465/5711/13-ц
2/465/2528/13
Іменем України
25.11.2013 року Франківський районий суд м.Львова
у складі: головуючого - судді при секретаріМартинишин М.О. Кметь Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Львові цивільну справу за позовом Прокурора Франківського району м. Львова в інтересах ОСОБА_3
до Львівської міської ради, ОСОБА_4,
за участю третіх осіб: Львівського міського відділення Львівської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", Управління держкомзему у м. Львів
про визнання частково недійсними ухвал Львівської міської ради та недійсним договору оренди землі
та позов ОСОБА_4
до ОСОБА_5, ОСОБА_3,
за участю третьої особи: Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6
про визнання недійсним договору купівлі-продажу,-
Прокурор Франківського району м. Львова звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_3 до Львівської міської ради, ОСОБА_4 за участю третіх осіб: Львівського міського відділення Львівської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», Управління держкомзему у м. Львів про визнання незаконними та скасування ухвал Львівської міської ради №3593 від 16.03.2006 року, №698 від 29.03.2007 року в частині надання ОСОБА_4 в оренду земельної ділянки площею 0,0604 га по АДРЕСА_1 у м. Львові, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,0604 га, укладеного 25.05.2007 року між ОСОБА_4 та Львівською міською радою, визнання недійсним та скасування виданого ОСОБА_4 Державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,0837 га, яка призначена для обслуговування житлового будинку у м. Львові по АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку у АДРЕСА_2
ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за участю третьої особи - Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2 у м. Львові, укладеного 20.11.2009 року між ОСОБА_5 (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець), посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №2097.
Ухвалою від 19 липня 2013 року зазначені справи об'єднані, об'єднаній справі присвоєно №465/5711/13-ц, провадження №2/465/2528/13.
В судовому засіданні прокурор підтримав поданий прокурором Франківського району м. Львова позов. Зокрема пояснив, що в результаті перевірки звернення гр. ОСОБА_3, прокуратурою Франківського району м. Львова встановлено часткове накладення земельної ділянки відведеної для будинку АДРЕСА_1 у м. Львові на земельну ділянку, надану в оренду ОСОБА_4, отже - порушення прав заявника щодо приватизації земельної ділянки, яка, у відповідності до положень ч. 3 ст. 116 ЗК України мала бути безоплатно передана ОСОБА_3 для обслуговування належного йому будинку АДРЕСА_2 у м. Львові. Проте, Львівською міською радою, належну до будинку АДРЕСА_2 у м. Львові земельну ділянку, безпідставно було надано в оренду ОСОБА_4, яка є власником будинку АДРЕСА_1 у м. Львові. Посилаючись на ст. ст. 116, 120, 121, 124, 141, 152 ЗК України, ст. 14 Конституції України вважає незаконними та такими, що мають бути скасованими Ухвали Львівської міської ради №3593 від 16.03.2006 року, №698 від 29.03.2007 року, якими ОСОБА_4 надано в оренду земельні ділянки, Договір оренди земельної ділянки, укладений Львівською міською радою з ОСОБА_4 на виконання оскаржуваних Ухвал Львівської міської ради та Державний акт про право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 у м. Львові. також просить визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 площею 0,10 га. Просить такий позов задовольнити. Проти позову ОСОБА_4 про визнання недійсним Договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_2 у м. Львові від 20.11.2009 року заперечив. Вважаючи такий позов безпідставним та просить у його задоволенні відмовити.
ОСОБА_3, незважаючи на визнання його явки обов'язковою, в судове засідання повторно не з'явився. У відповідності до заяви від 25.07.2013 року просить справу розглядати за його відсутності з врахуванням письмових пояснень від 24 липня 2013 року. Позов прокурора Франківського району м. Львова просить задовольнити, а у позові ОСОБА_4 - відмовити.
