04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"05" грудня 2013 р. Справа№ 925/1559/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Куксова В.В.
Яковлєва М.Л.
За участю представників:
від позивача: Стецун І.В. - представник за довіреністю,
від відповідача: представник не з'явився.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз»
на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.10.2013р.
у справі №925/1559/13 (суддя Кучеренко О.І.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз»
до Комунального підприємства «Драбівські теплові мережі»
про стягнення 387 088,53 грн.
В вересні 2013р. Публічне акціонерне товариство «по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Драбівські теплові мережі» (далі-відповідач) 344 029,31 грн. - основного боргу, 35 614,43 грн. - пені, 7 444,79 грн. - 3% річних та 7 741,77 грн. - судового збору.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №04/113/50-13 від 24.01.2013, позивач у січні - квітні 2013 року здійснив поставку відповідачу природного газу, який останній прийняв, однак його вартість не сплатив, внаслідок чого утворився прострочений борг, на який нарахована договірна пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, а також відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України три проценти річних від простроченої суми за весь період прострочення.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.10.2013р. у справі №925/1559/13 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства «Драбівські теплові мережі» на користь Публічного акціонерного товариства «по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» 314 029,31 грн. основного боргу, 35 614,43 грн. пені, 7 444,79 грн. 3% річних та 7 641,77 грн. судового збору.
В частині стягнення 25 000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинено.
У задоволенні позовних вимог в сумі 5 000,00 грн. основного боргу відмовлено.
Розстрочено виконання рішення в частині стягнення основного боргу у розмірі 314 029,31 грн., встановивши такі строки стягнення з Комунального підприємства «Драбівські теплові мережі» присуджених сум боргу: у листопаді 2013 року - 44 029,31 грн.; у грудні 2013 року - 54 000,00 грн.; у січні 2014 року - 54 000,00 грн.; у лютому 2014 року - 54 000,00 грн.; у березні 2014 року - 54 000,00 грн. та у квітні 2014 року - 54 000,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 15.10.2013р., позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині розстрочення виконання рішення та в частині стягнення неповної суми витрат на сплату судового збору, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
03.12.2013р. від відповідача до суду надійшла телеграма, в якій просить відкласти розгляд справи в зв'язку з хворобою директора та зайнятістю юрисконсульта в іншому судовому процесі.
Розглянувши в судовому засіданні дане клопотання, судова колегія дійшла до висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до п.3.9.2 постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Проте, відповідач відповідно до вимог ст.ст.32-34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника. Також, не надано доказів того, що директор знаходиться на лікарняному, а юрисконсульт перебуватиме в іншому судовому процесі.
Враховуючи вищевикладене та те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 24 січня 2013 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, був укладений договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №04/133/50-13 (далі-Договір), відповідно до якого постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.
Відповідно до п.1.2 Договору передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності об'єкту споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування. Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання визначається сторонами в додатку №1 до договору.
У відповідності до п.2.6, 2.9 Договору послуги з постачання газу підтверджуються підписаними сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку №1 до договору. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача із постачальником.
Пунктом 4.6 Договору сторони погодили, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем в розмірі 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки. У випадку недоплати вартості послуг з газопостачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Згідно із п.4.2.2 Договору, загальна вартість 1000 куб.м. газу з урахуванням тарифів на його транспортування, розподілу та постачання, цільової надбавки (2%) до ціни газу, становить 3 942,08 грн. Разом з ПДВ 4 730,50 грн.
У додатку №1 до Договору визначений Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання.
У додатку №2 до Договору сторони визначили договірні обсяги постачання природного газу на 2013 рік, а саме: у січні - березні 2013 року - 565 тис. куб.м., у квітні - 43 тис. куб.м.
У додатковій угоді №3 до Договору сторони виклали розділ 1 та розділ 2 Договору у новій редакції та змінили порядок та умови приймання-передачі газу, порядок його обліку.
На виконання умов Договору позивач здійснював поставку відповідачу природного газу, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31 січня 2013 року в кількості 201 108 куб.м; від 28 лютого 2013 року в кількості 154 720 куб.м; від 31 березня 2013 року в кількості 174 181 куб.м. Акти підписані представниками обох сторін, підписи яких скріплені печатками підприємств.
Вартість поставленого природного газу становить: у січні 2013 року - 734 078,98 грн. (155 180 куб.м. х 4730,50 грн.); у лютому 2013 року - 665 784,77 грн. (140 743 куб.м. х 4730,50 грн.); у березні 2013 року - 643 674,40 грн. (136 069 куб.м. х 4730,50 грн.); у квітні 2013 року - 201 528,76 грн. (42 602 куб.м. х 4730,50 грн.), а всього у вказаний період поставлено природного газу на суму 2 245 066,92 грн.
Дана обставина сторонами не оспорюється.
