Чернігівської області
м. Чернігів тел./факс: 774-462
просп.Миру,20 тел.:698-166
Іменем України
27 листопада 2013 року Справа № 927/1178/13
В.о. Чернігівського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері вул. Привокзальна, 5, м. Чернігів, 14000
в інтересах держави
в особі позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області,
пр. Миру 43, м. Чернігів, 14000
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно - Західна залізниця",
вул. Лисенка, 6, м. Київ, 01034
Відповідач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_2,
АДРЕСА_1
про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення неустойки в сумі 9580,74 грн.
Суддя А.М.Селівон
Від позивача: Бутенко Н.В. - головний спеціаліст відділу правового забезпечення та персоналу, дов. № 10-6-02076 від 10.06.2013 р.
Від відповідача: не з'явився (ОСОБА_2 - особисто, паспорт НОМЕР_2, виданий 04.03.08 р. Новозаводським РВ УМВС України в Чернігівській області, присутній в судовому засіданні 16.10.13 р.).
Від третьої особи: Чемерис А.О.- юрисконсульт, дов. № 4920-ЧНО від 28.10.13 р.
В судовому засіданні взяв участь прокурор відділу прокуратури Чернігівської області Булавко О.В. - посвідчення № 005731 від 25.09.12 р. (старший прокурор відділу прокуратури Чернігівської області Веремієнко В.В., посвідчення № 015886 від 01.04.13 р.- присутній в судових засіданнях 02.10.13 р., 16.10.13 р. та 30.10.13 р.)
В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Господарським судом Чернігівської області ухвалою від 16.09.13 р. порушено провадження у справі № 927/1178/13 за позовом виконуючого обов'язки Чернігівського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення неустойки в сумі 9753,72 грн.
З урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви позивача № 10-6-03996 від 15.10.13 р. про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення неустойки позивач просить стягнути з відповідача 9580,74 грн. неустойки за період з 24.06.13 р. по 19.08.13 р.
Ухвалою від 16.09.13 р. за ініціативою суду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Київську дирекцію залізничних перевезень Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно - Західна залізниця".
Ухвалою від 16.10.13 р. за ініціативою суду виключено зі складу учасників судового процесу третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Київську дирекцію залізничних перевезень Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно - Західна залізниця" (вул. Уманська, 5, м. Київ, 03035, код 01069713) та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно - Західна залізниця" (вул. Лисенка, 6, м. Київ, 01034, код 04713033).
Ухвалами суду від 02.10.13 р., 16.10.13 р. та 30.10.13 р. розгляд справи відкладався на 16.10.13 р., 30.10.13 р. та 27.11.13 р. відповідно.
Ухвалою суду від 30.10.13 р. строк розгляду справи продовжувався на 15 днів.
В судове засідання 27.11.13 р. з'явились прокурор, уповноважені представники позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Відповідач особисто або його уповноважений представник в судові засідання 02.10.13 р., 30.10.13 р. та 27.11.13 р. не з'явились.
Про дату, час і місце проведення судового засідання відповідача повідомлено належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400602886648.
Про поважні причини неявки відповідача або його уповноваженого представника суд не повідомлено.
Заяв та клопотань на час проведення судового засідання 27.11.13 р. від відповідача до суду не надходило.
В поданих до початку судового засідання 16.10.13 р. через канцелярію суду Київською дирекцією залізничних перевезень Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно - Західна залізниця" письмових поясненнях № ДН-1-452/1135 від 14.10.13 р., які долучені судом до матеріалів справи, зазначено, що оскільки відповідачем - ФОП ОСОБА_2 було порушено п.п. 10.9, 10.10 Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 92-10 від 21.06.10 р., а також ст. 610, 1212 Цивільного кодексу України Київська дирекція залізничних перевезень Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно - Західна залізниця" в повному об'ємі підтримує позовні вимоги, викладені в позовній заяві.
Також до початку судового засідання 27.11.13 р. позивачем через канцелярію суду подані письмові пояснення по справі б/н від 26.11.13 р., які разом з доданими документами долучені судом до матеріалів справи.
В письмових поясненнях позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі та зазначає, що лист РВ ФДМУ по Чернігівській області від 21.06.13 р. № 18-4-02311 з повідомленням про закінчення строку дії договору, відмову в погодженні продовження договору оренди органом уповноваженим управляти об'єктом оренди та необхідність повернення майна балансоутримувачу було направлено на адресу відповідача простим листом, що підтверджується витягом з Реєстру поштових відправлень РВ ФДМУ по Чернігівській області, який ведеться в системі автоматизованого документообігу згідно наказу РВ ФДМУ по Чернігівській області № 54 від 31.03.08 р..
