83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
05.05.09 р. Справа № 18/273а
за позовом: Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», м. Родинське Донецької області
до відповідача: Міністерства вугільної промисловості України, м. Київ
про: визнання недійсними окремих висновків правового акту індивідуальної дії
Суддя господарського суду Донецької області О. В. Овсяннікова
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за участю
представників сторін:
від позивача: Теслюк О. А. за довіреністю № 01/11-901 від 09.04.2009 р.
від відповідача: не з'явився
Судовий експерт Машиніченко О.А. - свідоцтво № 907
Суть справи:
Позивач, Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» звернулося до суду з позовом про визнання недійсними окремих висновків акту ревізії фінансово-господарської діяльності позивача, який складено відповідачем (комісією контрольно-ревізійного управління Мінвуглепрому України) від 21.04.2006 р., а саме:
- порушення фінансових планів підприємства на 2004-2005 роки щодо перевитрат позивачем на послуги реклами (стор. 3 абз. 2 акту);
- порушення п. 2.5.3 Інструкції по обліку обсягів видобутку рядового вугілля і готової продукції на шахтах, розрізах і збагачувальних (брикетних) фабриках Мінвуглепрому України, затвердженої наказом Мінвуглепрому від 17.09.1996 р. № 466 (стор. 4 абз. 5 акту);
- незаконні бартерні операції (стор. 7 абз. 11 та стор. 8 абз. 5 акту);
- порушення п. 4 Указу Президента України № 576/2004 від 27.05.2004 р. здійснення позивачем поставки продукції без попередньої оплати (стор. 8 абз. 1 акту);
- порушення п. 4 Указу Президента України № 576/2004 від 27.05.2004 р. здійснення позивачем поставки продукції ТОВ «Технологія» без попередньої оплати та за ціною нижче ніж 470-480 грн. за тону вугілля (стор. 8 абз. 2);
- незаконне відвантаження вугілля на ЦЗФ «Криворожська» (стор. 8 абз. 3 акту);
- порушення позивачем за 2004 рік вимог наказу Мінпаливенерго № 592 від 21.12.00 р. «Про упорядкування закупівель вугледобувними підприємствами обладнання, матеріалів та виробничих послуг» (стор. 14 абз. 1, 6 акту);
- порушення недодержання позивачем вимог законодавства щодо погодження передачі в оренду нерухомого майна, площа якого не перевищує 200 кв. м. (стор. 15 абз. 9 акту);
- в частині того, що позивач за рахунок власних коштів здійснив підготовку шахтного поля для ТОВ «Краснолиманське» (стор. 18 абз. 1 акту);
- незаконне залучення працівників до роботи у вихідні дні (стор. 22 абз. 6 акту);
- порушення наказу Держкомстату України від 21.06.2002 року № 237/5 в частині складання укрупнених дефектних актів і як слідство з цього зроблено висновок про необґрунтованість вартості ремонтних робіт (стор. 26 абзаци 3, 4, 5, 6, стор. 27 абзаци 2, 5 акту);
- необґрунтоване списання металевого кріплення (стор. 29 абз. 1 акту);
- щодо відсутності дефектних актів на списання транспортерної стрічки, що унеможливлює встановлення мети її використання та безпідставне її списання на 915023,38 грн. (стор. 29 абз. 2 акту);
- недотримання позивачем вимог листа Державного комітету України з будівництва та архітектури від 15.05.2003 р. № 7/2/447 «Про надання роз'яснення щодо заповнення типових форм № КБ-2-в», тобто не підтвердження вартості матеріалів, виробів і конструкцій накладними на їх придбання (стор. 30 абз. 1 акту);
- наявність викривлення обліку виконаних робіт у зв'язку з відсутністю актів про виконання монтажних робіт (стор. 29 абз. 5 акту);
- відсутність підтвердження вартості використаних матеріалів накладними (стор. 30 абз. 5, 6, 7 акту);
- неналежне складання актів маркшейдерських замірів (стор. 34 абз. 1 акту).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне:
- реклама здійснювалась футбольним клубом «Шахтар» на протязі 4-х місяців та 10 матчів (підтверджується актами виконаних робіт) за рахунок безнадійної дебіторської заборгованості з 1997 року, у зв'язку з чим, вважає, відсутні порушення фінансових планів на 2004-2005 роки, якими передбачені рекламно-інформаційні послуги на суми 12 тис. грн. та 40 тис. грн.
- порушення п. 2.5.3. Інструкції, виявлене контролюючою особою щодо розрахунку підприємством планових параметрів виходу рядового вугілля з очисних і підготовчих вибоїв по питомій вазі вміщуючих порід, а не по об'ємній, не є по своєї суті порушенням вимог вказаної Інструкції. Різниця проміж питомою та об'ємною вагою вміщуючих порід є несуттєвою та складає у середньому 0.02 (підтверджено контрольними розрахунками перевіряючого). При цьому згідно п. 3.4 Методичних указівок по виробництву вимірів гірничих виробок і визначенню обсягів підземного видобутку вугілля "середня погрішність визначення планової продуктивності пласта не повинна перевищувати 5%, замежна - 10%”.
- при укладанні договорів з контрагентами ДП „ВК” Краснолиманська” керувалась чинними нормами законодавства, а саме: положеннями Цивільного та Господарського кодексів, якими суб'єктам господарювання надане право на вільний вибір предмету договору, визначення зобов'язань та інших умов договору, які не суперечать законодавству України. Крім того, позивач зазначає, що наказ Міністра вугільної промисловості України від 25.08.1998р. №357 є безпідставним в зв'язку з тим, що цей наказ суперечить законодавству України, не пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України відповідно до указу Президента України „Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” № 493 від 03.10.1992 року, а тому не підлягає обов'язковому виконанню, та має рекомендований характер.
- Указ Президента № 576/2004 від 27.05.2004 р. має назву „Про невідкладні заходи щодо завершення заборгованості із заробітної плати”, з якої випливають причини прийняття самого Указу - наявність у підприємств заборгованості із заробітної плати. Також пояснює, що в преамбулі Указу Президента № 576/2004 вказано, що ці заходи направлені на „забезпечення погашення заборгованості із заробітної плати за минулі роки та захисту конституційних прав громадян на своєчасне одержання винагороди за працю”. Оскільки у підприємства за перевіряємий період заборгованості із заробітної плати та перед бюджетом не було, вважає, що даний Указ має застосовуватись до тих вугледобувних підприємств, які мають заборгованість із заробітної плати.
- відсутність реалізації вугільної продукції наприкінці травня - початку червня місяця 2005 року призвела до припинення роботи підприємства на 16 діб. Для вживання заходів спрямовані відповідні листи до різних підприємств та органів державної влади. Відсутність відповідей на надіслані листи була розцінена як погодження, тому для недопущення припинення роботи підприємства вугільна продукція реалізовувалась за ціною 370 грн. за тону.
- у вересні-жовтні 2005р. здійснювалося відвантаження рядового вугілля, як давальницької сировини в об'ємі 31,5 тис. тон. При фактичній вартості послуг збагачення на ЦЗФ «Краснолиманська», що складала: вересень - 15,65 грн. з ПДВ, жовтень - 14,82 грн. з ПДВ., позивачем був укладений договір № 209 від 02.09.05г. із ЗАТ «Луганська вугільна компанія» на збагачення рядового вугілля на ЦЗФ «Криворожська» за ціною 14,00 грн. з ПДВ (у тому числі послуги ПТУ у сумі 3,66 грн.).
- у 2004 році Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» передбачалось, що умови здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок державних коштів можуть встановлюватися або змінюватися виключно цим Законом. До державних коштів - згідно Закону у редакції, діючої у 2004 році, - відносилися кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, державні кредитні ресурси, а також кошти Національного банку України, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, які спрямовуються на придбання товарів, робіт і послуг, що забезпечують діяльність цих органів. На момент проведення тендерів підприємством порушень у 2005 році при складанні тендерної документації та проведенні торгів не допущено.
- згідно ст. 5 Закону «Про оренду державного та комунального майна», орендодавцем щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 кв. м., є саме державне підприємство. Позивачем були направлені листи до Міністерства палива та енергетики з метою погодження умов договорів оренди. Але висновки щодо оренди майна від Міністерства палива та енергетики в визначений Законом строк одержані не були, тому позивач вважає погодженими умови договорів оренди.
