Справа № 459/2377/13-ц
24 жовтня 2013 року Червоноградський міський суд Львівської області
в складі: головуючого-судді Грабовського В.В.,
з участю: секретаря судового засідання Бицької М.В.,
позивача ОСОБА_1,
представник позивача ОСОБА_2,
представників відповідача
Фонду ССНВНПЗ ОСОБА_3
представника ДП «Львіввугілля» ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Червонограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді Львівської області, Державного підприємства «Львіввугілля» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійних захворювань та трудового каліцтва, -
У травні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_5 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді Львівської області на його користь 30 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання; стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля» на його користь 10 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання. На обгрунтування позову послався на те, що 29.08.1983 року прийнятий підземним учнем гірника на шахту «Ім. XXV з'їзду КПСС». 11.11.1983 року переведений на посаду підземного гірника III розряду. 17.04.1984 року направлений на курси прохідників в УКК. 01.06.1984 року у зв'язку із закінченням курсів переведений на посаду підземного гірника III розряду. 24.07.1985 року переведений на посаду підземного гірника очисного забою V розряду. 02.09.1986 року звільнений з роботи за власною ініціативою. 22.09.1986 року прийнятий підземним гірником очисного забою V розряду на шахту №3 «Великомостівська». 02.10.1989 року звільнений з роботи за власною ініціативою. 11.10.1989 року прийнятий гірником очисного забою V розряду на шахту №10 «Великомостівська». 14.02.2012 року звільнений з роботи у зв'язку з переводом на інше підприємство. 27.02.1992 року прийнятий підземним гірником очисного забою V розряду на шахту №3 «Великомостівська». 03.07.1995 року переведений на посаду підземного машиніста гірничих виймальних машин V розряду. 10.09.1998 року звільнений з роботи за власною ініціативою. 08.02.2000 року прийнятий підземним машиністом гірничих виїмкових машин VI розряду на ДВАТ шахта №6 «Великомостівська. 24.10.2001 року звільнений з роботи за власною ініціативою. 29.01.2002 року прийнятий підземним машиністом гірничих виїмкових машин V розряду ВП шахта «Межирічанська» ДП «Львівугілля». 12.09.2002 року звільнений з роботи у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі по стану здоров'я. 26.03.1996 року з позивачем стався нещасний випадок, в результаті якого останньому травмовано ліве око. У зв'язку з тривалою роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці у позивача погіршився стан здоров'я, внаслідок чого останній неодноразово був змушений звертатися за медичною допомогою. Довідкою МСЕК від 23.10.2002 року позивачу встановлено 45% втрати професійної працездатності та III групу інвалідності. Згідно з довідкою МСЕК від 04.11.2003 року останньому встановлено 60% втрати професійної працездатності. Відповідно до довідки МСЕК від 03.11.2005 року позивачу встановлено 60% втрати професійної працездатності. Довідкою МСЕК від 06.11.2008 року останньому безтерміново встановлено 60% втрати професійної працездатності. Довідкою МСЕК від 24.02.2011 року позивачу встановлено безтерміново 80% втрати професійної працездатності. Довідкою МСЕК від 24.02.2011 року останньому встановлено безтерміново II група інвалідності.
12.06.2013 року представник відповідача ОСОБА_5 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді Львівської області подав письмове заперечення на позовну заяву, в якій зазначає, що підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичного закладу або лікарсько-консультаційної чи медико-соціальної експертної комісії про стрес, якого зазнав потерпілий у результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, чи їх наслідків, про депресію чи інші негативні вияви стану потерпілого. Також зазначає про пропущення позивачем тримісячного строку для звернення до суду. Просить відмовити позивачу у задоволенні позову.
12.06.2013 року представник відповідача ДП «Львівугілля» подав письмове заперечення на позовну заяву, в якій зазначає, що підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичного закладу або лікарсько-консультаційної чи медико-соціальної експертної комісії про стрес, якого зазнав потерпілий у результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, чи їх наслідків, про депресію чи інші негативні вияви стану потерпілого. Стверджує про пропущення позивачем тримісячного строку для звернення до суду. Також вказує на те, що позивачем не надано жодного доказу, які б підтвердили факт завдання моральної шкоди. Просить відмовити позивачу у задоволенні позову.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав та пояснив, що позовні вимоги стосуються і трудового каліцтва, оскільки у 1996 році з ним стався нещасний випадок. Зазначає про те, що постійно лікується. Просить позов задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просить його задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_5 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що у позивача є загальні захворювання, з якими і пов'язані моральні страждання. Також зазначила про пропущення позивачем тримісячного строку для звернення до суду. Просить відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача ДП «Львівугілля» в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що позивач при влаштуванні на роботу знав про шкідливі умови праці. Також зазначив про пропущення останнім тримісячного строку для звернення до суду. Просить відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно з трудовою книжкою позивача останній 29.08.1983 року прийнятий підземним учнем гірника на шахту «Ім. XXV з'їзду КПСС». 11.11.1983 року переведений на посаду підземного гірника III розряду. 17.04.1984 року направлений на курси прохідників в УКК. 01.06.1984 року у зв'язку із закінченням курсів переведений на посаду підземного гірника III розряду. 24.07.1985 року переведений на посаду підземного гірника очисного забою V розряду. 02.09.1986 року звільнений з роботи за власною ініціативою. 22.09.1986 року прийнятий підземним гірником очисного забою V розряду на шахту № 3 «Великомостівська». 02.10.1989 року звільнений з роботи за власною ініціативою. 11.10.1989 року прийнятий гірником очисного забою V розряду на шахту №10 «Великомостівська». 14.02.2012 року звільнений з роботи у зв'язку з переводом на інше підприємство. 27.02.1992 року прийнятий підземним гірником очисного забою V розряду на шахту №3 «Великомостівська». 03.07.1995 року переведений на посаду підземного машиніста гірничих виймальних машин V розряду. 10.09.1998 року звільнений з роботи за власною ініціативою. 08.02.2000 року прийнятий підземним машиністом гірничих виїмкових машин VI розряду на ДВАТ шахта №6 «Великомостівська. 24.10.2001 року звільнений з роботи за власною ініціативою. 29.01.2002 року прийнятий підземним машиністом гірничих виїмкових машин V розряду ВП шахта «Межирічанська» ДП «Львівугілля». 12.09.2002 року звільнений з роботи у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі по стану здоров'я.