Представник позивача - ОСОБА_3 позов прокурора Франківського району м. Львова підтримав. Зокрема пояснив, що на підставі Договору купівлі-продажу від 20 листопада 2009 року, ОСОБА_3 набув право власності на будинок АДРЕСА_2 у м. Львові. Маючи бажання реалізувати своє право на безоплатну передачу у власність земельної ділянки для обслуговування належного йому будинку АДРЕСА_2 у м. Львові, він звернувся до управління Держкомзему у м. Львові для отримання інформації щодо правого статусу земельної ділянки по АДРЕСА_2 у м. Львові. З інформації, отриманої в управлінні Держкомзему у м. Львові він дізнався, що належна до будинку АДРЕСА_2 у м. Львові земельна ділянка була розділена та надана частково у власність та частково в оренду гр. ОСОБА_4 Вказана обставина змусила його звернутися до прокуратури Франківського району м. Львова за захистом свого порушеного права. Також вважає, що договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_2 у м. Львові було укладено ним з ОСОБА_5 у відповідності до вимог чинного законодавства України. Просить позов прокурора Франківського району м. Львова задовольнити, а в задоволенні позову ОСОБА_4 - відмовити.
Представник Львівської міської ради в судовому засіданні проти позову Прокурора Франківського району м. Львова заперечив, позов ОСОБА_4 підтримав. Зокрема, пояснив, що при прийнятті оскаржуваних ухвал, Львівська міська рада діяла виключно на виконання та в межах повноважень, передбачених законодавством України, а оспорюваний прокурором договір оренди земельної ділянки було укладено з ОСОБА_4 на підставі Ухвал Львівської міської ради, що відповідає положенням ст. 16 ЗУ «Про оренду землі». Також зазначив, що факту існування будинку АДРЕСА_2 у м. Львові не встановлено, що вказує на відсутність у ОСОБА_3 права на земельну ділянку по АДРЕСА_2 у м. Львові, яке підлягає захисту. Просить відмовити в задоволенні позову Прокурора Франківського району м. Львова, а позов ОСОБА_4 задовольнити.
ОСОБА_4 та її представник в судовому засіданні проти позову прокурора Франківського району м. Львова заперечили, свій позов підтримали. Зокрема пояснили, що ОСОБА_4 набула право власності на будинок АДРЕСА_1 у м. Львові та земельну ділянку на якій даний будинок розташований на підставі Договору дарування садиби від 29.12.2004 року. Згодом звернулася до Львівської міської ради з заявою про передання їй в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м. Львові. Після збору необхідних дозволів, погоджень, на підставі ухвал Львівської міської ради №3593 від 16 березня 2006 року «Про передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок у м. Львові» та №698 від 29 березня 2007 року «Про внесення змін до ухвали Львівської міської ради від 16.03.2006 року №3593», їй було надано в оренду земельну ділянку площею 0,0604 га, на підставі чого, 25 травня 2007 року між нею та Львівською міською радою було укладено Договір оренди зазначеної земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку та господарських будівель. Зазначає, що будинку АДРЕСА_2 у м. Львові ніколи не існувало і не існує на сьогодні, що підтверджується наданими в справі доказами. Окрім наведеного, Договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2 у м. Львові, укладений ОСОБА_3 з ОСОБА_5 20 листопада 2009 року, тобто, значно пізніше після набуття нею права власності на земельну ділянку та отримання земельної ділянки в оренду. За таких обставин, ані Львівська міська ані вона не могли порушити таких прав ОСОБА_3, яких він не мав. У задоволенні позову Прокурора Франківського району м. Львова просить відмовити, а її позов просить задовольнити.
ОСОБА_5, незважаючи на визнання його явки обов'язковою, в судове засідання повторно не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, проте забезпечив явку свого уповноваженого представника, який підтримав позов прокурора Франківського району м. Львова, а проти позову ОСОБА_4 заперечив. Зокрема, пояснив, що ОСОБА_5 набув право власності на будинок АДРЕСА_2 у м. Львові на підставі Рішення постійно діючого Третейського суду Українського національного комітету міжнародної торгової палати від 19 березня 2009 року у справі №10-54/09 та зареєстрував своє право власності у відповідності до вимог чинного законодавства України, що підтверджується відповідним Витягом про реєстрацію права власності. Враховуючи наявність у ОСОБА_5 права власності на будинок АДРЕСА_2, вважає Договір купівлі-продажу цього будинку укладеним у відповідності до вимог чинного законодавства України. Позов прокурора Франківського району м. Львова просить задовольнити, а в задоволенні позову ОСОБА_4 - відмовити.
