вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
20.03.09Справа №2а-1635/09/8/0170
(11:14 год.) м. Сімферополь
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Кудіновій О.М., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз"
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим
про визнання недійсною податкової вимоги
за участю представників сторін:
від позивача: Мізінова С.О., довіреність №11/54 від 16.12.08 р.;
від відповідача: Маслюк О.В., довіреність № 97/100 від 10.08.08 р.,
Суть спору: Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання недійсною другу податкову вимогу № 2/1 від 08.01.2009 року
Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.01.09 р. відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при винесенні оскаржуваної другої податкової вимоги відповідачем були порушені положення п.п. 6.2.5 п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ та п. 4.5., п. 4.4. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 3 липня 2001 р. №266, а саме позивач зазначає, що відповідач не мав права надсилати позивачу другу податкову вимогу про сплату пені, яку нараховано за несвоєчасне погашення суми податкового боргу, визначеної у першій податковій вимозі. Сума боргу визначена у першій податковій вимозі сплачена позивачем у повному обсязі єдиним платежем. Позивач вважає, що у такому разі сума пені повинна була бути відображена ДПІ ще у першій податковій вимозі або нарахована у другій вимозі у разі не сплати боргу позивачем.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на п.п.4.6. п.4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 3 липня 2001 р. № 266 та п.п.6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», а саме зазначив, що окрема податкова вимога про стягнення пені не повинна формуватися ДПІ, оскільки заборгованість по другій податковій вимозі витікає з заборгованості за несвоєчасну сплату першої податкової вимоги, отже друга податкова вимога формується на суму консолідованого боргу. Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги, тому пеня і є таким новим податковим боргом.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд
Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" зареєстроване виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АРК в якості юридичної особи 21.08.1998 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 634167, ідентифікаційний номер 00153117, також позивача взято на облік як платника податків (а.с.12).
Згідно відомостей картки особового рахунку по збору за геологорозвідувальні роботи від 20.11.08 р. за ДАТ «Чорноморнафтогаз» склався самостійно нарахований податковий борг в результаті несплати ним узгоджених податкових зобов'язань по збору за геологорозвідувальні роботи у сумі 4 465 308,21 грн., згідно самостійно поданих позивачем розрахунків збору за геологорозвідувальні роботи за третій квартал 2008 року (а.с.67-86), строк подачі розрахунків - 09.11.08, граничний термін сплати зобов'язань - 19.11.08 р.
Про необхідність погашення податкового боргу ДПІ на адресу підприємства було направлено першу податкову вимогу від 20.11.08 №1/3210, яку було отримано позивачем 02.12.08 р. (а.с.8).
Після отримання ДАТ «Чорноморнафтогаз» першої податкової вимоги на адресу ДПІ в м. Сімферополі було направлено лист від 19.11.08 р. № 05/3-3933, в якому позивач просив ДПІ у м.Сімферополі розстрочити сплату податкового боргу за збір за геологорозвідувальні роботи у сумі 4 500 000 грн. строком до 30.12.08 р. та просив розглянути вказане звернення у найкоротші строки для запобігання застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату суми боргу (а.с.9).
Доказів надання відповіді на вказане звернення сторонами суду не надано, однак із матеріалів справи вбачається, що ДПІ у м.Сімферополі було відмовлено у розстроченні податкового боргу.
26.12.2008р. позивачем було сплачено заборгованість за збір за геологорозвідувальні роботи у сумі 4 466 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 11478 від 26.12.08 р. (а.с.10).
08.01.09 р. ДПІ у м. Сімферополі АРК було виставлено другу податкову вимогу про сплату пені у сумі 64311,38 грн., яку нараховано відповідачем за несвоєчасну сплату заборгованості за збір за геологорозвідувальні роботи, граничний термін сплати зазначено 30 днів з моменту виставлення другої податкової вимоги (а.с.5).
