Справа № 452/3012/13-ц
Іменем України
"26" листопада 2013 р. м.Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючого судді Галина В.П.,
при секретарі Задорожній В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Самборі Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_2 сільської ради Самбірського району до ОСОБА_1 міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування рішення 23 сесії 4 скликання ОСОБА_1 міської ради від 12.10.2005 року № 19 і визнання недійсними державних актів на право власності на землю, виданого ОСОБА_3 від 15.02.2006 року та на землю по вул. Руданського, 6 м. Самбір, виданого ОСОБА_4 від 07.03.2007 року і скасування їх державної реєстрації, -
ОСОБА_1 міжрайонний прокурор в інтересах ОСОБА_2 сільської ради Самбірського району звернувся до суду з цим позовом посилаючись на те, що внаслідок незаконних дій та прямого умислу ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі рішення 23 сесії 4 скликання ОСОБА_1 міської ради від 12.10.2005 року № 19, було незаконно вилучено та передано у власність ОСОБА_3 шляхом видачі державного акту про право власності на землю серія ЯГ №043779 від 15.02.2006 року зареєстрованого за №01:06:442:00029 земельну ділянку загальною площею 0,0600 га по вул. Руданського, 6, м.Самбір. Незаконність вищевказаних дій підтверджується ухвалою Самбірського міськрайонного суду від 12.08.2013 року у справі за №452/2612/13-к та у справі за № 452/2199/13-к ОСОБА_5, ОСОБА_6 визнано винними у вчиненні злочину, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України та звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Виходячи із вищевказаної статті перебіг позовної давності починається з моменту проголошення ухвали Самбірського міськрайонного суду від 12.08.2013 року в якій ОСОБА_5, ОСОБА_6 визнано винними у вчиненні злочину, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України та звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст.49 КК України, оскільки саме із цього моменту стало відомо про порушені права.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_3, яка володіла земельною ділянкою відчужила її шляхом укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_4, тому виникла необхідність залучити також і його у якості відповідача.
У судовому засіданні прокурор у підтримання своїх позовних вимог посилалася на обставини, викладені у позовній заяві та доповненні до неї. Позов підтримала, просила задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_2 сільської ради Самбірського району Львівської області ОСОБА_7 у судовому засіданні позов підтримав та зазначив, що про факт забрання у них земель їм було відомо. З цього приводу звертались у ОСОБА_1 районну раду, райдержадміністрацію, прокуратуру, міліцію.
Спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту с. Бабино. Це землі запасу ОСОБА_2 сільської ради, згідно звіту форми 60.
Представник відповідача ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_8 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що всі рішення сесії міської ради направляються у прокуратуру, районну раду та райдержадміністрацію. У момент прийняття рішень у прокуратури жодних зауважень не було. Також зазначив, що у ОСОБА_2 сільської ради не має генерального плану земель.
Представник відповідача ОСОБА_9 у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що вона придбала земельну ділянку на всіх законних підставах. У неї є державний акт на землю, де зазначено цільове призначення землі.
Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що коли ділянка перейшла у її відання, вона нею користуватись. Після смерті чоловіка, змушена була продати. Земельну ділянку набула законним шляхом.
Заслухавши учасників судового розгляду, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Із рішення 23 сесії 4 демократичного скликання ОСОБА_1 міської ради Львівської області від 12.10.2005 року за № 19 відомо, що на підставі розгляду заяв громадян, вирішено передати та надати земельні ділянки безоплатно у власність або надати їх в оренду громадянам, яких у списку вказано 76. Серед інших під № 27 зазначено прізвище ОСОБА_3, жительки с. Нагірне Самбірського району. У вказано рішенні ОСОБА_1 міському управлінню земельних ресурсів (ОСОБА_5) дано вказівку видати державні акти на право власності на землю.
Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №043779 від 15.02.2006 року, ОСОБА_3 на підставі вищевказаного рішення сесії міської ради передано у власність земельну ділянку площею 0,0600 га у межах згідно з планом. Вказана земельна ділянка розташована за адресою: м. Самбір, вул.Руданського, 6. Цільове призначення земельної ділянки: будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель. Даний акт підписаний головою ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_10 та начальником ОСОБА_1 МУЗР ОСОБА_5
Як вбачається із державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 444337 від 07.03.2007 року, на підставі договору купівлі - продажу від 03.03.2006 року, спірна земельна ділянка перейшла у власність ОСОБА_4 Акт
виданий за підписом голови ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_11 та начальника ОСОБА_1 МУЗР ОСОБА_5
Із довідки виданої ОСОБА_1 міською радою від 11.11.2013 р. відомо, що відповідним чином завірені копії рішень сесії міської ради за 2005 рік і наступні роки для перевірки скеровувались у ОСОБА_1 міжрайонну прокуратуру.
