Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 305
Іменем України
14.04.2009
Справа №2-30/9013.1-2007А
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі :
Головуючого судді Ловягіної Ю.Ю.
Секретаря судового засідання Карпухіної Л.К.
З участю представників сторін:
Позивача - Харманська Д.О., представник за дов.
Відповідача - Шенягіна Т.Ю., представник., посвідчення.
за позовом Науково-виробничої фірми «ЕСПО», м. Сімферополь, вул. З.Рухадзе, 62.
до відповідача Державної податкової інспекції у м. Сімферополі, м. Сімферополь, вул. М.Залки, 1\2.
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002722602\0 від 17.12.2003р.
Науково-виробнича фірма «ЕСПО», м. Сімферополь звернулася до господарського суду АРК з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі, м. Сімферополь про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002722602\0 від 17.12.2003р.
Рішенням господарського суду АРК від 01.10. - 22.10.2004р. по справі №2-16/9152-2004 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма з експлуатації та будівництва підземних об'єктів» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АРК про визнання недійсним рішення задоволено.
Севастопольський апеляційний господарський суд постановою від 24 грудня 2004 року рішення господарського суду АРК від 01.10. - 22.10.2004р. по справі №2-16/9152-2004 залишено без змін, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АРК залишено без задоволення.
11 лютого 2005 року господарським судом АРК було видано наказ на примусове виконання рішення та постанови у справі №2-16/9152-2004.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.04.2007р. касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АРК задоволено. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.12.2004р. та рішення господарського суду АРК від 01.10.-22.10.2004р. скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою господарського суду від 12.07.2007р. справа прийнята до свого розгляду суддею Мокрушиним В.І. з присвоєнням справі номеру 2-19/9013.1-2007А.
15 серпня 2007 року за резолюцією Голови господарського суду АРК Луцяка М.І. справу 2-19/9013.1-2007А було передано судді Ловягіной Ю.Ю., у зв'язку із закінченням строку повноважень судді Мокрушина В.І.
Ухвалою господарського суду АРК від 27.08.2007р. справа прийнята до свого розгляду суддею Лоягіною Ю.Ю. з присвоєнням справі номеру 2-30/9013.1-2007А.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 01.11.2007р. провадження у справі було зупинено для проведення судово-економічної експертизи, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро», м. Сімферополь.
Провадження у справі було поновлено ухвалою господарського суду АРК від 10.12.2008р., оскільки до господарського суду 09.12.08р. з ТОВ «Кримське експертне бюро» надійшов висновок експерта №149/07 від 05.12.2008р.
В судовому засіданні 10.02.2009 р. позивач заявою (а.с. 12, т. 2) змінив свої вимоги, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 17.12.3003 р. № 0002722602/0. Заява прийнята судом до розгляду.
Крім того, у судовому засіданні представником позивача було надано письмове пояснення, в якому зазначив, що наявність у позивача податкового боргу станом на 01.11.2001р. в сумі 2785,75грн., станом на 01.04.2002р. в сумі 4740,32грн., станом на 01.06.2002р. в сумі 14497,47грн., як це встановлено висновками судової експертизи, на його думку не має значення для вирішення цього спору, оскільки з приводу наявності боргу у 2001 та у 2002 році відповідач додаткових рішень щодо податкової застави не приймав.
Того ж дня під час судового засідання представником відповідача було надано письмове пояснення щодо висновку експертизи, в якому зазначив, що вважає висновки експерта такими, що відповідають обставинам даної справи та підлягають розгляду судом як докази.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що прийняте податкове повідомлення - рішення є незаконним та необґрунтованим, суперечить чинному законодавству з питань оподаткування, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Відповідач у письмовому поясненні від 18.09.2007р. проти позову заперечував і просив у його задоволенні відмовити, оскільки вважає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а вимоги позивача безпідставними.
Ухвалою господарського суду від 04.10.2007 р. на підставі ст. 60 КАС України було залучено до участі у справі прокуратуру АР Крим для представництва інтересів держави. Представник прокуратури письмові пояснення не представив, проте усно проти позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
15 грудня 2003 року Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі проведена перевірка з питань дотримання Науково-виробничою фірмою «ЕСПО» вимог податкового законодавства при відчуженні майна за період з 01.01.2000р. по 01.07.2003р., за результатами якої складено акт №36/3530 (т.с. 1, а.с. 19-24).
В результаті перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платником податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000р. в частині операцій по відчуженню активів, які підлягають погодженню з державними податковими органами у листопаді 2001р. в сумі 2000,00грн., в квітні 2002р. в сумі 410000,00грн., в червні 2002р. в сумі 883443,00грн.
