23.04.2009 Справа № 16/210
За позовом
прокурора міста Мукачево в інтересах держави в особі виконавчого комітету Мукачівської міської ради, м. Мукачево, Управління праці та соціального захисту населення, м. Мукачево
до відповідача
відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України”, м. Київ, філії Мукачівського відділення №7287, м. Мукачево
про
стягнення грошових коштів у сумі 18309,69 грн. та визнання недійсним п.1.2. Угоди
Суддя О.В. Васьковський
Представники:
Прокурор - Костак В.В.
від позивача (Управління праці та соціального захисту населення) -Стегура І.І. - головний спеціаліст, юрисконсульт (дов. від 16.04.09 №900/01-7)
від відповідача -Пилип С.Е. - юрисконсульт (дов. від 19.03.09)
СУТЬ СПОРУ: прокурор міста Мукачево в інтересах держави в особі виконавчого комітету Мукачівської міської ради, м. Мукачево, Управління праці та соціального захисту населення, м. Мукачево (далі - позивач) звернувся з позовом до відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України”, м. Київ, філії Мукачівського відділення №7287, м. Мукачево (далі - відповідач) стягнення грошових коштів у сумі 18309,69 грн., сплачених відповідачу за понесені витрати для виплати допомоги та визнання недійсним п.1.2. Угоди №14 від 14.05.06.
Прокурор та позивачі позов підтримали та просять задоволити позов, мотивуючи тим, на підставі угоди з банком, здійснювалося відшкодування витрат банку для виплати допомоги у розмірі 0,7 % від перерахованої суми. Плата банку здійснювалася за рахунок коштів субвенції що виділялася із Державного бюджету, однак зазначені кошти повинні використовуватися тільки на цілі, визначені бюджетним призначенням.
Відповідач позовні вимоги не визнає мотивуючи наступним: відносини між банком та клієнтом регулюються нормативно-правовими актами та угодами між клієнтом і банком, що у даному випадку сторонами дотримано.
Рішення проголошено у відповідності до ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Повний текст рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України та підписано 05.05.09.
Заслухавши пояснення представників сторін та доповнення прокурора, розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Між Управлінням праці та соціального захисту населення м. Мукачево та відповідачем 14.05.03 укладено угоду №14 (далі - Угода), відповідно до якої Управління праці та соціального захисту населення м. Мукачево зобов'язалося представляти відділенню Ощадбанку №7287 поіменні списки та перераховувати різні види соціальних виплат в яких вказувати номери особових рахунків по вкладам та їх ідентифікаційні коди (п. 1.1. угоди).
Пунктом 1.2. угоди передбачено, зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення м. Мукачево здійснювати відшкодування витрат Ощадбанку для виплати допомоги в розмірі 0,7% від перерахованої суми. Суму витрат Ощадбанку перераховувати одночасно з перерахуванням допомоги.
Контрольно-ревізійним відділом в м. Мукачево проведено перевірку використання коштів, спрямованих на фінансування пільг та житлових субсидій, пільг ветеранам війни і праці з оплати послуг та компенсацій, використання субсидій на виплати допомоги сім'ям з дітьми та інвалідам з дитинства в управління праці та соціального захисту населення мукачівського міськвиконкому за період з 01.07.03 по 30.06.05, за результатами якої складено акт від 03.10.05 №02-25/23. У вказаному акті зафіксовано ряд порушень, встановлених перевіркою, зокрема, безпідставна оплата Мукачівському відділенню 7287 ВАТ „Державний ощадбанк України” при виплаті допомоги малозабезпеченим на суму 18309,69 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. №1596 затверджено Порядок виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів грошової допомоги через їх поточні рахунки у банках (далі - Порядок №1596). Згідно п.1 Порядку №1596 визначено, що він регулює питання виплати пенсій та грошової допомоги, що нараховується відповідно органами Пенсійного фонду та органами праці та соціального захисту населення і фінансуються за рахунок коштів Пенсійного фонду та відповідних бюджетів, за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх вклади до запитання (поточні рахунки) в установах уповноважених банків. Уповноваженими банками є банки, визнані переможцем конкурсу на право виплати пенсій та грошової допомоги через банківські рахунки за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги що проводиться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з якими за результатами цього конкурсу Мінпраці та Пенсійний фонд укладено відповідні договори.
Відповідно до п.5 Порядку №1596 встановлено, що операції з відкриття поточних рахунків, зарахування і виплати пенсій та грошової допомоги з них (у тому числі з доставкою додому) здійснюються уповноваженими банками безоплатно.
28.12.01 на підставі рішення конкурсної комісії по відбору банків, через які здійснюються виплата пенсій та грошової допомоги від 21.12.01, за участю Пенсійного фонду, Міністерства праці та соціальної політики України та ВАТ „Державний ощадний банк України” укладено Договір №12 (далі - Договір). Відповідно до статті 1 Договору банк виконує функції з вплати пенсій та грошової допомоги, передбачені Порядком №1596 у всіх регіонах України. Взаємовідносини між сторонами на місцях регулюються укладеними ними угодами відповідно до умов цього договору, а також вимог Порядку №1596 (& 6). Стаття 2 Договору вказує, що сторони погоджуються про те, що операції з відкриття поточних рахунків, зарахування і виплати пенсій та грошової допомоги (у тому числі з доставкою додому) проводяться установами банку безоплатно.
Згідно ч.1 ст.55 Закону України „Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 року №2121-III відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Угода укладена між позивачем і відповідачем, у частині умови щодо відшкодуванні витрат, не суперечить, в цілому, Порядку №1596, і зокрема п.5, оскільки нею не встановлено плату за відкриття поточних рахунків, зарахування і виплати пенсій та грошової допомоги з них (у тому числі з доставкою додому) для одержувачів відповідних виплат.
Правовідносини щодо встановлення договірної умови, згідно із якою сплачувалася комісійна винагорода за надані послуги, стосуються виключно сторін Угоди (позивача та відповідача) і відповідають вимогам закону.
Оскільки, Угода укладена до 01.01.04, відколи набрав чинності Цивільний кодекс України від 16.12.2003 р. №435-ІV, то до спірних відносин щодо визнання недійсним пункту 1.2. угоди застосовуються норми Цивільного кодексу Української РСР (1963р.).
За своєю правовою природою вказана угода є договором доручення, поняття якого визначене в ст. 386 Цивільного кодексу Української РСР: ” За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені й за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії”. Згідно із ст.387 Цивільного кодексу Української РСР довіритель зобов'язаний виплатити повіреному винагороду лише в тому разі коли вона передбачена договором.
Позивач здійснював оплату за угодою, а відповідач її приймав, відповідно до умов угоди та із дотриманням вимог ст.161 Цивільного кодексу Української РСР, де встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.48 Цивільного кодексу Української РСР встановлено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, у тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх осіб.
У відповідності до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, оскільки прокурором та позивачем не доведено, підстав недійсності пункту 1.2. Угоди, у позові слід відмовити. Беручи до уваги вищенаведені висновки, так само не доведено правових підстав стягнення з відповідача коштів у сумі 18309,69 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 15, 32, 33, 34, 43, 49, 69, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
у позові відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Васьковський