- роботи, які виконував позивач по проведенню гірничих виробок для ТОВ „Краснолиманська” проводились на шахтному полі, яке надано останньому з метою розробки родовища кам'яного вугілля. Результатом цих взаємовідносин є зведені споруди 9 південного конвеєрного штреку укл. № 1 „біс” на к5 2 ступеню, людський ходок укл. № 1 „біс” на к5 2 ступеню, вантажний ходок уклону № 1 „біс” на к5 2 ступеню, та видобуте вугілля на суму 732,6 тис. грн. Оскільки на момент передачі запасів ТОВ "Краснолиманське" не мало технічної можливості продовжити проведення вантажного хідника для ліквідації тупика і необхідності запобігти затопленню капітальних похилих виробок на дільниці нижче 7-ого південного конвеєрного штреку, було прийняте рішення завершити проведення виробок для ліквідації тупиків за договором з ТОВ "Краснолиманське". У зв'язку з необхідністю централізації процесів транспортування гірничої маси, доставки вантажів і людей, підтримки в робочому стані всього технологічного комплексу уклону 1"біс" пласта К5 виникла необхідність передачі виробок в поглибленні уклону № 1 "біс" пласта К5 з балансу ТОВ "Краснолиманське" на баланс позивача.
Згiдно договорiв купiвлi-продажу (реєстрацiйний № 794/12, 795/12, 796/12 вiд 30.12.04 р.) позивач придбав у ТОВ "Краснолиманське" виробки %:
9 південний конвеєрний штрек 82 п.м.;
вантажний хідник 274 п.м.
людський хідник 23 п.м.
Загальна сума купівлі - продажу гірничих виробок склала 2520525,6 грн.
Вартість гірничих виробок була визначена як різниця між ціною, за якою вони були проведені для ТОВ "Краснолиманське", та вартістю вугілля, видобутого з вищезазначених виробок. Тому вартість виробок, придбаних позивачем, є дешевше на 732,6 тис. грн., ніж коштувало їх проведення.
- залучення до роботи у вихідні дні працівників підприємства проводиться позивачем відповідно до ст. 71 КЗпТ України тільки з їх згоди і лише з дозволу профспілкового комітету для виконання невідкладних робіт, від терміновості виконання яких залежить подальша нормальна робота підприємства.
- вимоги відповідача щодо обов'язку позивача використовувати при оформленні документів з ремонту обладнання наказ Держкомстату України від 21.06.2002р. №237/5 є незаконними, дія цього наказу не поширюється на господарські відносини з виконання ремонтних робіт по обладнанню, які виконувались підрядчиками. Також зазначає, що дефектні акти, як первинний документ при здачі обладнання в капітальний ремонт, були оформлені та долучені до справи. На момент перевірки 17.04.06р. дефектні акти на здане у ремонт обладнання знаходилися в архіві бухгалтерії і були надані 20.04.06р., але до розгляду не були прийняті.
- в січні 2004 року ділянкою ПР-2 для проведення 10 північного конвеєрного штреку похилу 1 «біс» пласта К5 ІІ ступеню при фактичному нормативі 349 комплектів металевого кріплення АП-13,8 (на 279 пм) було отримано зі складу 564 комплекти. Запас металевого кріплення в кількості 215 комплектів був зроблений у зв'язку з тим, що в березні-квітні 2004 року згідно програми розвитку гірничих робіт виконувався монтаж 7 південної лави похилу 1 «біс» пласта К5 ІІ ступеню, у зв'язку з чим значно збільшувались обсяги доставки устаткування по вантажних ходках похилу № 1 «біс» пласта К5 І та ІІ ступенів (монтаж трубопроводів - 11 тис. пм, монтаж секцій механічного кріплення - 345 шт.). У березні 2004 року ділянкою ПР-2 було проведено 259 пм 10 північного конвеєрного штреку похилу № 1 «біс» пласта К5 ІІ ступеню та використано 369 комплектів металевого кріплення АП-13,8, отриманих у попередніх місяцях. Виписування металевого кріплення зі складу не проводилось. Всього за 2004 рік ділянкою було виписано з складу 2395 комплектів кріпи АП-13,8, пройдено 1745 пм (згідно актів приймання і бракування виконаних робіт) і використано 2395 комплектів кріпи, що підтверджується бухгалтерською довідкою.
- віднесення 915023,38 грн. на витрати майбутніх періодів є підтвердженням поступового списання в залежності від строку експлуатації конвеєрної стрічки, тобто - впродовж 12-ти місяців. Такий порядок віднесення на витрати майбутніх періодів передбачений Наказом ДП “ВК “Краснолиманська” № 6 від 03.01.2005 року “Про облікову політику”, який розроблений на підставі Закону України “Про облікову політику і фінансовий звіт в Україні”. Використання стрічки 2Ш - 4ТК 200-2-45 800 мм у кількості 1926 м на суму 473796 грн., стрічки 1200 ST-2500 6/SVU-2304 м на суму 1010672 грн. та стрічки ЕР-1000/5-4/2 - 1196,5 м на суму 915023,38 грн. підтверджується вимогами дільниць в яких вказується для яких цілей необхідна стрічка.
- матеріали, використані для проведення гірничих виробок ТОВ «Краснолиманське» у січні 2005 року, було закуплено протягом листопада-грудня 2004 року. Накладні на ці матеріали були надані спеціалістам КРУ Мінвуглепрому, але не прийняті без пояснення підстав.
- 14 січня 2005 р. між ТОВ „Лівадія - плюс” та ДП „КВ „Краснолиманська” був укладений договір №14/01. Згідно умовам вказаного договору та додатку до нього ДП „КВ „Краснолиманська” є зобов'язальною стороною, в її обов'язки входить оплата поставленого товару або наданих послуг. Згідно вимогам Господарського Кодексу України, “зобов'язальна сторона за договором має право виконати покладені на неї обов'язки раніше встановлених договором строків”. ДП “ВК “Краснолиманська” були виконані взяті нею на себе обов'язки за договором. За результатами виконаних ТОВ „Лівадія - плюс” обов'язків за договором з постачання меблів - карнизів, багетів, шаф - було складено монтажно-передаточні акти №1, №2. Робіт по монтажу за цим договором не виконувалось, тому монтажні роботи не обліковувались.
- за договором від 11.11.04 № 707/11 ТОВ «ДДС» виконало роботи з благоустрою території шкіл №№ 36,35. Вартість використаних матеріалів на суму 4024 грн. підтверджена як накладними, так і податковими накладними. За договором від 12.04.05 № 289/08 ТОВ «»ДДС» виконало роботи з благоустрою території профілакторію, вартість використаних матеріалів на суму 13351 грн. підтверджені як накладними, так і податковими накладними. При виконанні об'єму робіт МПП „Вугільсервіс” для позивача роботи виконувались з матеріалів останнього (загальна сума складає 304612,57 грн.), тому посилання в Акті на те, що застосовані при цьому необґрунтовані ціни на матеріали є безпідставним. Що стосується робіт, виконаних ТОВ „Укрвуглеекологія, ціни підтверджені накладними та податковими накладними. Накладні були надані спеціалістам КРУ Мінвуглепрому, але не прийняті без пояснення підстав.
- за період 2004-2005 років акти маркшейдерських замірів проведення
повітроподавального стволу виконувалися згідно з діючим СНіПом 3.02.03. 84 гл. 9. "Правила виконання і приймання робіт на підземних гірничих виробках підприємств по видобутку корисних копалин" і "Положення про маркшейдерські заміри при прийманні гірничопрохідницьких робіт", якими регламентовано, що маркшейдерські заміри виконуються при прийманні гірничокапітальних робіт маркшейдерською службою будівельної організації, а пункт 2.7 цього Положення указує на те, що заміри підписуються керівником будівельної організації і головним маркшейдером. Примірник форми маркшейдерського заміру (ВБНД.1.1-10.1-2005р.), рекомендований відповідачем, приймається більш для гірничокапітальних робіт, які виконуються на одному горизонті з діючою шахтою, і для конкретної, специфічної ситуації не може бути прийнятий. На протязі 2005 року підрядником проведено, а замовником прийнято згідно маркшейдерських замірів 364 м повітроподавального ствола на суму 22473901,18 грн., що підтверджується актами виконаних будівельно-монтажних робіт форма КБ-2б підписаними підрядником і замовником.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про час і місце засідання відповідач був повідомлений належним чином, тому справу розглянуто на підставі наявних в ній доказів відповідно до пункту 4 ст. 128 КАСУ.
