 2006р., розрахунки суми податку з власників транспортних засобів, самохідних машин та механізмів за 2002-2005р.р., акт приймання-передачі від 20.03.2006р.
Вказує на те, що позивачем у відповідності до пп.6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” відповідачу направлялись перша та друга податкові вимоги, а також згідно пп..7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону було прийнято рішення про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів. Проте вказані заходи позитивного результату не дали, заборгованість залишилась непогашеною. Посилається на п.3.1.1 ст. 3 вказаного Закону, відповідно до якого активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду (господарського суду).
Позивачем в порядку ст.51 КАС України подано письмове клопотання про зменшення позовних вимог, відповідно до якого позивач просить суд звернути стягнення на активи відповідача 16985,08 грн. пені по податку з власників транспортних засобів, самохідних машин і механізмів.
В обґрунтування вимог акцентує увагу на тому, що строк подання розрахунку податку з власників транспортних засобів регламентується Законом України №1963 «Про податок з власників транспортних засобів , інших самохідних машин та і механізмів»,Законом України №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ".
Відповідно до ст.6 Закону №1953 у порядку визначеному податковими органами, юридичні особи подають за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортник засобів до податкових органів у строки, визначені Законом для річного звітного періоду, на основі бухгалтерського звіту (балансу) розрахунки суми податку за формою, затвердженою центральним податковим органом України.
Згідно із Законом №2181, якщо базовий звітній період дорівнює календарному року, розрахунок подається протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного року. Граничний строк подачі розрахунку - 1 березня року, наступного за звітним .
Робить висновок ,що оскільки подання розрахунку - це не звітування про суму податку, сплачену за попередній рік, а узгодження своїх податкових зобов'язань на поточний рік щодо строків сплати, то сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів на звітний рік обчислюється юридичними особами на підставі звітів про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року .
Посилаючись на вищенаведені норми та положення інструкції "Про порядок обліку платників податків" інструкції "Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів)" вважає, що якщо платіжний документ не надіслано до податкового органу у встановлений строк - узгоджене податкове зобов'язання вважається непогашеним, тому на особовому рахунку платника виникає податковий борг, на який в автоматичному режимі відповідно до п.15.4 розділу XV інструкції "Про порядок ведення органами ДПС оперативного обліку податків і зборів ( обов'язкових платежів)" у день фактичного погашення зобов'язань нараховується пеня. Нарахування пені може бути припинено тільки у випадку погашення на особовому рахунку платника податків відповідного податкового боргу, зокрема, податку з власників транспортних засобів.
В даному випадку, подання Відповідачем уточнюючих декларацій не звільняє останнього від нарахування відносно нього пені, так як уточнюючі декларації подані платником після строків сплати (кварталів) податкових зобов'язань по податку з власників транспортних засобів, які настали, тобто на непогашене узгоджене податкове зобов'язання, яке на особовому рахунку платника рахується як податковий борг, на який з автоматичному режимі відповідно до п.15.4 розділу XV інструкції "Про порядок ведення органами ДПС оперативного обліку податків і зборів ( обов'язкових платежів)".
В обґрунтування уточнених вимог також посилається на визначення пені ,податкового зобов'язання , податкового боргу надані в Законі України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, положення Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами , що контролюються органами податкової служби ( затв. Наказом ДПА України №290 від 11.06.2003р.) та робить висновок , що подання відповідачем уточнюючих декларацій не звільняє його від нарахування відносно нього пені ,так як уточнюючі декларації подані платником після строків сплати (кварталів) податкових зобов'язань по податку з власників транспортних засобів, які настали , тобто на непогашене узгоджене податкове зобов'язання ,яке на особовому рахунку платника рахується як податковий борг , на який в автоматичному режимі відповідно п.15.4 розділу 15 Інструкції “Про порядок ведення органами ДПС оперативного обліку податків і зборів ( обов'язкових платежів) .
Подане уточнення приймається судом.
Відповідач проти адміністративного позову заперечує. У письмових поясненнях від 20.12.2006р. зазначив, що вимоги податкового органу щодо стягнення заборгованості по податку на додану вартість є безпідставними, тому що сплата податку проводилась вчасно. При цьому, посилається на відсутність заборгованості по податку з власників транспортних засобів, самохідних машин та механізмів, оскільки відповідачем було подано уточнені розрахунки сум по вказаному податку, які податковим органом були прийняті без заперечень. В підтвердження подав уточнені розрахунки сум податку з власників транспортних засобів, самохідних машин та механізмів за 2003-2005р.р., акт звірки розрахунків.
Щодо звернення стягнення на активи відповідача 16985,08 грн. нарахованої податковим органом пені по податку з власників транспортних засобів, самохідних машин та механізмів, відповідач заперечив. В підтвердження своїх заперечень вказав, що відповідач у відповідності до вимог ст.5.1 Закону України №2181, використовуючи своє право на подання уточненого розрахунку з врахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону. При цьому, подав уточнюючі розрахунки по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
При цьому, відповідач вважає, що висновки позивача про те, що подання уточненого розрахунку є методом погашення податкового боргу, суперечать ст.7 цього закону, яка визначає джерела сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків. В ст.7 вказаного Закону не зазначено, що подання уточнюючого розрахунку є джерелом сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків. Відповідач вважає, що подання уточненого розрахунку є одним із методів самостійного узгодження податкового зобов'язання платника податків, що відповідає вимогам ст.5.1 цього Закону.
