Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322
Іменем України
09.04.2009
Справа №2-27/5018.1-2007А
За позовом Кримського республіканського Підприємства «Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства м. Керчі» (98303, вул. Години 2в, м.Керч).
До відповідача ДПІ в м. Керчі в АР Крим, 98400, вул. Борзенко 40, м.Керч).
Про скасування податкових повідомлень - рішень.
Суддя Н.В. Воронцова.
При секретарі Пономаренко Н. О.
представники:
Від позивача - не з'явився.
Від відповідача - не з'явився.
Сутність спору:
Позивач звернувся з позовом до Керченської МДПІ про скасування податкового повідомлення - рішення №0000711502/2 від 07.06.2006 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 26616,48 грн.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що висновки, які були покладені в основу спірного податкового повідомлення - рішення, не відповідають дійсності, а в платіжних дорученнях вказано зовсім інше призначення платежу - погашення податкового забовязання за попередній місяць.
Відповідач у запереченнях на позов повідомив про те, що штрафні санкції застосовані правомірно та прийняте спірне податкове повідомлення - рішення винесене на законних підставах та відміні не підлягає.
Ухвалою ГС АР Крим від 02.10.2006 р. по справі №2-22/14798-2006А провадження по справі було закрито, в зв'язку з тим, що позивача звернувся до суду з позовом до юридичної особи - Керченської МДПІ, яка на той момент вже була ліквідована.
Не погодившись з вказаним, позивач по справі звернувся з апеляційною скаргою до Севастопольського апеляційного господарського суду.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2007 р. вказана апеляційна скарга була задоволена, а ухвала ГС АР Крим від 02.10.2006 р. по справі №2-22/14798-2006А скасована. Справа направлена на новий розгляд до господарського суду АР Крим.
Ухвалою від 24.04.2007 р. справа була прийнята до розгляду суддею ГС АР Крим Іщенко Г. М.
Ухвалою ГС АР Крим від 23.08.2007 р. провадження по справі було зупинено та справу направлено до ТОВ «Кримське експертне бюро» для проведення судово - економічної експертизи.
Ухвалою Заступника Голови Господарського суду АРК Шкуро В. М. від 17.03.2008 р. залучено до розгляду справи №2-23/5018.1-2007А замість судді ГС АРК Іщенко Г.М. суддю ГС АРК Воронцову Н.В. Справа передана судді Воронцовій Н.В. Справі привласнено номер №2-27/5018.1-2007А.
Ухвалою ГС АР Крим від 26.03.2008 р. справу було прийнято до розгляду суддею ГС АР Крим Воронцовою Н. В.
Від експертної установи надійшло повідомлення від 14.11.2008р. за № 1158/07 про неможливість надання висновку експертизи.
Беручи до уваги, що відпали обставини у зв'язку з якими було зупинено провадження по справі, суд ухвалою від 20.11.2008 р. провадження по справі поновив.
Позивач клопотанням від 30.01.2009 р. просив суд залучити до матеріалів справи необхідні для розгляду справи докази.
Суд вказане клопотанням задовольнив.
Позивач клопотанням від 16.02.2009 р. уточнив позовні вимоги та просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Керченської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим №0000711502/2 від 07.06.2006 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 26616,48 грн. по податку на додану вартість.
Суд прийняв до уваги уточнення позивача.
В судове засідання, що відбулося 09.04.2009 р., сторони явку представників судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином.
Суд дійшов висновку, що не явка представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, а у справі достатньо доказів для прийняття відповідної постанови.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд, -
22.02.2006 р. посадовими особами Керченської МДПІ АР Крим ( правонаступником якої є відповідач по справі ) було проведено невиїзну документальну перевірку з питання своєчасності сплати Узгодженого податкового забовязання по податку на додану вартість позивачем за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2004 р. та податкове повідомлення - рішення №0003032301 від 20.10.2003 р., №0001082602 від 19.10.2004 р.
По результатам перевірки було складено акт від 22.02.2006 р. №321/15-2/19195199.
В ході проведення перевірки перевіряючими було встановлено порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», а саме позивачем, за думкою відповідача, несвоєчасно сплачувався податок на додану вартість у перевіряємому періоді.
На підставі вказаного акту перевірки у відношенні позивача було винесено податкове повідомлення - рішення №0000711502/0 від 22.02.2006 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 463014,47 грн.
Не погодившись з вказаним, позивач, у відповідності до ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181, звернувся з адміністративною скаргою від 03.03.2006 р. до Керченської МДПІ.
Рішенням Керченської МДПІ №3541/10/25-0 від 21.03.2006 р. податкове повідомлення - рішення №0000711502/0 від 22.02.2006 р. було залишено без змін, а скарга без задоволення.
Також по результатам адміністративного оскарження було винесено податкове повідомлення - рішення №0000711502/1 від 21.03.2006 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 463014,47 грн.
Не погодившись з вказаним, позивач по справі звернувся з повторною скаргою від 31.03.2006 р. вих.. №225/131318 до ДПА в АР Крим.
