ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 26/103-6/205
30.03.09
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»
До відповідача-1 Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
До відповідача-2 Відкритого акціонерного товариства «Газпром»
До відповідача-3 Компанії «РосУкрЕнерго АГ»
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
Про визнання недійсною угоди
Суддя Ковтун С.А. (головуючий)
Суддя Власов Ю.Л.
Суддя Спичак О.М.
Представники учасників процесу:
від позивача Ткаченко С.В.(за дов.)
від відповідача-1 Громніцький Ю.П. (за дов.)
від відповідача-2 не з'явились
від відповідача-3 не з'явились
від третьої особи Жигадло І.Б. (за дов.)
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом відкрите акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» до Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про визнання недійною угоди про врегулювання відносин в газовій сфері від 04.01.2006 р., укладеної між відповідачем, відкритим акціонерним товариством «Газпром», компанією «РосУкрЕнерго АГ».
27.02.2006 р. Господарським судом міста Києва було порушено провадження у справі № 26/103 та призначено її до розгляду.
Під час розгляду справи до участі в останній було залучено дочірню компанію (далі - ДК) «Газ України»Національної акціонерної компанії (далі - НАК) «Нафтогаз України»як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Позовні вимоги мотивовані невідповідністю оскаржуваної угоди чинному законодавству України.
Зокрема, відкрите акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»стверджує, що спірна угода суперечить угоді між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про гарантії транзиту російського природного газу територією України від 22.12.2000 р., ратифікованій Законом України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про гарантії транзиту російського природного газу територією України»№ 2796-ІІІ від 15.11.2001 р., а також угоді між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про додаткові заходи щодо забезпечення транзиту російського природного газу по території України від 04.10.2001 р., ратифікованій Законом України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про додаткові заходи щодо забезпечення транзиту російського природного газу по території України» № 2797-ІІІ від 15.11.2001 р..
Також позивач зазначив, що оскаржувана угода не відповідає вимогам постанов Кабінету Міністрів України № 1173 від 24.07.1998 р. «Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу», № 1729 від 27.12.2001 р. «Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом», № 1308 від 31.12.2005 р. «Про забезпечення балансу надходження та розподілу природного газу в І кварталі 2006 року»та № 1002 від 06.08.2004 р. «Про врегулювання заборгованості Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»за отриманий у 1997-2000 роках та неоплачений російський природний газ».
Обґрунтовуючи право на позов, позивач посилається на те, що він зацікавлений у користуванні газом як матеріальним благом за прийнятною ціною з метою задоволення потреби здійснення господарської діяльності та отримання прибутку. Внаслідок незаконного укладення оскаржуваної угоди формування ціни на газ, що поставляється в Україну з Російської Федерації, на думку позивача, не відповідає законодавству України.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги відхилив у повному обсязі. Відповідач звертає увагу на те, що, вже після звернення з позовом до суду 17.02.2006 р. сторони уклали додаткову угоду № 3, якою визначена ціна природного газу з урахуванням норм, встановлених оскаржуваним договором. Таким чином, відповідач стверджує, що права та охоронювані законом інтереси позивача не порушено, з чим погодився позивач, підписавши додаткову угоду № 3 від 17.02.2006 р.. Крім того, на думку відповідача, позивач не довів наявність причинно-наслідкового зв'язку між укладеною угодою від 04.01.2006 р. про врегулювання відносин у газовій сфері та неможливістю реалізувати свій законний інтерес шляхом укладення договору на постачання природного газу з іншим підприємством.
Посилання на те, що угода суперечить нормативним актам, відповідач спростовує тим, що жодний вказаний позивачем нормативний акт не містить прямої та у виключній формі заборони укладати з господарюючими суб'єктами Російської федерації та Швейцарської Конфедерації угоди. Крім того, відповідач зазначає, що на 2006 р. Міжурядовою угодою від 04.10.2001 р. чи іншим актом законодавства не встановлено конкретної ціни та обсягів природного газу, що поставлявся б в Україну в оплату послуг з транзиту. Так само безпідставно позивач вважає, що умови Міжурядового протоколу від 02.07.2004 р. поширюють свою дію на 2006 р., оскільки цей Міжурядовий протокол, виходячи з його ст. 9, втратив силу з 01.01.2006 р..
14.07.2006 р. Господарським судом міста Києва провадження у справі було припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 р. ухвалу про припинення провадження по справі залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.07.2007 р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.07.2006 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 р. було скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Підставою для скасування вказаних рішення та постанови стало неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскільки суд першої інстанції фактично припинив провадження у справі, яка стосується спору між ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»та НАК «Нафтогаз України»про відповідність угоди від 04.01.2006р. законодавству України на підставі відсутності спору між ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»та ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»щодо прийнятності ціни на природний газ, який закуповується ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського». Суд апеляційної інстанції на ці обставини уваги не звернув та залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва (судді Ковтун С.А. (головуючий), Дідиченко М.Є., Паламар П.І.) від 23.03.2007 р. справі було присвоєно номер 26/103-6/205.
