29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82
"30" жовтня 2006 р. Справа №8/195-на
За позовом Дочірнього підприємства „Хмельницьке спеціалізоване управління „Сталь конструкція” №129 Відкритого акціонерного товариства „Центростальконструкція” м. Хмельницький
до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому м. Хмельницький
про визнання недійсним податкове повідомлення - рішення від 17.03.2005р.
№0001292301/0/1074
Суддя Степанюк А.Г. Секретар судового засідання Карабаєв А.Ю.
від позивача: Дзяворук О.М. - за довіреністю від 17.01.05р.
від відповідача: Мельник В.В. - за довіреністю №31422/910 від 04.10.06р.
в судовому засіданні оголошувалась перерва
У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частину постанови згідно ст.160 КАС України.
Суть спору: позивач просить суд визнати недійсним податкове-повідомлення рішення № 0001292301/0/1074 від 17.03.05р.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні.
Відповідач в відзиві на позов повідомляє, що проти позову заперечує. Своє заперечення обґрунтовує тим, що податкове повідомлення -рішення №0001292301/0/1074 від 17.03.2005р. відповідає нормам податкового законодавства.
Відповідач у судовому засіданні подав заперечення на частину висновку судово-бухгалтерської експертизи. У своєму запереченні відповідач звернув увагу : 1) Щодо розміру суми донарахованого податку на прибуток за 3 кв. 2002р. : за даними перевірки -14890грн., за даними експертизи -14880грн. Відхилення в сумі донарахованого податку на прибуток у розмірі 10 грн. виникло за рахунок різної методики розрахунку даного показника. У ході експертизи сума заниженого податку була визначена шляхом застосування ставки податку на прибуток до суми завищення збитків: 49 600*30% =14 880 грн. Така методика визначення відхилень по податку на прибуток, на думку відповідача, є некоректною з точки зору податкового законодавства. Відповідно до п.10.1 ст.10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 238/97-ВР від 22.05.97 р. (далі - Закон), у редакції, що діяла на момент вчинення порушення (3 кв. 2002 року), прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 30 відсотків до об'єкту оподаткування. Тобто, застосування ставки податку до інших показників, ніж об'єкт оподаткування, не відповідає вимогам Закону. Розрахований експертизою показник відхилення у сумі збитків не є об'єктом оподаткування і тому не може слугувати базою для нарахування податку на прибуток. За даними перевірки, об'єкт оподаткування за 3 кв. 2002 року був визначений відповідно до вимог п. 3.1 ст. 3 Закону з урахуванням вимог п. 6.1 ст.6 Закону, тобто, шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 вказаного Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону, із відповідним зменшенням на суму непогашеного від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду: 620 800 грн. (валовий дохід) - 477 400 грн. (валові витрати) - 20 900 грн. (аморт. відрахування) - 44 200 грн. (непогашене від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду) = 78 300 грн. (об'єкт оподаткування).
Отже, відповідач вважає, що за даними перевірки сума податку на прибуток визначена за ставкою 30 % до об'єкту оподаткування, а саме: 78 300 * 30% = 23 490 грн. Оскільки, за даними платника нарахована сума податку на прибуток складає 8 600 грн., то відхилення за даними перевірки склало 14 890 грн. (98 600 грн. - 23 490 грн.).
Крім того, відповідач у своєму заперечені акцентує увагу : 2) Щодо розміру штрафної санкції за 3 кв. 2003 року: за даними перевірки - 1 250 грн., за даними експертизи - 125 грн. Перевіркою встановлено заниження податку на прибуток у 3 кв.. 2003 року на 2 500 грн. та застосовано штрафну санкцію, відповідно до п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-Ш (далі - Закон) у редакції, що діяла на момент винесення повідомлення-рішення. Відповідно до вимог даної статті, у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з додаткових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Правомірність застосування штрафної санкції по даній нормі Закону підтверджена позицією ДПА України, викладеній у листі від 14.02.006 р. № 2749/7/23-1017/68. У даному листі зазначено, що відповідно до підпункту „б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України № 2181 -III, податковий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок діяльності платника податків свідчать як про заниження, так і про завищення його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті „б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Пунктом 2.8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 N 110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.03.2001 за N 268/5459, визначено, що недоплата - заниження суми податкового зобов'язання за відповідні базові податкові (звітні) періоди.
При цьому, якщо за результатами перевірки виявлено в окремих податкових періодах суми недоплат, то за кожний, з таких податкових періодів нараховуються штрафні (фінансові) санкції у порядку та в розмірах, визначених підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181 та підпунктом 6.1.3 пункту 6.1 пункту 6 вищенаведеної Інструкції.