Львівське міське відділення Львівської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» та Управління держкомзему у м. Львів повторно явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили про причини їх неявки суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи.
Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та в судове засідання повторно не з'явилася, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, хоча належним чином повідомлена про день, час і місце розгляду справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 169 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що беруть участь у справі та їх представників, належним чином повідомлених про день, час і місце розгляду справи, проти чого і не заперечили інші учасники судового процесу.
Заслухавши пояснення учасників процесу, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справ, на яких ґрунтується позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справ і вирішення спорів по суті, суд приходить висновку, що в позові прокурора Франківського району м. Львова в інтересах ОСОБА_3 слід відмовити, а позов ОСОБА_4 слід задовольнити, з таких підстав.
Відповідно до вимог статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і має право звернутися до суду за захистом свого права та інтересу.
Згідно зі ст.ст. 10-11 та 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
У відповідності до Договору купівлі-продажу будинку, укладеного між Львівською міською радою (Продавець) та ОСОБА_8 (Покупець) на виконання Ухвали №389 від 17.04.2003 року, а також на підставі Протоколу №8 засідань конкурсної комісії з продажу житла від 20.08.2003 року, ОСОБА_8 набула право власності на будинок АДРЕСА_1 у м. Львові.
Вказане право власності зареєстроване ОСОБА_8 у встановленому законом порядку, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 28.10.2003 року №1836599.
Ухвалою Львівської міської ради від 01.07.2004 року №1559, ОСОБА_8 надано у власність земельну ділянку площею 0,0837 га по АДРЕСА_1, про що видано Державний акт про право власності на земельну ділянку Серії ЯБ №128288, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01:04:438:00989 км 01-2, що, у відповідності до ст. 125 Земельного кодексу України свідчить про виникнення у ОСОБА_8 права власності на земельну ділянку площею 0,0837 га по АДРЕСА_1.
На підставі Договору дарування садиби, укладеного 29.12.2004 року між ОСОБА_8 (Дарувальник) та ОСОБА_4 (Обдаровувана), посвідченого ОСОБА_9 - приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та зареєстрованого у реєстрі за №2863, ОСОБА_4 набула права власності на будинок АДРЕСА_1 у м. Львові, загальною площею 34,4 м2, а також на земельну ділянку площею 0,0837 га, на якій цей будинок розташований.
У відповідності до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24.01.2005 року, ОСОБА_4 у встановленому законом порядку зареєструвала своє право власності на будинок АДРЕСА_1 у м. Львові.
Право власності на земельну ділянку площею 0,0837 га по АДРЕСА_1 оформлено ОСОБА_4 у встановленому законом порядку, що підтверджується Державним актом про право власності на землю від 11.04.2005 року серії ЯА №418283.
За наслідком розгляду заяви ОСОБА_4 з доданими до неї документами (Акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м. Львові від 12.03.2006 року, кадастрового плану вказаної земельної ділянки, плану земельної ділянки, листа-погодження Управління архітектури і містобудування Львівської міської ради щодо надання ОСОБА_4 в довгострокове користування на умовах оренди земельної ділянки площею 0,0604 га по АДРЕСА_1 у м. Львові, Державного акту про право власності на землю від 11.04.2005 року серії ЯА №418283, Договору дарування садиби від 29.12.2004 року, Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24.01.2005 року), враховуючи висновки постійної комісії землекористування, будівництва та архітектури Львівської міської ради, на підставі ст. 144 Конституції України, ст. пп. 34 п.1 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», у відповідності до положень ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», ст. ст. 12, 40, 93, 121, 124 Земельного кодексу України, Львівською міською радою в межах наданих їй повноважень, у відповідності до вимог чинного законодавства України, 16.03.2006 року було прийнято Ухвалу №3593 «Про передачу громадянам у приватну власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок у Львові», згідно з пунктом 83 Додатку №2 до якої - ОСОБА_4 надано в користування земельну ділянку площею 604 м2 по АДРЕСА_1 у м. Львові строком на п'ять років.