Ухвалою Верховного Суду України від 19.04.2007 р. у порушенні провадження з перегляду касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 27.07.2007 р. було відмовлено.
Під час нового розгляду справи суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі як інших відповідачів на підставі ст. 24 ГПК України відкритого акціонерного товариства «Газпром»та компанії «РосУкрЕнерго АГ», які поряд з Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України»є сторонами угоди про врегулювання відносин у газовій сфері від 04.01.2006 р., визнання якої недійсною є предметом спору.
Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва № 01-1/582 від 08.12.2008 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Ковтун С.А. (головуючий), Власов Ю.Л., Спичак О.М.
Представники відкритого акціонерного товариства «Газпром»та компанії «РосУкрЕнерго АГ»у судове засідання 08.12.2008 р. не з'явились.
Позивачем було подано клопотання про витребування у Державної податкової адміністрації України додаткових доказів.
Зокрема, сторона повідомила, що відкрите акціонерне товариство «Газпром»та компанія «РосУкрЕнерго АГ»мають представництва на території України, які до початку діяльності повинні стати на облік як платники податків на прибуток в податковому органі за своїм місцезнаходженням, що передбачено п. 1.4 Положення про порядок реєстрації та обліку постійних представництв нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 293 від 12.08.1997 р..
Суд задовольнив клопотання позивача про витребування доказів, направивши запит до Державної податкової адміністрації України, розгляд справи було відкладено.
На адресу суду надійшла відповідь на запит, відповідно до якої на обліку в органах державної податкової служби України, згідно з інформацією з Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб та Реєстру платників податків постійних представництв нерезидентів в Україні, перебувають:
- представництво відкритого акціонерного товариства «Газпром», Російська Федерація (код 20044620), адреса: м. Київ, вул. Еспланадна, 20, к. 602;
- представництво компанії «РосУкрЕнерго АГ», Швейцарська Конфедерація (код 26580992), адреса: м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24.
Судом було відкладено розгляд справи на 20.02.2009 р., про що направлено ухвалу відкритому акціонерному товариству «Газпром»та компанії «РосУкрЕнерго АГ»на зазначені вище адреси представництв відповідачів 2 та 3.
Через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення, в яких сторона зазначив, що підставою недійсності оспорюваної угоди є її невідповідність ст.ст. 99, 161 Цивільного кодексу України, ст. 47 Закону України «Про господарські товариства»та статуту НАК «Нафтогаз України».
Представники відповідачів 2, 3 у судові засідання не з'являлись неодноразово, у зв'язку з чим розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 ГПК України.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
01.04.2005 р. між відкритим акціонерним товариством (далі - ВАТ) «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»та дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»було укладено договір № 06/05-443/25-0794-02 на постачання природного газу.
Відповідно до п. 1 ст. 1 вказаного договору у 2005 р. дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», як постачальник, зобов'язується передати у власність ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», а ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», як покупець, зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах, вказаних у договорі.
Згідно з п. 1.2 ст. 1 договору № 06/05-443/25-0794-02 від 01.04.2005 р., газ, що постачається за договором, отриманий НАК «Нафтогаз України»за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання Угоди між Україною та Туркменістаном про постачання природного газу з Туркменістану в Україну в 2002-2006 р. від 14.05.2001 р. та переданий постачальнику за договором купівлі-продажу природного газу між НАК «Нафтогаз України»та постачальником № 06/04-1275 від 24.12.2004 р.
У разі нестачі газу, зазначеного вище, постачальник передає за даним договором газ, отриманий НАК «Нафтогаз України»згідно з доповненням № 1ГУ-05 на 2005 р. до контракту від 21.06.2002 р. між НАК «Нафтогаз України»та ВАТ «Газпром»про обсяги та умови транзиту російського природного газу через територію України на період з 2003 по 2013 р., та відібраний з ПСГ, який отриманий згідно з доповненням № 1 ГУ-04 на 2004 р. до контракту від 21.06.2002 р. між НАК «Нафтогаз України»та ВАТ «Газпром»про обсяги та умови транзиту російського природного газу через територію України»на період з 2003 по 2013 р.р. та переданий постачальнику за договором купівлі-продажу природного газу між НАК «Нафтогаз України»та постачальником № 06/04-1274 від 24.12.2004 р.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 договору № 06/05-443/25-0794-02 від 01.04.2005 р. ціна за 1000 куб. м. газу без урахування вартості транспортування газу по території України, складає 327,30 грн.
Згідно з додатковими угодами, копії яких містяться у матеріалах справи, ціна за 1000 куб. м. газу без врахування вартості транспортування газу по території України у період з 01.05.2005 р. по 01.11.2005 р. становила 344 грн., з 01.11.2005 р. - 379,20 грн.