Представник позивача в ході судового розгляду справи пояснив, що пеня, визначена відповідачем у другій податковій вимозі, також сплачена позивачем 10.02.2009 р. у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 214 від 10.02.2009 р. (а.с.47), та у позивача немає наміру повертати сплачені за пеню кошти, оскільки позивач визнає, що несвоєчасно сплатив податкове зобов'язання зі збору за геологорозвідувальні роботи, тому проти нарахування самої пені не заперечує. Метою звернення до суду позивача є визнання неправомірними дій ДПІ щодо формування другої податкової вимоги на суму однієї пені, що тягне несприятливі наслідки для позивача, а саме: розповсюдження права податкової застави на активи платника податків - позивача, проведення реалізації майна позивача для погашення боргу, можливість проведення стягнення коштів з банківських рахунків та вилучення готівки з каси та інших місць зберігання, вилучення та реалізація рухомого та нерухомого майна та цінних паперів тощо.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із частинами 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 13.07.2000 № 886/2000 Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.
Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм, суд приходить до висновку про те, що ДПІ в м. Сімферополі є територіальним органом виконавчої влади, яка у правовідносинах з юридичними особами, в тому числі пов'язаними із контролем за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу, реалізують владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні пп.7 п.1 ст.3 КАС України.
Отже, даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання. Таким чином, судом встановлено, що Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" є суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини сторін регулюються нормами Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ, Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ, Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 3 липня 2001 р. N 266, Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року N 276, Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 11.06.2003 р. N 290.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509 від 04.12.1990 року завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).
Відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. (далі - Закон № 2181) цей закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.
Відповідно до п.1.1 ст. 1 Закону № 2181 платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Відповідно до п.п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181 податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповідно до п.п.1.3. ст.1 Закону № 2181 податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до п.п.1.4. ст.1 Закону № 2181 пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.
Відповідно до п.п.1.10. ст.1 Закону № 2181 податкова вимога - письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.
Відповідно до п.п.1.11. ст.1 Закону № 2181 податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій декларації.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4. п.4.1. ст.4 Закону №2181 для подання податкової декларації. У разі коли платник податків не сплачує суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Відповідно до п.п. 6.2.2. п.6.2. ст. 6 Закону № 2181 податкові вимоги мають містити крім відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу.
Податкові вимоги надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.
Відповідно до п.п. 6.2.3. п.6.2. ст. 6 Закону № 2181 податкові вимоги надсилаються:
а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;
б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Відповідно до п.п. 6.2.4. п.6.2. ст. 6 Закону № 2181 податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п.п. 6.2.5. п.6.2. ст. 6 Закону № 2181 у разі коли сума податкового боргу, визначена у першій податковій вимозі, самостійно погашається платником податків до виставлення другої податкової вимоги, друга податкова вимога не надсилається.
Відповідно до п.п. 6.3.2. п.6.3. ст. 6 Закону № 2181 у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється.
Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.
Відповідно до п.16.1. ст. 16 Закону № 2181 після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Нарахування пені розпочинається:
а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом;
б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону.
Відповідно до п.п. 16.3.1. п.16.3. ст. 16 Закону № 2181 нарахування пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.
Наказом ДПА України № 290 від 11.06.2003р. затверджено Інструкцію про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби (далі Інструкція № 290).
Інструкцією № 290 встановлюється порядок ведення органами державної податкової служби обліку нарахування та погашення пені, що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням узгодженого податкового зобов'язання.
Відповідно до п. 3.4. Інструкції № 290 нарахування пені здійснюється на день фактичного погашення податкового боргу (частини податкового боргу) за кожний календарний день прострочення платежу, включаючи день такого погашення.
Відповідно до п. 3.9. Інструкції № 290 пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, при цьому для розрахунку використовується більша із зазначених ставок.
Зазначений розмір пені діє щодо всіх видів податків і зборів (обов'язкових платежів), крім пені щодо порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється окремим законодавством.
Відповідно до п. 1 ст. 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та з метою забезпечення оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби згідно з чинними нормативно-правовими актами України наказом ДПА України від 18 липня 2005 року № 276 затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України (далі - Інструкція № 276).
Відповідно до п. 1.4. Інструкції № 276 облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС), що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів.