Також, на підставі звернення ОСОБА_4 від 12.02.2007 року. керуючись ст. 144 Конституції України, пп. 34 п.1 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», у відповідності до положень ст. ст. 93, 124 Земельного кодексу України, Львівською міською радою в межах наданих їй повноважень, у відповідності до вимог чинного законодавства України, 29.03.2007 року було прийнято Ухвалу №698 «Про внесення змін до Ухвали міської ради від 16.03.2006 року №3593», якою вирішено збільшити термін оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м. Львові до десяти років.
На підставі Ухвал Львівської міської ради №3593 від 16.03.2006 року та №698 від 29.03.2007 року, згідно з положеннями ст. 124 Земельного кодексу України, 25 травня 2007 року між ОСОБА_4 та Львівською міською радою укладено Договір оренди землі (земельної ділянки площею 604 м2 по АДРЕСА_1 у м. Львові). Даний договір зареєстрований у Державному реєстрі земель 04 липня 2007 року за №04:07:438:01296 км 04-2, що, у відповідності до ст. 125 Земельного кодексу України свідчить про наявність у ОСОБА_4 права оренди земельної ділянки площею 604 м2 по АДРЕСА_1 у м. Львові.
Як вбачається з позовної заяви Прокурора Франківського району м. Львова та матеріалів Наглядного провадження №98(3), наданого суду прокуратурою Франківського району м. Львова, ОСОБА_3 звернувся до Прокуратури Франківського району м. Львова 02.03.2010 року зі скаргою про захист його права на отримання у власність земельної ділянки по АДРЕСА_2 у м. Львові для обслуговування належного йому на підставі Договору купівлі-продажу, житлового будинку, розташованого за тією-ж адресою.
Згідно матеріалів справи, 20.11.2009 року між ОСОБА_5 (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу будинку, за яким ОСОБА_3 набув право власності на житловий одноквартирний будинок АДРЕСА_2 у м. Львові. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про що в реєстрі здійснено запис №2097.
У відповідності до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.11.2009 року №24566320, ОСОБА_3 зареєстрував своє право власності на одноквартирний будинок АДРЕСА_2 у м. Львові.
З Договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_2 у м. Львові вбачається, що право власності на цей будинок у ОСОБА_5 (продавця) виникло на підставі Рішення постійно діючого Третейського суду Українського національного комітету міжнародної торгової палати від 19 березня 2009 року у справі №10-54/09 та зареєстроване за №28256558, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.09.2009 року №23829797.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 04.12.2012 року в справі №1309/8639/12 за заявою ОСОБА_4 за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_5, ТОВ «Аран-Буд», ОСОБА_3 про скасування вказаного вище Рішення третейського суду, залишеною без змін Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 07.10.2013 року, Рішення постійно діючого Третейського суду Українського національного комітету міжнародної торгової палати від 19 березня 2009 року у справі №10-54/09 (суддя Мартин Д.І.) - скасовано. Також, апеляційним судом Львівської області в цій справі 07.10.2013 року постановлено Окрему ухвалу, в якій Апеляційний суд Львівської області вказує на наявність ознак кримінального-караних діянь при винесенні Рішення постійно діючого Третейського суду Українського національного комітету міжнародної торгової палати від 19 березня 2009 року у справі №10-54/09.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 25 листопада 2013 року, закрито провадження в справі №465/5711/13-ц за позовом Прокурора Франківського району м. Львова в інтересах ОСОБА_3 до Львівської міської ради, ОСОБА_4 за участю третіх осіб: Львівського міського відділення Львівської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», Управління держкомзему у м. Львів про визнання частково недійсними ухвал Львівської міської ради та недійсним договору оренди землі та позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 за участю третьої особи - Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу щодо позовної вимоги про визнання незаконними та скасування ухвал Львівської міської ради №3593 від 16.03.2006 року, №698 від 29.03.2007 року в частині надання ОСОБА_4 в оренду земельної ділянки площею 0,0604 га по АДРЕСА_1 у м. Львові.
