29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82
"06" листопада 2006 р. Справа №10/308-НА
за позовом Комунального підприємства "Аеропорт Хмельницький" м. Хмельницький
до Управління Пенсійного фонду України м. Хмельницький
про визнання такими, що не відповідають чинному законодавству та скасування рішень управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому від 03.10.2005р. №№1157,1158,1159,1160 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків; зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому здійснити перерахування нарахованої пені і фінансових санкцій за несвоєчасну сплату пенсійних зборів комунальним підприємством „Аеропорт Хмельницький”, застосувавши пункти „призначення платежу”, наявних в платіжних документах (платіжних дорученнях) позивача; зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому при нарахуванні пені та фінансових санкцій обов'язково використовувати за основу нарахування пені і фінансових санкцій базовий звітний період, визначений положеннями Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування
Суддя Виноградова В.В. Секретар судового засідання Лісняк О.А.
(помічник судді)
Представники сторін:
від позивача Якимчук А.В. -за довіреністю №56 від 30.09.2006р.
від відповідача Баженова А.І. -за довіреністю №3680/06 від 05.04.2006р.
Постанова приймається 06.11.2006р., так як в судовому засіданні оголошувались перерви.
У судовому засіданні згідно ч.3 ст. 160 КАС України проголошено вступну і резолютивну частини постанови.
Суть спору:
Позивач звернувся з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати такими, що не відповідають чинному законодавству і скасувати рішення, прийняті управлінням Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому №№1157,1158,1159,1160 від 03.10.2005р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків; зобов'язання відповідача здійснити перерахування нарахованої пені та фінансових санкцій, застосувавши наявні у платіжних документах позивача пункти „призначення платежу”; зобов'язання відповідача при нарахуванні пені та фінансових санкцій використовувати за основу для нарахування базовий звітний період, визначений нормами Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
В обґрунтування позову посилається на те, що в період, за який здійснюється застосування фінансових санкцій, діяв лише Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а тому посилання відповідача на норми Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” є неправомірними, так як останній вступив в законну силу з 01.01.2004рр. і зворотної дії в часі не має: відповідальність не скасовує і не пом'якшує (ст.58 Конституції України). За таких обставин робить висновок, що відповідальність за несвоєчасне перерахування збору наступає згідно ст.ст. 2, 3, 17 Закону №2181, відповідно до змісту яких органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (органами стягнення) є виключно податкові органи, а також державні виконавці в межах їх компетенції. Зазначає, що виконавчі органи пенсійного фонду України, як органи стягнення, статтею 2 Закону №2181 не зазначені, крім того, активи платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду (ст.З Закону №2181).
Звертає увагу на те, що використовуючи принцип визначений п. 5 ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” відповідач, незважаючи на визначене позивачем в платіжних дорученнях призначення платежу ,всі кошти зараховував в рахунок сплати сум недоїмки, пені і фінансових санкції в порядку календарної черговості їх виникнення. При цьому стверджує, що вказане зарахування відповідачем коштів призводить до подвійного застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій, а саме до притягнення до юридичної відповідальності двічі, що суперечить положенню ст. 61 Конституції України. Випадки подвійного притягнення до відповідальності у вигляді нарахування пені і фінансових санкцій полягають в тому, що кошти, сплачені страхувальником як пенсійний збір за відповідний місяць, наприклад, за квітень, зараховуються як сплата недоїмки в порядку календарної черговості її виникнення, наприклад, за січень. В такій схемі нарахування пені і фінансових санкцій не враховується чітке положення Закону про базовий звітний період, а за основу нарахування пені і фінансових санкцій використовується тільки календарність виникнення недоїмки, що і призводить до притягнення до юридичної відповідальності двічі.
В додаткових поясненнях посилаючись на визначені ст.ст.1 ,106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (Закон №1058) поняття страхових внесків, фінансових санкцій, робить висновок, що сплатою страхових внесків є перерахування грошових коштів страхувальника на рахунки (до бюджету) відповідного управління Пенсійного фонду України з цільовим призначенням -на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а фінансової санкції -покарання за порушення строків проведення перерахування відповідних внесків.