26.03.1996 року з позивачем стався нещасний випадок, в результаті якого останньому травмовано ліве око (відповідно до акту № 29 про нещасний випадок, а.с. 38-39).
У зв'язку з тривалою роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці позивач був змушений звертатися за медичною допомогою, зокрема, в період з 20.08.2002 року по 03.09.2002 року, в період з 15.07.2008 року по 25.08.2008 року, в період з 05.04.2008 року по 11.04.2008 року, в період з 15.07.2009 року по 31.07.2009 року, в період з 28.10.2009 року по 16.11.2009 року, в період з 20.01.2009 року по 02.02.2009 року, в період з 03.02.2011 року по 11.02.2011 року, що підтверджується копіями наявних у справі медичних документів.
Довідкою МСЕК серії ЛВА-2 № 007543 від 23.10.2002 року позивачу вперше встановлено 45% втрати професійної працездатності, з яких 35% по радикулопатії та 10% - трудове каліцтво.
Згідно з довідкою МСЕК серії ЛВА-2 № 005619 від 04.11.2003 року останньому встановлено 60% втрати професійної працездатності, з яких вперше встановлено бронхіт в обсязі 15% .
Довідкою МСЕК серії ЛВА-2 № 013107 від 03.11.2005 року позивачу встановлено 60% втрати професійної працездатності.
Відповідно до довідки МСЕК серії ЛВА-2 № 023696 від 06.11.2008 року позивачу встановлено безтерміново 60% втрати професійної працездатності у зв'язку з профзахворюванням.
Згідно з довідкою МСЕК серії ЛВА-2 № 029588 від 24.02.2011 року останньому встановлено безтерміново 80% втрати професійної працездатності.
Довідкою МСЕК серії 10ААА № 466496 від 24.02.2011 року позивачу встановлено безтерміново II групу інвалідності.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 153 Кодексу законів про працю України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно статті 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до частин 2, 3 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або і інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частиною 1 статті 1167 ЦК України установлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з частиною 1 статті 1168 ЦК моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Як зазначено у п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування), ухваленого 27.01.2004 року у справі № 1-9/2004, відповідно до статей 23, 1167 Цивільного Кодексу України (435-15) моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
Оскільки на день встановлення МСЕК позивачеві вперше 45% втрати професійної працездатності у зв'язку із трудовим каліцтвом та професійним захворюванням - радикулопатією, а також вперше встановленою втратою професійної працездатності у зв'язку з іншим захворюванням - бронхітом в обсязі 15% та виникненням у позивача права на відшкодування моральної шкоди обов'язок з відшкодування завданої моральної шкоди Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-XIV, у редакції, чинній на цей час, було покладено на ОСОБА_5 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд), тому належним відповідачем за позовом є останній, у зв'язку з чим вимоги до ДП «Львіввугілля» є безпідставними й у їх задоволенні слід відмовити.
Фактичні обставини справи та правові положення, на думку суду, свідчать про доведення факту спричинення позивачеві моральної шкоди унаслідок ушкодження його здоров'я при виконанні трудових обов'язків, що потягло за собою професійні захворювання та трудове каліцтво, а отже, про право позивача на її відшкодування.
Факт спричинення позивачеві моральної шкоди підтверджується також наявними у справі копіями медичних документів та знаходить своє пояснення згідно із вищевказаними положеннями Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року у справі № 1-9/2004.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди (суму її компенсації), судом ураховано тяжкість завданої позивачеві моральної шкоди, глибину, тривалість та характер моральних та фізичних страждань, стан його здоров'я, тяжкість професійних захворювань та трудового каліцтва, настання у зв'язку з цим негативних змін у його житті, необхідність лікування, втрату у зв'язку з цим життєвих зв'язків, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обсяг втрати позивачем працездатності унаслідок профзахворювання. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, що відповідає вимогам п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Тому суд вважає, що сума компенсації спричиненої позивачеві моральної шкоди повинна складати 12000,00 грн.
Щодо вимоги про стягнення 30000,00 грн., то суд вважає, що така належним чином не вмотивована, є завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві шкоди.
Посилання представника Фонду на пропуск позивачем строку позовної давності є безпідставними, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (тобто і на вимогу про відшкодування моральної шкоди) позовна давність не поширюється. Аналогічні роз'яснення надані у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Решта доводів представника Фонду стосовно заперечення факту завдання позивачеві моральної шкоди спростовуються вищенаведеними висновками суду.
Таким чином, позов задовольняється частково у межах, зазначених вище.
Керуючись: ст.ст. 10, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді Львівської області на користь ОСОБА_1 12000 (дванадцять тисяч),00 грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок професійних захворювань та трудового каліцтва.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: В. В. Грабовський