Із повідомлення, від 04.05.2007 року, яке було надіслано ОСОБА_2 сільською радою голові ОСОБА_1 РДА ОСОБА_12, начальнику відділу земельних ресурсів ОСОБА_13, головному архітектору ОСОБА_1 РДА ОСОБА_14 відомо, що жителями м. Самбора здійснюється самовільне будівництво на землях ОСОБА_2 сільської ради в урочищі «Шашкевича». Просять прийняти відповідні міри.
Як вбачається з листа від 19.03.2008 року, адресованого головою ОСОБА_2 сільської ради начальнику управління з контролю за використанням та охороною земель у Львівській області ОСОБА_15 - ОСОБА_2 сільська рада просить дати оцінку наведеного факту нераціонального використання земель сільськогосподарського призначення площею 10,0987 га.
Судом встановлено, що земельну ділянку, яка розташована за адресою: м.Самбір, вул. Руданського, 6 - передано ОСОБА_3, згідно її письмово звернення на підставі рішення сесії ОСОБА_1 міської ради від 12.10.2005 року. Вказаним рішенням сесії надано вказівку ОСОБА_5 видати державний акт на право власності на земельну ділянку відповідачці, яка вступивши у право власності почала використовувати її за цільовим призначенням (було встановлено фундамент для будівництва житлового будинку). Однак у подальшому в зв'язку із сімейними обставинами вона змушена була продати вказану земельну ділянку і на підставі договору купівлі-продажу видано державний акт на право власності на дану земельну ділянку ОСОБА_4, який продовжив і використовує її за цільовим призначенням.
Відповідно до ст. 40 Земельного Кодексу України, громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.
Згідно ст. 38 Земельного Кодексу України, до земель житлової і громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Із пояснень представника ОСОБА_2 сільської ради вбачається, що коли сільська рада довідалась про порушення права на землю, вони почали звертатись у відповідні органи для належного реагування. На підтвердження цього представили суду вищевказані повідомлення та лист, датовані 2007-2008 роками.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною ч. 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
Отже на момент, коли працівникам ОСОБА_2 сільської ради стало відомо про порушення їхнього права строк позовної давності ще не минув і вони могли звернутись до суду за захистом свого права, однак вчасно цього не зробили, а уповноважили на це ОСОБА_1 міжрайонного прокурора, який у свою чергу зіслався на те, що факти порушень стали йому відомі лише з моменту винесення ухвал Самбірським міськрайонним судом Львівської області від 12.08.2013 року. Цим самим засвідчується факт, що ОСОБА_2 сільська рада не зверталась для реагування своєчасно не лише у суд, але і у прокуратуру.
Щодо належного контролю ОСОБА_1 міжрайонної прокуратури за винесеними ОСОБА_1 міською радою рішеннями, то згідно довідки від 11.11.2013р., представленої міською радою відомо, що відповідним чином завірені копії рішень сесії міської ради за 2005 рік і наступні роки для перевірки скеровувались у ОСОБА_1 міжрайонну прокуратуру. Отже виходячи із вищенаведеного можна прийти до висновку, що ОСОБА_1 міжрайонній прокуратурі було відомо про вказане рішення сесії міської ради № 19 від 12.10.2005 року, однак жодного реагування з приводу цього не здійснено і заходів не застосовано.
Також неясним залишається той факт, що ОСОБА_2 сільська рада вважає спірні землі, землями запасу ОСОБА_2 сільської ради згідно звіту форми 60. Однак генерального плану, де б було конкретно зазначено приналежність цих земель - у них немає.
Згідно ст. 39 Земельного Кодексу України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
З огляду на вищенаведене суд прийшов до переконання, що позов прокурора в інтересах ОСОБА_2 сільської ради задоволенню не підлягає, оскільки відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на законних підставах набули право власності на спірну земельну ділянку в м. Самборі по вул. Руданського, 6. Крім цього ОСОБА_1 міжрайонна прокуратура та ОСОБА_2 сільська рада звернулися до суду після закінчення процесуальних строків та не подавали клопотання про поновлення або продовження строку.
Керуючись ст. ст. 3, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 257, 261 ЦК України, ст.ст. 38, 39, 40 ЗК України, суд, -
Відмовити в позові ОСОБА_1 міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_2 сільської ради Самбірського району до ОСОБА_1 міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування рішення 23 сесії 4 скликання ОСОБА_1 міської ради від 12.10.2005 року № 19 і визнання недійсними державних актів на право власності на землю, виданого ОСОБА_3 серія ЯГ №043779 від 15.02.2006 року зареєстрованого за № 01:06:442:00029 та на землю по вул.Руданського, 6 м. Самбір, виданого ОСОБА_4 серія ЯД № 444337 від 07.03.2007 року з кадастровим номером земельної ділянки №4610900000:09:147:0013 і скасування їх державної реєстрації.
На рішення суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя - підпис-
Згідно з оригіналом
Суддя В.П.Галин