03.12.2013
Справа № 1кп-147
за 2013 рік
03 грудня 2013 року місцевий Новоселицький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді Ляху Г.О.
при секретарі Кіріл С.В.
з участю прокурора Бачинського В.Я.
захисника ОСОБА_2
потерпілої ОСОБА_3
представника потерпілої ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця кримінальне провадження № 12013270120000518 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_1, громадянина України, молдована, одруженого, із середньою освітою, непрацюючого, раніше судимого вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 02 вересня 2013 року за ст. 185 ч. 2 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки, звільненого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням із іспитовим строком 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч.1 КК України, -
15 вересня 2013 року приблизно о 22 годині ОСОБА_1 перебуваючи у господарстві за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязнених відносин, влаштував сварку із своєю племінницею ОСОБА_3, в ході якої умисно наніс останній один удар кулаком в обличчя, а саме верхньої повіці правого ока, чим спричинив їй легке тілесне ушкодження у вигляді синця обличчя.
Обвинувачений ОСОБА_1 винним себе не визнав і показав, що проживає разом із своєю сестрою ОСОБА_5 та її донькою ОСОБА_3 в одному господарстві в АДРЕСА_1. Із-за спору щодо поділу спадщини після смерті його матері, між ними склались неприязнені відносини. Ініціатором конфліктів завжди виступає його племінниця ОСОБА_3, яка неодноразово побила його. У вечорі 15 вересня 2013 року він перебував тверезим вдома та будь-якого конфлікту з ОСОБА_3 не мав, з нею в той день не спілкувався та будь-яких тілесних ушкоджень їй не наносив. 18 вересня 2013 року він отримав свою пенсію та після вжиття алкогольних напоїв прийшов додому, де ОСОБА_5 та ОСОБА_3 почали сварку з ним та разом побили його, під час чого зникли його гроші, про що він звернувся в міліцію. Можливо захищаючись від потерпілої він вдарив її, але це було зроблено не навмисно. Вважає себе невинним у нанесенні потерпілій тілесних ушкоджень та просив виправдати його.
Не дивлячись на невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, його вина у нанесенні потерпілій умисного легкого тілесного ушкодження повністю доказано показами потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та письмовими доказами справи.
Так, потерпіла ОСОБА_3 показала суду, що є племінницею обвинуваченого та вони разом проживають у одному господарстві, вона з мамою в своєму будинку, а обвинувачений у будинку померлої бабусі. Обвинувачений протягом тривалого часу зловживає спиртними напоями та на ґрунті пияцтва часто влаштовував сварки, в ході яких бив її і маму. Особливо сварки частіше стали виникати після смерті матері обвинуваченого, яка заповіла їй все своє майно. У вечорі в неділю 15 вересня 2013 року близько 22 години обвинувачений прийшов додому п'яний та почав стукати у вікна їх будинку, виражаючись на їх адресу нецензурними словами. Тоді, вона з матір'ю вийшли на сходи власного будинку заспокоїти його. Однак, замість щоб заспокоїтися, обвинувачений кричав на них, ображав, висловлював претензії щодо спадкового майна та умисно вдарив її кулаком в обличчя, від чого вона впала, після чого матір допомогла їй встати та вони зайшли до будинку. Цю подію побачив їх сусід ОСОБА_6, який як раз в цей час вийшов з власного будинку на подвір'я. Наступного дня вона не зверталась в міліцію, оскільки у неї під оком був синець і їй було соромно. Однак, побоюючись послідуючих конфліктів, через день вона звернулась в міліцію. По приїзду працівників міліції на місце, обвинувачений спав п'яним. Тому, працівниками міліції було запропоновано їй приїхати наступного дня в райвідділ та написати заяву, що вона і зробила.
Свідок ОСОБА_6 показав суду, що є сусідом обвинуваченого, який проживає з потерпілою в одному господарстві. Обвинувачений зловживає спиртними напоями, на ґрунті чого часто влаштовує сварки з потерпілою, під час яких бив її та виганяв з будинку. У святковий день в неділю 15 вересня 2013 року близько 22 години він вийшов на подвір'я власного господарства та побачив як обвинувачений сварився з потерпілою та її матір'ю ОСОБА_5 на сходах їх будинку, в ході чого обвинувачений вдарив кулаком в обличчя потерпілу, від чого остання впала. Наступного дня він зустрічався з потерпілою та бачив у неї під оком синець.
Свідок ОСОБА_7 показала суду, що є дружиною обвинуваченого, однак проживають окремо. Події 15 вересня 2013 року вона не бачила, однак вважає, що обвинувачений не міг ударити потерпілу в той день, оскілки того дня він був тверезий, а сварки він влаштовує тільки коли п'яний. Зі слів обвинуваченого знає, що 18 вересня 2013 року потерпіла та її матір побили його, під час чого викрали у нього гроші.
З протоколу усної заяви про злочин від 19 вересня 2013 року вбачається, що обвинувачений ударив потерпілу 15 вересня 2013 року близько 22 години.