Проте, відповідач за отриманий газ розрахувався не у повному обсязі та із порушенням договірних строків оплати. Згідно розрахунку позивача, відповідач сплатив 1 901 037,60 грн., залишок заборгованості на день подачі позову становить 344 029,31 грн., яку позивач просить стягнути із відповідача.
Договір за своєю правовою природою є господарським договором поставки.
Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.
У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 Господарського кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки.
Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як вбачається з вищевикладеного позивач, свої зобов'язання за Договором виконав та поставив відповідачу природний газ на загальну суму 2 245 066,92 грн., а саме: у січні 2013 року - 155 180 куб.м. на суму 734 078,98 грн.; у лютому 2013 року - 140 743 куб.м. на суму 665 784,77 грн.; у березні 2013 року - 136 069 куб.м. на суму 643 674,40 грн.; у квітні 2013 року - 42 602 куб.м. на суму 201 528,76 грн.
Поставка позивачем природного газу відповідачу підтверджується підписаними сторонами копіями актів приймання - передачі від 31.01.2013, від 28.02.2013, від 31.03.2013 та від 30.04.2013 (а.с.22-25 т.1).
Таким чином, з урахуванням п.4.6 Договору відповідач повинен був проводити остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ до 14-го числа м'ясця, наступного за місяцем поставки.
Суд першої інстанції при визначенні розміру заборгованості відповідача встановив, що заборгованість споживача за переданий газ, за період з січня по квітень 2013 року становить 344 029,31 грн., разом з тим, 23.09.2013р. відповідач сплатив позивачу 5 000,00 грн. заборгованості за поставлений природний газ, що підтверджується копією платіжного доручення №100 від 23.09.2013 (а.с.33 т.1), що є підставою для відмови в позові в цій частині, оскільки вказана сплата була здійсненна відповідачем до подання позивачем позову (дата реєстрації у суді 26.09.2013).
Крім того, як свідчить платіжне доручення №1071 від 30.09.2013р. (а.с.32 т.1) відповідачем було сплачено ще 25 000,00 грн. заборгованості за газ, які не могли бути враховані позивачем.
Згідно із п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи зазначені положення законодавства, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 25 000,00 грн. на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
З огляду на встановлені обставини справи, вищенаведені докази у справі та наведені правові норми, судова колегія вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 314 029,31 грн. боргу з оплати за поставлений природний газ.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 35 614,43 грн. за період з 15.02.2013р. по 13.09.2013р., судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідальність за порушення строків оплати, передбачена п.6.2.2 Договору, згідно з яким, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно із ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов'язання, приписи вказаних правових норм та здійснивши перерахунок, з останнього судом першої інстанції правомірно стягнуто пеню в розмірі 35 614,43 грн. за період з 15.02.2013р. по 13.09.2013р.
Не заслуговують на увагу заперечення відповідача щодо відмови у позові в частині стягнення пені, оскільки наведені у доповненнях до відзиву (а.с.43-44 т.1) доводи відповідача щодо негативного впливу фінансової кризи на грошовий обіг та можливість вчасного виконання господарських зобов'язань на всіх без винятку суб'єктів господарювання, що вплинула і на розрахунки відповідача перед позивачем, не є тими винятковими обставинами, в розумінні ст. 83 ГПК України, який дає суду підставу для зменшення штрафних санкцій. Крім того розмір нарахованої пені на думку суду є співрозмірним зі строком порушення зобов'язання, а також відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.
Згідно із ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
З огляду на вищезазначені правові норми боржник не звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов'язання, приписи вказаних правових норм та перевіривши розрахунок (а.с.8 т.1), з останнього судом першої інстанції правомірно стягнуто 3% річних в розмірі 7 444,79 грн. за період з 15.02.2013р. по 13.09.2013р.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення задовольнив клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення без з'ясування всіх об'єктивних обставин справи.
Судова колегія не погоджується з даним твердженням, виходячи з наступного.
Згідно із ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або роблять його неможливим, за заявою сторони, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, суд може розстрочити виконання рішення.
Відповідачем у відзиві на позов заявлено клопотання про розстрочення суми основної заборгованості на шість місяців, з огляду на те, що відповідач є єдиним теплопостачальним підприємством у районі, основними споживачами якого, між іншим, є 27 бюджетних установ, які внаслідок дефіциту своїх бюджетів своєчасно не розраховуються за отримані послуги, що і стало причиною виникнення вказаної заборгованості та несвоєчасної їх сплати за отримані послуги із теплопостачання. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що приведені відповідачем доводи є переконливими і такими, що заслуговують на увагу суду.
Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, сторонами не надано.
Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміні оскаржуваного рішення.
Судом першої інстанції дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.10.2013р. у справі №925/1559/13 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 15.10.2013 року у справі №925/1559/13 залишити без змін.
3. Матеріали справи №925/1559/13 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Дата підписання повного тексту постанови 06.12.2013р.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді В.В. Куксов
М.Л. Яковлєв