Крім того, позивач вказує на те, що ні договором оренди № 92-10, ні діючим законодавством не передбачений обов'язок щодо відправлення повідомлення про закінчення договору саме рекомендованою кореспонденцією.
Також до початку судового засідання 27.11.13 р. третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача через канцелярію суду подані письмові пояснення № 338-І від 15.11.13 р., які долучені судом до матеріалів справи.
В зазначених поясненнях Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно - Західна залізниця" підтримує поданий прокурором позов в повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві.
Прокурор та представник позивача в судовому засіданні 27.11.13 р. підтримали заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення неустойки.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судовому засіданні 27.11.13 р. надав пояснення щодо суті спору та підтримав позовні вимоги.
Документи витребувані ухвалами суду від 16.09.13 р., 02.10.13 р., 16.10.13 р. та 30.10.13 р. відповідачем суду не надані.
Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З огляду на вищевикладене, оскільки явка відповідача або його уповноваженого представника в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань сторін на час розгляду справи, а також те, що прокурор та представники позивача і третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача проти розгляду справи у відсутності відповідача або його представника не заперечували, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності вказаних осіб, виключно за наявними у справі матеріалами.
При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.
Подані представником позивача та прокурором письмові клопотання від 02.10.13 р., відповідачем від 16.10.13 р. та представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору стороні позивача від 30.10.13 р. про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволені. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.
Перед початком розгляду справи прокурора, представників позивача і третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору стороні позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 27, 29 Господарського процесуального кодексу України.
Прокурор, представник позивача і третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору стороні позивача та відповідач в судовому засіданні повідомили суд, що права та обов'язки сторін їм зрозумілі.
Відводу судді прокурором та представниками сторін не заявлено.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення прокурора та представників позивача і третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими прокурором і сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
21 червня 2010 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області (Орендодавець за договором, позивач у справі) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Орендар за договором, відповідач у справі) укладено договір оренди № 92-10 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності.
Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. Договору орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування без права передачі в суборенду, приватизації та переходу права власності третім особам державне окреме індивідуально визначене (нерухоме) майно - нежитлові приміщення адміністративної будівлі станції Ніжин, площею 163,2 кв.м., що обліковується на балансі Київської дирекції залізничних перевезень (балансоутримувач) та розміщене за адресою: м. Ніжин, вул. Вокзальна, 10, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 31 грудня 2009 року і становить за незалежною оцінкою 326630,11 грн.
Майно передається в оренду для наступного використання: 86,9 кв.м - для розміщення Інтернет-кафе, 77,3 кв.м - для розміщення кафе, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи.
Пунктом 2.1. Договору визначено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у вказаний у договорі термін, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передавання майна.
21.06.10 р. між сторонами підписано акт приймання-передавання майна відповідно до умов договору, згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування без права передачі в суборенду, приватизації та переходу права власності третім особам державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлові приміщення адміністративної будівлі станції Ніжин, площею 163,2 кв.м., що обліковується на балансі Київської дирекції залізничних перевезень (балансоутримувач) та розміщене за адресою: м. Ніжин, вул. Вокзальна, 10. Майно на момент укладення договору перебуває в задовільному стані, зазначеному в акті обстеження від 17.06.10 р. та згідно з актом обстеження здійснення капітального ремонту не потребує, але потребує здійснення поточного ремонту.
Відповідно до п. 10.1 Договору договір укладено на 2 роки 364 дні, що діє з 21.06.10 р. до 20.06.13 р. включно.
Договір погоджено з балансоутримувачем майна - Київською дирекцією залізничних перевезень Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця".
Судом встановлено, що укладений Договір за своїм змістом та правовою природою є договором оренди, який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та § 5 глави 30 Господарського кодексу України.
Водночас, орендоване майно є державною власністю, тому на спірні правовідносини поширюється також дія спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу ч.6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічне визначення договору оренди міститься і в ст.759 Цивільного кодексу України.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Договір оренди відповідно до ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також ст. 638 ЦК України є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов.
За висновками суду при укладенні Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 92-10 від 21.06.10 р. сторони узгодили істотні умови договору, в тому числі щодо об'єкту оренди (склад і вартість майна), розміру орендної плати, строку чинності та умов припинення Договору, а також порядку повернення орендованого майна балансоутримувачу, що підтверджується також матеріалами справи та представником позивача в судовому засіданні.