На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0002722602/0 від 17.12.2003р., яким визначено суму штрафу в розмірі 1295443,00грн. (т.с. 1, а.с. 25).
Науково-виробнича фірма «ЕСПО», м. Сімферополь звернулася до господарського суду АРК з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі, м. Сімферополь про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002722602\0 від 17.12.2003р. Рішення, що оскаржується було прийнято на підставі висновків акту перевірки №36/35-30 від 15.12.2001р. з питань дотримання вимог податкового законодавства при відчуженні майна, яке знаходиться у податковій заставі. Зазначеним актом перевірки були встановлені факти відчуження у листопаді 2001 року, у квітні та червні 2002 року активів НВФ «ЕСПО», які знаходились у податковій заставі, без письмового узгодження з податковим органом, що є порушенням пп. 8.6.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платником податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000р. Загальна вартість відчужених активів складає 1295443,00грн.
Як випливає з пояснень позивача Науково-виробнича фірма «ЕСПО» не отримувала від Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АРК письмового повідомлення про податкову заставу, а тому вважає, що неповідомлення платнику податків про наявність податкової застави виключає відповідальність такого платника податків за відчуження майна. Щодо зауважень Державної податкової інспекції в м. Сімферополі відносно реєстрації у Журналі обліку повідомлень про податкову заставу та розпоряджень про зупинення операцій по рахунках підприємств-боржників, позивач вважає, що це не є доказом письмового повідомлення, оскільки з отримання повідомлення розписалась невідома особа.
Дослідивши представлені докази, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в акті від 15.12.2003 р. № 36/35-30 про результати позапланової перевірки по питанню дотримання вимог податкового законодавства при відчуженні майна НВФ «ЕСПО» за період з 01.01.2000 р. по 01.07.2003 р. повідомленням від 09.02.2009 р. № 1823/24-0 ДПІ в м. Сімферополі повідомила НВФ «ЕСПО» про те, що все майно і майнові права НВП «ЕСПО» знаходяться в податковій заставі ДПІ в м. Сімферополі, відповідно до Указу Президента України «Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами» №167/98 від 04.03.1998р.
Податкова застава зареєстрована в державному реєстрі застав нерухомого майна 24.01.2000 р. № 12-205.
За узгодженням операцій щодо здачі в оренду майна або його реалізації (відчуження) посадові особи НВФ «ЕСПО» у ДПІ м. Сімферополя не зверталися.
Відповідно до п.п. 8.6.1. п. 8.6. ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181 (далі - Закон № 2181) платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.
Підпунктом 8.6.2. п. 8.6. ст. 8 Закону № 2181 передбачено, що платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, має право здійснювати операції з коштами без їх узгодження з податковим органом, за винятком операцій, визначених у підпункті "б" підпункту 8.6.1 цього пункту.
На підставі п.п. 8.6.3. п. 8.6. ст. 8 Закону № 2181 надання майна, що перебуває у податковій заставі, у наступну заставу або його використання для забезпечення дійсної чи майбутньої вимоги третіх осіб не дозволяється.
У разі здійснення операцій, зазначених у підпунктах 8.6.1 - 8.6.3 цього пункту, без отримання попередньої згоди податкового органу, посадова особа такого платника податків чи фізична особа, яка прийняла зазначене рішення, несуть відповідальність, встановлену законодавством України за ухилення від оподаткування. (п.п. 8.6.4 п. 8.6. ст. 8 Закону № 2181).
Для своєчасного узгодження операцій з активами платника податків керівник податкового органу призначає з числа службових осіб такого податкового органу податкового керуючого. Для узгодження окремої операції на підставі відповідної цивільно-правової угоди платник податків надає податковому керуючому запит, в якому роз'яснюється зміст операції та фінансово-економічні наслідки її проведення. Податковий керуючий має право видати припис про заборону здійснення такої операції, у разі коли за його висновками цінові умови та/або форми розрахунку за такою операцією призведуть до зменшення спроможності платника податків вчасно або у повному обсязі погасити податковий борг. Зазначений припис має бути затверджений керівником відповідного податкового органу. У разі коли припис не видається протягом десяти робочих днів з моменту надходження зазначеного запиту, операція вважається узгодженою. (п.п. 8.6.5. п. 8.6. ст. 8 Закону № 2181).