ДПА в АР Крим рішенням від 29.05.2006 р. №1068/10/25-007 по результатам розгляду повторної скарги скасувала податкове повідомлення - рішення №0000711502/1 від 21.03.2006 р. в частині застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкового забовязання по податку на додану вартість в сумі 436397,99 грн. ( 50% ), прийняте у відношенні позивача по справі рішення Керченської МДПІ №3541/10/25-0 від 21.03.2006 р., прийняте по результатам розгляду первинної скарги позивача у вказаній частині і забовязала Керченську МДПІ прийняти у відношенні позивача податкове повідомлення - рішення на суму 174559,19 грн. ( штрафні санкції у розмірі 20% за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкового забовязання по податку на додану вартість ).
На підставі викладеного, у відношенні позивача відповідачем по справі було прийняте спірне податкове повідомлення - рішення №0000711502/2 від 07.06.2006 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 26616,48 грн.
Не скориставшись правом подальшого адміністративного оскарження, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
При таких обставинах справи, позовні вимоги необхідно задовольнити з урахуванням останніх уточнень, виходячи з наступних підстав.
Відповідачем було нараховано штрафні санкції у розмірі 26616,48 грн., що складає п'ятдесяти відсотків суми податкового боргу у розмірі 53232,96 грн.
Відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і держанивми цільовими фондами» № 2181 У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.
Відповідно до п. 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205 плановою виїзною перевіркою вважається перевірка суб'єкта господарювання щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого суб'єкта господарювання чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Відповідно до п. 1.3 вказаного Порядку за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
В свою чергу, п. 1.7, 3.2.3 чинного на час проведення перевірок Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства ( № 327 від 25.08.2005р.) визначає, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Судом встановлено, що у ході проведення вищевказаної перевірки посадовими особами відповідача була використана інформація про сплату згідно комп'ютерної АІС податкового органу «Такс».
Проте, особовий рахунок позивача, в розумінні чинного законодавства, не є первинним документом чи документом бухгалтерського або податкового обліку позивача, який міг би підтвердити факт порушення.
В той же час, ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України.
Відповідно до п.2.3.4 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).
Позивач надав до матеріалів справи первинні документи, що свідчать про розмір нарахованих або визначених самостійно податкових зобов'язань протягом періоду, що перевірявся, а саме - відповідні податкові декларації, оформлені належним чином та прийняті банком до виконання платіжні доручення про їх сплату, які містять призначення платежів.
Розглянувши доводи відповідача про те, що нарахування штрафних санкцій здійснено ним у зв'язку з погашенням податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення на підставі п 7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р., суд вважає їх такими, що не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства.
Так, дослідивши положення даної норми Закону, суд доходить висновку, що вказана норма розповсюджується на платників податків, адже податкові зобов'язання та податковий борг згідно з вимогами ст. 1 даного Закону погашає саме він, а не податкові органи і п. 7.7 ст. 7 Закону не дає права податковим органам направляти кошти підприємства на свій розсуд.
В силу п. п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні грошові кошти, в тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна тощо.
При цьому, відповідно до п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.
П. 11.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України № 276 від 18.07.2005р. та зареєстрованої в Мінюсті України 02.08.2005. за № 843/11123, визначає, що під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом.
Таким чином, доказом самостійної сплати податкового боргу платником податку може бути лише його документи (в т.ч. платіжні доручення) з відповідним призначенням платежу.
Самостійне ж розпорядження ДПІ коштами платника і направлення їх на погашення податкового боргу, всупереч визначеному платником призначення платежу, є недопустимим.
Крім того, серед прав органів державної податкової служби, передбачених ст.. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” немає права самостійно, без згоди на те платника податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платника податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства, а також стягувати в судовому порядку суми податкового боргу, штрафу, пені.
Але, як свідчать матеріали справи, відповідач з позовом про стягнення податкового боргу, що виник раніше, не звертався, безпідставно здійснюючи його погашення за рахунок платежів поточних зобов'язань.
Таким чином, суд вважає, що самостійне розпорядження органами ДПІ коштами платника і направлення їх на погашення податкового боргу, всупереч волі платника податків, є недопустимим та суперечить також ч. 2 ст. 19 Конституції України, яка зобов'язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України, а також ст.. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”.
Відповідач не навів суду жодної норми законодавства, яка б наділяла органи державної податкової служби повноваженням по самостійному розпорядженню коштами платника податків на свій розсуд та всупереч волі платника.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.
Ст. 67 Конституції України передбачає сплату податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади , який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії
Відповідач правомірність винесення спірного податкового повідомлення - рішення належним чином не довів.
Відповідно до п. 11 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
У даному випадку, приймаючи до уваги той факт, що опублікуванню належить постанова суду, яка виноситься по справі, результати якого зачіпають права і інтереси широкого кола осіб, суд дійшов висновку про те, що спір, який виник між сторонами по справі зачіпає тільки їх інтереси. Результат розгляду даного спору носить локальний характер. Таким чином, суд не бачить ніякої необхідності в опублікуванні результатів розгляду даної справи.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню з урахуванням останніх уточнень.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3, 40 грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.
Вступна і резолютивна частини проголошено 09.04.2009 р.
Постанова у повному обсязі складена 14.04.2009 р.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 - 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Керченської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим №0000711502/2 від 07.06.2006 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 26616,48 грн. по податку на додану вартість.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Кримського республіканського Підприємства «Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства м. Керчі», 98303, вул. Години 2в, м. Керч, ( п/р 26034500383811 в КО КРФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324010, ЗКПО 19195199 ) 3, 40 гривень держмита.
Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дійсну постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Воронцова Н.В.