29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82
"16" жовтня 2006 р. Справа №9/5454-А
за позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Хмельницький
до Приватно-орендної агрофірми "Весела" с. Весела Старокостянтинівський район
про стягнення 4860,12 грн. штрафних санкцій та пені
Суддя Олійник Ю.П. Секретар судового засідання Римар Н.М.
Представники сторін:
Від позивача - Нідзій І.М. - за довіреністю від 16.08.06
Від відповідача - Арсенюк Л.М. - за дорученням від 26.09.06 №106
У судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частину постанови згідно ст.160 КАС України.
Постанова ухвалена 16.10.06 , так як у судовому засіданні 26.09.06 оголошено перерву.
Позивач у позовній заяві та його представник у судовому засіданні просять стягнути з відповідача 4644 грн. адміністративно-господарських санкцій за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та 216,12 грн. пені за порушення термінів сплати штрафних санкцій відповідно до ст.ст.19,20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Відповідач у письмових запереченнях та представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечують, посилаючись на те, що на підприємстві створено 1 робоче місце для працевлаштування інваліда за посадою охоронника, про що постійно інформувало центр зайнятості, який не направив інвалідів для зайняття вакантної посади, тоді як відповідно до вимог законодавства працевлаштуванням інвалідів займаються саме орган державної виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування та громадські організації інвалідів.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
У 2006 році відповідачем поданий Звіт форми №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, в якому відповідачем зазначена середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу -25 осіб, не зазначено кількість інвалідів-штатних працівників , кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону -1 особа, фонд оплати праці штатних працівників -116,1 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника -4,6 тис. грн.
На підставі даних звіту позивачем згідно Закону визначений норматив робочих місць, для інвалідів, які необхідно було створити відповідачу, в кількості 1 робочого місця та проведено розрахунок адміністративно-господарських санкцій в розмірі 4644грн., виходячи з розміру середньої річної заробітної плати на підприємстві за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
За порушення строків сплати штрафних санкцій (до 15.04.06) позивачем нараховано пеню в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (149 днів прострочення платежу), яка становить 216,12 грн.
У зв'язку з несплатою відповідачем штрафу та пені , позивач звернувся з позовом до суду.
Досліджуючи надані по справі докази та пояснення сторін, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне.
Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" в редакції, чинній у 2005р., встановлено для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
При цьому згідно з ч. 1 ст. 18 цього Закону працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів .
Тому норми Закону зобов'язують відповідача згідон нормативу створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі і інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування - підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.
Відповідач вимоги закону виконав. Згідно зі звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік створив 1 робоче місце для працевлаштував інваліда на посаду охоронника, що підтверджується також наказом по підприємству №9 від 27.12.04. Крім того, відповідач звертався до районного центру зайнятості з проханням направляти до нього інвалідів для працевлаштування, розміщував оголошення про наявність вакантних посад для інвалідів у місцевій газеті. За повідомленням Старокостянтинівського міськрайонного центру зайнятості № 23-07\2092 від 25.90.06 відповідач протягом 2005 року постійно інформував центр зайнятості про наявність вільного місця для працевлаштування інваліда , проте жоден інвалід, що знаходився на обліку, не виявив бажання у працевлаштуванні .
Згідно ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Тому оскільки відповідачем вжито всі передбачені чинним законодавством заходи по створенню робочого та повідомлення відповідних органів про вакантну посаду, на яку може бути працевлаштовано інваліда, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами інвалідів для працевлаштування та за відсутність інвалідів, які бажають працевлаштовуватись.
Керуючись ст.ст.4, 14, 69-71, 86, 104, 158-163, 167, 254-255, п.6 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України , СУД
У позові Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Хмельницький до Приватно-орендної агрофірми "Весела" с. Веселе Старокостянтинівського району про стягнення 4860,12 грн. штрафних санкцій та пені відмовити.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено кодексом набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Ю.П. Олійник
Віддрук. прим. :
- до справи,
- позивачу,
- відповідачу.