29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82
"30" жовтня 2006 р.
Справа № 8/4693
За позовом Відкритого акціонерного товариства „Теофіпольський цукровий завод” м. Теофіполь
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно -виробнича компанія „Агроцукор” смт. Ямпіль Білогірського району
про стягнення 6026692,92 грн.
суддя А.Г. Степанюк
представники :
від позивача: Єрмоленко О. О. -за довіреністю від 30.09.05р.
від відповідача: Граб О.П. - за довіреністю №4 від 07.07.04р.
Суть спору: позивач в своєму позові просить суд стягнути з відповідача 6026692,92 грн. заборгованості відповідно до договору на виконання робіт по переробці цукрових буряків №АЗ/27.01.05 від 27.01.05р.
Відповідач в відзиві на позов та в додатковому відзиві та його представник в судовому засіданні проти позову заперечує. При цьому посилається на те, що позивач незаконно включив до фактичних витрат по переробці цукрового буряка загально виробничі (адміністративні) витрати в сумі 374,6 тис. грн.., витрати по збуту в сумі 466,4 тис. грн.. та планову рентабельність у розмірі 22%, що складає 4475 тис. грн.. Договір №АЗ /27.01.05. на виконання робіт по переробці цукрового буряка також не містить положень щодо включення до собівартості переробки цукрового буряка планової рентабельності у розмірі 22%, загально виробничих (адміністративних) витрат та витрат по збуту. А також повідомив, що аудитор не спростував заперечення про те, що згідно п.11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №16 „Витрати” та ст. 433 (13) Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості та п.17 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №16 „Витрати” встановлено, що адмінвитрати та витрати по збуту до виробничої собівартості не включаються. До того ж витрати по збуту у позивача взагалі не могло бути, тому що збутом виробленого цукру займався відповідач, який був і є власником цукру, а не позивач. Крім того, аудитор не спростував заперечення відповідача, про те, що рентабельність ніяким чином не може бути складовою частиною фактичних витрат і договором не передбачено включення до собівартості продукції планової рентабельності.
Представник позивача відповідно до ст. 22 ГПК України подав заперечення проти доводів відповідача відносно аудиторського висновку аудиторської фірми „Євроаудит” та вважає, що вартість переробки цукрового буряку була визначена виходячи з фактичних витрат ВАТ „Теофіпольський цукровий завод” на переробку цукрового буряку з забезпеченням товариству прибутку, що відповідає умовам договору, статуту ВАТ „Теофіпольський цукровий завод” та нормам законодавства.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приймає до уваги наступне.
27 січня 2005 року між ВАТ „Теофіпольський цукровий завод” та ТзОВ „Інвестиційно -виробнича компанія „Агроцукор” було укладено договір №АЗ/27.01.05 на виконання робіт по переробці цукрових буряків.
Відповідно до п. 1.1, п. 1.2 даного договору відповідач зобов'язаний був поставити позивачу для переробки цукровий буряк в об'ємі 250000 тони, а позивач зобов'язаний був прийняти, переробити сировину в готову продукцію -цукор, мелясу, жом та передати відповідачу на умовах і в порядку передбаченому договором.
На виконання договору відповідач передав, а позивач прийняв для переробки цукровий буряк у кількості 253116 тонн.
Згідно п.п. 5.1, 5.2 договору відповідач сплачує позивача вартість переробки цукрового буряка у розмірі 72 грн. за одну тонну. Кінцевий розрахунок проводиться сторонами по закінченні календарного року виходячи з фактичних витрат позивача на переробку цукрового буряка.
Фактичні витрати відкритого акціонерного товариства „Теофіпольський цукровий завод” м. Теофіполь за переробку цукрового буряку у кількості 1 тонни, за твердженням позивача, склали 111,12 грн., що відповідно становлять 28126249,92 грн. за переробку переданого відповідачем для переробки цукрового буряку у кількості 253116 тонн.
На думку позивача, відповідач провів частково з ним розрахунок за переробку цукрового буряку лише у розмірі 22099557 грн.
На переконання позивача заборгованість відповідача за надання послуг переробки цукрового буряку становить 6026692,92 грн.
Позивач направив відповідачу вимогу №115 від 22.02.06р. про оплату вартості послуг, яку останній залишив без відповіді та задоволення.
Аналізуючи матеріали справи і оцінюючи їх сукупності судом враховується наступне:
У відповідності до ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно до ст.ст.526, 527 Цивільного кодексу України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Зі змісту п.5.2 договору випливає, що сторони задекларували визначення у майбутньому кінцевої ціни переробки 1 тонни цукрового буряка, ставлячи ціну переробки у залежність із фактичних затрат.
Шляхи реалізації вказаної декларації щодо визначення кінцевої ціни переробки 1 тонни цукрового буряка сторони у договорі не встановили та, у подальшому, у визначеному законодавством порядку відповідні зміни до договору не внесли, кінцевої ціни переробки 1 тонни цукрового буряка не визначили.
Оцінюючи наявні між сторонами правовідносини у правовій системі координат із урахуванням, зокрема, приписів ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що у позивача не виникло право вимагати оплати кінцевої ціни переробки 1 тонни цукрового буряка у розмірі, визначеному ним в односторонньому порядку. Одночасно і у відповідача за договором № АЗ/27.01.05 від 27.01.05р. не виникло обов'язку здійснювати оплату кінцевої ціни переробки 1 тонни цукрового буряку у розмірі, визначеному позивачем в односторонньому порядку.
Таким чином в позові слід відмовити.
Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 11, 509, 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
У задоволенні позову відмовити.
Суддя А.Г. Степанюк