Відповідач у поясненнях на позовну заяву № 465/01-04/16-06 від 05.09.2006 р. позов не визнав, посилаючись на наступне.
По п. 1 позовних вимог: в порушення фінансових планів підприємства на 2004-2005 роки, якими передбачено рекламно-інформаційні послуги на суму 12 тис. грн. і 40 тис. грн., відповідно фактичні витрати склали у 2004 році 1134,6 тис. грн. і у 2005 році - 337,2 тис. грн. Реклама впродовж матчу ФК «Шахтар» коштувала 649,6 тис. грн., за яку розрахувалися вугіллям відвантаженим у 1997 році. Всього перевитрати фінансового плану по рекламі склали 1419,8 тис. грн.
По п. 2 позовних вимог: вказує, що Позивач не заперечує, а згоден з порушенням, посилаючись на ті обставини, що різниця між питомою та від'ємною вагою вміщуючих порід є несуттєвою, у середньому складає 0,02. Проте дане порушення п.2.5.3 Інструкції залишається наявним.
По п. 3 позовних вимог: Наказ Міністерства вугільної промисловості України від 25.08.98 № 357 не підлягає державній реєстрації в Міністерстві юстиції України, оскільки не порушує права, свободи та інтереси, не встановлюють новий, не змінюють, не доповнюють та не скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації, а також не є обов'язковим для міністерств, органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, підприємств, установ та організацій, що не входять до сфери Мінвуглепрому України. Цивільне та господарське законодавство встановлює основи цивільних та господарських відносин. На основі Цивільного та Господарського кодексів створено низку підзаконних нормативних актів, які уточнюють відносини між суб'єктами господарювання, так як в нашому випадку зазначений наказ Мінвуглепрому.
По п. 4 позовних вимог: Указ Президента № 576/2004 носить запобігаючий характер та гарантії, неотримання працівниками заробітної плати не лише в даний момент, а й в послідуючий період. Оскільки створений даний Указ з метою забезпечення заборгованості із заробітної плати в минулі роки та захисту конституційних прав на своєчасне одержання винагороди за працю. Тому вважає, що пункт 4 зазначеного Указу є загальнообов'язковим для всіх підприємств, установ, організацій, всіх форм власності, та порушення його Позивачем є наявним.
По п. 5 позовних вимог: Позивач лише дає свої пояснення з приводу зазначеного питання, отже зазначений пункт Висновку визнає в повному обсязі.
По п. 6 позовних вимог: Інформація щодо цін на вугілля використано з довідки, виданої підприємством, за підписом керівника. Дані ціни та тарифи не є надуманими контрольно-ревізійним органом, отже даний пункт акту аудиторського висновку не є незаконним, а лише цитує надану підприємством інформацію.
По п. 7 позовних вимог: Наказ Міністерства палива та енергетики України від 21.12.00 № 592 не підлягає державній реєстрації в Міністерстві юстиції України, оскільки не порушує права, свободи та інтереси, не встановлюють новий, не змінюють, не доповнюють та не скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації, а також не є обов'язковим для міністерств, органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, підприємств, установ та організацій, що не входять до сфери Мінвуглепрому України. Тому вважає, що зазначений Наказ підлягає обов'язковому виконанню всіма підприємствами, що відносяться до сфери управління Мінвуглепрому. Крім того зазначає, що статтею 41 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти» встановлений обов'язок проведення оприлюднення інформації щодо закупівлі товарів, робіт та послуг за державні кошти.
По п. 8 позовних вимог: відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», якщо орендодавець не одержав у встановлений термін висновків органу, уповноваженого управляти державним майном, дозволу, відмови, чи пропозицій від органу, уповноваженого управляти відповідним майном, укласти договір оренди нерухомого майна з бюджетною установою, організацією, висновків органу Антимонопольного комітету України, укладання договору оренди вважається з цими органами погодженим. При укладанні договорів оренди з іншими підприємствами, установами, організаціями, застосовуються п.1 ч.2 ст. 9 Закону: у разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), орендодавець у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном.
По п. 9 позовних вимог: Позивач дає свої пояснення з приводу вчинених ним дій та визнає той факт, що позивач за рахунок власних коштів здійснив підготовку шахтного поля для ТОВ «Краснолиманська», оскільки всі проведені позивачем дії були фактично зроблені з метою подальшого продажу.
По п. 10 позовних вимог: Позивач фактично не визнає недійсним дане положення Акту перевірки, а пояснює вчинене порушення законодавства. Крім того, відповідно до ст. 71 КЗпП України, яка регламентує залучення працівників до роботи у вихідні та святкові дні для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або окремих його підрозділів, дане залучення може провадитися одноразово, а не кожних вихідних, оскільки кожних вихідних не можуть бути невідкладні дії.
По п. 11 позовних вимог: Позивач хибно вважає Наказ Держкомстату України таким, що не поширюється на відносини з виконання ремонтних робіт по обладнанню, оскільки пояснення до затверджених типових форм актів складається щомісячно фахівцями будівельного підприємства (незалежно від форм власності цього підприємства), якщо підприємством у звітному періоді виконувались будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи з залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності.
По п. 12 позовних вимог: Позивач пояснює, як використовувалося металеве кріплення, проте не пояснює, чому не має в документації зазначеного списання, чому не складені відповідні акти, та фактично акт окремої діє не визнає незаконним.
По п. 13 позовних вимог: Позивач посилається на Закон України «Про облікову політику та фінансовий звіт в Україні», якого взагалі не існує. Таким чином, відсутність дефектних актів залишається наявним, що не відповідає нормам чинного законодавства. Стрічка на 915023,38 грн. списана безпідставно.
По п. 14 позовних вимог: Позивач не вірно стверджує неприйняття працівниками КРУ зазначених накладних, оскільки вони не надавалися для огляду. Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості та документальне підтвердження зазначених актів.
По п. 15 позовних вимог: відповідно до абз. 2 ст. 30 Акту підрядна організація «Лівадія-плюс» виконувала ремонтні роботи по диспетчерській і навчальному пункті згідно договорів підряду. Монтажно-передаточні акти, в яких зазначена передача будівельних матеріалів для виконання ремонтних робіт, не відповідають актам виконаних робіт, що призвело до викривлення обліку виконаних робіт на суму 149003,00 грн.
По п. 16 позовних вимог: при перевірці органами КРУ Мінвуглепрому зазначені документи, на які посилається Позивач, а саме податкові накладні, до огляду не надавалися. Отже, оскаржений акт перевірки не є таким, що суперечить нормам чинного законодавства України.
По п. 17 позовних вимог: за 2004-2005 роки акти маркшейдерських замірів згідно СНіП 03.02.03.84 гл.9 підписані лише представниками підрядної організації, проте з 01.02.05 потрібно робити згідно форми пропонованої ВБН Д.1.1.-10.1.-2005р. Вартість робіт непідтвердженими маркшейдерськими замірами складає згідно актів Форми КБ-2в за 2005 рік - 22473901,18 грн. Відомчі будівельні норми «Особливості визначення вартості будівництва на підприємствах вугільної промисловості» (ВБН Д 1.1-10.12.05) є обов'язковими для виконання всіма підприємствами вугільної промисловості. Факт порушення зазначеного нормативного акту є наявним.
У зв'язку з призначенням судом судово-економічної експертизи ухвалою суду від 25.10.2006р. провадження по справі було призупинено. Експертиза була проведена судовим експертом Машиніченко О. А., якого було попереджено про кримінальну відповідальність по ст. 384 КК України за надання за відомо неправдивого висновку. За результатами дослідження експертом був складений висновок № 203/24 від 24.03.2009 р., який долучений до матеріалів справи.
У день судового засідання представником позивача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи.
Клопотання судом відхилено, оскільки строк розгляду справи, встановлений ст. 122 КАСУ вже витік.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, суд
На підставі плану контрольних заходів Мінвуглепрому на І півріччя 2006 року, затвердженого наказом Мінвуглепрому від 15.12.2005 р. № 96, комісією контрольно-ревізійного управління Мінвуглепрому було здійснено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за 2004-2005 р. р. Після закінчення ревізії 21.04.2006 р. було складено акт.