Відповідач вказав, що у висновку експерта зазначено про необхідність застосування штрафної санкції згідно п.17.2 ст. 17 Закону № 2181 та наведено формулювання даної статті: "Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок 1 сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку ". Платником у наступному звітному періоді задекларовано завищену суму об'єкту оподаткування та всупереч вищенаведеним вимогам самостійно не застосовано штрафну санкцію у розмірі 5%.
Відповідач зазначив, що за результатами роботи 9 місяців 2003 року підприємством задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та, відповідно, до бюджету не сплачувались ніякі кошти. За даними перевірки за відповідний звітний період встановлено позитивне значення об'єкта оподаткування, що передбачало сплату до бюджету податку на прибуток у розмірі 2 500 грн. У наступному звітному періоді підприємство також задекларувало від'ємне значення об'єкта оподаткування, та, відповідно, ні за 9 місяців 2003 року, ні за весь 2003 рік до бюджету не надійшло коштів по податку на прибуток. Таке маніпулювання звітними періодами призвело до фактичних втрат бюджету за 9 місяців 2003 року на 2 500 грн.
Отже, відповідач просить суд врахувати висновки експерта, що підтверджують правомірність винесення податкового повідомлення-рішення від 17.03.05р. № 0001292301/0/1074 в частині завищення валових витрат у 3 кв. 2002 року на суму 49600 грн., а при визначенні податкового зобов'язання та застосуванні штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток просить врахувати позицію податкового органу, виходячи з вищенаведеного.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне .
З 14.02.2005 й. по 14.03.2005 р. головним державним інспектором відділу документальних перевірок СГД - юридичних осіб Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Коваль А.А. та старшими державними інспекторами цього ж відділу Цілінчук О.Ю. та Рудніцьким А.П. проведено планову комплексну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ДП "Хмельницьке спеціалізоване управління "Стальконструкція" № 129 ВАТ "Центростальконструкція" на предмет дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2002 р. по 01.01.2005 р..
За результатами перевірки складено Акт від 14.03.2005 р. № 584/23-1/01412973, де у пункті 2.7. розділу 2 якого зафіксовано порушення п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: збільшення валових витрат на суму 49 600 грн. та заниження податку на прибуток на 14 890 грн..
За наслідками розгляду зазначеного Акту, на підставі підпункту 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІЙ від 21.12.2000 р., відповідачем прийнято та надіслано позивачеві податкове повідомлення-рішення від 17.03.2005 р. № 0001292301/0/1074 про сплату податку на прибуток в сумі 14 890 грн. та штрафу у розмірі 8 695 грн.. Всього в сумі 23 585 грн..
З даним податковим повідомленням-рішенням ДП "ХСУ "Стальконструкція" № 129 не погодилось та оскаржило його начальнику ДПІ в М.Хмельницькому (скарга від 25.03.2005 р. № 153) і до ДПА у Хмельницькій області (скарга від 21.04.2005 р. № 207), за результатами розгляду яких рішеннями ДПІ в м. Хмельницькому від 13.04.2005р., № 6711/10/25-036 та ДПА в Хмельницькій області від 10.06.2005 р. № 8786/11/25-036 у задоволенні скарг відмовлено, а податкове повідомлення-рішення від 17.03.2005 р. № 0001292301/0/1074 залишено без змін та винесено нові податкові повідомлення-рішення від 13.04.2005 р. № 0001292301/1/1451 та від 14.06.2005 р. № 0001292301/2/2189 про накладення штрафу у розмірі 8 695 грн. та основного платежу в сумі 14890 грн..
З даним податковим повідомленням-рішенням ДП "ХСУ "Стальконструкція" № 129 не погодилось.
На думку позивача повідомлення-рішення від 17.03.2005 р. № 0001292301/0/1074 суперечить нормам чинного законодавства. Зокрема, відповідно до п.п.5.2.8. п.5.2. ст.5 Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", у редакції, що діяла з 18.11.1997 р. до 30.07.2004 р., суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат у разі, коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку, а також суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності, включаються до складу валових витрат.
Відповідно до ст.58 Конституції України від 28.06.1996 р., закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, та ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Як вбачається з Акту перевірки, ДП "ХСУ "Стальконструкція" № 129, валові витрати на 49 600 грн. збільшені у 2 кварталі 2002 р., тобто у відповідності з вимогами п.п.5.2.8. п.5.2. ст.5 даного Закону у вище зазначеній редакції.