Відповідно до п. 3.1. Інструкції № 276 з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
Відповідно до п. 4.1. Інструкції № 276 нарахуванню в особових рахунках платників підлягають:
- податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником;
- податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства;
- пеня за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання;
- відсотки за користування розстроченням (відстроченням) податкових зобов'язань;
- непогашені суми векселя, що видається суб'єктом господарювання при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах.
Відповідно до п. 4.2.3. Інструкції № 276 нарахування пені за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання здійснюється в особових рахунках платників податків у розділі "Нарахування сум пені".
Нарахування пені в картках особових рахунків платників податків здійснюється засобами програмного забезпечення у день фактичного погашення податкового боргу (його частини) у порядку, установленому наказом ДПА України від 11.06.2003 N 290 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.06.2003 за N 522/7843 ( абз. «б» п.4.2.3. Інструкції № 276).
Відповідно до п. 11.1. Інструкції № 276 податковий борг платника податків, зборів (обов'язкових платежів) обліковується в картках особових рахунків, що ведуться підрозділом адміністрування облікових показників та звітності органу державної податкової служби у порядку, визначеному цією Інструкцією.
Відповідно до п. 11.3. Інструкції № 276 на суми податкового боргу підрозділом забезпечення податкових зобов'язань органами державної податкової служби формуються податкові вимоги за формою та в порядку, затвердженими наказом ДПА України від 03.07.2001 №266 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.07.2001 за №595/5786 (із змінами та доповненнями). Податкові вимоги формуються засобами програмного забезпечення на підставі облікових даних карток особових рахунків платників податків та реєструються у реєстрі виданих податкових вимог за кожним боржником окремо.
З метою забезпечення впровадження ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" наказом ДПА України від 3 липня 2001 року №266 затверджено Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків (далі - Порядок №266).
Відповідно до п. 1.2. Порядку № 266 органи державної податкової служби України направляють платникам податків податкові вимоги.
Відповідно до п. 4.1. Порядку № 266 податкові вимоги формуються:
а) в автоматичному режимі на підставі облікових даних з карток особових рахунків платників податків, які ведуться в органах державної податкової служби згідно з Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 2 квітня 1999 року N 174 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13 травня 1999 року за N 304/3597;
б) на підставі подання іншого контролюючого органу про здійснення заходів з погашення податкового боргу, а також розрахунку його розміру, які надсилаються таким контролюючим органом до відповідного податкового органу.
Відповідно до п. 4.2. Порядку № 266 податкова вимога повинна містити крім відомостей, передбачених абзацами 2 та 3 цього пункту, загальну суму податкового боргу та суми податкового боргу за кожним окремим податком, збором (обов'язковим платежем).
Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки його непогашення.
Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Відповідно до п. 4.5. Порядку № 266 якщо сума податкового боргу самостійно повністю погашається платником податків до виставлення другої податкової вимоги, то друга податкова вимога не формується та не виставляється.
Відповідно до п. 4.6. Порядку № 266 якщо у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, то друга податкова вимога формується на суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не формується та не виставляється.
Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги, та зменшений на суму фактично погашеного податкового боргу за цей період.
Отже норми Порядку №266 щодо порядку формування та надіслання податкових вимог повністю збігаються з нормами Закону №2181.
Відповідно до п. 5.3. Порядку № 266 при формуванні податкової вимоги їй автоматично присвоюються порядковий номер вимоги за певний рік, номер податкової вимоги згідно з вимогами статті 6 Закону (1 або 2) та її порядковий номер.
Аналізуючи вищенаведені норми суд прийшов до таких висновків.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 26.12.08 р. сплатив повністю суму податкового зобов'язання, визначеного у першій податковій вимозі від 20.11.08 р. Друга податкова вимога виставлена податковим органом 08.01.09 р., тобто на 14-й день з дня повної оплати позивачем заборгованості по сплаті збору за геологорозвідувальні роботи, у другій податковій вимозі зазначено лише суму пені, яка не була та не могла бути відображена у першій податковій вимозі до фактичної сплати позивачем заборгованості.
