29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82
"28" вересня 2006 р. Справа №16/3940-А
За позовом Закритого акціонерного товариства "Славутський комбінат "Будфарфор"м. Славута
до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції України м. Славута
до Відділення державного казначейства у Славутському районі, м.Славута
про відшкодування з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за період з липня 2005 р. по березень 2006 р.
в сумі 508 723,46 грн. на користь ЗАТ “Славутський комбінат “Будфарфор”
Суддя Магера В.В. Секретар судового засідання Приступа Д.І.
Представники сторін:
Від позивача - Стандратюк В.І. -представник за довір.№172 А від 20.01.2006 р.
Коберник В.П. - представник за довір. №2029 від 27.07.2006 р.
Від 1-го відповідача -Федоришин Р.М.-представник за довір. №287/10/10-017 від 16.01.2006 р.
Гловацький В.В.- представник за довір. №9815/10/10-017 від 08.09.2006 р.
Від 2-го відповідача -Заворотна О.Л. -представник за доруч. №77 від 05.01.2006 р.
Постанова приймається 28.09.2006 р., оскільки в судовому засідані 11.09.2006 р. оголошувалася перерва.
Ухвалою суду від 03.07.06 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання по справі на 17.07.2006 р. на 11.00 год. Ухвала суду від 03.07.2006 р. сторонам надіслана рекомендованим листом (вих. №01 123 від 04.07.2006 р.). Ухвалою суду від 17.07.2006 р. попереднє судове засідання відкладено та призначено на 27.07.2006 р., про що сторони повідомлені належним чином. Ухвалою суду від 27.07.2006 р. судовий розгляд по справі призначено на 11.09.2006 р., в якому оголошено перерву до 28.09.2006 р.
Суть спору: Позивач у позовній заяві, з урахуванням уточнень від 28.09.2006 р., які прийняті судом просить відшкодувати з Державного бюджету України на користь ЗАТ “Славутський комбінат “Будфарфор”, м.Славута бюджетну заборгованість з відшкодування податку на додану вартість за період з липня 2005 р. по березень 2006 р. в сумі 508 723,46 грн. шляхом перерахування вказаної суми позивачу.
Як на підставу позовних вимог посилається на наступне: підприємство згідно податкових декларацій за період липня 2005 р. - березня 2006 р. включено на підставі п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит. Тому позивач має право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість , як різниці між сумою податкового зобов'язання звітних податкових періодів та сумою податкових кредитів таких звітних податкових періодів.
Бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг). Позивач має частину такого від'ємного значення в розмірі 508 723,46 грн. Позивач надав органу Держказначейства копії податкових декларацій з відміткою податкового органу про їх прийняття. Відповідачами не виконано вимоги закону, а саме Славутською ОДПІ не надано висновок про відшкодування ПДВ, а ВДК у Славутському районі таке відшкодування не проведено.
В поясненнях по справі від 27.07.2006 р. позивач зазначає, що згідно з п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97 у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Ст. 48 глави 8 розділу II Бюджетного кодексу України визначено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, розрахункового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийняття зобов'язань та проведення платежів, бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.
Відповідно до пункту 2 статті 50 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.
При цьому відповідно до п.6 Положення про Державне казначейство у разі, коли Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, містах з районним поділом в межах відповідної території, а також Головне управління Державного казначейства України безпосередньо здійснюють операції щодо виконання державного бюджету, вони виконують ті самі функції, що й відділення Державного казначейства України у районах, містах, районах у містах.
Із вказаною нормою кореспондується п.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України та Державного казначейства України від 02.07.97 р. № 209/72, згідно з яким територіальні органи Державного казначейства України здійснюють бюджетне відшкодування податку на додану вартість платнику за висновками податкових органів.
Органи Державного казначейства України перераховують кошти своїми платіжними дорученнями з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, вказаний у висновку податкового органу чи рішенні суду.
Ст. 7 Закону № 168/97 визначає порядок обчислення і сплати податку на додану вартість. П.п. 7.7.1 п. 7.7 цієї статті встановлено, що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
1-й відповідач у запереченні проти позову, його повноважні представники в судовому засіданні проти позову заперечують та зазначають, що підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує або шляхом видачі казначейського чека. Здійснення відшкодування шляхом зменшення платежів по інших податках, зборах не дозволяється.
Відповідно до п.п.7.7.3 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від'ємне значення різниці між загальною сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту звітного періоду підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Суми не відшкодовані платнику податку протягом місячного строку вважаються бюджетною заборгованістю. До компетенції податкових органів не належить проведення операцій з бюджетними коштами, тому вимоги позивача не відповідають Закону і не має підстав для задоволення позову.
2-й відповідач у запереченні проти позову, його представник в судовому засіданні позов не визнають та зазначають що бюджетне відшкодування з податку на додану вартість проводиться за рахунок коштів держбюджету на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу. При цьому орган держказначейства надає платнику податку зазначену суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника. ДПА України надає Держказначейству реєстр суб'єктів підприємницької діяльності з визначенням розміру відшкодування ПДВ з бюджету. За таких обставин 2-й відповідач просить суд відмовити позивачу в позові.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога і заперечення проти позову, дослідивши докази, встановлено наступне:
Позивач - ЗАТ “Славутський комбінат “Будфарфор”, м.Славута є юридичною особою, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 07.03.2003 р., Статутом підприємства, довідкою ЄДРПОУ №1544. Підприємство також є платником податку на додану вартість та зареєстроване як такий платник у м.Славута Славутською ОДПІ 20.03.2003 р., що підтверджується відповідним Свідоцтвом, виданим податковим органом за №31683436.