З висновку судово-медичної експертизи № 158 екс-Н від 25 вересня 2013 року вбачається, що обвинувачений наніс потерпілій легке тілесне ушкодження у вигляді синця обличчя, яке виникло в результаті дії твердого тупого предмету або об удару об такий, по строку може відповідати вказаним обставинам, а саме 15 вересня 2013 року близько 22 години.
Суд, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, вважає, що вина обвинуваченого в умисному нанесенні потерпілій легкого тілесного ушкодження повністю доказана та його дії вірно кваліфіковані органом досудового розслідування за ст. 125 ч.1 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
Вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння суд вважає за необхідне виключити з обвинувачення за недоведеністю, оскільки вказана обставина не була підтверджена під час судового засідання належними та допустимими доказами, а покази потерпілої щодо перебування обвинуваченого в стані алкогольного сп'яніння під час вчинення кримінального правопорушення носять оціночний характер.
Посилання обвинуваченого в судовому засіданні на те, що 15 вересня 2013 року він будь-яких тілесних ушкоджень потерпілій не наносив, суд оцінює критично та вважає їх способом захисту обвинуваченого від пред'явленого йому обвинувачення, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин, так як його покази в цій частині повністю спростовуються дослідженими судом доказами, які не викликають сумнів суду, оскільки у своїй сукупності вони доповнюють один одного та підтверджують пред'явлене йому обвинувачення.
Так, покази потерпілої щодо її побиття обвинуваченим 15 вересня 2013 року підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_6, який став безпосереднім очевидцем даної події та перебуває в нормальних добрих сусідських стосунках зі сторонами та не має ніякої зацікавленості у даній справі. В судовому засіданні він підтвердив, що саме обвинувачений наніс умисний удар потерпілій під час сварки, від якого вона впала, тим самим спростувавши версію сторони захисту, що обвинувачений міг нанести потерпілій тілесне ушкодження по необережності, захищаючись від неї 18 вересня 2013 року.
Окрім цього, висновком проведеної по справі судово-медичної експертизи підтверджується, що отримані потерпілою тілесні ушкодження по строку могли виникнути саме 15 вересня 2013 року.
Враховуючи неправдиві покази обвинуваченого та покази його дружини - свідка ОСОБА_7, яка не будучи очевидцем події, виключила можливість нанесення обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілій, суд приходить до висновку, що з самого початку розслідування по даному кримінальному провадженню сім'я обвинуваченого намагалася давати неправдиві та суперечливі покази з метою уникнення ним кримінального покарання.
При вирішенні питання про призначення покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, дані про винну особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Зокрема, суд враховує, що обвинувачений раніше судимий та вчинив злочин під час іспитового строку, є інвалідом 3 групи та задовільно характеризується по місцю проживання, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, знаходиться на обліку у лікаря-нарколога з 2003 року з діагнозом психічний та поведінковий розлад внаслідок вживання алкоголю.
Щодо характеристики особи обвинуваченого, то відповідно до висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 488 від 04 жовтня 2013 року вбачається, обвинувачений на даний час ознак психічного захворювання не виявляє, може віддавати собі звіт у своїх діях та керувати ними. На період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, обвинувачений ознак хронічного психічного захворювання та ознак будь-якого іншого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності також не виявляв, міг віддавати собі звіт у своїх діях та керувати ними.
Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Враховуючи ступень суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення та дані про особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити йому покарання, необхідне для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів у виді штрафу.
Приймаючи до уваги, що обвинувачений вчинив дане кримінальне правопорушення під час іспитового строку, суд розцінює це як порушення ним умов застосування статті 75 КК України про звільнення його від відбування покарання з випробуванням і вважає за необхідне призначити йому покарання в порядку ст.ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків.
Так, відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 9,10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначити покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим. При цьому, іспитовий строк обчислюється з дня постановлення вироку незалежно від того, судом якої інстанції застосовано ст. 75 КК України. Таке положення щодо обчислення іспитового строку також закріплено в ст. 165 Кримінально-виконавчого кодексу України.
Враховуючи, що відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України штраф за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає, то суд вважає, що невідбуте обвинуваченим покарання за вироком Новоселицького районного суду від 02 вересня 2013 року у виді двох років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України слід повністю приєднати до покарання за даним вироком і остаточне покарання за сукупністю вироків слід призначити більш ніж покарання, призначене за дане кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком суду, ухваливши рішення про їх самостійне виконання.
Керуючись ст.ст. 370, 371, 374 КПК України, суд,
Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за даним вироком повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 02 вересня 2013 року і остаточно до відбуття призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на два роки та штрафу в дохід держави в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень. Покарання у виді штрафу виконувати самостійно.
Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 змінити з особистого зобов'язання на взяття під варту, взявши його під варту негайно з залу суду.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_1 рахувати з 17 години 00 хвилин 03 грудня 2013 року.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернівецької області через райсуд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з дня вручення копії вироку.
Суддя: