Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 2306/5168/12
номер провадження 2/695/307/13
29.11.2013 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Матвієнко М.В.,
при секретарі Біленко Н.Г.,
з участю представника позивача ОСОБА_1,
представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Золотоноша справу за позовом ОСОБА_4 до Акціонерного Банку «Київська Русь» (ПАТ «Банк «Київська Русь»), третя особа ОСОБА_5 про визнання договору поруки недійсним, -
Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Акціонерного Банку «Київська Русь» (в даний час ПАТ «Банк «Київська Русь»), третя особа ОСОБА_5 про визнання договору поруки недійсним.
Свою позовну заяву позивач обґрунтовує тим, що відповідно до договору поруки № 5183-12, нібито укладеного між ним та АБ «Київська Русь» 05.09.2008р. - позивач, як поручитель, взяв на себе зобов'язання відповідати перед банком по боргових зобов'язаннях боржника ОСОБА_5 у випадку невиконання ним взятих на себе зобов'язань по кредитному договору № 5174-23-08-2 від 05.09.2008р. та нести солідарну відповідальність перед банком за повернення суми кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій. Позивач стверджує, що даний договір між ним та відповідачем ніколи не укладався та ним не підписувався. ОСОБА_5 дійсно звертався до нього з пропозицією виступити в якості його поручителя за кредитним договором, між ними велися переговори з даного приводу, однак він відмовився від підписання договору поруки. Про існування договору поруки від 05.09.2008р. ОСОБА_4 дізнався 09.12.2010р., коли отримав копію заочного рішення суду від 27.10.2010р. про стягнення боргу з ОСОБА_5 та з нього, як солідарного боржника за договором поруки. Даний договір поруки він вважає недійсним, оскільки до його укладення він не причетний, а підпис у даному договорі йому не належить. У зв'язку з цим позивач ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом про визнання правочину (договору поруки № 5183-12 від 05.09.2008р.) - недійсним.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 та представник позивача ОСОБА_1 позов підтримали та наполягали на його задоволенні, оскільки, як вбачається із висновку судово-почеркознавчої експертизи, підпис від імені ОСОБА_4 в графі «Поручитель» у договорі поруки № 5183-12 від 05.09.2008р. - виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою, тому даний договір має бути визнаний судом недійсним.
Представник відповідача за дорученням ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, свої заперечення він обґрунтовує тим, що 05.09.2008р., в день укладення договору поруки № 5183-12, ОСОБА_4 був присутнім у банку та надав ОСОБА_5 копію паспорта та ідентифікаційного коду, чим фактично виявив намір бути поручителем, а тому у АБ «Київська Русь» не виникало сумніву, щодо ідентичності підпису ОСОБА_4 у вказаному договорі. У задоволенні позову просив відмовити.
Суд вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи сторони позивача та вивчивши позицію та письмові заперечення сторони відповідача вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи із наступного:
- із договору поруки № 5183-12 від 05.09.2008р. вбачається, що АБ «Київська Русь» та ОСОБА_4 уклали даний договір та ОСОБА_4, як поручитель, зобов'язується солідарно з боржником (ОСОБА_5А.) відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором № 5174-23-08-2 від 05.09.2008р., який було укладено між кредитором та боржником;
- із висновку експертів за результатами проведення комплексної (почеркознавчої та ТЕД) експертизи № 1206-П/13-23, № 2063-ТЕД/13-23 від 08.10.2013р. вбачається, що підпис від імені ОСОБА_4 в графі «Поручитель» в Договорі поруки № 5183-12 від 05.09.2008р. (укладений між АБ «Київська Русь», ОСОБА_5, ОСОБА_4П.) - виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою.
Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України зовнішнє волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особами.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України недодержання сторонами або стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України має наслідком визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
У відповідності до ОСОБА_6 господарського суду України від 07.04.2008р. № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України":
- «Згідно з частиною першою статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України). Зазначена норма означає, що нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення в силу закону, а рішення суду про визнання оспорюваного правочину недійсним має зворотну силу в часі.