Таким чином, відповідач вважає, що в порушення вимог ст.4.4.1 „конфлікт інтересів" цього закону, податковий орган порушив права платника податків, а саме нарахував пеню на податкові зобов'язання, які відповідно до вимог ст. 5.1 цього закону були узгоджені з ДПІ м. Хмельницький в розмірі 0 грн. 00 коп., що підтверджується копіями поданих відповідачем до податкового органу уточнюючих розрахунків по вказаному податку та довідкою про заборгованість.
За таких обставин, просить у позові відмовити.
Розглядом матеріалів справи встановлено :
Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький м. Хмельницький, вул. Гагаріна,24 як юридична особа включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка Хмельницького обласного управління статистики №1969), взятий на облік як платник податків, про що видано довідку №4311 від 15.02.2006р. Відповідно до Положення квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький є державною установою, засноване на базі Хмельницької квартирно-експлуатаційної частини району, є її правонаступником.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем до податкового органу подавались розрахунки сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів №145262 від 26.02.2002р., №6832 від 21.02.2003р., №5086 від 27.02.2004р., №4509 від 28.02.2005р., №103176 від 07.11.2005р.
Крім того, відповідно до даного позивачем розрахунку за відповідачем рахується заборгованість по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 14766,75 грн. за Шепетівську КЕЧ, яка відповідно до наказу начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління №18 від 21.10.2005р. ліквідована, правонаступником визначено Хмельницький квартирно-експлуатаційний відділ.
Відповідачем подано уточнюючі розрахунки сум податку з власників транспортних засобів, самохідних машин та механізмів за 2002-2005рр. від 08.12.2006р.,від 21.12.2006р.,відповідно до яких у відповідача відсутні податкові зобов'язання. Дані розрахунки прийняті податковим органом із внесенням змін в картки особового рахунку платника.
Відповідно до даних ДПІ у м. Хмельницькому станом на 27.12.2006р. за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом по податку з власників транспортних засобів в сумі 16985,08 грн. пені.
Відповідач з врахуванням зменшення позовних вимог просить суд звернути стягнення на активи відповідача 16985,08 грн. пені по податку з власників транспортних засобів, самохідних машин та механізмів, яка виникла з моменту узгодження податкових зобов'язань по вказаному податку (подання первісних розрахунків) до моменту подання відповідачем уточнюючих розрахунків. В підтвердження подав розрахунок суми нарахованої пені, картки особового рахунку платників.
З метою погашення податкового боргу, у відповідності до пп.6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” відповідачу було вручено дві податкові вимоги: перша - №1/1714 від 15.11.2002р. та друга №2/2392 від 19.12.2002р. з відмітками про їх одержання відповідачем відповідно 18.11.2002р. та 23.12.2002р.
Позивачем у відповідності до пп..7.2.1 п.7.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" було прийнято рішення №4 від 22.01.2003р. про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунком погашення його податкового боргу.
Оскільки відповідач в добровільному порядку не сплатив податкову заборгованість, позивачем подано позов до суду з вимогою про звернення стягнення податкового боргу на активи відповідача.
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно п.3.1.1 ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами “ №2181 від 21.12.2000р. активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду (господарського суду).
Відповідно до п. 1.7 вказаного Закону передбачено, що активи платника податків -це кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.
При цьому, згідно п.2.3.1. ст. 2 та 1.6. ст. 1 зазначеного Закону та ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” позивачу надано право здійснювати заходи з примусового стягнення податкового боргу, тобто проводити звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу.
Відповідно до матеріалів справи та пояснень податкового органу вбачається, що станом на 27.12.2006р. у відповідача відсутня заборгованість по податку з власників транспортних засобів, самохідних машин та механізмів. При цьому, факт відсутності заборгованості позивачем не заперечується.
Згідно ст.1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платниками податків є юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції (п.1.1. Закону).
Відповідно до п.1.2. Закону визначено, що податковим зобов'язанням є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України,
При цьому, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (п.1.3 Закону).
Згідно п.1.4 ст. 1 вказаного Закону передбачено, що пеня -це плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.
Статтею 16 Закону №2181визначено порядок та підстави нарахування пені, при цьому пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що нарахування пені можливе тільки на суму податкового боргу, узгодженого платником податку або податковим органом в порядку, визначеному п.п.5.1., 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Оскільки у відповідача станом на 27.12.2006р. відсутній борг по податку з власників транспортних засобів, самохідних машин та механізмів, що підтверджується поданими до податкового органу уточнюючими розрахунками, картками особового рахунку платника, довідкою про заборгованість, тому відсутні і підстави для нарахування пені по податку з власників транспортних засобів.
Доводи позивача спростовуються вищенаведеним.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованими , тому в задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У позові Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому до Квартирно-експуатаційного відділу м.Хмельницький про звернення стягнення на активи 16985,08 грн. податкового боргу відмовити.
Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.В. Виноградова
Віддрук. 3 прим. :
1 - до справи,
2 - позивачу,
3 - відповідачу.