Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122
Іменем України
27.04.2009
Справа №2-31/467.1-2009
За позовом - Заступника прокурора Автономної Республіки Крим (95015, м. Сімферополь, вул.Севастопольська, 21) в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я України (01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, 7)
до відповідачів:
1) Фонду майна АРК (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17)
2) Спільного українсько-американського підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю офтальмологічна лабораторія-клініка „Ю ЕС Оптикс” (01021. м. Київ, вул. Липська, 15-б)
за участю третіх осіб, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору:
1) Кримської Республіканської установи „Алупкинський палацово-парковий музей-заповідник” (98676, АРК, м. Алупка, Палацове шосе, 10);
2) Санаторій „Сонячний” (98676, м. Алупка, вул. Фрунзе, 19);
3) Ялтинське міське управління земельних ресурсів (98600, м. Ялта, пл. Радянська, 1);
4) Алупкінська міська рада (м. Алупка, вул. Красних партизан, 34);
5) Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини (95011, вул. Гоголя, буд. 14, м. Сімферополь,);
6) Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища (вул. Кечкеметська, 198, м. Сімферополь, 95022)
про визнання недійсним договору оренди
Суддя А.В.Привалова
від прокуратури АРК - Горна К.В., посв.№08059
від позивача - не з'явився
від відповідача 1 - Мельников І.В., дов. у справі
від відповідача 2 - не з'явився
від третіх осіб - не з'явились
Обставини справи:
11 вересня 2006 року заступник прокурора АРК виступаючи в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я України звернувся до господарського суду АРК з позовом до Фонду майна Автономної Республіки Крим, Спільного українсько-американського підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю Офтальмологічна лабораторія-клініка „Ю ЕС Оптикс” про визнання недійсним договору оренди від 31.03.2006р. державного нерухомого майна - ділянки площею 232,0кв.м. (кліматопавільону), розташованого за адресою: м.Алупка, Палацове шосе, 20а, що знаходиться на балансі санаторію «Сонячний» Міністерства охорони здоров'я України, посилаючись на порушення при укладенні цього правочину норм Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки він не містить істотної умови договору - об'єкту оренди.
Ухвалою господарського суду АРК від 10.10.2006р. залучено до участі у справі у порядку ст.27 ГПК України як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Кримську республіканську установу „Алупкинський палацово-парковий музей-заповідник”.
Рішенням господарського суду АРК від 18.06.2008р. у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.09.2008р. рішення господарського суду АРК від 18.06.2008 р. у справі № 2-13/15318-2006 залишено без змін. Республіканської установи „”””””””
Постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2008р. постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.09.2008р. та рішення господарського суду АРК від 18.06.2008р. у справі №2-13/15318-2006 скасовано. Справу №2-13/15318-2006 направлено на новий розгляд до господарського суду АРК.
За резолюцією заступника голови господарського суду АРК справа передана на розгляд судді Приваловій А.В., з присвоєнням справі номеру №2-31/467.1-2009.
Ухвалою господарського суду АРК від 27.01.2009р. справа прийнята до свого провадження та призначена до розгляду.
На виконання обов'язкових вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 10.12.2008р., судом ухвалами від 03.03.09р. і від 26.03.09р. були залучені до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, санаторій «Сонячний», Ялтинське міське управління земельних ресурсів, Алупкінську міську раду, Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини, Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища з метою з'ясування правового статусу і приналежності земельної ділянки, на якої знаходиться об'єкт оренди за спірним договором.
Прокурор у судовому засіданні позовну заяву підтримав у повному обсязі. З наведених у позові підстав просить позовні вимоги задовольнити.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. Надіслав телеграму, в якої просить врахувати позицію, викладену у письмових поясненнях до позову, та розглянути справу у відсутність представника позивача. У письмових поясненнях до позову Міністерство охорони здоров'я України просить позов заступника прокурора АРК задовольнити в повному обсязі вказуючи на відсутність повноважень у Фонду майна АРК на передачу земельної ділянки у оренду, яка фактично є предметом спірного договору (а.с.33-36, т.2).
Відповідач - Фонд майна АРК - з позовними вимогами не згоден, просить суд у задоволенні позову відмовити з огляду на те, що Фонд майна АРК при укладенні договору діяв у межах наданих законом повноважень і відповідно до закону. Стверджує, що відповідно до договору, акту прийому-передачі до нього об'єктом оренди є, згідно висновку оцінювача щодо вартості об'єкта оцінки для передачі в оренду, кліматопавільон, який на момент проведеної оцінки був частково зруйнований. Фактично до оцінки була представлена різновисотна бетонна площадка, у вигляді прямокутника, по обмірам оцінювача площа бетонної площадки складає 232 кв.м. Вважає, що твердження позивача про те, що спірний договір оренди не містить істотної умови - об'єкту оренди - безпідставне.