Відповідно до п. 11.1 договору № 06/05-443/25-0794-02 від 01.04.2005 р. в редакції додаткової угоди № 7 до нього від 25.11.2005 р., він набирає чинності з моменту підписання та діє в частині поставки газу з 01.04.2005 р. по 31.12.2005 р. (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
28.12.2005 р. між дочірньою компанією «Газ України»НАК «Нафтогаз України»та відкритим акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»підписано договір № 25-2330-02-06/05-2784 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 договору від 28.12.2005 р. дочірня компанія «Газ України»НАК «Нафтогаз України»(постачальник) зобов'язується передати у власність відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»в 2006 р. природний газ, а відкрите акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»(покупець) зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
Згідно з п. 1.2 договору від 28.12.2005 р. за останнім постачається імпортований природний газ, отриманий НАК «Нафтогаз України»за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України, та переданий постачальнику за договором купівлі-продажу природного газу між НАК «Нафтогаз України»та постачальником.
Відповідно до п. 5.1 договору від 28.12.2005 р. ціна за 1000 кубічних метрів газу на момент укладання даного договору без врахування вартості транспортування газу територією України для платників податку на додану вартість становить -422,1 грн., крім того цільова надбавка до тарифу на газ (2%) становить 8,442 грн., крім того ПДВ-0%. Разом до сплати за 1000 куб. м. газу -430,542 грн.
04.01.2006 р. між НАК «Нафтогаз України», ВАТ «Газпром»та компанією «РосУкрЕнерго АГ»укладено Угоду про врегулювання відносин в газовій сфері (далі - Угода).
У зазначеній Угоді сторони врегулювали наступні питання.
У сфері забезпечення транзиту, який належить ВАТ «Газпром» і Компанії «РосУкрЕнерго АГ»природного газу через територію України і Російської Федерації, сторони узгодили на строк до 01.01.2011 р. ставку плати за транзит в розмірі 1,60 доларів США за 1 000 куб. м. на 100 км. відставні.
У сфері поставок природного газу в Україну, сторони узгодили в якості постачальника компанію «РосУкрЕнерго АГ».
З 01.01.2006 р. ВАТ «Газпром» не проводить поставку російського природного газу в Україну, а Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»не експортує з території України поставлений з Російської Федерації природний газ.
Для реалізації на внутрішньому ринку України природного газу, який поступив з території Російської Федерації, НАК «Нафтогаз України»та компанія «РосУкрЕнерго»в максимально короткі строки, не пізніше 01.02.2006 р. створюють спільне підприємство, статутний капітал якого буде сформований шляхом внесення грошових коштів та інших активів.
Сторони укладають відповідні договори/контракти (забезпечують укладення відповідних договорів/контрактів) з метою формування, починаючи з 01.01.2006 р., річного товарного балансу компанії «РосУкрЕнерго»у відповідних об'ємах, вказаних у договорі.
17.02.2006 р. між дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»підписано додаткову угоду № 3 до Договору на постачання природного газу № 25-2330-02-06/05-2784 від 28.12.2005 р.
У вказаній додатковій угоді частиною першою передбачено, що з 20.02.2006 р. п. 5.1. Договору передбачає, що ціна за 1000 кубічних метрів газу на момент укладання даного договору без врахування вартості транспортування газу територією України для платників податку на додану вартість становить - 548 грн., крім того цільова надбавка до тарифу на газ (2%) становить 10,96 грн., крім того ПДВ, що визначається згідно чинним законодавством України. Разом до сплати за 1000 куб. м. газу - 558,96 грн., крім того ПДВ, що визначається згідно з чинним законодавством України.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Судом встановлено, що між позивачем та третьою особою склалися господарські правовідносини на основі вільного волевиявлення та вільного вибору контрагентів по постачанню газу для задоволення своїх господарських потреб. Сторони шляхом укладення договорів визначили всі істотні умови та у додаткових угодах уточнили/змінили їх в залежності від зміни виробничих потреб та можливостей, а також зміни ситуацій на світовому ринку постачання газу.
Позивач не заперечує проти умов, викладених у договорі на постачання газу № 25-2330-02-06/05-2784 від 28.12.2005 р., та погоджується на обумовлену між сторонами ціну, оскільки у п. 1.2 договору № 25-2330-02-06/05-2784 від 28.12.2005 р. враховано ринкові умови постачання газу.
Шляхом підписання додаткової угоди № 3 до договору позивач погодився з ціною, встановленою за постачання газу з урахуванням спірної Угоди.
Статтею 1 Господарського процесуального Кодексу України передбачено право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно з ч. 2 статті 21 ГПК України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права.
Позивач не довів наявність причинно-наслідкового зв'язку між неможливістю реалізувати свій законний інтерес у користуванні газом як матеріальним благом за прийнятною ціною з метою задоволення потреби здійснення господарської діяльності та отримання прибутку та укладенням відповідачами Угоди про врегулювання відносин у газовій сфері від 04.01.2006 р..
Зазначене свідчить про відсутність обставин про порушення Угодою прав і охоронюваних законом інтересів позивача.
Зазначені вище обставини в сукупності є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд
У задоволені позову відмовити.
Суддя
Суддя
Суддя
С.А. Ковтун (головуючий)
Ю.Л. Власов
О.М. Спичак
Рішення підписано 12.05.2009 р.