79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
29.04.09 Справа № 2/16-27/1
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії :
головуючого-судді - Юркевича М.В.
суддів Городечної М.І.
Кузя В.Л.
розглянув апеляційну скаргу відділення Державного казначейства у Золочівському районі Львівської області м. Золочів
на ухвалу господарського суду Львівської області від 06.04.2005 року
у справі № 2/16-27/1
за позовом: відділення Державного казначейства у Золочівському районі Львівської області м. Золочів
до відповідача: ВАТ «Золочівзернопродукт»м. Золочів
про стягнення заборгованості по бюджетній позичці в розмірі 79 100,00 грн.
за участю представників :
від позивача: Винар О.В. -провідний казначей відділу
від відповідача: Попельчук С.О. -представник, Бойко Г.О. - голова правління
Права та обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 22, 28 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про фіксацію судового процесу не надходили.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 06.04.2005 року припинено провадження у справі № 2/16-27/1 за позовом відділення Державного казначейства у Золочівському районі Львівської області м. Золочів до ВАТ "Золочівзернопродукт" м. Золочів про стягнення з останнього заборгованості по бюджетній позичці в розмірі 79100,00 грн.
Відділення Державного казначейства у Золочівському районі Львівської області не погоджується з даною ухвалою, тому у своїй апеляційній скарзі просить переглянути її в порядку апеляційного провадження, скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі. При цьому, апелянт посилається на наступні обставини і підстави:
· Позовна заява відділення Державного казначейства у Золочівському районі Львівської області від 25.12.2004 року № 10-22/140 подана в інтересах держави. Від повноти та своєчасності повернення бюджетної позички в прямій залежності знаходяться інші загальносуспільні видатки, визначені Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», оскільки повернення бюджетних позичок, наданих на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним замовленням 1994-1997 років є одним із джерел формування спеціального фонду Держаного бюджету України на 2005 рік;
· Згідно листа Державного казначейства України № 09-06/834-9368 від 30.10.2002 року з метою стягнення коштів з підприємств, які мають заборгованість за бюджетними позичками та фінансовими допомогами, територіальним органом Держказначейства необхідно діяти з урахування конкретного випадку в залежності від умов укладених угод, на підставі яких надавались бюджетні позички та фінансова допомога. За наявності договірних відносин між територіальним органом Держказначейства і підприємством -боржником, орган Держказначейства самостійно готує та направляє позови до суду з відповідним пакетом підтверджуючих документів;
· Місцевий господарський суд приймаючи оскаржувану ухвалу не взяв до уваги ст. 10 Закону України «Про Державний бюджет на 1997 рік», якою відділенню надано право на пред'явлення позову до суду. Згідно п. 6.2. додатку № 1 до Порядку надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997 року, затвердженого наказом Міністерством сільського господарства і продовольства Міністерства фінансів та Державної акціонерної компанії «Хліб України»від 04.03.1997 року № 70/54/18, при невиконанні заготівельним підприємством умов договору, зазначених в п. 3.4., відділення Держказначейства має право безспірного стягнення з нього заборгованості по виданій позичці із застосуванням штрафних санкцій у вигляді пені -0,5 відсотка від суми заборгованості за кожен день прострочки. Аналогічне положення викладене у п. 3.4. договору укладеного між позивачем та відповідачем;
ВАТ «Золочівзернопродукт»проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх безпідставними та необґрунтованими з підстав та мотивів викладених у своєму відзиві. Ухвалу місцевого господарського суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався з підстав та мотивів викладених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду. Ухвалою суду від 30.11.2005 року за спільним клопотанням сторін апеляційне провадження у даній справі було зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи № 2/1490-13/475 Вищим господарським судом України.
Останнім 14.10.2008 року прийнята постанова, якою залишено без змін постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2005 року про відмову позивачу в задоволенні позову по аналогічній справі. Ухвалою від 30.03.2009 року апеляційне провадження у даній справі поновлено.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що ухвала господарського суду Львівської області від 06.04.2005 року підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм процесуального права. При цьому, судова колегія виходить із наступного:
Як вбачається із наявних матеріалів справи, відділення Державного казначейства у Золочівському районі Львівської області звернулось до господарського суду Львівської області з позовними вимогами до ВАТ «Золочівзернопродукт»про стягнення заборгованості по бюджетних позичках наданих Золочівському хлібоприймальному підприємству в 1996 -1997 роках.