Факт зарахування сум, що сплачуються (перерахування) страхувальником як поточні страхові внески (при наявності в такого страхувальника недоїмки, пені і фінансових санкцій) в рахунок сплати недоїмки , пені та фінансових санкцій сам по собі жодним чином не може впливати на процес застосування до страхувальників фінансових санкцій, так як п.9 ст. 106 Закону №1058 чітко визначає за що саме накладається штраф і нараховується пеня. Підставою визначено лише несплата (неперерахування) або несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) страхових внесків.
Вважає, що зарахування коштів, що сплачуються страхувальником за відповідний базовий період , в порядку календарної черговості на погашення недоїмки ,пені та фінансових санкцій , в тому числі штрафу жодним чином не може бути умовою ,а тим більше підставою для нарахування штрафу і пені , передбачених п. 9 ст. 106 Закону №1058.
Зазначає, що у всіх випадках визначення розміру фінансових санкцій , визначення порядку їх нарахування , стягнення тощо зазначається саме про несплачені (неперераховані) або несвоєчасно сплачені ( несвоєчасно перераховані) , але в жодному разі не про зараховані кошти або внески. Зарахування коштів в порядку календарної черговості відповідно до п. 5 ст. 106 Закону №1058 ы наступного використання такого зарахування для застосування фінансових санкцій порушує принцип права власності , встановленого ы визначеного Конституцією України, Законом України «Про власність», Цивільним кодексом України.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що п.6 ст.20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхувальники зобов'язані сплачувати страхової внески за відповідний базовий період не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника. Вказує на правомірність застосування фінансових санкцій за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків та нарахування пені у відповідності до п.9 ст.106 вказаного Закону.
Зазначає, що п.5 ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення . У разі , коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Вказує на те, що відповідно до п. 17.1.7. ст. 17 Закону № 2181 „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ,що регулював спірні відносини до 01.01.04р. у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10% , 20% , 50%) такої суми залежно від кількості днів прострочення сплати узгодженого зобов'язання.
Зазначає, що вказаним Законом визначено статус органу Пенсійного фонду як контролюючого, що дає право застосувати до платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування фінансові санкції та пеню за порушення строків сплати узгодженого зобов'язання.
Звертає увагу на те, що до позивача було одночасно застосовано фінансові санкції та пеню та винесено рішення № 1158, 1159 на підставі ст. 17 Закону № 2181, так як виконання зобов'язань, що виникли до вступу в силу Закону № 1058 відбувалося в період дії Закону № 2181. Фінансові санкції та пеня застосовані рішенням № 1157 та № 1160 нараховано із застосуванням ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", так як відповідно до п.15 розділу XV „Прикінцеві положення" цього Закону передбачено, що погашення заборгованості зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що виникла до 01.01.2004р. і не погашена у встановленому законом порядку, здійснюється відповідно до ст. 106 цього Закону.
Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що правових підстав для скасування рішень про застосування фінансових санкцій та пені немає .
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
Згідно карток особового рахунку позивача, останній протягом 2003-2004 рр. періодично накопичував заборгованість по сплаті страхових внесків.
Начальником управління ПФУ у м. Хмельницькому на підставі п.2 ч.9 ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” 03.10.2005р. прийняті рішення про застосування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків, а саме, рішення №1157 про стягнення з позивача штрафу в розмірі 6447,94 грн. (50%) та нарахування пені в розмірі 2223,14 грн., №1158 про стягнення штрафу в розмірі 4959,95 грн. (20%) та нарахування пені в розмірі 294,83 грн., №1159 про стягнення штрафу в розмірі 136,70 грн. (10%) та нарахування пені в розмірі 2,19 грн., №1160 про стягнення штрафу в розмірі 875,47 грн. (20%) та нарахування пені в розмірі 155,26 грн.
Відповідно до поданого відповідачем розрахунку, штрафні санкції за оспорюваними рішеннями були застосовані за період з 04.07.2003 р. по 30.09.2004 р.