У порушення вищевказаних пунктів ст. 8 Закону № 2181 позивач НВФ «ЕСПО» здійснювалися операції по реалізації (відчуженню) майна, що заходяться в податковій заставі, без узгодження з ДПІ в м. Сімферополі, а саме:
- згідно протоколу зборів засновників НВФ "ЕСПО" №7 від 14.11.01р. був реалізований громадянинові України Кальченко Анатолію Івановичу автобус пасажирський ЛАЗ-4969 (держ. № 4780 КРХ) на загальну суму 2000,0 грн.;
- згідно накладній № 113 від 11.04.02р. на загальну суму 410000,00 грн. НВФ "ЕСП передає ДП «Селидоввугілляснабсбут» ГХК «Селидоввугілля» наступне обладнання:
робочий орган комбайна прохідницького ГПКС на суму 12000,0 грн.;
виконавчий орган комбайна прохідницького ГПКС на суму 9000,0 грн.;
конвеєр комбайна прохідницького ГПКС на суму 15000,0 грн.;
ходова частина комбайна прохідницького ГПКС на суму 24000,0 грн.;
робочий орган комбайна прохідницького 4ПП2М на суму 70000,0 грн.;
виконавчий орган комбайна прохідницького 4ПП2М на суму 52500,0 грн.;
конвеєр комбайна прохідницького 4ПП2М на суму 87500,0 грн.;
ходова частина комбайна прохідницького 4ПП2М на суму 140000,0 грн.
Передача вищевказаного обладнання підтверджена актом Червоноармійської об'єднаної ДПІ Донецької області №36/26-2-24806713 від 05.09.03р. про результати по позапланової перевірки ДП «Селидоввугілляснабсбут» ГХК «Селидоввугілля) по питанню взаємин із НВФ «ЕСПО» за період з 01.01.02р. по 01.07.02р.
Між ДП «Селидоввугілляснабсбут» ГХК «Селидоввугілля», що діє на підставі ухвали Господарського суду №5/1286 від 16.04.02р. і ГП шахта імені А.Г. Стаханова п/о «Красноармейсквугілля» укладений договір уступки вимоги № 32 від 30.05.2002р., відповідно до якого ДП «Селидоввугілляснабсбут» ГХК «Селидоввугілля» передає, а ГП шахта імені А.Г. Стаханова п/о «Красноармейсквугілля» приймає на себе право вимоги зобов'язань за договором №12-до від 12.04.97р., укладеному між ДП «Селидоввугілляснабсбут» ГХК «Селидоввугілля» та НВФ «ЕСПО».
За даним договором ГП шахта імені А.Г. Стаханова п/о «Красноармейсквугілля» одержує право вимоги від НВФ «ЕСПО» належного виконання наступних зобов'язань: оплати за поставлену вугільну продукцію в кількості 7350 тонн на суму 883443,0 грн.
Згідно договору №157 від 06.06.02р. НВФ «ЕСПО» передає у власність ГП шахті імені А.Г. Стаханова п/о «Красноармейсквугілля» частку підземного овочефруктосховища в с.Мазанка Сімферопольського району АР Крим на суму 883443,0 грн.
НВФ «ЕСПО» для ГП шахта імені А.Г. Стаханова п/о «Красноармейсквугілля» виписана накладна № 148 від 06.2002р. на загальну суму 883443,87 грн., податкова накладна №14 б/д на загальну суму 883443,87 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 147240,64 грн.
Таким чином, документальною перевіркою НВФ «ЕСПО» по питанню дотриманню вимог податкового законодавства при відчуженні майна, що знаходиться в податковій заставі за період з 01.01.00р. по 01.07.03р. встановлене порушення п. 8.6. ст. 8 Закону № 2181 в частині операцій по відчуженню активів, що підлягають узгодженню з державним органом у листопаду 2001р. на суму 2000,00 грн., у квітні 2002 р. на суму 410000,0 грн., у червні 2002 р. на суму 883443,00 грн.
З викладеного, суд вважає правомірним застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до п.п. 17.1.8. п. 17.1. ст. 17 Закону № 2181, згідно з якою, у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.
Не приймаються до уваги посилання позивача на те, що він не був сповіщений належним чином про податкову заставу, а тому до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції.
На час виникнення податкового боргу у 1999 році питання щодо порядку застосування податкової застави були врегульовані Указом Президента «Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами» №167/98 від 04.03.198р.
Згідно п. 2 даного Указу податкова застава не потребує письмового оформлення. Органи державної податкової служби у триденний строк від дня виникнення податкової застави повідомляє у письмовій формі відповідного платника податків про податкову заставу належного йому майна та майнових прав.
Пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України №941 від 22.06.1998р. «Про затвердження Порядку звернення стягнення на рухоме майно, що перебуває у податковій заставі, для погашення податкової заборгованості платника податків (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності) та реалізації такого майна» передбачено, що у триденний термін з дня виникнення податкової застави орган державної податкової служби повідомляє відповідного платника податків про податкову заставу належного йому майна і майнових прав за формою згідно з додатком 1.
