04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"04" грудня 2013 р. Справа№ 910/17120/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів: Ропій Л.М.
Рябухи В.І.
За участю представників сторін
позивача: Григоренко В.І. - пред. за дов. б/н від 25.12.2012;
відповідача: Семак І.А.- пред. за дов. б/н від 17.10.2013.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НБМ Україна"
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2013 року
у справі № 910/17120/13 (суддя - Спичак О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "НБМ Україна"
про стягнення 390 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2013 у справі №910/17120/13 позовні вимоги задоволені повністю: підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "НБМ Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" 390 000,00 грн. - повернення попередньої оплати та 7 800,00 грн. - судового збору.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати у зв'язку з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Скаржник зазначає, що затримка поставки товару була правомірною, оскільки саме позивач порушив умови договору, не виконавши свої зобов'язання щодо внесення попередньої оплати у повному обсязі.
Відзиву на апеляційну скаргу позивач не надав.
Ухвалою від 11.11.2013 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу до розгляду на 04.12.2013 року.
У судове засідання 04.12.2013 представники позивача та відповідача з'явились.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне:
Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до відповідача та просив повернути вартість щебіню гранітного, попередньо оплаченого в сумі 390 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару за Договором поставки № АП-19-01/07 від 01.07.2011.
Відзиву на позов відповідач не надав.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2011 між відповідачем (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено Договір поставки №АП-19-01/07, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався передати у власність позивачу, а позивач - прийняти та оплатити щебінь гранітний фракцією 5-10 ціною 90 грн./1т. кількістю 5000,00 т. загальною вартістю 450 000,00 грн.
Відповідно до пп. 2.1 Договору, покупець сплачує вартість товару за таким графіком: 300 000,00 грн. - не пізніше 13.07.2011, 150 000,00 грн. - не пізніше 15.07.2011 року.
Підпунктом 3.1 Договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється до 15.07.2011, на умовах СІР залізнична станція Яблунець, Ємільчинського району, Житомирської області.
Згідно з пп. 3.5 Договору, товар вважається поставленим з моменту надходження його в повному обсязі (останньої його частини) на залізничну станцію Яблунець, Ємільчинського району, Житомирської області та підписання сторонами видаткової накладної.
Як передбачено пп. 5.5 Договору, у випадку порушення продавцем п. 3.1 договору, останній зобов'язаний повернути покупцю суму передоплати за товар не пізніше 30 календарних днів з моменту порушення строку поставки.
На виконання умов Договору позивач провів попередню оплату в розмірі 390 000 грн., що підтверджується банківським виписками № 127 від 13.07.2011, № 129 від 15.07.2011 та № 133 від 21.07.2011 року.
Разом з тим, відповідач, у порушення умов Договору, у граничний строк, до 15.07.2013 поставку товару не здійснив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача (повернення) суми попередньої оплати у розмірі 390 000 грн.
Колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав:
Укладений між сторонами Договір №АП-19-01/07 від 01.07.2011 за своєю правовою природою є договором поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як підтверджується матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач свої зобов'язання за Договором щодо сплати вартості товару у сумі 300 000,00 грн. до 13.07.2011 виконав у повному обсязі, що підтверджується банківською випискою № 127 від 13.07.2011 року. Зобов'язання перерахувати 150 000,00 грн. за товар до 15.07.2011, позивач виконав частково, у сумі 90 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, № 129 від 15.07.2011 та № 133 від 21.07.2011 року.
Однак, відповідач, у порушення умов Договору свої зобов'язання щодо поставки товару до 15.07.2011 не виконав, отриману суму передоплати позивачу не повернув, у зв'язку з чим останній звернувся до суду з позовом про повернення 390 000,00 грн. суми передоплати за не поставлений з вини відповідача щебінь гранітний.
Враховуючи, що позивач не одержав оплачений ним за Договором щебінь гранітний, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача щодо повернення його вартості в заявленій сумі 390 000,00 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно не виконання у повному обсязі позивачем свого зобов'язання перерахувати 150 000,00 грн. передоплати до 15.07.2011, у зв'язку з чим відповідач на підставі ч. 3 ст. 538 ЦК України зупинив виконання свого обов'язку щодо поставки товару, то колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі не виконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару, застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з ч. 3 ст. 538 ЦК України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Підпунктом 3.1 Договору сторони погодили, що відповідач зобов'язався поставити товар до 15.07.2011 року. Однак, як свідчать наявні у справі докази та не заперечується відповідачем, позивач у відповідності з умовами пп. 2.1 Договору перерахував відповідачу суму попередньої оплати у розмірі 300 000,00 грн. 13.07.2011, а в подальшому перерахував ще 90 000,00 грн., проте останній поставку товару так і не здійснив, незважаючи на те, що сторони пп 1.1 Договору узгодили істотні його умови щодо найменування, кількості та ціни за одну одиницю товару. Крім того, умовами Договору не передбачено, що поставка товару залежить від перерахування позивачем попередньої оплати виключно у повному обсязі.
Таким чином, в даному випадку саме відповідач порушив умови Договору щодо поставки товару ще в липні 2011 року, у зв'язку з чим повинен повернути позивачу отриману суму передоплати у розмірі 390 000,00 грн. відповідно до умов пп. 5.5 Договору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, тому відсутні підстави для його скасування або зміни.
За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "НБМ Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2013, як необґрунтована, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НБМ Україна" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2013 у справі №910/17120/13 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/17120/13 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Л.О. Кондес
Судді Л.М. Ропій
В.І. Рябуха