29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82
"20" листопада 2006 р. Справа №20/5293-А
за позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,
м. Хмельницький
до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Агрос-
Віста", с. Сахнівці, Ізяславського району
про стягнення 28740,61 грн. адміністративно-господарських санкцій та 1220,53 грн. пені за
недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів
Суддя Гладій С.В.
Секретар судового засідання Микитюк О.А.
За участю представників сторін:
від позивача -не з'явився.
від відповідача -Думановський Р.А. - за дорученням від 13.02.2006р.
Суть спору : Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 27520,08грн. адміністративно-господарських санкцій та 1220,53 грн. пені за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідач, всупереч вимогам статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, якою для підприємств, установ та організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4-х відсотків від загальної чисельності працюючих, не створив 6 робочих місць для працевлаштування інвалідів і відповідно до статті 20 Закону повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця.
Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечує. Крім того повідомляє, що на підприємстві працювало 22 особи-інваліда. До матеріалів справи надано уточнюючий звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005рік. (у якому зазначено, що на підприємстві працювало 22 особи-інваліда), витяг з наказів № 428 від 06.11.2006р. "Про прийом та звільнення працівників", копії посвідчень Семенюк Г.І, Гладуна Ф.В., Сабайдаш І.В., Мачульського С.А. Вважає позовні вимоги позивача безпідставними та просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглядом матеріалів справи встановлено :
Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Агрос-Віста", с. Сахнівці, Ізяславського району зареєстроване як юридична особа, тому, відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” зобов'язане дотримуватися встановленого Законом нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих.
Відповідно до звіту форми № 10-ПІ за 2005 рік про зайнятість та працевлаштування інвалідів, відповідачем визначена середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу що становить 503 особи, з них статус інваліда мають 14 осіб, фонд оплати праці штатних працівників -2307,1 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника - 3820 грн.
На підставі цього позивачем проведено розрахунок адміністративно-господарських санкцій, що склали 27520,08 грн., враховуючи норматив згідно ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. Відповідно до розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій чисельність інвалідів які мали б працювати на підприємстві становить 20 осіб, тому відповідачу нараховано адміністративно-господарські санкції у розмірі 27520,08 грн.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону, позивачем, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій нараховано 1220,53 грн. пені виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.
У зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій та пені позивач просить суд стягнути 28740,61 грн.
Позивачем подано лист копію листа Управління праці та соціального захисту населення Ізяславської райдержадміністрації від 02.06.2006р. № 1142 , про те , що підприємство на протязі 2005р. постійно надавало інформацію про вільні робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Відповідачем надано копії звітів форми № 3-ПН про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках станом на 28.06.2005р. (потреба 8 осіб-інвалідів), станом на 28.09.2005р. (потреба 6 осіб-інвалідів), станом на 28.12.2005р. (потреба 6 осіб-інвалідів). Крім того, надано уточнюючий звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005рік., витяг з наказів № 428 від 06.11.2006р. "Про прийом та звільнення працівників", копії посвідчень Семенюк Г.І, Гладуна Ф.В., Сабайдаш І.В., Мачульського С.А.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та давши їм оцінку в сукупності, суд приймається до уваги наступне:
Відповідно до ч.8 ст. 69 Господарського Кодексу України передбачено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Згідно ч.1 ст. 19. Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” ( із змінами та доповненнями) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів (ч.2 ст.19 вказаного Закону).
Відповідно до ч.1 ст.20 вказаного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
При цьому, п.10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314 (далі -Положення), передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Разом з тим, згідно з пунктом 5 вказаного Положення передбачено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. А пунктом 14 Положення визначено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Відповідно, вказаним Положенням визначено, що робоче місце інваліда -це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), установі та організації незалежно від форми власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п.1); робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п.3).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів на 2005р. відповідач передбачив 20 робочих місць для штатних працівників - інвалідів, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні“, з яких 14 осіб-інвалідів працювало на підприємстві. При цьому, згідно уточнюючого звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів на 2005р. відповідач передбачив 20 робочих місць для штатних працівників - інвалідів, та зазначив, що 22 особи-інваліда працювало на підприємстві. Даний перелік осіб викладено у списку працюючих інвалідів за 2005р. по підприємству.
Крім того, відповідач у поданих до Хмельницького міського центру зайнятості звітах форми 3-ПН та листах повідомив про потребу в працевлаштуванні інвалідів, а саме визначив у звіті від 28.06.2005р. про потребу 8 осіб-інвалідів, у звіті від 28.09.2005р. про потребу 6 осіб-інвалідів, у звіті від 28.12.2005р. про потребу 6 осіб-інвалідів.
Листом Управління праці та соціального захисту населення Ізяславської райдержадміністрації від 02.06.2006р. № 1142 підтверджується, що підприємство на протязі 2005р. постійно надавало інформацію про вільні робочі місця для працевлаштування інвалідів.
За таких обставин, відповідачем вжито заходів для працевлаштування інвалідів, тому після вжиття вказаних заходів саме на органи соціального захисту населення покладається обов'язок займатися пошуком інвалідів та їх направленням на підприємство для працевлаштування.
Судом зважається на те, що оскільки відповідачем вжито передбачених чинним законодавством заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладено обов'язку щодо сплати адміністративно-господарських санкцій за ненаправлення уповноваженими органами інвалідів для працевлаштування, а також за відсутність інвалідів, які бажають працевлаштовуватись на підприємство відповідача.
Всупереч ст.71 КАС України доказів, які в спростували зазначене, позивачем не подано.
Враховуючи, викладене суд вважає за необхідне в задоволенні позову частині стягнення 27520,08 грн. адміністративно-господарських санкцій відмовити.
Щодо нарахування пені в розмірі 1220,53 грн., судом приймається до уваги наступне:
Частиною 2 ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Тобто, зазначеною другою частиною статті 20 Закону встановлено нарахування пені на повну суму недоїмки виходячи з 120 % річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати. Таким чином нарахуванню пені передує сплата адміністративно-господарських санкцій. Оскільки відповідачем сплата не проводилась, позивач безпідставно звернувся до суду з вимогою про стягнення 1220,53 грн. пені.
Керуючись ст. ст. 6, 14, 71, 86, 94, 104, 105, 158-163, 167, 254-259, п. п. 3, 6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
В позові Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Агрос-Віста", с. Сахнівці, Ізяславського району про стягнення 28740,61 грн. адміністративно-господарських санкцій та 1220,53 грн. пені за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів відмовити.
Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви по апеляційне оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя С.В. Гладій
Віддруковано в 3-х примірниках :
1 - до матеріалів справи
2 -позивачу , 3 - відповідачу