При цьому, Указ Президента України від 04.03.1998р. №167/98 «Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами» не містить вимог щодо сповіщення платника податків про застосування податкової застави, що дає можливість дійти висновку про належне повідомлення позивача (простою поштовою кореспонденцією за юридичною адресою) про знаходження його активів в податковій заставі. Факт скерування повідомлення підтверджується реєстраційним записом в журналі обліку повідомлень про податкову заставу і розпоряджень про припинення операцій по рахунках підприємств-боржників, від 02.09.1999р. за №1823/24-0. (а.с. 26 - 29, т.с. 1).
Крім того, пунктом 25 Постанови КМУ «Про порядок ведення Державного реєстру застав рухомого майна» від 30.07.1998р. №1185 передбачено, що протягом двох робочих днів з дати реєстрації податкової застави адміністратор Державного реєстру поштою направляє відповідному органу державної податкової служби та платнику податків витяги, що свідчать про внесення відповідного запису до Державного реєстру.
Згідно витягу з Державного реєстру застав рухомого майна, податкова застава рухомого майна та майнових прав виникла 09.02.1999р., зареєстрована 24.01.2000р. за №73279, запис дійсний до 23.01.2005 р.(а.с. 141, т.с. 2).
Тому, суд вважає, що позивач належним чином був сповіщений про застосування податкової застави.
Також позивач посилається на лист Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 25.12.2001р. №06-10/749 щодо приведення у відповідність до ст. 8 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платником податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з питання перереєстрації податкової застави, яка виникла до 01.10.2001р., однак суд не приймає такі доводи до уваги, оскільки лист Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності не є нормативно-правовим актом.
Як вбачається з матеріалів справи, реалізація майна позивачем відбувалася 01.11.2001 р., 01.04.2002р., 01.06.2002р. під час дії Закону № 2181.
Згідно карток особового рахунку позивача по податку на землю, прибутковому податку, штрафним санкціям, податковий борг, визначений в повідомленні №1823/24-0 від 09.02.1999р. був погашений в наступних податкових періодах, однак існувала заборгованість в інших сумах. Згідно проведених нарахувань на підставі декларацій платника податків, заборгованість продовжувала існувати, так як податкові зобов'язання постійно погашались позивачем несвоєчасно, внаслідок чого, замість погашеної заборгованості минулого податкового періоду виникла заборгованість за наступний період, а також нараховувалась пеня за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань.
Податковий борг виникав і погашався ланцюгом, і на момент набрання чинності ст. 18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платником податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000р. податковий борг, який виник станом на 09.12.1999р., за позивачем не числився.
Податковий борг, який мав позивач станом на 21.02.2001р., виник після 31.12.1999р. та продовжував існувати на момент звернення позивача до суду та обумовив безперервне знаходження активів платника податків в податковій заставі.
Для перевірки факту наявності заборгованості у позивача на момент застосування податкової застави, на момент реалізації активів, судом ухвалою від 01.11.2007р. було призначено проведення судово-економічної експертизи.
09 грудня 2008 р. на адресу суду надійшов висновок експерта № 149/07 від 05.12.2008 р. в якому зазначено, що визначити, чи підтверджується документами бухгалтерського та податкового звіту НВФ «ЕСПО» наявність податкового боргу станом на 01.11.2001 р., 01.04.2002 р., 01.06.2002 р. та чи підтверджується відчуження підприємством активів не представляється можливим з підстав непредставлення НВФ «ЕСПО» документів бухгалтерської та податкової звітності.
Навпаки, дослідженням представлених на експертизу документів звіту ДПІ м. Сімферополя (картки особового рахунку) підтверджується наявність податкового боргу НВФ «ЕСПО» станом на 01.11.2001 р. в сумі 2785,75 грн., на 01.04.2002 р. - 4740,32 грн., 01.06.2002 р. - 14497,47 грн.
Акт від 15.12.2003 р. № 36/35-30 про результати позапланової перевірки по питанню дотримання вимог податкового законодавства при відчуженні майна НВФ «ЕСПО» за період з 01.01.2000 р. по 01.07.2003 р. - є службовим документом, який підтверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення.
На підставі ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
З приведених підстав, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки спростовуються матеріалами справи та представленими доказами відповідача, а тому в позові слід відмовити.
Відповідно до п. 3 ст. 160 КАС України, вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 14 квітня 2009 р., постанова складена та підписана суддею 22 квітня 2009 р.
Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені з нею документально підтверджені судові витрати.
Керуючись ст. ст. 71, 94, 158 - 161, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня її проголошення, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч. 5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви (ст. 254 КАС України).
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Ловягіна Ю.Ю.