1. На стор. 3 абзац 2 акту вказується на порушення позивачем фінансових планів на 2004-2005 роки в частині перевитрат позивачем послуг на рекламу.
Згідно актів приймання-передачі наданих ФК «Шахтар» рекламних послуг, сума послуг склала 649,6 тис. грн., у тому числі:
- акт від 30.06.2004 р. на суму 81250,00 грн.;
- акт від 31.10.2004 р. на суму 190000,00 грн.;
- акт від 30.11.2004 р. на суму 190000,00 грн.;
- акт від 31.12.2004 р. на суму 188356,37 грн.
Відповідачем не оспорюється те, що реклама здійснювалась за рахунок безнадійної дебіторської заборгованості з 1997 року.
Згідно наказу Мінекономіки «Про затвердження Положення про порядок складання річного фінансового плану державним підприємством» від 25.12.2000 р. № 277, фінансовий план державного підприємства відображає обсяги надходжень і спрямування коштів у плановому році з метою забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства, виконання його зобов'язань, включаючи зобов'язання щодо сплати податків та обов'язкових платежів.
Фінансовий план має містити наступні розділи:
- джерела формування та надходження коштів;
- приріст активів підприємства;
- повернення залучених коштів;
- витрати, пов'язані з внесенням обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів;
- покриття збитків минулих періодів.
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» визначено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
Витратами звітного періоду визнаються зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (окрім зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Безнадійна дебіторська заборгованість (згідно наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» - це поточна заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.
При цьому дебіторська заборгованість визнається активом у разі, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.
Виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати.
Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних витрат.
Активами, в розумінні Положення (стандарту) бухгалтерського обліку та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», є ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому.
Оборотними активами є грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
Отже, безнадійна дебіторська заборгованість, що виключається з активів підприємства не може враховуватись у фінансових планах як актив, що буде використаний у плановому році з метою забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства, виконання його зобов'язань, включаючи зобов'язання щодо сплати податків та обов'язкових платежів.
В результаті отримання позивачем рекламних послуг від ФК «Шахтар» було здійснено відшкодування безнадійної дебіторської заборгованості, яка була сформована в 1997 році.
В результаті такого відшкодування не відбулося зменшення активів позивача - тому що безнадійна заборгованість не є активом, не потягнуло за собою виникнення будь-яких зобов'язань, які передбачають понесення запланованих фінансовим планом витрат активів, що контролюються підприємством з метою забезпечення його потреб діяльності та розвитку.
Таким чином, висновок акту перевірки відносно порушення позивачем фінансових планів за 2004-2005 р.р. у вигляді проведення розрахунку ФК «Шахтар» з позивачем рекламно-інформаційними послугами за рахунок безнадійної дебіторської заборгованості, яка виникла між цими суб'єктами у 1997 році, є безпідставним.
2. Відповідно до п. 2.5.3 Інструкції по обліку обсягів видобутку вугілля і готової продукції на шахтах, розрізах і збагачувальних (брикетних) фабриках Мінвуглепрому України, затвердженої наказом Мінвуглепрому України від 17.09.1996 р. № 466, на шахтах з повною конвеєризацією транспортування рядового вугілля, де неможливо організувати оперативний облік видобутку за транспортними ємностями, мають бути встановлені конвеєрні ваги та обладнані місця для відбору та розділу проб. У разі їх відсутності видобуток рядового вугілля за зміну по забоям визначається гірничими майстрами при здаванні наряду (книга нарядів дільниць) розрахунковим шляхом на підставі площі виїмки з використанням планової виробничості пласта з урахуванням допустимого засмічування не вище норм ГОСТу та встановленої експлуатаційної норми зольності по забою.
При цьому п. 3.4 Методичних указівок по виробництву вимірів гірничих виробок і визначенню обсягів підземного видобутку вугілля, середня погрішність визначення планової продуктивності пласта не повинна перевищувати 5%, замежна - 10%.
Як зазначено позивачем та не оспорюється відповідачем, різниця між питомою та об'ємною вагою вміщуючих порід складає 2%.
Тобто, позивачем допущена погрішність визначення продуктивності пласта в межах дозволеної Методичними вказівками, при цьому це не спростовує на думку суду допущеного позивачем порушення, хоча і несуттєвого, п. 2.5.3 Інструкції по обліку обсягів видобутку вугілля і готової продукції на шахтах, розрізах і збагачувальних (брикетних) фабриках Мінвуглепрому України. Тому висновок акту перевірки в частині порушення п. 2.5.3. Інструкції по обліку обсягів видобутку вугілля і готової продукції на шахтах, розрізах і збагачувальних (брикетних) фабриках Мінвуглепрому України не може бути визнаний судом незаконним.
3. В 2004 році позивачем по бартеру було реалізоване вугілля ЗАТ «АРС» на суму 26968,7 тис. грн., та ФК «Шахтар» на 649,6 тис. грн.
Наказом Міністерства вугільної промисловості України від 25.08.98 № 357 не дозволяється вугільним підприємствам реалізовувати вугільну продукцію по бартерним операціям.
Відносно реалізації вугільної продукції ФК «Шахтар» на суму 649,6 тис. грн. судом було встановлено, що таким чином позивач відшкодував безнадійну дебіторську заборгованість, що виникла з 1997 року, що не може вважатися реалізацію продукції. Тому висновок акту перевірки в цій частині не відповідає вимогам законодавства.
При цьому судом не приймаються до уваги доводи позивача в частині того, що не пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України відповідно до Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» № 493 від 03.10.1992 року.
Згідно з п. 1 вищевказаного Указу Президента України, з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.
Даний Наказ Мінвуглепрому не підлягає державній реєстрації в Міністерстві юстиції України, оскільки не порушує права, свободи та інтереси громадян, не є обов'язковим для міністерств, органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, підприємств, установ та організацій, що не входять до сфери Мінвуглепрому України - тобто, не носить міжвідомчий характер, тому позовні вимоги в частині незаконної реалізації вугільної продукції по бартеру ЗАТ «АРС» не підлягають задоволенню.
4. Пунктом 2 Указу Президента України № 576/2004 від 27.05.2004 р. «Про невідкладні заходи щодо завершення погашення заборгованості із заробітної плати», з метою забезпечення погашення заборгованості із заробітної плати за минулі роки та захисту конституційних прав громадян на своєчасне одержання винагороди за працю, Кабінету Міністрів України було доручено вжити заходів щодо запровадження з 1 липня 2004 року порядку відпуску вугілля вугледобувними підприємствами на умовах повної попередньої оплати його вартості в грошовій формі та забезпечити включення цієї вимоги до контрактів, що укладаються з керівниками таких підприємств.
В Указі Президента не йдеться про безпосередній обов'язок підприємств здійснювати постачання вугілля на умовах попередньої оплати, в Указі лише йдеться про доручення Кабінету Міністрів України вжити певні заходи.
З назви та із суті вищевказаного Указу Президента України вбачається, що він розповсюджується на підприємства вугільної промисловості, які мали заборгованість із заробітної плати за минулі роки.
По даному питанню судовим експертом проводилося дослідження. Експертом були досліджені відомості по рахунку 361 «Відвантаження, відпустка та реалізація готової продукції» за період з 01.02.2005 р. по 31.03.2005 р. В результаті було встановлено, що позивачем протягом лютого 2005 року відвантажено на адресу ПМП «РОМ» 30262 тони вугільної продукції марки Ж О-100 на суму 12409017,08 грн. За відповідний період всього було оплачено 411453,51 грн. Залишок дебіторської заборгованості склав 11997563,58 грн. Протягом березня 2005 року ця дебіторська заборгованість повністю погашена.
У період 2004-2005 р.р. виплата заробітної плати та нарахування на неї здійснювались в строки, передбачені п. 8.20 колективного договору на 2004-2006 роки:
27-29 числа поточного місяця - за першу половину місяця (аванс);
12-14 числа наступного місяця - за другу половину місяця заключний розрахунок.
Факт своєчасності виплати позивачем заробітної плати відповідачем не заперечується, при цьому в акті не вказується наявність заборгованості із заробітної плати і на 01.01.2004 року.