Відповідач - Спільне українсько-американське підприємство з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю Офтальмологічна лабораторія-клініка „Ю ЕС Оптикс” явку свого представника у судові засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, заяв або клопотань до суду не надсилав. В своєму відзиві на позов, наявному у матеріалах справи, заперечує проти позову (а.с.51,52, т.1). Вказує на те, що спірний договір містить усі істотні умови, які встановлені законами України, зокрема, Законом України «Про оренду державного та комунального майна».
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, не реалізували своє процесуальне право на участь у судовому засіданні.
Від Кримської Республіканської установи „Алупкинський палацово-парковий музей-заповідник” до суду надходили додаткові письмові пояснення, в яких просить суд позовні вимоги задовольнити, визнати договір оренди недійсним, справу розглянути у відсутність свого представника. До пояснень додано копію витягу з реєстру державного земельного кадастру, копію наказу Міністерства культури та туризму України „Про затвердження меж Алупкінського парку - пам'ятки садово-паркового мистецтва національного значення” та акту від 15.04.2009 р. Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель АРК (а.с.2, 16-17, 26-28, т.2).
Від Алупкінської міської ради до суду надійшло письмове пояснення на предмет спору, згідно якого позовні вимоги заступника прокурора АРК підтримує, просить позов задовольнити, справу розглянути у відсутність свого представника (а.с.10-11, т.2).
Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини надіслав суду клопотання, в якому вказує, що Алупкінський палацово-парковий музей включений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, наказом Міністерства культури та туризму України від 15.09.06р. №779/0/16-06 затверджені межи пам'ятки садово-паркового мистецтва національного значення, клопоче справу розглянути у відсутність свого представника і просить суд вилучити Республіканський комітет із числа третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору (а.с.47-48, т.2).
Вказане клопотання задоволенню не підлягає у зв'язку з наступним.
Згідно ч.1 ст.27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.
Норми інституту третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, покликані захистити права та охоронювані законом інтереси осіб, які не є учасниками спірних матеріальних правовідносин, але знаходяться із однією зі сторін процесу у таких відносинах, які можуть змінитись у результаті винесеного рішення.
Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору відповідною ухвалою суду з метою виконання приписів постанови Вищого господарського суду України від 10.12.2008 р. в порядку ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України.
Отже процесуальний порядок залучення до участі в розгляді справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору не встановлює можливість покладення на третіх осіб будь-яких матеріально-правових обов'язків, а також установлення чи захист їхніх прав. Метою участі таких осіб у справі є обстоювання ними власних прав і законних інтересів, на які може справити вплив рішення чи ухвала суду.
Крім того, слід зазначити, що Господарським процесуальним кодексом України не визначений порядок вилучення особи із числа третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища надіслав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що відносно питання чи належить земельна ділянка на якій знаходиться об'єкт оренди санаторію «Сонячний» до об'єктів природно-заповідного фонду, Рескомприроди Криму зможе надати таку інформацію після проведення обстеження даної земельної ділянки (а.с.51, т.2).
Розгляд справи відкладався в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст.69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, наданих у ході судового розгляду справи, дослідивши надані докази, суд
31.03.2006р. Фондом майна АРК був виданий наказ №236 «Про передачу нерухомого майна - ділянки площею 232,0 кв.м. (кліматопавільйону), розташованої за адресою: м.Алупка, Палацове шосе, 20а, що знаходиться на балансі Спеціалізованого санаторію «Сонячний» Міністерства охорони здоров'я України, в оренду Спільному українсько-американському підприємству з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю офтальмологічна лабораторія - клініка «Ю ЕС Оптикс» і затвердження висновку суб'єкта оціночної діяльності» (далі - Наказ), яким наказано передати в оренду Спільному українсько-американському підприємству з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю офтальмологічна лабораторія - клініка «Ю ЕС Оптикс» державне нерухоме майно - ділянку площею 232,0 кв.м. (кліматопавільйону), розташоване за адресою: м.Алупка, Палацове шосе, 20а, що знаходиться на балансі Спеціалізованого санаторію «Сонячний» Міністерства охорони здоров'я України, з метою здійснення організації відпочинку (а.с.9, т.1).
