копія
Провадження № 11-сс/792/218/13 Головуючий в 1-й інстанції Чорна Л.М.
Справа № 677/1929/13-к Доповідач Латюк П. Я.
Категорія: ухвала слідчого судді
29 листопада 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого-судді Латюка П.Я.,
суддів Вітюк І.В., Цугеля І.М.,
з участю секретаря
судового засідання Купельської Н.П.,
прокурора Благовісного А.С.,
захисника підозрюваного
ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Красилівського районного суду від 25 листопада 2013 року,
30 листопада 2001 року слідчим СВ Красилівського РВ УМВС України в Хмельницькій області було винесено постанову про обрання щодо ОСОБА_2, підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.111, ч.3 ст.206 КК України у редакції 1960 року (нині ч.3 ст.135, ч.4 ст.296 КК України) запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд з постійного місця проживання, та постанову про оголошення його у розшук.
На підставі положень ч.6 ст.165-2 КПК України 1960 року постановою Красилівського районного суду від 26 жовтня 2011 року, за наслідками розгляду подання слідчого СВ Красилівського РВ УМВС України в Хмельницькій області, запобіжний захід щодо ОСОБА_2 було змінено на взяття під варту.
31 жовтня 2013 року ОСОБА_2, з метою підготовки екстрадиції до України, заарештовано прокуратурою м. Франкфурт-на-Майні.
Ухвалою слідчого судді Красилівського районного суду від 25 листопада 2013 року відмовлено в задоволенні скарги захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 на означену вище постанову слідчого слідчого відділення Красилівського РВ УМВС України в Хмельницькій області від 30 листопада 2001 року про застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд.
Таке рішення суд обґрунтував тим, що "Стаття 151 КПК України (в редакції 1960 року) передбачає, що підписка про невиїзд полягає у відібранні від підозрюваного або обвинуваченого письмового зобов'язання не відлучатися із зареєстрованого місця проживання чи перебування або з місця тимчасового знаходження без дозволу слідчого.
Якщо підозрюваний або обвинувачений порушить дану ним підписку про невиїзд то вона може бути замінена більш суворим запобіжним заходом, про це обвинуваченому повинно бути оголошено при відібранні від нього підписки про невиїзд.
Відповідно до ст. 138 КПК України (в редакції 1960 року) коли місце перебування особи, щодо якої винесена постанова про притягнення її в справі як обвинуваченого, не встановлене, слідчий оголошує її розшук.
При наявності підстав, передбачених у ст.155 цього Кодексу, слідчий може обрати щодо обвинуваченого, який розшукується, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Розшук може бути оголошений як під час досудового слідства, так і одночасно з його зупиненням.
Згідно ст.139 КПК України (в редакції 1960 р.) про оголошення розшуку слідчий складає постанову, в якій зазначає потрібні відомості про особу розшукуваного. Постанова про розшук і обрання запобіжного заходу направляється до відповідних органів розшуку.
Зважаючи на вказану статтю кримінально-процесуального Кодексу обрання запобіжного заходу до особи відносно якої порушено кримінальну справу є обов'язковою, тому винесена постанова слідчого від 30.11.2001р. є правомірною.
Пунктом 3 частини 1 статті 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Відповідно до вимог ст. 304 КПК скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності; якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії. Оскільки із винесеною постановою скаржник ознайомився 01.11.2013 р. строки для оскарження ним не пропущені.
Статтею 307 КПК України визначено, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування слідчий суддя може винести ухвалу про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову в задоволенні скарги; ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження."
Не погоджуючись із таким рішенням слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, посилаючись на те, що постанова слідчого про застосування запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд до ОСОБА_2 є незаконною, оскільки його з постановою ознайомлено не було, на що слідчий суддя уваги не звернула.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення захисника підозрюваного ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на підтримку апеляційної скарги з посиланням на зазначені у ній доводи, слідчого та прокурора про законність і обґрунтованість ухвали слідчого судді, перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів судової палати вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
Положеннями ст.151 КПК України 1960 року визначено, що підписка про невиїзд полягає у відібранні від підозрюваного або обвинуваченого письмового зобов'язання не відлучатися із зареєстрованого місця проживання чи перебування або з місця тимчасового знаходження без дозволу слідчого.
Якщо підозрюваний або обвинувачений порушить дану ним підписку про невиїзд, то вона може бути замінена більш суворим запобіжним заходом; про це підозрюваному або обвинуваченому повинно бути оголошено при відібранні від нього підписки про невиїзд.
З цього слідує, що застосування підписки про невиїзд оформляється двома процесуальними документами: постановою слідчого про обрання цього запобіжного заходу і, власне, підпискою підозрюваного про невиїзд без відповідного дозволу з місця постійного або тимчасового проживання.
Проте, матеріали справи (кримінального провадження) не містять даних про те, що у розумінні цих положень закону, щодо ОСОБА_2 було обрано такий запобіжний захід як підписка про невиїзд, оскільки відсутнє відібрання від нього такого письмового зобов'язання, тобто у даній ситуації, на думку колегії суддів, відсутній предмет судового оскарження.
Якщо ж слідчий суддя уважала, що відносно ОСОБА_2 все ж таки цей запобіжний захід було обрано, то не звернула належної уваги на те, що зазначеною вище постановою Красилівського районного суду від 26 жовтня 2011 року його було змінено на тримання під вартою, а відповідно до п.9 Перехідних положень КПК України, запобіжні заходи, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Крім того, Кримінально - процесуальним кодексом України 1960 року оскарження до суду як постанов слідчого про обрання запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд, так і вже обраного цього запобіжного заходу передбачено не було, а у Кримінальному процесуальному кодексі України такий запобіжний захід взагалі відсутній.
До того ж, в силу ч.4 ст.176 КПК України під час досудового розслідування усі запобіжні заходи застосовуються слідчим суддею, проте оскаржені в апеляційному порядку можуть бути лише такі, як домашній арешт та тримання під вартою.
Пославшись, при прийнятті такого рішення, на ст.ст.84-86, 303-307 КПК України слідчий суддя не звернула уваги й на те, що ст.ст.84-86 КПК України унормовано питання доказів, їх належності та допустимості, а у ст.ст.303-307 КПК України відсутні положення, які б надавали право слідчому судді розглядати по суті питання прийняття слідчим ще у 2001 році оскарженої постанови про запобіжний захід у виді підписки про невиїзд, тоді як згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На думку колегії суддів, у цій ситуації слідчий суддя мала б, керуючись вимогами ч.4 ст.304 КПК України, відмовити у відкриті провадження, а оскільки цього не зробила, то її рішення підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
На підставі викладеного та керуючись п.2 ч.3 ст.407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Красилівського районного суду від 25 листопада 2013 року про залишення без задоволення скарги захисника підозрюваного ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Красилівського РВ УМВСУ в Хмельницькій області від 30.11.2001 року про застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд скасувати і провадження в справі закрити.
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області П.Я. Латюк