Будь-які заперечення щодо порядку укладення Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.06.10 р. № 92-10 на час його підписання з боку сторін відсутні.
Відповідно до абз. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 3 ст. 18, ч. ч. 1, 3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку квітень 2010 р. - 2594,67 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - червень 2010 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за травень, червень 2010 р.
Розмір та порядок розрахунку орендної плати наведено у додатку до Договору, що є невід'ємною його частиною.
За умовами п. 3.2 Договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
Згідно п. 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Пунктом 3.6 Договору встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"зазначено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.
При укладенні Договору сторони дійшли згоди щодо строку Договору оренди державного майна № 92-10 від 21.06.2010 р., який було встановлено до 20.06.2013 включно.
Відповідно до п. 10.4. Договору оренди після закінчення терміну дії договору питання продовження Договору на новий термін вирішується у відповідності до вимог чинного законодавства, діючого на момент закінчення Договору за умови обов'язкової наявності погодження уповноваженого органу управління об'єктом оренди.
Згідно з п.1 ч.2 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також погоджено пунктом 10.6 Договору договір оренди припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до ч.2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Листом від 14.05.13 р. ФОП ОСОБА_2 звернувся до Регіонального відділення ФДМУ по Чернігівській області із заявою щодо продовження Договору оренди терміном до 31.12.2013 р.
Регіональне відділення ФДМУ по Чернігівській області листом від 18.05.13 р. № 07-4-01772 на підставі заяви орендаря звернулось до Міністерства інфраструктури України щодо надання згоди на продовження строку дії Договору оренди № 92-10 від 21.06.10 р.
Листом від 13.06.13 р. № НЗС-4/905, направленим на адресу РВ ФДМУ по Чернігівській області, Державне територіально-галузеве об'єднання «Південо-західна залізниця» відмовило в продовжені строку дії Договору від 21.06.2010 р. № 92-10 на новий термін та повідомило позивача про знаходження об'єкту оренди в аварійному стані, що унеможливлює його використання на умовах оренди, а також про необхідність вжиття заходів щодо повернення майна балансоутримувачу.
Регіональне відділення ФДМУ по Чернігівській області листом від 21.06.13 р. № 18-4-02311 повідомило ФОП ОСОБА_2 про закінчення строку дії договору та про відмову ДТГО «Південно - Західна залізниця», як органу уповноваженого управляти об'єктом оренди в погоджені продовження договору оренди.
Крім того, позивач вказаним листом повідомив орендаря про відсутність наміру продовжувати Договір на новий термін у зв'язку з систематичним порушенням терміну сплати орендної плати згідно п.5.3 Договору та враховуючи вищезазначений лист ДТГО «Південно - Західна залізниця», необхідність повернення майна за Договором оренди № 92-10 Балансоутримувачу - відокремленому підрозділу ДТГО «Південно - Західна залізниця» Київській дирекції залізничних перевезень та направило для підписання три примірники акту приймання-передачі майна.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Як зазначено в пункті 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» (далі - Постанова № 12) зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.
Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Отже, саме орендодавець - РВ ФДМУ по Чернігівській області на момент закінчення строку дії Договору та протягом місяця після закінчення терміну договору має право заперечити проти продовження терміну дії договору.
Таким чином, позивач листом від 21.06.2013 р. № 18-4-02311, враховуючи позицію органу уповноваженого управляти державним майном, скористався своїм правом заперечити протягом строку встановленого ч.2 ст.17 ЗУ «Про оренду державного і комунального майна» на продовження Договору оренди № 92-10 від 21.06.10 р.
Факт направлення вказаного листа позивачем підтверджується відповідним витягом з Реєстру поштових відправлень РВ ФДМУ по Чернігівській області, який ведеться в системі автоматизованого документообігу згідно наказу РВ ФДМУ по Чернігівській області від 31.03.08 р. № 54.
Отже, вказаний лист були направлені орендарю належною особою (орендодавцем) та в межах місячного терміну, встановленого ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а тому є достатніми та належними доказами своєчасної відмови орендодавця від пролонгації договору оренди та необхідності повернення орендованого майна орендодавцю.
Згідно ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
У відповідності до п.п. 10.9, 10.10. Договору у разі припинення договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акту приймання-передавання покладається на Орендаря.
Таким чином, враховуючи, що Договір вважається припиненим у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено (п. 10.6 Договору), обов'язок у відповідача (Орендаря) повернути Балансоутримувачу об'єкт оренди виникає після припинення договору оренди.