На виконання Наказу від 31.03.2006р. №236 Фондом майна АРК (Орендодавець) зі Спільним українсько-американським підприємством з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю офтальмологічна лабораторія - клініка «Ю ЕС Оптикс» (Орендар) був укладений договір оренди державного нерухомого майна від 31.03.2006р. №562/06, згідно якого орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно - ділянку площею 232,0 кв.м. (кліматопавільйону), розташоване за адресою: м.Алупка, Палацове шосе, 20а, що знаходиться на балансі Спеціалізованого санаторію «Сонячний», за актом приймання-передачі (а.с.11-15, т.1).
Отже спірний договір укладений сторонами на виконання Наказу Фонду майна АРК від 31.03.2006 р. №236, який з'явився правовою підставою для його укладення.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд не вбачає підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, законність зазначеного наказу Фонду майна АРК №236 від 31.03.2006р. була предметом судового дослідження.
Постановою господарського суду АРК від 16.11.2006р. у справі №2-20/13816-2006А, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.03.2007р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.10.2008р., у задоволенні адміністративного позову заступника прокурора АРК в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я України до Фонду майна АРК про визнання нечинним наказу Фонду майна АРК №236 від 31.03.2006р. відмовлено (а.с.76-79, 85 т.1, а.с.6, т.2).
Вказаними судовими рішеннями в адміністративній справі №2-20/13816-2006А встановлено, що Фонд майна АРК діяв в межах своїх повноважень, наданих Фондом державного майна України щодо державного майна, розташованого на території АРК, та за погодженням органу, уповноваженого управляти майном - Міністерства охорони здоров'я України, а також встановлено факт, що договір оренди від 31.03.2006р. містить істотну його умову - об'єкт оренди, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про безпідставність доводів заступника прокурора АРК та про правомірність і законність спірного наказу.
Отже у предмет доказування в раніше розглянутій справі входило, зокрема, встановлення факту наявності чи відсутності об'єкту оренди, переданого згідно наказу Фонду майна АРК від 31.03.2006р. №236 за договором від 31.03.2006р.
Таким чином, у справі №2-20/13816-2006А господарським судом АРК та Севастопольським апеляційним господарським судом встановлено преюдиціальний факт - наявність об'єкту оренди за договором оренди від 31.03.2006р., який не потребує доказування у даній справі.
Суд зазначає, що положення про обов'язковість судових рішень є одним із принципів судочинства, встановленого статтею 129 Конституції України.
Згідно ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відтак встановлення рішенням господарського суду в іншій справі за участю тих же сторін факту законності правового акту, на підставі якого укладено спірний договір оренди, а також встановлення преюдиціального факту наявності істотної умови договору оренди від 31.03.2006р. - об'єкту оренди, дає суду підстави для висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
При цьому суд виходить з того, що підставою для укладення спірного договору в силу положень ст.648 Цивільного кодексу України став правовий акт - наказ Фонду майна АРК від 31.03.2006р. №236, відповідність закону якого встановлена судовим рішенням, що має преюдиціальне значення при вирішенні даної справи.
В правове обґрунтування підстав позову заступник прокурора АРК зазначає відсутність істотної умови договору оренди - об'єкту оренди, що не відповідає приписам ст.284 Господарського кодексу України та ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» і є підставою для визнання правочину недійсним згідно ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України. Також вказує на те, що фактично предметом оренди є земельна ділянка, а не об'єкт нерухомості.
Суд вважає, що такий висновок позивача є помилковим і не може бути підставою для задоволення позову, у зв'язку з наступним.
Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вичинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Стаття 283 Господарського кодексу України, стаття 4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” містять поняття об'єктів оренди, відповідно до яких є, у тому числі, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств, а згідно з постановою Кабінету Міністрів України про затвердження Національного стандарту №1 „Загальні засади оцінки майнових прав” від 10.09.2003р. №1440, нерухоме майно (нерухомість) - земельна ділянка без поліпшень або земельна ділянка з поліпшеннями, які з нею нерозривно пов'язані, будівлі, споруди, їх частини, а також інше майно, що згідно із законодавством належить до нерухомого майна.
Національним стандартом №2 „Оцінка нерухомого майна”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004р. №1442, визначені основні поняття для проведення суб'єктами оціночної діяльності оціни нерухомого майна, у тому числі поняття „будівлі”, „приміщення” та „споруди”. Процедура вибору бази оцінки нерухомого майна (ціль оцінки та умови використання її результатів) встановлена національним стандартом №1. Цій стандарт визначає також поняття усіх видів зносу: фізичний, функціональний та економічний, ознаки яких, як правило, містять об'єкти нерухомості, які оцінюються.
