вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
29.04.09Справа №2а-1153/09/2/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В. , при секретарі Лісецькій Г.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Прокурора м. Алушти
до Алуштинської міської ради
про визнання нечинними пунктів рішення
за участю представників:
від позивача - Васьків Я.Й. - дов. № 05/1-571 вих. 09 від 10.04.2009 р.
від відповідача - не з'явився
Суть спору: Прокурор м. Алушта (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом, в якому просив визнати п.1, 5 рішення 33 сесії 5 скликання Алуштинської міської ради № 33/1 від 19.11.2008 р. «Про ретрансляцію телевізійних каналів в Алуштинських кабельних мережах та захисту прав на інформацію мешканців м. Алушта» незаконними та скасувати їх. Вимоги мотивовані тим, що під час прийняття зазначеного рішення відповідач вийшов за межи наданих йому чинним законодавством повноважень.
Представник позивача у судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, визначених у позові.
Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надіслав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та дні їх проведення був сповіщений належним чином .
Представник позивача наполягав на розгляді справи на підставі залучених до неї документів.
Суд, вислухавши думку представника позивача, приймаючи до уваги те, що відповідач був сповіщений належним чином про час та дні проведення судових засідань, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надіслав, керуючись ст. 128 КАС України, ухвалив продовжити розгляд справи на підставі залучених до неї матеріалів.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача , суд
Відповідач на 33 сесії 5 скликання 19.11.2008 р. прийняв рішення № 33/1 «Про ретрансляцію телевізійних каналів в алуштинських кабельних мережах та захист прав на інформацію мешканців м. Алушта». Відповідно до п.1 зазначеного рішення було визнано таким , що грубо порушує та звужує конституційні права громадян України, приводить до росту соціальної напруги в регіоні та провокує суспільство до розколу по національним та мовним причинам рішення Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення від 01.10.2008 р. № 1738 «Про зупинення ретрансляції російських телеканалів та програм». Згідно з п. 5 рішення № 33/1 операторам та провайдерам програмних послуг було визначено терміново поновити ретрансляцію телепрограм та каналів у повному обсязі станом на 29.09.2008 р.
Позивач, діючи відповідно до ст. 20,21 Закону України «Про прокуратуру» 20.11.2008 р. виніс протест на рішення сесії Алуштинської міської ради № 33/1 від 19.11.2008 р., вимагаючи скасувати п.1 та п.5 зазначеного рішення з підстав того, що в цій частині воно не відповідає чинному законодавству.
Відповідач розглянув протест позивача та 17.12.2008 р. прийняв рішення № 35/1 про його відхилення.
Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» предметом нагляду за дотриманням і застосуванням законів є , зокрема, відповідність актів ,які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями і посадовими особами, вимогам Конституції і законів, що діють.
Ст. 140 Конституції України визначає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - мешканців села, селища, міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в рамках Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою у порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради і їх органи.
Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (ст. 144 Конституції України).
Порядок обрання органів місцевого самоврядування, їх функціонування та повноваження передбачено в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади і здійснюють від їх імені та у їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, іншими законами (ст. 10 Закону).
Повноваження сільських селищних, міських рад викладені в роз. ІІ зазначеного Закону. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (ст. 25 Закону). У ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначені повноваження сільських, селищних, міських рад у сфері освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, до яких, зокрема, відноситься повноваження щодо створення умов для розвитку культури, сприяння відродження національно-культурних традицій населення.
Ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлює, що сільські, селищні, міські, районні в місті, районні, обласні ради проводять свою роботу сесійно. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні й інші акти у формі рішень, що доводяться до відома населення. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ст. 59 Закону). Згідно зі ст. 73 Закону акти ради, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для виконання.
З аналізу зазначених вище положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», суд приходить до висновку, що органи місцевого самоврядування не мають повноважень щодо надання оцінок діяльності будь-яких органів держави.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну раду з питань телебачення і радіомовлення», ст. 7 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених законом.
На підставі зазначеного, суд вважає, що відповідач, даючи оцінку в рішенні №33/1, яке згідно зі ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є актом , обов'язковими для виконання на території м. Алушта, діям держаного органу - Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення - вийшов за межи наданих йому повноважень, діяв способом та в порядку, яки не передбачені Конституцією та законами України, в наслідок чого підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасуванню п. 1 зазначеного рішення.
Разом з тим, суд вважає необхідним звернути увагу відповідача на те, що відповідно до ч. 2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно зі ст.3 Закону України «Про судоустрій» суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів. Ч. 3 ст. 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність до правосуддя для кожної особи в порядку , встановленому Конституцією України та законами України. Відповідно до ч.1 ст.6 цього ж Закону усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, до підсудності якого вона віднесена законом. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.02 р. зазначено, що ч. 2 ст.124 Конституції України передбачає право на захист судом прав юридичних та фізичних осіб , встановлює юридичні гарантії його реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими, не забороненими законом способом. Кожна особа має право вільно обрати не заборонений законом спосіб захисту прав, у тому числі і судовий захист. Суб'єкти правовідносин мають право на звернення до суду для захисту своїх прав та інтересів. Право на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. В силу викладеного суд вважає , що відповідач, будучи згідно з Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» органом ,який уповноважений захищати інтереси громади, має право оскаржити будь-яке рішення держаного органу - Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення- шляхом звернення до компетентного суду в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
На думку суду п. 5 рішення № 33/1 прийнятий відповідачем в межах наданих йому повноважень, в наслідок чого відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування.
Під час судового засідання, яке відбулось 29.04.2009 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 05.05.2009 р.
Керуючись ст.ст. 98, 160-163 КАС України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасуватип. 1 рішення 33 сесії 5 скликання Алуштинської міської ради № 33/1 від 19.11.2008 р. «Про ретрансляцію телевізійних каналів в Алуштинських кабельних мережах та захисту прав на інформацію мешканців м. Алушта».
3. В іншій частині позовних вимог у позові відмовити.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Яковлєв С.В.