Частина друга статті 236 ЦК України, згідно з якою якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється, не встановлює винятків із правил частини першої статті 236 ЦК України. Натомість частина друга статті 236 ЦК України конкретизує норму абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України, згідно з якою недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Саме, частина друга статті 236 ЦК України встановлює, що за нікчемним правочином та за правочином, визнаним судом недійсним, не виникають не тільки ті права та обов'язки, настання яких сторони передбачали з моменту укладення правочину, а й ті, виникнення яких передбачалося лише в майбутньому.
За вищенаведених обставин, оскільки договір поруки № 5183-12 від 05.09.2008р. ОСОБА_4 не підписувався, суд визнає вказаний договір поруки, укладений між ОСОБА_4 та АБ «Київська Русь» - недійсним.
Як вбачається з заяви про перегляд заочного рішення, що мається в матеріалах справи, ОСОБА_4 довідався про існування договору поруки № 5183-12 від 05.09.2008р. лише 09 грудня 2010 року, коли ним було отримано в Золотоніському міськрайонному суді копію заочного рішення від 27.10.2010р. про стягнення з нього та ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором, тому початок перебігу строку позовної давності належить рахувати саме з цього часу.
Суд не може погодитися із доводами представника відповідача, викладеними в письмовому запереченні, в частині того, що ОСОБА_4 достовірно знав про існування договору поруки № 5183-12 від 05.09.2008р., відповідно до якого він є поручителем за зобов'язаннями ОСОБА_5 у кредитному договорі № 5174-23-08-2 від 05.09.2008р., так як 10.09.2009р. банком йому було направлено вимогу про дострокове повернення кредиту, яку він отримав 15.09.2009р. особисто, що підтверджується повідомленням про вручення поштової кореспонденції, оскільки, на думку суду, наявність самого повідомлення про вручення ОСОБА_4 поштової кореспонденції 15.09.2009р. не може свідчити про те, що він отримав саме вказану банком вимогу, оскільки до повідомлення не додано опису вкладення поштової кореспонденції. Крім того, позивач ОСОБА_4 пояснив у судовому засіданні, що кореспонденцію від банку від 10.08.2009р. він не отримував, так як в с. Антипівка був лише зареєстрований до 06.12.2010р., але фактично не проживав в с. Антипівка, оскільки будинок є непридатним для проживання, що також стверджується довідкою Антипівської сілької ради за № 67 від 21.03.13р.
Заява відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає до задоволення, оскільки, по-перше, вона не підтримана представником відповідача в судовому засіданні, так як 26.02.2013р. представником відповідача, крім зазначеної заяви, було подано на розгляд суду клопотання про закриття провадження у справі, на задоволенні якого наполягав представник відповідача, відмовившись від заяви про застосування строку позовної давності, та яке було залишене без задоволення ухвалою суду від 26.02.2013р.; а по-друге, за наведених вище обставин, строк позовної давності ОСОБА_4 не пропущено.
Позивачем при подачі позовної заяви до суду було сплачено судовий збір в сумі 107,30 грн., тому суд задовольняючи позов, на підставі ст.ст.88 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 107,30 грн.
Керуючись ч.2 ст. 207, ст. 203, ст. 215, ч.1 ст. 216, ст. 236 ЦК України, ст.ст.60,84,88,212,213,215 ЦПК України, Постановою Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»,-
Позов ОСОБА_4 - задовольнити.
Визнати договір поруки № 5183-12 від 05.09.2008р., укладений між Акціонерним Банком «Київська Русь» (в даний час Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь») та ОСОБА_4 - недійсним.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» на користь ОСОБА_4 витрати по оплаті судового збору в розмірі 107,30 грн.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області через Золотоніський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту проголошення рішення.
Суддя М. В. Матвієнко
Повний текст рішення виготовлено 03 грудня 2013р.