Матеріали справи свідчать, що згідно висновку оцінювача щодо вартості об'єкта оцінки проведена оцінка вартості державного нерухомого майна - майданчика (кліматопавільйону), яка складає 136900грн., з якого вбачається, що раніше він являв собою павільйон-модуль: бетонний майданчик, з одного боку знаходилась бутова стінка, з іншого підпірна стінка; каркас - металеві стійки, обшиті листами ДВП; інженерні комунікації не підведені. На момент оцінки об'єкт фактично був зруйнований, тимчасові споруди демонтовані. Фактично до оцінки був наданий різновисотний бетонний майданчик у вигляді прямокутника. Корисна площа згідно з фактичними обмірами складає 232,0 кв.м. (а.с.59-84, т.2).
Крім того, факт існування цього державного нерухомого майна також підтверджено даними інвентарної картки №22 обліку основних засобів санаторію «Сонячний» та матеріалами технічної інвентаризації, оціночним актом, складеного БТІ м.Ялта у 2004 році, яким встановлено відсоток зносу на момент обстеження 75% (а.с.57-60, т.1).
Отже, великий відсоток зносу об'єкту оренди - державного майна - кліматопавільону, що знаходиться на балансі санаторію «Сонячний», не доводить факту його виключення з об'єктів нерухомості державного майна, а відтак не дає підстав вважати, що це державне майно взагалі відсутнє і не може бути передано у оренду з метою його відновлення.
Також судом зазначається, що наявність у тексті спірного договору оренди стосовно його предмету слова «ділянка» не доводить факту передачі у оренду за цим договором власне земельної ділянки.
Як вбачається зі звіту про оцінку вартості площадки (кліматопавильйону) Санаторія «Сонячний», розташованого за адресою: м.Алупка, Палацове шосе, 20а від 01.10.2005 р., об'єктом оцінки був кліматопавільон, але з великим відсотком його зносу. За актом прийому-передачі від 31.03.2006р., який є додатком №1 до договору оренди від 31.03.2006р., передано об'єкт оренди - ділянку (кліматопавільойн) площею 232,00 кв.м.
Неспроможним є твердження позивача щодо відсутності погодження на передачу у оренду ділянки, оскільки передавалось у оренду не земельна ділянка, а нерухоме державне майно (кліматопавільон), але з великим відсотком зносу. Як вбачається з матеріалів справи, позивач листом №9-0315/167 від 16.03.06р. дав згоду на передачу у оренду кліматопавільону загальною площею 232,0кв.м. (а.с.17, т.1), при цьому така згода надана за наслідками розгляду звернення балансоутримувача із доданими до нього матеріалами.
Таким чином, наведене свідчить про наявність істотних умов у договорі оренди від 31.03.2006р., встановлених законом для договорів даного виду, зокрема - об'єкту оренди, а також додержання сторонами при його укладенні вимог, встановлених ст.203 Цивільного кодексу України, ст.284 Господарського кодексу України та ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Крім того, як вже зазначалось вище, рішення господарського суду АРК у справі №2-20/13816-2006А носить преюдиціальний характер і за наявності чинного наказу Фонду майна АРК підстави для визнання недійсним укладеного відповідно до вказаного наказу договору оренди відсутні.
При таких обставинах справи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено підстав недійсності договору, встановлених ст.203 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим і відсутні підстави для задоволення позову.
Інших підстав в обґрунтування недійсності спірного правочину, крім викладених у позові, прокурором та позивачем не наведено, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України прокурор та позивач заяву про зміну підстав позову до суду не подавали.
Тому для вирішення справи за даним позовом з наведених заступником прокурора АРК підстав не має суттєвого значення правовий статус земельної ділянки, на якої знаходиться об'єкт державного нерухомого майна за спірним договором оренди.
При таких обставинах справи, суд не знаходить правових підстав для визнання недійсним договору оренди державного нерухомого майна від 31.03.2006р. №562/06, укладеного між Фондом майна Автономної Республіки Крим та Спільним українсько-американським підприємством з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю офтальмологічна лабораторія - клініка «Ю ЕС Оптикс», а наведені у позові доводи не можуть бути підставою для визнання його недійсним. Вищевказане є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43,49,82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Привалова А.В.