В свою чергу, Станція Ніжин Київської дирекції залізничних перевезень ДТГО «Південо-Західна Залізниця» (Балансоутримувач) листом від 11.07.13 р. № 161 повідомила орендаря та РВ ФДМУ по Чернігівській області про закінчення договору оренди та необхідність звільнення орендованого майна та його повернення Балансоутримувачу з наступним підписанням акту приймання - передачі, як того вимагають умови Договору, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією журналу реєстрації вихідної службової пошти по станції Ніжин ДТГО «Південно-Західна залізниця».
Орендарем вказані вище листи орендодавця та балансоутримувача залишені без уваги, обов'язок щодо повернення орендованого майна до цього часу не виконано.
Окрім цього, наголошує на тому, що обов'язок щодо складання акту приймання-передавання майна, відповідно до п. 10.10 Договору, покладається на Орендаря.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено прокурором та представниками сторін в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо повернення орендованого майна балансоутримувачу у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, у зв'язку з чим прокурор звернувся до суду з відповідною позовною заявою.
У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2,4-3, Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів, які свідчать про повернення орендованого майна, а також не надано будь-яких письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 92-10 від 21.06.10р. суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов в частині повернення орендованого майна доведений позивачем, факт невиконання відповідачем зобов'язань з повернення майна підтверджується матеріалами справи та на момент прийняття рішення доказів виконання вказаного зобов'язання відповідач суду не представив, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про повернення орендованого майна підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, згідно ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно п.1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 Цивільного кодексу).
У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У відповідності до п.п 10.9, 10.11 Договору оренди, у разі розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем Балансоутримувачу. Якщо Орендар не виконує свого обов'язку щодо повернення майна, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за весь час прострочення.
Суд звертає увагу, що передбачені статтею 785 Цивільного кодексу України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Окрім цього, суд зазначає, що неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і підлягає стягненню за час прострочення.
Таким чином, термін прострочення повернення майна, за який орендар має сплатити неустойку в подвійному розмірі орендної плати, встановлено з моменту припинення Договору оренди від 20.06.10 року № 92-10 (з вирахуванням трьох днів на повернення майна відповідно до п. 10.9 Договору) до моменту повернення орендованого майна.
Зважаючи на той факт, що об'єкт оренди до цього часу не повернуто, прокурором нарахована та заявлена до стягнення неустойка з моменту припинення Договору до моменту звернення до суду, тобто з 24.06.13 р. по 19.08.2013 р. в сумі 9580,74 грн.
За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування прокурором заявленої до неустойки судом встановлено, що розмір нарахованої та пред'явленої до стягнення прокурором неустойки є арифметично вірним, відповідає приписам чинного господарського та цивільного законодавства та умовам Договору. Отже, позовні вимоги в частині стягнення неустойки підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно частини третьої ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Згідно ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п.п.1,2 п. 2. ч. 2 ст. 4 даного Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Згідно п. 2.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Враховуючи, що у даній позовній заяві об'єднано дві вимоги майнового характеру (витребування майна вартістю 326630,11 грн. та стягнення 9580,74 грн. неустойки, що в сумі складає 336210,85 грн.) з відповідача підлягає стягненню 6724,22 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 11, 202, 526, 525, 530, 546-549, 599, 610, 612, 626, 629, 759, 762, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст 174, 193, 216- 218, 230, 231, 283 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 27, 29, 33, 35, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Витребувати з володіння фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області (пр. Миру 43, м.Чернігів, 14000, код 14243893) державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлові приміщення адміністративної будівлі станції Ніжин, площею 163,2 кв.м., розташовані за адресою: м.Ніжин, вул. Вокзальна, 10, з подальшою передачею балансоутримувачу - Київській дирекції залізничних перевезень Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно - Західна залізниця" (вул. Уманська, м. Київ, 03035, код 01069713).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області (пр. Миру 43, м. Чернігів, 14000, код 14243893) з подальшим перерахуванням до Державного бюджету України (отримувач - Управління казначейства у м. Чернігові/м. Чернігів/ 220080300, код ЄДРПОУ 38054398, банк отримувача ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, р/р 31112094700002) 9580,74 грн. неустойки.
4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) в доход державного бюджету України (р/р 31217206783002, отримувач УК у м. Чернігові/м.Чернігів/22030001, код ЄДРПОУ 38054398, банк ГУДКСУ в Чернігівській області, МФО 853592, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір в сумі 6724,22 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складений та підписаний 02 грудня 2013 року.
Суддя А.М.Селівон