Так, питання повернення бюджетних позичок наданих у 1997 роках, стягнення яких є предметом розгляду у даній справі регламентується Законом України «Про врегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання через обслуговуючі, заготівельні і переробні підприємства, та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) переробних підприємств агропромислового комплексу»№ 2237-ІІІ від 18.01.2001 року.
Відповідно до ст. 1 Закону України (№ 2237-ІІІ від 18.01.2001 року) зменшується заборгованість державних та інших сільськогосподарських підприємств усіх форм власності і господарювання, а також обслуговуючих, заготівельних та переробних підприємств, з якими такі сільськогосподарські підприємства уклали угоди на закупівлю зерна до державних ресурсів за державним замовленням (контрактом), станом на 1 січня 2000 року за отримані ними в 1994 - 1999 роках бюджетні позички, включаючи грошові аванси та натуральні насіннєві і фуражні позички, зерно державних ресурсів та державних резервів, використане для придбання матеріально-технічних ресурсів, крім заборгованості за отриману імпортну техніку, коштів, використаних не за цільовим призначенням, та сум, що підлягають списанню відповідно до вимог статті 2 Закону України "Про списання заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) платників податків у зв'язку з реформуванням сільськогосподарських підприємств", на суму заборгованості держави перед сільськогосподарськими підприємствами, пов'язаної з будівництвом об'єктів соціально-культурного призначення на селі у 1995 - 2000 роках, а також заборгованості за зерно, поставлене ними в рахунок державного замовлення (контракту) до державних ресурсів, і витрат на його доставку до заготівельних підприємств.
Заборгованість державних та інших сільськогосподарських підприємств усіх форм власності і господарювання, згідно ст. 2 Закону України (№ 2237-ІІІ від 18.01.2001 року), реструктуризується на 8 років з виплатою щороку рівними частинами починаючи з 1 січня 2004 року, яка не врегульована відповідно до статті 1 цього Закону, а також обслуговуючих, заготівельних та переробних підприємств, з якими такі сільськогосподарські підприємства уклали угоди на закупівлю зерна до державних ресурсів за державним замовленням (контрактом), станом на 1 січня 2000 року за отримані ними в 1994 - 1999 роках бюджетні позички, включаючи грошові аванси та натуральні насіннєві і фуражні позички, зерно державних ресурсів та державних резервів, використане для придбання матеріально-технічних ресурсів, крім заборгованості за імпортну техніку, коштів, використаних не за цільовим призначенням, та сум, що підлягають врегулюванню відповідно до вимог статті 1 цього Закону і статті 2 Закону України "Про списання заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) платників податків у зв'язку з реформуванням сільськогосподарських підприємств".
Частиною четвертою статті 17 Бюджетного кодексу України передбачено, що у разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржника. Органами стягнення згідно п.30 ст.2 Бюджетного кодексу України та п.2.3 ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є виключно податкові органи.
Не заслуговують на увагу доводи позивача викладені в апеляційній сказі стосовно листа Державного казначейства України № 09-06/834-9368 від 30.10.2002 року, яким органу Держказначейства надано право самостійно звертатись до суду з позовними вимогами про стягнення бюджетної заборгованості, оскільки порядок стягнення такої заборгованості визначається виключно законом, а не підзаконними актами чи листами роз'яснюючого характеру.
Таким чином, Львівський апеляційний господарський суд дослідивши наявні матеріали справи та надавши їх юридичну оцінку прийшов до правильного висновку, що відділення Державного казначейства у Золочівському районі Львівської області в розглядуваному випадку не наділене правом звертатись до господарського суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості по бюджетній позичці. Такою компетенцією наділені податкові органи. Така ж позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 14.10.2008 року в аналогічній справі № 2/1490-13/475.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду однак, не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо припинення провадженні у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. В розглядуваному випадку місцевий господарський суд, застосовуючи норми процесуального права повинен розглянути спір по суті враховуючи те, що відділення не наділено правом звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості по бюджетній позичці.
Керуючись ст.ст. 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу відділення Державного казначейства у Золочівському районі Львівської області м. Золочів задоволити частково.
2. Ухвалу господарського суду Львівської області від 06.04.2005 року у справі №2/16-27/1 скасувати.
3. Матеріали справи № 2/16-27/1 повернути для розгляду позовних вимог по суті в господарський суд Львівської області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий-суддя Юркевич М.В.
Суддя Городечна М.І.
Суддя Кузь В.Л.