ЗАТ “Славутський комбінат “Будфарфор”, м.Славута направлено на адресу відповідача податкові декларації з податку на додану вартість за період липня-грудень 2005 р. та січня-березня 2006 р. Податкові декларації за зазначений період податковим органом отримані. У деклараціях підприємство відобразило показники власної діяльності щодо сплати та відшкодування податку на додану вартість. До кожної із направлених до органів податкової інспекції декларацій подано розрахунки суми бюджетного відшкодування по ПДВ та відповідні заяви про повернення зазначених сум.
З метою визначення правомірності нарахування позивачем сум ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодуванню Славутською ОДПІ проведено позапланові виїзні перевірки за період липня 2005 р. -березня 2006 р., про що податковою інспекцією складено відповідні довідки про проведені перевірки. В актах перевірок за вказаний період відповідачем зроблено висновок, що завищення (заниження) заявлених сум бюджетного відшкодування по наданих деклараціях не встановлено. Підтверджено всі суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню за період підприємства липня 2005 р. -березня 2006 р. та визначені підприємством у відповідних деклараціях та заявах.
Із акту звірки між сторонами вбачається, що станом на 21.06.2006 р. невідшкодована сума ПДВ підприємству становить 508 723,46 грн. Зазначений акт підписано головою правління підприємства та начальником податкового органу.
Довідкою Славутської ОДПІ від 01.09.2006 р. підтверджується направлення відповідних запитів до податкових органів за місцем знаходження контрагентів за угодами позивача з метою з'ясування сплати останніми податкових зобов'язань по сплаті ПДВ. У зазначеній довідці не міститься інформації про ухилення від сплати відповідного податку контрагентів за угодами, що укладалися позивачем.
Між тим, відповідачем не надано відповідний висновок позивачу про відшкодування сум ПДВ, саме з підстав ненадходження на адресу ДПІ відповідних висновків зустрічних перевірок, що проводяться.
Представники сторін в судовому засіданні пояснили, що відшкодування ПДВ за попередні періоди відповідачами здійснено підприємству в повному об'ємі. Тому позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав у передбачений законодавством спосіб.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне:
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до п.1.7 ст.1. Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно Закону.
П.п. 7.4.1. ст. 7 цього Закону, вказує, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Також, у підпункті 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” зазначено, що не дозволяється включення до по даткового кредиту будь - яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними, а вимоги до змісту податкової накладної, що надається покупцю платником податку - продавцем визначені п.п. 7.2.1. ст. 7 Закону .
В той же час, наведена вище норма п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”(№168), крім визначених судом обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку до бюджету.
Відповідно до п.7.7.3. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168 від 3.04.97р. із змінами і доповненнями , у разі коли за результатами звітного періоду сума ПДВ, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету.
Згідно п.п.7.7.4. п.7.7 ст. 7 зазначеного Закону, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
Відповідно до п.п. 7.7.5, п.7.7. Закону №168, суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом. Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.
Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст.1, ст.9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно Закону №168 зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п.1.3 ст.1 Закону №168).
Тобто, як видно з системного аналізу вищевказаних норм, Законом №168 встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.
За змістом Закону №168, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем у податкових деклараціях з ПДВ виражено бажання відшкодування сум бюджетного відшкодування.
При цьому факти правомірного визначення позивачем сум бюджетного відшкодування відповідачами належними доказами не спростовано. Посилання 2-го відповідача на відсутність відповідного висновку податкового органу, а 1-го відповідача на проведення додаткових перевірок з приводу виплати бюджетного відшкодування судом до уваги не приймаються, оскільки не узгоджуються з наявними в матеріалах справи доказами, вимогами чинного законодавства. Між тим ця сума підтверджена самим податковим органом при проведені перевірки, що відображено у відповідному акті.
Враховуючи, що сума бюджетного відшкодування з ПДВ, підтверджується даними податкових декларацій з ПДВ, наданих в матеріали справи, актом звірки, довідками податкового органу про перевірки позивача, тому позовні вимоги про відшкодування ПДВ на суму 508 723,46 є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, відповідають чинному законодавству і підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104,105, 158-163, 162, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, СУД -
Позов Закритого акціонерного товариства “Славутський комбінат “Будфарфор”, м.Славута до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції, м.Славута; Відділення державного казначейства у Славутському районі, м.Славута про відшкодування з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за період з липня 2005 р. по березень 2006 р. в сумі 508 723,46 грн. на користь ЗАТ “Славутський комбінат “Будфарфор” задовольнити.
Відшкодувати з Державного бюджету України (рахунок №31111030600005, м.Славута) на користь Закритого акціонерного товариства “Славутський комбінат “Будфарфор”, м.Славута ( вул. Дзержинського, 122, р/р 26005052400306, в Славутському відділенні Хмельницької філії КБ “ПриватБанк”, МФО 315405, код ЄДРПОУ 32285199) бюджетну заборгованість з відшкодування податку на додану вартість за період з липня 2005 р. по березень 2006 р. в сумі 508 723,46 грн. ( п'ятсот вісім тисяч сімсот двадцять три гривні 46 коп.) шляхом перерахування вказаної суми позивачу.
Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви по апеляційне оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАСУ Постанова , якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження , якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.В. Магера
Віддрук. 4 прим. :
1 - до справи,
2 - позивачу,
3 - 1-му відповідачу,
4- 2-му відповідачу.