Справа № 459/4845/13-ц
29 листопада 2013 року Червоноградський міський суд Львівської області складі:
головуючого - судді Новосада М.Д.
при секретарі Бойко М.А.
за участю: позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Червонограді, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Львівська вугільна компанія» про стягнення моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась у суд із позовом до відповідача із мотивуючи тим, що узв'язку із роботою у шкідливих умовах праці на ВП «Шахтоманотажноналагоджувальне управління» протягом 14 років 6 місяців та на ВАТ «Львівська вугільна компанія» на протязі 17 років 03 місяців її здоров'ю було завдано непоправної шкоди, у зв'язку із чим була вимушена звертатись за медичною допомогою.
На підставі акту від 22.09.2009 р. розслідування хронічного профзахворювання форми П-4, встановлено, що таке виникло в результаті роботи у шкідливих умовах праці при виконанні тяжкої фізичної праці, в умовах перевищення допустимого рівня шуму під час праці в контакті із вугільнопородним пилом, при несприятливих факторах мікроклімату.
Висновком міжрайонної спеціалізованої профпаталогічної МСЕК від 22.10.2009 р. їй вперше і безтерміново встановлено 60% ступеня втрати професійної працездатності та ІII група інвалідності. Встановлена потреба у витратах на ліки та лікуванні в ЛПЗ.
Вважає, що їй було заподіяно моральну шкоду, оскільки, безстроково на 60% втратила працездатність внаслідок профзахворювання, що значно посилює її фізичні і моральні страждання, відчуває постійні незручності у повсякденному житті, змушена терпіти фізичні болі, що призвело до зміни ритму та порядку життя. Розмір моральної шкоди оцінює у 30000 грн. та просить такий стягнути з відповідача.
Позивачка в судовому засіданні, позовні вимоги підтримала, пояснила, що в продовж 1977 - 2009 р.р. працювала у ВП «Шахтоманотажноналагоджувальне управління» протягом 14 років 6 місяців та у ВАТ «Львівська вугільна компанія» на протязі 17 років 03 місяців. Внаслідок роботи у шкідливих та важких умовах праці, втратила працездатність. 22.10.2009 року їй встановлено ІІІ групу інвалідності та 60% втрати працездатності по професійному захворюванню. Змушена час від часу проходити медичне лікування. Через значну втрату працездатності суттєво змінився спосіб її життя, що негативно відобразилось на здоров'ї. Вважає, суму моральної шкоди у 30000 грн. обґрунтованою та просить позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, щодо задоволення позову заперечила, в обґрунтування яких повідомив, що відповідно до наказу МОЗ № 212 від 22.11.1995 року на органи МСЕК покладено обов'язок встановлення факту спричинення моральної шкоди. Звертає увагу на те, що позивачкою не подано висновку МСЕК, лікаря психіатра чи висновку ЛКК про встановлення факту спричинення їй моральної шкоди внаслідок втрати працездатності. Також зазначила, що позивачкою пропущений трьох місячний термін звернення до суду передбачений КЗпП України. ОСОБА_2 цього, у наданих медичних документах немає покликання про отримання позивачем фізичних та душевних страждань внаслідок отриманого захворювання.
Заслухавши пояснення, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що впродовж 1977 - 2009 років ОСОБА_1 працювала у ВП «Шахтоманотажноналагоджувальне управління» та у ВАТ «Львівська вугільна компанія», що підтверджується копією трудової книжки виданої на ім'я ОСОБА_1.
10.09.2009 року її було звільнено з роботи у зв'язку із невідповідністю займаній посаді по стану здоров'я.
Внаслідок роботи у шкідливих та тяжких умовах праці, погіршився стан її здоров'я. Через що була змушена звертатись за медичною допомогою, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями медичних документів.
