Справа № 706/1529/13-ц
2/706/724/13
20 листопада 2013 року м. Христинівка
Христинівський районний суд Черкаської області в складі: головуючого судді Вітер Л.А., при секретарі Щербаковій А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Христинівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Христинівської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та визнання державного акта на право власності на землю недійсним,
Позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом до Христинівської міської ради і прохала: визнати незаконним та скасувати рішення Христинівської міської ради Черкаської області № 19-6 від 12.03.2001р. «Про внесення змін до рішення сесії міської ради №2-4-ХХ11 від 31.05.95р. «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» в частині передачі безоплатно у приватну власність гр. ОСОБА_2 присадибної земельної ділянки площею 634 м. кв. по пров. Кірова 4; визнати Державний акт серії ЧР № 16-01-212 на право власності на землю, виданий 23 травня 2001 року на ім'я ОСОБА_2, на земельну ділянку розміром 0,0634 га для будівництва та обслуговування житлового , розташовану за адресою: пров. Кірова 4, м. Христинівки Черкаської області - недійсним.
Посилаючись на те, що 7 червня 1998 року померла її мати ОСОБА_2, яка на день смерті постійно проживала та була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті матері відкрилася спадщина. Так як вона є єдиним спадкоємцем, то 16.02.2001 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, після смерті матері - ОСОБА_2, тобто на спадкове майно, що складалось з житлового будинку з надвірними спорудами, розташованими по пров. Кірова 4 м. Христинівка Черкаської обл. на земельній ділянці площею 0,634 га.
27 травня 2013 року вона звернулась до Христинівської державної нотаріальної контори Черкаської області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, що розташована на території м. Христинівки Черкаської області, пров. Кірова 4 площею 0,0634 м.кв., що належала її матері, проте у видачі свідоцтва про спадщину їй було відмовлено державним нотаріусом ОСОБА_3, з тих причин, що на час смерті спадкодавця вона не була власником земельної ділянки, а Державний акт був виданий на ім'я померлої у 2001 році і в цьому ж році зареєстрований на ім'я померлої.
Тому, в даний час у неї виникла необхідність звернутися до суду з даним позовом, так як інакше, як окрім рішенням суду це зробити не можливо.
Позивачка в судовому засіданні позов підтримала; представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов визнав.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення на поставі слідуючого.
Судом встановлено, що 7 червня 1998 року померла мати позивачки - ОСОБА_2, яка на день смерті постійно проживала та була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2. Після її смерті відкрилася спадщина.
16.02.2001 року позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, після смерті матері, тобто на спадкове майно, що складалось з житлового будинку з надвірними спорудами, розташованими по пров. Кірова 4 м. Христинівка Черкаської обл. на земельній ділянці площею 0,634 га. Зазначена земельна ділянка була передана безоплатно у приватну власність спадкодавцю рішенням сесії Христинівської міської ради ще у 1995 році, тобто до смерті матері позивачки, у 2001 році, рішенням Христинівської міської ради у №19-6 від 12.03.2001 року в зв'язку з розглядом справи по видачі державного акту на право приватної власності на землю і повідомленням, поданим Христинвським земельно-кадастровим бюро про виявлені розходження в розмірах і площі присадибної земельної ділянки по пров. Кірова 4 м. Христинівка, яка передана у власність ОСОБА_2 було прийнято рішення про викладення пункту 1 частини третьої рішення сесії міської ради №2-4-ХХ11 від 31.05.95р. в такій редакції « Передати безоплатно у приватну власність гр.. ОСОБА_2 присадибну земельну ділянку площею 634 м. кв. по пров. Кірова 4». Згідно зазначеного рішення на ім'я ОСОБА_2 було видано Державний акт на право приватної власності на землю.
27 травня 2013 року позивака звернулась до Христинівської державної нотаріальної контори Черкаської області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, що розташована на території м. Христинівки Черкаської області, пров. Кірова 4 площею 0,0634 м. кв., що належала моїй матері ОСОБА_2, яка померла 7 червня 1998 року. У видачі свідоцтва про спадщину їй було відмовлено державним нотаріусом Д.О., ОСОБА_3 з тих причин, що на час смерті спадкодавця вона не була власником земельної ділянки, а Державний акт був виданий на ім'я померлої у 2001 році і в цьому ж році зареєстрований на ім'я померлої.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно зі ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.
Згідно Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі : п. 1.1. Право власності на землю і право постійного користування землею посвідчується державним актом.
Технічна документація зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку включає крім інших вимог також і наявність заяви власника землі або землекористувача про складання державного акта, що підтверджується п.1.16 Інструкції. Отже з вищевикладеного слідує, що відповідачем було порушено порядок складання державного акта на землю, так як станом на 2001 рік ОСОБА_2 уже три роки як була мертва і заяви про складання державного акту на земельну ділянку написати не могла, крім того державний акт на землю складений на покійну був на неї і зареєстрований , що також не передбачається діючою на той час Інструкцією.
Відповідно до ст. 120 ЗК України: до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни їх цільового призначення, у розмірах встановлених договором. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування .
Таким чином, до позивачки, як спадкоємця після смерті ОСОБА_2 перейшло право власності на спадкове майно, тобто будинок. На час смерті матері позивакчи земельна ділянка на якій розташований будинок була у користуванні матері і мала цільове призначення - для будівництва та обслуговування будинку. Відповідно до діючого законодавства при переході власності на будинок до позивачки перейшло право користування присадибною ділянкою, якою я користуюсь з часу смерті матері і по даний час, але як зазначено вище звернутись до міської ради з заявою про передачу їй спірної ділянки у власність вона позбавлена можливості, у зв'язку з тим, що існує рішення ради і державний акт на землю на ім'я матері позивачки, видані вже після ії смерті.
Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування тощо.
Хочу звернути увагу, що оскільки захист прав громадян на земельну ділянку здійснюється шляхом визнання недійсним рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, то визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю без визнання недійсним рішення, на підставі якого видано цей державний акт, є порушенням закону.
Згідно позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Відповідно до ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
В пункті 5 рішення №7-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп.
Таким чином, суд вважає, що рішення Христинівської міської ради № 19-6 від 12.03.2001 р. необхідно визнати незаконним та скасувати, державний акт на землю виданий на підставі вказаного рішення необхідно визнати недійсним.
Керуючись ст.ст. 10, 58 - 60, 130, 212 ЦПК України, ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» та на підставі ст.ст.116 ч.1, 120, 126, 153 ЗК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Христинівської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та визнання державного акта на право власності на землю недійсним задовольнити повністю.
Визнати незаконним та скасувати рішення Христинівської міської ради Черкаської області № 19-6 від 12.03.2001р. «Про внесення змін до рішення сесії міської ради №2-4-ХХ11 від 31.05.95р. «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» в частині передачі безоплатно у приватну власність гр. ОСОБА_2 присадибної земельної ділянки площею 634 м. кв. по пров. Кірова 4.
Визнати Державний акт серії ЧР № 16-01-212 на право власності на землю, виданий 23 травня 2001 року на ім'я ОСОБА_2, на земельну ділянку розміром 0,0634 га для будівництва та обслуговування житлового, розташовану за адресою: пров. Кірова 4, м. Христинівки Черкаської області - недійсним.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через Христинівський районний суд Черкаської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_5