Таким чином, враховуючи відсутність існування у позивача заборгованості із заробітної плати станом на 01.01.2004 р. та відсутність в Указі Президента України № 576/2004 від 27.05.2004 р. «Про невідкладні заходи щодо завершення погашення заборгованості із заробітної плати» будь-яких зобов'язань, покладених на підприємства, висновок акту перевірки щодо необґрунтованого постачання позивачем вугільної продукції без попередньої оплати у лютому-березні 2005 року в порушення п. 4 Указу Президента № 576/2004 «Про невідкладні заходи щодо завершення заборгованості із заробітної плати» є безпідставним.
5. В червні 2005 року позивачем здійснена поставка вугільного концентрату марки Ж О-100 ТОВ «Технологія» у кількості 5,7 тис. тон на суму 2110 тис. грн. без попередньої оплати та за ціною 370 грн. за тону вугілля.
Позивачем були надані листи та телеграми за червень-липень 2005 року до вуглепереробних підприємств, теплоелектростанцій, міністерств та інших відомств щодо надання допомоги в реалізації вугільної продукції через відсутність покупців у цей період.
За період з січня 2005 р. по липень 2005 р. у позивача поступово знижувався об'єм реалізації вугільного концентрату марки Ж-О-100. Зокрема, в січні 2005 р. було реалізовано 107628 тон, в лютому - 116032 тон, в березні - 97408 тон, в квітні - 78248 тон, в травні - 44346 тон, в червні - 33149 тон (з урахуванням 13259 тон вугілля, реалізованого ТОВ «Технологія»).
Поряд з тим, в акті перевірки (стор. 2 абзаци 7-8) зазначено, що у 2005 році фактична собівартість 1 тони готової вугільної продукції склала 320,89 грн. при запланованій собівартості 306,2 грн., середня ціна 1 тони готової вугільної продукції у 2005 році склала 318,77 грн. при плановій ціні 325,15 грн.
Отже, позивачем не здійснювалася реалізація вугільної продукції за ціною, нижче собівартості.
В той же час, відповідачем не зазначено які норми законодавства були порушені позивачем при реалізації вугілля за ціною 370 грн. за тону.
Судом було встановлено, що позивачем не було вчинено порушень Указу Президента України № 576/2004 від 27.05.2004 р. «Про невідкладні заходи щодо завершення заборгованості із заробітної плати», оскільки п. 2 цього Указу було лише доручено Кабінету Міністрів України вжити заходів щодо запровадження з 1 липня 2004 року порядку відпуску вугілля вугледобувними підприємствами на умовах повної попередньої оплати його вартості в грошовій формі та забезпечити включення цієї вимоги до контрактів, що укладаються з керівниками таких підприємств.
Тобто, вищевказаним Указом Президента безпосередньо вугледобувні підприємства не зобов'язані реалізовувати вугілля на умовах передплати, отже, приймаючи до уваги вищезазначене, висновок акту перевірки, викладений на стор. 8 абз. 2 є такими, що не відповідає законодавству.
6. Як зазначено в акті перевірки та не оспорюється сторонами, у вересні-жовтні 2005 року по розподілу ДП «Вугілля України» позивачем здійснювалося відвантаження рядового вугілля, як давальницької сировини в об'ємі 31,5 тис. тон. на ЦЗФ «Криворожська». У зв'язку з відсутністю в акті перевірки посилань на документи, на підставі яких була встановлена вартість збагачення 1 тони рядового вугілля та у зв'язку з ненаданням сторонами документів, які б давали можливість достовірно визначити вартість збагачення 1 тони рядового вугілля на ЦЗФ «Краснолиманська» та на ЦЗФ «Криворожська» (з урахуванням доставки), суд не має можливості встановити чи мало місце незаконне відвантаження позивачем вугілля на ЦЗФ «Криворожська».
7. При проведенні перевірки порушень з боку позивача при здійсненні закупівель за бюджетні кошти у період 2004-2005 років не виявлено. В порушення позивачу ставиться закупівля товарів, робіт та послуг за кошти, отримані від реалізації продукції, без проведення тендерів.
Відповідно до ч. 4 п. 1 ст. 1 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти» в редакції, чинній у перевіряємий період, до державних коштів відносяться кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, державні кредитні ресурси, а також кошти Національного банку України, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, які спрямовуються на придбання товарів, робіт і послуг, що забезпечують діяльність цих органів.
Отже, кошти підприємства, отримані від реалізації продукції, не є в розумінні Закону України «Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти» державними.
При цьому наказом Мінпаливенерго № 592 від 21.12.2000 року «Про впорядкування закупівель вугледобувними підприємствами обладнання, матеріалів та виробничих послуг» позивача зобов'язано проводити тендери при здійсненні закупівель товарів, робіт та послуг за кошти, отримані від реалізації власної продукції.
У зв'язку з відсутністю документів, які б свідчили про те, за які кошти та у якому розмірі в 2004-2005 р. р. позивачем були придбані товари, роботи та послуги, суд не має можливості встановити чи мало місце порушення позивачем вимог наказу Мінпаливенерго № 592 від 21.12.2000 р. «Про впорядкування закупівель вугледобувними підприємствами обладнання, матеріалів та виробничих послуг».
8. Позивачем були укладені договори оренди нежитлових приміщень - договір № 10-2000 від 15.08.2000 р. та договори оренди з ТОВ «Краснолиманське»:
- договір оренди від 30.12.2004 р. № 798/12 щодо оренди центрального складу, площею 100 кв. м.;
- договір оренди від 30.12.2004 р. № 799/12 щодо оренди складу ГШО, площею 195,4 кв. м.;
- договір оренди від 30.12.2004 р. № 800/12 щодо будівлі ГШО площею 192 кв. м.;
- договір оренди від 30.12.2004 р. № 802/12 щодо оренди відкритого складу, площею 180 кв. м.;
- договір оренди від 30.12.2004 р. № 430/09 щодо оренди адміністративної будівлі , площею 50,7 кв. м.;
- договір оренди від 30.12.2004 р. № 419/08 щодо оренди основних засобів, комп'ютерів з моніторами, столу оператора, телефонів, меблів, принтеру.
Як передбачено п. 2.9 Інструкції про списання, відчуження та передачу в оренду державного майна, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики № 686 від 25.11.2002 р., передача в оренду державного майна здійснюється відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за погодженням з Мінпаливенерго.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у редакції, чинній на момент укладання вищевказаних договорів оренди, об'єктами оренди можуть бути як цілісний майновий комплекс, нерухоме майно, так і інше індивідуально визначене майно підприємств.
Як передбачено ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендодавцем окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 кв. м., є саме підприємство.
Згідно п. 3.2 Інструкції про списання, відчуження та передачу в оренду державного майна, галузеві комісії, до компетенції яких належить вирішення питання щодо використання державного майна підприємств відповідної галузі паливно-енергетичного комплексу, у тижневий термін після отримання документів повинні надавати висновки і зауваження Головному управлінню майнових відносин та реформування власності щодо можливості передачі в оренду основних засобів.
Позивачем надані документи, які свідчать про надання необхідних документів на погодження до регіонального відділення Фонду державного майна України та листи, адресовані Міністерству палива та енергетики для погодження умов договорів оренди.
Таким чином матеріалами справи спростовуються доводи відповідача відносно того, що позивач не повідомив органу, уповноваженому управляти відповідним майном про укладені позивачем договори оренди.
Відповідачем не надано суду документів, які б свідчили про непогодження договорів оренди, які уклав позивач. Тим більше, Інструкцією про списання, відчуження та передачу в оренду державного майна не передбачена заборона підприємству укладати договори оренди без погодження з органом управління у разі надання необхідних документів на погодження органу управління та неотримання відповіді.
Таким чином, на думку суду позивачем в повній мірі виконані вимоги Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Інструкції про списання, відчуження та передачу в оренду державного майна, тому висновки акту перевірки щодо допущених позивачем порушень необґрунтовані.
9. Відповідно до договорів № 570/12 від 20.12.2003 року та № 330/04 від 15.04.2004 року позивач виконував роботи по проведенню гірничих виробок (підготовки шахтного поля) для ТОВ «Краснолиманське», а саме:
- вантажного ходка нахилу № 1 „біс” пласта К5 2 ступеню - 274 п.м.;
- 9 південний конвеєрний штрек нахилу № 1 „біс” - 82 п.м.;
- людського хідника - 23 п.м.