Згідно підпункту 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІП від 21.12.2000 р., у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми і недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з додаткового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Як вбачається з Акту перевірки та податкового повідомлення-рішення ДПІ у М.Хмельницькому нараховано штрафних санкцій на суму 8 695 грн. при сумі податкового зобов'язання 14 890 грн.. У той час, як передбачено Законом - 50% від суми недоплати, тобто: 14 890x50% = 7 445 грн..
Однак, як вбачається з Акту перевірки, підприємством самостійно проведено коригування валових витрат, зокрема, помилку - завищення у І кварталі 2003 року валових витрат на 14 100 грн., - виправлено у 4 кварталі 2003 року, а помилку - заниження у 2 кварталі 2003 року валових витрат на 1 800 грн. - виправлено у 3 кварталі 2003 року. Як вбачається із змісту підпункту 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІЙ від 21.12.2000 р., штрафні санкції застосовуються лише у випадках донарахування суми податкового зобов'язання контролюючим органом. Факт самостійного донарахування ДП ХСУ № 129 податкового зобов'язання підтверджується також рішенням ДПІ в М.Хмельницькому від 13.04.2005 р. № 6711/10/25-036. А відповідно до пункту 17.2. ст.17 даного Закону, при самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.
На підставі викладеного, вважаємо, що ДП "Хмельницьке спеціалізоване управління "Стальконструкція" № 129 ВАТ "Центростальконструкція" дотримано вимоги п.п.5.2.8. п.5.2. ст.5 Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо включення до складу валових витрат сум заборгованості з терміном позовної давності, що минув, оскільки для списання даного виду заборгованості законом не передбачено вжиття конкретних заходів щодо її стягнення, що підтверджується наявністю слів "а також:", які розділяють безнадійну та прострочену за позовною давністю заборгованість.
Також не відповідає дійсності, на думку позивача, посилання у податковому повідомленні-рішенні на порушення вимог п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо заборони віднесення до складових витрат будь-яких витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Всі підтверджуючі документи наявні в управлінні, однак під час перевірки вони не витребовувались інспекторами з тієї причини, що вище вказана сума -49 600 грн. була віднесена до невірно включених валових витрат попередньою перевіркою. Однак, слід зауважити, що інспекторами не враховано той факт, що за результатами попередньої перевірки було складено тільки Акт № 425 від 16.09.2002 р однак податкового рішення винесено не було. Таким чином, при проведенні даної перевірки інспекторами, на переконання позивача, не враховано вимог чинного законодавства України про податкову службу щодо встановлення законних підстав для застосування штрафних санкцій та витребування документів, що підтверджують правомірність або неправомірність віднесення даної суми до складу валових витрат. Крім того, на сьогоднішній день наявна Ухвала господарського суду Хмельницької області від 08.04.2003 р. у справі № 12/1324, якою припинено провадження у справі з причин відсутності податкового повідомлення-рішення, що могло б бути оскаржено в судовому порядку, а позов про збільшення валових витрат не підлягає розгляду у господарських судах України, згідно ст.12 ГПК України.
Заслухавши представників сторін, аналізуючи матеріали справи і оцінюючи їх сукупності судом враховується наступне:
Відповідно до змісту висновку № 2672 судово-бухгалтерської експертизи, зазначені в Акті висновки Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визначення податкових зобов'язань та порушення податкового законодавства по спірному податковому повідомленні-рішенню №0001292301/0/1074 від 17.03.05р. підтверджується у частині завищення валових витрат у III кварталі 2002 року на суму 49600 гривень, що призвело до донарахована податкового зобов'язання за III квартал 2003 року у сумі 14880 гривень. Дослідженням декларацій про прибуток підприємства за 2003 рік експертом встановлено виправлення помилки в наступному податковому періоді позивачем самостійно. Тому на суму 2500 грн належить нараховувати штраф у розмірі 5% від суми недоплати податку, тобто 125 грн.
Зважаючи на викладене суд приходить до висновку , що податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 17.03.2005р. №0001292301/0/1074 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 10 грн. основного платежу та 1130 грн. штрафних санкцій не відповідає приписам законодавства та у вказаній частині його належить визнати недійсним.
Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104, 105, 158-163, 167, 254-259, п.п.3, 6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 17.03.2005р. №0001292301/0/1074 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 10 грн., основного платежу та 1130 грн. штрафних санкцій.
В решті позову відмовити.
Стягнути з державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства „Хмельницьке спеціалізоване управління „Стальконструкція” №129 Відкритого акціонерного товариства „Центростальконструкція” м. Хмельницький, вул. Свободи,6А (код 01412973) 42,500 грн. витрат по оплаті державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви по апеляційне оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено кодексом набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.Г. Степанюк
Віддрук. прим. :
- до справи,
- позивачу,
- відповідачу.