Позивачем подано до управління Пенсійного фонду у м. Кам'янець-Подільському розрахунки зобов'язань зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за квітень - грудень 2003р. з визначенням суми зобов'язання квітень-3030.52 грн., травень-4465,75 грн., червень -8717,28 грн., липень -3452,11, серпень -7857,52 грн., жовтень-15916,80 грн.
Надано виписки з банківського рахунку щодо сплати позивачем сум зобов'язань.
Дані факти визнаються сторонами.
В матеріали справи позивачем подано картки особового рахунку платника.
Вважаючи застосування штрафних санкцій та пені неправомірним, позивач звернувся до суду з позовом про скасування вищезазначених рішень відповідача та зобов'язання відповідача здійснити перерахування нарахованої пені та фінансових санкцій, застосувавши наявні у платіжних документах позивача пункти „призначення платежу”; зобов'язання відповідача при нарахуванні пені та фінансових санкцій використовувати за основу для нарахування базовий звітний період, визначений нормами Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
.
Досліджуючи надані сторонами докази, наведені представниками сторін міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги наступне:
Конституцією України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах , встановлених законом. (ст. 67).
Відносини, що виникли між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 01.01.04 регулюються Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 (далі по тексту Закону №1058). Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини, лише у випадках передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ст.1 Закону №1058, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше, кошти сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Законом покладено на страхувальника обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески (п. 6 ч.2 ст.17 Закону №1058).
При цьому, згідно п.6 ст.20 Закону №1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом ( п.10 ст.20 Закону №1058).
Пунктом 9 ст.106 Закону №1058 та п.п.9.3.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003р.№21-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за №64/8663) передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або територіальним органом Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10% своєчасно не сплачених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20% зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50% зазначених сум у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 % зазначених сум коштів за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до п. 5 ст.106 Закону №1058 передбачено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Відповідно до п.17.1.7. ст.17 Закону № 2181 „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(далі по тексту Закон №2181) ,що регулював спірні відносини до 01.01.04р. у разі , коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10%, 20%, 50% такої суми залежно від кількості днів прострочення сплати узгодженого зобов'язання.
Пеня відповідно до вимог даного Закону нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Законом № 2181 визначено статус органу Пенсійного фонду як контролюючого, що дає право застосувати до платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування фінансові санкції та пеню за порушення строків сплати узгодженого зобов'язання.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, до позивача було застосовано фінансові санкції і пеню згідно рішень № 1158,1159 на підставі Закону № 2181, так як виникнення та погашення зобов'язання по сплаті страхових внесків відбулось до вступу в силу Закону №1058, тобто в період дії Закону № 2181. Фінансові санкції та пеня, застосовані рішеннями № 1157 та № 1160, нараховані згідно положень Закону № 1058, так як порушення відбулось після вступу в силу даного Закону .
З огляду на викладене, суд вважає хибним висновок позивача про неправильне зарахування відповідачем сплачених ним сум страхових внесків не за призначенням платежу, вказаному в платіжному дорученні, а за принципом погашення заборгованості за попередній період, оскільки не відповідає приписам ст.106 Закону №1058.
Враховуючи вищевикладене відсутні правові підстави для скасування спірних рішень про застосування фінансових санкцій та пені, тому у позові необхідно відмовити.
У зв'язку з відмовою у позові згідно ст. 94 КАСУ судові витрати, здійснені позивачем, покладаються на нього.
Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У позові Комунального підприємства „Аеропорт „Хмельницький” м. Хмельницький до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про визнання такими, що не відповідають чинному законодавству та скасування рішень управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому від 03.10.2005р. №№1157,1158,1159,1160 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків; зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому здійснити перерахування нарахованої пені і фінансових санкцій за несвоєчасну сплату пенсійних зборів комунальним підприємством „Аеропорт Хмельницький”, застосувавши пункти „призначення платежу”, наявних в платіжних документах (платіжних дорученнях) позивача; зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому при нарахуванні пені та фінансових санкцій обов'язково використовувати за основу нарахування пені і фінансових санкцій базовий звітний період, визначений положеннями Закону України „ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” відмовити.
Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.В. Виноградова
Віддрук. 3 прим. :
1 - до справи,
2 - позивачу,
3 - відповідачу.