Актом розслідування професійного захворювання форми П-4 від 22.09.2009 р. було проведено розслідування випадку хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 та зроблено висновок про шкідливі умови праці які в основному пов'язані із контактом з вугільно - породним пилом в концентрації вище ГДК, несприятливим мікрокліматом, перевищенням допустимого рівня шуму, під час роботи на підприємствах ВП «Шахтоманотажноналагоджувальне управління» протягом 14 р.6м. та ВАТ «Львівська вугільна компанія»
Висновком Львівської міжрайонної спеціалізованої профпаталогічної МСЕК від 22.10.2009 р. позивачці вперше і безтерміново встановлено ІІІ групу інвалідності та 60% втрати професійної працездатності з яких: 30 % бронхіт, 25 % радикуліт та 5% сенсо-невральна глухуватість. Також ОСОБА_1 встановлена потреба санітарно-курортному лікуванні.
Відповідно до статті 237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Пунктом 11 Постанови пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1997 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.
Окрім того, Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 21.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" встановлено, що відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України (яка набрала чинності 13.01.2000 р.) за наявності порушення права працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Під моральною шкодою, згідно з п.3 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду України, слід розуміти: втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Також, на підставі ч.1 п.9 вищезазначеної Постанови Пленуму ВСУ, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до змісту ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно ч.2 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 p., ушкодження здоров'я заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
З досліджених матеріалів справи вбачається, що знайшли підтвердження обставини заподіяння позивачці моральної шкоди, яка обумовлена моральним та фізичним стражданням з приводу ушкодження здоров'я, внаслідок професійного захворювання при виконанні своїх трудових обов'язків, в зв'язку з якими їй 20.10.2009 року було вперше та безтерміново встановлено 60% втрати професійної працездатності та ІІІ група інвалідності. Вона не має можливості повноцінно працювати та для організації свого життя доводиться докладати додаткові зусилля.
Оцінюючи розмір моральної шкоди суд враховує загальний стаж роботи позивача на підземних роботах з шкідливими умовами праці, що склав більше 31 років.
Позивачка ставить вимоги про відшкодування моральної шкоди лише до ПАТ «Львівська вугільна компанія», хоча судом встановлено, що остання протягом 14 років 6 місяців працювала у ВП «Шахтоманотажноналагоджувальне управління».
З огляду на це, відповідач повинен відповідати лише за шкоду завдану здоров'ю ОСОБА_1 за період її праці у ПАТ «Львівська вугільна компанія», а саме за 17 років 6 місяців.
Тому відповідно до цього суд встановлює ступінь вини відповідача пропорційно відпрацьованого стажу.
Що стосується розміру грошового відшкодування моральної шкоди, то останній визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілої або позбавлений її можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Беручи до уваги наведене, з врахуванням глибини моральних страждань, ступеня вини, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до переконання, що з відповідача в користь позивачки слід стягнути 6500 грн. моральної шкоди, так як вимоги про стягнення 30000 грн. моральної шкоди є завищені та належним чином не обґрунтовані.
Що стосується посилання відповідача на ст. 233 КЗпП України про пропущення позивачкою трьохмісячного строку звернення до суду, то такі не можуть буди прийняті до уваги, оскільки відповідно до положень ст.268 ЦК України на вимоги, що випливають із порушених особистих немайнових прав, а також на вимогу про відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю позовна давність не поширюється. Положення ст. 233 КЗпП України застосовуються до трудових спорів.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати суд покладає на відповідача ДП «Львіввугілля».
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ПАТ «Львівська вугільна компанія» про стягнення моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання - задовольнити частково.
Стягнути з ПАТ «Львівська вугільна компанія», код ЄДРПОУ № 35879807 в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, прож. ІНФОРМАЦІЯ_2 - 6500 (шість тисяч п'ятсот) грн. відшкодування моральної шкоди спричиненої внаслідок професійного захворювання.
Стягнути, з ПАТ «Львівська вугільна компанія» 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок - судового збору в дохід держави (одержувач - УДКСУ у м. Червонограді, код ЄДРПОУ - 37983843, банк одержувача -ГУДК у Львівській обл., МФО- 825014, рахунок № 31218206700019, код платежу -22030001).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області через Червоноградський міський суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.
Рішення набуває законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: М. Д. Новосад