Загальна вартість виробок (підготовки шахтного поля) склала 3253,1 тис. грн.
Дане питання було включене до переліку питань, поставлених на дослідження судовому експерту. В результаті проведеного дослідження питання, експертом було встановлено, що оплата через розрахунковий рахунок позивача за проведені роботи не здійснювалась. Рядове вугілля, видобуте при проходженні вищезазначених гірничих виробок реалізовувалось позивачу відповідно до договорів № 571/12 від 30.12.2003 року, № 331/04 від 16.04.2004 року на загальну суму 732,6 тис. грн.
Оплата через розрахунковий рахунок позивача за придбане вугілля не здійснювалась. Розрахунки були здійснені шляхом взаємозаліку кредиторської та дебіторської заборгованості між позивачем та ТОВ «Краснолиманське» на суму 732,6 тис. грн.
З урахуванням проведеного заліку, сума дебіторської заборгованості позивача за виконані роботи по проведенню гірничих виробок (підготовка шахтного поля) для ТОВ «Краснолиманське» за договорами № 570/12 від 20.12.2003 р. та № 330/04 від 15.04.2004 р. склала 2520,5 тис. грн.
На підставі договорів купівлі-продажу (№ 794/12, № 795/12, № 796/12 від 30.12.2004 р.) в рахунок остаточної компенсації вартості виконаних робіт позивач придбав у ТОВ «Краснолиманське» виробки:
- вантажний ходок нахилу № 1 „біс” пласта К5 2 ступеню - 274 п.м.;
- 9 південний конвеєрний штрек нахилу № 1 „біс” - 82 п.м.;
- людський хідник - 23 п.м.
За ціною 2520,5 тис. грн., для їх власника - ТОВ «Краснолиманське» вартістю 3253,1 тис. грн.
В рахунок часткової компенсації вартості виконаних робіт отримано вугілля на суму 732,6 тис. грн.
Вартість гірничих виробок була визначена як різниця між ціною, за якою вони були проведені для ТОВ «Краснолиманське» та вартістю вугілля, видобутого з вищезазначених виробок:
3253,1 - 732,6 = 2520,5 тис. грн.
Оплата за вищевказаними договорами купівлі-продажу була здійснена шляхом погашення заборгованості ТОВ «Краснолиманське» перед позивачем за виконані роботи по проведенню гірничих виробок.
Факт придбання гірничих виробок позивачем у ТОВ «Краснолиманське» не оспорюється відповідачем.
Виходячи з вищенаведеного, вартість виконаних робіт по проведенню гірничих виробок у сумі 3253,1 тис. грн. компенсована у повному обсязі:
- вартістю отриманого вугілля у сумі 732,6 тис. грн.
- вартістю придбаних гірничих виробок у сумі 2520,5 тис. грн.
Таким чином висновок акту перевірки щодо порушення, допущеного позивачем при підготовці за рахунок власних коштів шахтного поля для ТОВ «Краснолиманське» спростовується висновком експерта та наявними у справі доказами.
10. Судом встановлено, що позивачем залучалися окремі працівники до робот у вихідні дні.
Відповідно до ст. 71 КЗпП України, робота у вихідні дні забороняється; залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством. До виняткових випадків, серед інших, віднесено залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть ставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна, для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів. Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Позивачем були надані суду відповідні накази, на підставі яких працівників було залучено до роботи у вихідні дні у серпні 2004 року - наказ № 1752 та наказ № 1757. Підставою для цього було вжиття невідкладних заходів на аварійній дільниці та по шахті та запобігання виникненню аварії. Дані накази погоджені органом профспілкового комітету підприємства.
Тобто, позивачем не було допущено порушень ст. 71 КЗпП України внаслідок залучення працівників до роботи у вихідні дні.
11. Наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 року № 237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» введені типові форми № КБ-2в та № КБ-3, які поширюються на:
№ КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт» - на будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств всіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності;
№ КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт» - на усі будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи за рахунок усіх джерел фінансування.
Відповідно до Наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 року № 237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» щодо заповнення «Акту приймання виконаних підрядних робіт» (типової форми № КБ-2в):
- акт приймання виконаних підрядних робіт складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві на основі журналу обліку виконаних робіт (форма № КБ-6) у двох примірниках і подається субпідрядником генпідряднику, генпідрядником - замовнику (забудовнику);
- акт складається щомісячно фахівцями будівельного підприємства (незалежно від форм власності цього підприємства), якщо підприємством у звітному періоді виконувались будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи з залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності;
- витрати на будівництво - прямі, загальновиробничі, інші та адміністративні визначаються згідно з чинними Державними будівельними нормами України (ДБН);
- податки, збори, обов'язкові платежі, які не враховані складовими вартості будівництва і що відносяться на собівартість будівельно-монтажних робіт, визначаються згідно з чинним законодавством.
Отже, типові форми № КБ-2в та № КБ-3 призначені для обліку будівельно-монтажних робіт, робіт з капітального та поточного ремонту будівель і споруд.
Наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 року № 193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» затверджені типові форми обліку сировини та матеріалів, зокрема форма М-17 «Акт № про виявлені дефекти устаткування». Дана форма складається на дефекти, виявлені в процесі ревізії, монтажу або випробування устаткування. При цьому в формі відсутні вартісні показники.
Як встановлено судовим експертом за результатами дослідження даного питання, надані позивачем на експертизу дефектні акти містять відомості щодо об'єктів ремонту, механізмів які потребують заміни та їх кількість, місця проведення робіт, акти підписані від імені підприємств, скріплені печатками та не містять вартісних показників.
Складені дефектні акти у зв'язку з відсутністю вартісних показників не можуть бути підставою для формування витрат та обґрунтуванням вартості капітального ремонту обладнання. Підставою для формування витрат та обґрунтування вартості капітального ремонту обладнання можуть бути належним чином складені первинні бухгалтерські документи (накладні, акти виконаних робіт та ін.).
Отже, висновок акту перевірки відносно необґрунтованості вартості ремонтних робіт внаслідок складання укрупнених дефектних актів є таким, що не ґрунтується на вимогах законодавства.
Згідно акту перевірки, в порушення Наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 року N 237/5 „Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві” «в актах виконаних ремонтних робіт, виконаних ЗАТ «Промисловий союз», ТОВ «Механік», ТОВ «Інженірінг», ТОВ «Вега», вказана тільки підсумкова сума без розшифрування по затратах, що робить виконаний ремонт необґрунтованим.»
Як було встановлено, типові форми № КБ-2в та N КБ-3 призначені для обліку будівельно-монтажних робіт, робіт з капітального та поточного ремонту будівель і споруд.
«Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» , затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 передбачено:
п. п. 2.1, 2.2 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Вони повинні бути складені в момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення;
Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа (п.2.4.);
2.7. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.
Щодо проведення ТОВ «Вега» ремонтних робіт насосної установки СНТ-01.000:
експертом встановлено, що вартість виконаного ремонту насосної станції становила 34676,88грн. без уточнення (визначення) вартості виконаних робіт та використаних матеріалів в процесі цього ремонту. Проведенні ремонтні роботи не пов'язані з будівельно-монтажними роботами та роботами з капітального та поточного ремонту будівель і споруд. Відсутність розшифровки (у документах на які посилається акт перевірки) вартості виконаних робіт та матеріалів, використаних в процесі виконання ремонту устаткування та обладнання в складі загальної вартості, не є підставою для визнання вказаних документів не первинними, і відповідно не заперечує факт здійснення господарських операцій (ремонт устаткування та обладнання) вартість яких узгоджена сторонами.
Щодо проведення ТОВ «Механік»» ремонтних робіт привідного електродвигуна № 2 вент. установки ВЦД 31,5 МЗ експертом було встановлено:
Наданий акт про здавання-приймання виконаних робіт №М-00002325 від 02.12.2004р. за серпень 2005 р. містить наступні дані:
- найменування відремонтованого електрообладнання: привідний електродвигун № 2 вент. установки ВЦД 31,5 МЗ;
- місце установки: ш. Краснолиманська, вент. установка;
-кількість, ціну;
- вартість ремонту: 21767,70грн.
Акт підписаний від імені підприємств та скріплений печатками.
Також експертом був досліджений додаток до договору між ТОВ «Механік» та ДП «ВК «Краснолиманська» №118 від 18.12.2002року. Вказаний додаток - «Кошторис витрат на виконання ремонту привідного електродвигуна №2 вент. установки ВЦД 31,5 МЗ» містить наступні дані:
- найменування робіт та витрат з розшифровками (одиниця виміру, кількість, вартість одиниці, загальна вартість, витрати праці персоналу (чол./год.)
- перелік вартості прямих витрат;
- загальновиробничі витрати, адміністративні витрати,
- прибуток, з застосованим коефіцієнтом;
- податок на додану вартість;
- загальна вартість з ПДВ: 21767,70грн.;
- розшифровка вартості матеріалів.
В результаті проведеного дослідження експертом було встановлено, що вищенаведені документи не містять суперечливих відомостей щодо об'єкту (відносно якого проводився ремонт), та відомостей щодо вартості виконаних робіт і відповідно до цього приймаються для визначення вартості ремонту електродвигуна № 2 вент. установки ВЦД 31,5 МЗ.
Відповідно до наведеного проведенні ремонтні роботи не пов'язані з будівельно-монтажними роботами та роботами з капітального та поточного ремонту будівель і споруд. Вартість виконаних ремонтних робіт, що визначена у сумі 21767 грн., підтверджена актом здавання - приймання виконаних робіт. Детальне визначення вартості виконаних робіт та матеріалів, використаних в процесі виконання ремонту, відображено у кошторисі витрат на виконання ремонту.
Висновки акту перевірки та заперечень відповідача не можуть бути враховані, оскільки акт не містять посилання на конкретні акти виконаних робіт.
Таким чином, висновок акту перевірки щодо відсутності розшифровки по затратам у первинних документах, що робить виконаний ремонт необґрунтованим, є таким, що не відповідає дійсності.
12. В січні 2004 року позивачем на дільницю ПР-2 відпущено металевого кріплення зі складу:
АП-13,8 - 564 комплекти;
АП-18,3 - 289 комплекти;
стійка АП - 18,3 - 18 одиниць;
мет. Верхняк АП - 13,8 - 104 одиниці;
верхняк АП - 18,3 - 9 одиниць;
мет. Верхняк АП - 13,8 - 104 одиниці;
стійка АП - 13,8 - 208 одиниць;
Разом - 776582,21 грн.
Згідно акту приймання-передачі виконаних робіт до рапорту на оплату праці на фактично пройдені метри виробки використано:
АП-13,8 - 349 комплектів;
АП-18,3 - 213 комплектів;
Разом - 464108,92 грн.
Акт перевірки містить суперечливі дані, при цьому в акті не зазначені облікові регістри, в яких відображається облік металокріплення, на підставі яких виявлено порушення; первинні бухгалтерські документи, що підтверджують відпуск металокріплення на дільницю ПР-2; первинні бухгалтерські документи, що підтверджують використання металокріплення на дільниці ПР-2; невідповідності даних, відображених у облікових регістрах з даними первинних бухгалтерських документів; невідповідності даних відображених у облікових регістрах з фактичною наявністю або відсутністю зазначеного металокріплення.
Позивачем наданий звіт проведення виробок та використання кріплення АП-13,8 по УПР-2 за 2004 рік. Згідно наданого звіту, по УПР-2 протягом 2004 року було використано 2395 комплектів кріплення АП-13,8, в той час як передбачено використання 2393 комплекти.
У зв'язку з відсутністю необхідних документів та відсутністю посилання відповідача в акті перевірки на облікові регістри та первинні бухгалтерські документи, на підставі яких було виявлено порушення, суд не має можливості встановити чи мало місце необґрунтоване списання металевого кріплення позивачем у кількості 215 комплектів.
13. Позивачем було віднесено на витрати майбутніх періодів з подальшим погашенням її вартості конвеєрну стрічку.
Однак, в акті перевірки не вказано облікові регістри, відповідно яких відображається облік конвеєрної стрічки, на підставі яких виявлене порушення; первинні бухгалтерські документи, що підтверджують відпуск транспортерної стрічки на дільниці підприємства; вартість транспортерної стрічки, що передана в експлуатацію; первинні бухгалтерські документи, що підтверджують використання транспортерної стрічки на дільницях підприємства; невідповідності даних відображених у облікових регістрах з даними первинних бухгалтерських документів; невідповідність даних відображених у облікових регістрах з фактичною наявністю або відсутністю зазначеної транспортерної стрічки; рахунки бухгалтерського обліку на яких відображені вказані операції; нормативний документ, вимоги якого були порушені.
Згідно ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності, розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку тощо.
Як передбачено пунктами 5-6 Положення (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», витрати відображаються у бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань; витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Пунктами 7-8 Положення (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» передбачено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені; якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості між відповідними звітними періодами.
Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, рахунок 39 «витрати майбутніх періодів» призначено для узагальнення інформації щодо здійснених витрат у звітному періоді, які підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах; за дебетом рахунку 39 «витрати майбутніх періодів» відображається накопичення витрат майбутніх періодів, за кредитом - їх списання (розподіл) та включення до складу витрат звітного періоду.
Відповідно до розпорядження Міністерства палива та енергетики від 09.12.2002 р. № 129-р, на виконання п. 2 розпорядження Міністерства палива та енергетики від 10.10.2002 р. № 107-р та з метою упорядкування бухгалтерського обліку витрат майбутніх періодів, було затверджено перелік матеріалів довготривалого використання, витрати щодо яких відносяться на видобуток вугілля.
При цьому цим розпорядженням було визначено, що термін погашення вартості матеріалів довготривалого використання затверджується керівництвом підприємства; списання вартості матеріалів довготривалого використання проводиться рівномірно згідно з термінами їх погашення із розрахунку на місяць щодо кожного окремого найменування.
Згідно переліку матеріалів довготривалого використання, витрати щодо яких відносяться на видобуток вугілля, затверджених розпорядженням Міністерства палива та енергетики від 09.12.2002 р. № 129-р та додатку № 2 до наказу ДП «ВК «Краснолиманська» № 31 від 09.01.2003 р., до таких матеріалів, серед інших, віднесено транспортерну стрічку довжиною більше 50 м, яка витрачається замість тієї, що зносилася та витрати щодо якої відносяться на видобуток вугілля.
Наказом ДП «ВК «Краснолиманська» № 6 від 03.01.2005 р. «Про облікову політику», передбачено віднесення на витрати майбутніх періодів поступового списання в залежності від строку експлуатації матеріалів довготривалого використання, тобто - впродовж 12 місяців.
В обґрунтування позовних вимог позивачем надані вимоги дільниць, в яких вказується для яких цілей необхідна стрічка та паспорти із зазначенням дати встановлення стрічки, місце встановлення, типу конвеєра, типу конвеєрної стрічки, дати зняття стрічки з конвеєра та відсоток відпрацювання.
Виходячи з вищенаведеного, віднесення вартості оборотних активів довготривалого використання (конвеєрної стрічки) на витрати майбутніх періодів з поступовим списанням вартості в залежності від строку їх експлуатації, не суперечить діючому законодавству та правилам ведення бухгалтерського обліку, тому висновок акту перевірки відносно безпідставності списання стрічки є незаконним.
14. ТОВ «Краснолиманське» за договором № 700/11 від 10.11.2004 р. виконує для позивача проходження і перекріплення гірничих виробок, монтаж устаткування. На матеріали, використані для робіт у 2005 році на суму 666552 грн. накладні позивачем не надані.
У зв'язку з відсутністю необхідних документів суд не має можливості встановити чи мало місце порушення позивачем вимог листа Державного комітету України з будівництва та архітектури від 15.05.2003 р. № 7/2/447 «Про надання роз'яснення щодо заповнення типових форм № КБ-2-в», яким передбачено підтвердження вартості матеріалів, виробів і конструкцій накладними на їх придбання із зазначенням відпускної ціни з вартістю тари, упаковки та товаротранспортними накладними на їх доставку.
15. 14.01.2005 року між позивачем та ТОВ «Лівадія-плюс» було укладено договір № 14/01. 14.01.2005 року до цього договору було укладено також додаткову угоду, якою передбачалося, що ТОВ «Лівадія-плюс» зобов'язане поставити на об'єкт «диспетчерська», а позивач прийняти та оплатити певні товари. На виконання зобов'язань по поставці вказаного товару оформлено монтажно-передаточні акти від 29.06.2005 р. № 1 та № 2 від 01.07.2005 року.
Дані акти фіксують факт здійснення господарської операції, містять вартісні та кількісні показники та є первинними бухгалтерськими документами в розумінні ст. 1 р. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Монтажно-передаточні акти складені на загальну суму 149003,51 грн., що відповідає даним додаткової угоди до договору.
Даними монтажно-передаточними актами були оформлені операції не з надання (отримання) послуг, а з надання (отримання) товарно-матеріальних цінностей, тобто вони не містять відомостей щодо вартості виконаних робіт, послуг.
У зв'язку з вищевикладеним не приймаються доводи відповідача, та є необґрунтованими висновки акту перевірки про те, що дані монтажно-передаточні акти не відповідають формі акту виконаних робіт Ф-2КБ, ДБН Д.1-1-2000, що призвело до викривлення обліку виконаних робіт на суму 149003,5 грн. з ПДВ.
16. За договором № 707/11, укладеним між позивачем та ТОВ «ДДС» від 11.11.04, ТОВ «ДДС» виконало роботи з благоустрою території шкіл № № 36, 35. Вартість використаних матеріалів на суму 4024 грн. підтверджена наданими позивачем накладними і податковими накладними.
За контрактом № 10, укладеним між позивачем та ТОВ «ДДС» від 12.04.05 року, ТОВ «ДДС» виконало роботи з благоустрою території профілакторію позивача. Умовами контракту передбачено, що благоустрій території виконується власними та залученими силами зі своїх та позивача паливно-мастильних та будівельних матеріалів. Вартість використаних матеріалів на суму 13351 грн. підтверджені накладними, та податковими накладними.
Відповідно до договору № 1 від 22.12.2003 р., укладеного між позивачем та МПП «Вугільсервіс», останній виконував для позивача роботи з капітального ремонту гірничих виробок шахти. Пунктом 4.1.2 договору № 1 передбачено, що позивач зобов'язаний надати МПП «Вугільсервіс» порожняк згідно прийнятої тижнево-добової заявки, необхідне обладнання, матеріали, електроенергію, стисле повітря та телефонний зв'язок в зоні проведення робіт. При виконанні об'єму робіт по перекріпленню південного похилу пласта К-5, МПП „Вугільсервіс” для позивача роботи виконувались з матеріалів останнього (загальна сума складає 304612,57 грн.), що підтверджується листами МПП «Вугільсервіс», товарно-транспортними накладними та довіреностями. Тому висновок акту на стор. 30 абз. 5-7 про те, що застосовані при цьому необґрунтовані ціни на матеріали, є безпідставним.
12.11.2004 року між позивачем та ТОВ «Укрвуглеекологія» був укладений договір № 710/11, за яким ТОВ «Укрвуглеекологія» взяло на себе зобов'язання щодо виконання комплексу робіт по спорудженню дегазаційної свердловини для 7 південної лави схилу № 1 «біс» пласта К5 глибиною 1260 м. Сторонами визначена кошторисна вартість робіт, однак передбачено, що ціни можуть переглядатися при необхідності у разі зміни вартості основних матеріалів. Пунктом 7.4 договору передбачено, що позивач має право забезпечити підрядника (ТОВ «Укрвуглеекологія») матеріальними ресурсами; у даному випадку їх кошторисна вартість знімається з договірної ціни. Ціни на товари, що були придбані самостійно підрядником та використані під час виконання договору, підтверджені наданими накладними та податковими накладними, тому висновки, викладені в акті перевірки відносно непідтвердження вартості використаних матеріалів накладними не відповідають дійсності.
17. Як зазначено в акті перевірки та не заперечується сторонами, в 2004-2005 р. р. між позивачем та шахтобудівельним управлінням № 9 ГОАО "Трест Донецькшахтопрохідка» були складені акти маркшейдерських замірів проведення повітроподавального стволу.
Пунктом 2.7 «Положення про маркшейдерські заміри при прийманні гірничопрохідницьких робіт» передбачено, що маркшейдерські заміри виконуються при прийманні гірничокапітальних робіт маркшейдерською службою будівельної організації та підписуються керівником будівельної організації і головним маркшейдером.
Згідно передмови ВБН Д.1.1-10.1-2005, ці норми вводяться в дію з 01.02.2005 року.
Як зазначено в акті перевірки та не оспорюється сторонами, на протязі 2005 року підрядником проведено, а замовником прийнято згідно маркшейдерських замірів 364 м повітроподавального ствола на суму 22473901.18 грн.
У зв'язку з відсутністю в акті перевірки посилань на конкретні акти маркшейдерських замірів, при складанні яких були виявлені порушення та ненаданням суду сторонами актів виконаних будівельно-монтажних робіт форми КБ-2б та актів приймання і бракування виконаних робіт, суд не має можливості встановити чи мало місце неналежне складання позивачем актів маркшейдерських замірів, які конкретно роботи виконувалися шахтобудівельним управлінням № 9 ГОАО "Трест Донецькшахтопрохідка» для позивача та, відповідно, у разі наявності порушення визначити вартість робіт, не підтверджених маркшейдерськими замірами.
Таким чином, судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що оспорюваний акт має бути визнаний частково недійсним з вищевикладених підстав.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем цей обов'язок не виконаний, представник у жодне судове засідання не з'явився, правомірність прийнятого акту по всім спірним позиціям не довів.
У зв'язку з тим, що позовні вимоги обґрунтовані частково, судовий збір підлягає розподілу на обидві сторони.
Керуючись ст. ст. 2, 71, 94, п.4 ст. 128, ст. ст. 159-161, 167, 186, 254, Прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Визнати недійсними окремі висновки акту ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (м. Родинське, Донецької області), який складено Міністерством вугільної промисловості України, м. Київ (комісією контрольно-ревізійного управління Мінвуглепрому України) від 21.04.2006 р., а саме:
- порушення фінансових планів підприємства на 2004-2005 роки щодо перевитрат позивачем на послуги реклами (стор. 3 абз. 2 акту);
- порушення п. 4 Указу Президента України № 576/2004 від 27.05.2004 р. здійснення позивачем поставки продукції без попередньої оплати (стор. 8 абз. 1 акту);
- порушення п. 4 Указу Президента України № 576/2004 від 27.05.2004 р. здійснення позивачем поставки продукції ТОВ «Технологія» без попередньої оплати та за ціною нижче ніж 470-480 грн. за тону вугілля (стор. 8 абз. 2);
- порушення недодержання позивачем вимог законодавства щодо погодження передачі в оренду нерухомого майна, площа якого не перевищує 200 кв. м. (стор. 15 абз. 9 акту);
- в частині того, що позивач за рахунок власних коштів здійснив підготовку шахтного поля для ТОВ «Краснолиманське» (стор. 18 абз. 1 акту);
- незаконне залучення працівників до роботи у вихідні дні (стор. 22 абз. 6 акту);
- порушення наказу Держкомстату України від 21.06.2002 року № 237/5 в частині складання укрупнених дефектних актів і як слідство з цього зроблено висновок про необґрунтованість вартості ремонтних робіт (стор. 26 абзаци 3, 4, 5, 6, стор. 27 абзаци 2, 5 акту);
- щодо відсутності дефектних актів на списання транспортерної стрічки, що унеможливлює встановлення мети її використання та безпідставне її списання на 915023,38 грн. (стор. 29 абз. 2 акту);
- наявність викривлення обліку виконаних робіт в зв'язку з відсутністю актів про виконання монтажних робіт (стор. 29 абз. 5 акту);
- відсутність підтвердження вартості використаних матеріалів накладними (стор. 30 абз. 5, 6, 7 акту);
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (м. Родинське, Донецької області) витрати по сплаті судового збору у сумі 1 грн. 70 коп.
Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Уразі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених ст. 186 КАС України, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Заява та скарга подається на ім'я Донецького апеляційного адміністративного суду через Господарський суд Донецької області.
Повний текст постанови виготовлений 08.05.2009р.
Суддя Овсяннікова О.В.