Отже судом встановлено, що на час складання другої податкової вимоги сума податкового боргу була повністю та самостійно погашена позивачем, тобто відповідачем складено другу податкову вимогу при відсутності заборгованості позивача по сплаті боргу за збір за геологорозвідувальні роботи.
Нормами п.п. 6.2.5. п.6.2 ст.6 Закону № 2181 та аналогічного припису п.4.6. Порядку №266 встановлено, якщо сума податкового боргу самостійно повністю погашається платником податків до виставлення другої податкової вимоги, то друга податкова вимога не формується та не виставляється.
Отже відповідач не мав права формувати та виставляти другу податкову вимогу після самостійної сплати позивачем податкового боргу.
У запереченнях до позову відповідач наполягав на необхідності застосування до спірних правовідносин п.п.6.3.2. п. 6.3. ст.6 Закону № 2181, де зазначається, що у разі коли у платника податків якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.
Але суд вважає такі висновки відповідача помилковими, у зв'язку з тим, що після направлення першої податкової вимоги нового податкового боргу у позивача не виникло, а пеня не є новим податковим боргом, отже позивачем не правомірно зроблено висновок про наявність консолідованого боргу та не правомірно сформовано другу податкову вимогу на підставі п.п.6.3.2. п. 6.3. ст.6 Закону № 2181.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про неправомірність дій відповідача щодо формування та виставлення другої податкової вимоги про сплату пені на підставі п.п. 6.3.2. п. 6.3. ст.6 Закону № 2181, а також суд зазначає, що відповідачу необхідно було виставити першу податкову вимогу про сплату пені на підставі п.п. 6.2.5. п.6.2 ст.6 № 2181 та п.4.6. Порядку № 266.
Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не спростовані доводи позивача щодо неправомірності формування ДПІ другої податкової вимоги.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що відповідач діяв упереджено, необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання розумного балансу між публічними інтересами та інтересами позивача.
Судом встановлено, що позивач просить суд визнати недійсною другу податкову вимогу ДПІ у м.Сімферополі № 2/1 від 08.01.2009р. про стягнення з ДАТ «Чорноморнафтогаз» пені за несвоєчасну сплату збору на геологорозвідувальні роботи у сумі 64311,38 грн.
Суд вважає, що із суті позовних вимог позивача випливає, що позивач мав на увазі визнання протиправною та скасувати другу податкову вимогу ДПІ у м.Сімферополі № 2/1 від 08.01.2009р. про стягнення з Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» пені за несвоєчасну сплату збору на геологорозвідувальні роботи у сумі 64311,38 грн.
Статтею 162 КАС України встановлені повноваження суду при вирішенні справи, до переліку яких входить право суду прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Приймаючи до уваги те, що у відповідності до ч.2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною та скасувати другу податкову вимогу ДПІ у м. Сімферополі № 2/1 від 08.01.2009р. про стягнення з Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» пені за несвоєчасну сплату збору на геологорозвідувальні роботи у сумі 64311,38 грн.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Приймаючи до уваги, що суд задовольняє позовні вимоги повністю, а матеріалами справи підтверджується сплата позивачем судового сбору у розмірі 03,40 грн., то і стягненню підлягає на користь позивача судовий збір в розмірі 3 гривні 40 копійок.
В судовому засіданні 20.03.2009 проголошено вступну та резолютивну частини постанови, в повному обсязі постанову складено 25.03.09.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати другу податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі № 2/1 від 08.01.2009 р. про стягнення з Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» пені за несвоєчасну сплату збору на геологорозвідувальні роботи у сумі 64311,38 грн.
3. Стягнути на користь Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (м. Сімферополь, пр. Кірова/пров. Савноркомовський, 52/1, рр 26000000131709 АКБ «ЧБРР», МФО 384577 код ЄДР 00153117) з Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31115095700002; Банк: ГУ ДКУ в АРК Сімферополь; МФО 824026; Отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, 22090200; код ЄДРПОУ 34740405) судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Кушнова А.О.