1326/4154/2012
1/465/152/13
Вирок
Іменем України
04.12.2013 року
Франківський районний суд м. Львова
в складі: головуючої-судді Козюренко Р.С.
при секретарі- Потюк О.В.
з участю прокурора- Олексів О.В.
потерпілої - ОСОБА_2
та підсудного - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, українця, громадянина України, із середньою освітою, розлученого, не працюючого, зареєстрованого: АДРЕСА_1 раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.164 КК України,-
підсудний ОСОБА_3 злісно ухилявся від сплати, встановлених рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 21.05.2010 року аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 500 гривень щомісячно, починаючи з 14.04.2010 року до досягнення дитиною повноліття та допустив заборгованості, яка станом на 04.04.2012 року становить - 11500 гривень.
Підсудний ОСОБА_3 в судовому засіданні вину в інкримінованому злочині визнав повністю та пояснив, що дійсно перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2, у них народився син - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5. Відповідно до рішення Сихівського районного суду м. Львова від 21.05.2010 року зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 500 гривень щомісячно, починаючи з 14.04.2010 року до досягнення дитиною повноліття. Аліменти на утримання дитини не сплачував через важкий матеріальний стан та відсутністю постійного заробітку. У вчиненому щиро розкаявся та просить суворо не карати.
Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що матеріальних претензій до підсудного не має, щодо покарання покладається на розгляд суду.
Крім повного визнання своєї вини підсудним ОСОБА_3, його вина підтверджується зібраними по справі доказами, дійсність та достовірність яких учасниками судового розгляду не оспорюється.
Оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд вважає доведеним, що підсудний ОСОБА_3 злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду аліментів на утримання неповнолітньої дитини, а тому його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.164 КК України.
Призначаючи покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, котрий раніше не судимий, не працює та не має постійного джерела прибутку, за місцем проживання характеризується посередньо. Між тим, підсудний на виклик суду не з"являвся, а відтак постановою судового засідання від 16.07.2012 року оголошений у розшук, що у свою чергу негативно характеризує останнього.
Обставиною, яка пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття підсудного.
На підставі вищенаведеного, покарання підсудному слід призначити в межах санкції статті за якою кваліфіковано злочин, у виді обмеження волі. Разом з тим, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства, а тому відповідно до вимог ст. 75 КК України слід звільнити його від відбування покарання з встановленням іспитового строку та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України
З наведених міркувань та керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.164 КК України та призначити покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Відповідно до вимог ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Запобіжний захід засудженому, до вступу вироку в законну силу залишити попередній - підписку про невиїзд.
На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Львівської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.
Суддя Козюренко Р.С.