Статтею 1 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Ч. 1 ст. 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
З наведеного вбачається, що підставою для звернення особи до суду в порядку цивільного судочинства є сукупність двох обставин: наявність в особи права, свободи чи інтересу та порушення такого права, свободи чи інтересу іншою(ми) особою(ми) - наявність спору.
Надані прокурором Франківського району м. Львова докази наявності у ОСОБА_3 права на безоплатну передачу йому земельної ділянки для обслуговування будинку АДРЕСА_2 у м. Львові, суд оцінює критично та не бере їх до уваги. При цьому слід зазначити, що у своїй скарзі від 02.03.2010 року, адресованій Прокурору Франківського району м. Львова, ОСОБА_3 зазначає, що він є інвалідом першої групи. Згодом, у своїй заяві на ім'я прокурора Франківського району м. Львова - 15.03.2012 року, згідно матеріалів наглядного провадження №98(3), ОСОБА_3 зазначив, що він є інвалідом другої групи та має на утриманні сім'ю, що свідчить про неможливість його самостійно захищати свої інтереси. В судове засідання, на вимогу суду, представником позивача було надано копію пенсійного посвідчення ОСОБА_3, у відповідності до якого - ОСОБА_3 є інвалідом третьої групи.
Незважаючи на розбіжність у наданій ОСОБА_3 інформації щодо групи його інвалідності, за відсутності в матеріалах Наглядного провадження №98(3) будь-якого доказу наявності у ОСОБА_3 інвалідності та сім'ї на утриманні, за відсутності в матеріалах наглядного провадження копії договору купівлі-продажу одноквартирного будинку АДРЕСА_2 у м. Львові, укладеного 20.11.2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, а також Витягу про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на цей будинок, прокурор Франківського району м. Львова, в порушення положень ст. 45 ЦПК України та ст. 36-1 ЗУ «Про прокуратуру», звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_3, неправильно вказавши по-батькові останнього та місце його проживання.
Довідка Управління Держкомзему у м. Львів від 26.01.10 за №40/11/28 про те, що земельна ділянка по АДРЕСА_2 частково входить в межі земельної ділянки наданої ОСОБА_4 та частково входить в межі земельної ділянки, наданої ТОВ «Галіція-Сервіс», не береться судом до уваги, оскільки інформація, викладена в ній суперечить іншим доказам, наявним в матеріалах справи, зокрема: Довідці Управління житлово-комунального господарства Львівської міської ради №16/1121 вих. від 26.11.2003 року, згідно якої житловий будинок по АДРЕСА_1 між будинками 8, 6а і будинком 6 відсутній, у міській комунальній власності не перебуває; Листу Франківської районної адміністрації №4-35-1136 від 22.06.12 року, згідно якого право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 у м. Львові не оформлялося; Листу Відділу приватизації житла Франківської районної адміністрації №192 від 15.08.2013 року, згідно якого документи про приватизацію будинку АДРЕСА_2 у м. Львові не подавалися у відділ приватизації житла Франківського району, відповідно рішення про передачу його у власність громадян не готувалось, Свідоцтво про право власності на будинок АДРЕСА_2 не видавалось; Листу Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради №2501в-2686 від 16.08.2013 року та ін.
Не береться судом, також, до уваги Довідка ОКП «БТІ та ЕО» щодо реєстрації у архівних даних земельної ділянки на АДРЕСА_2 (АДРЕСА_2) у м. Львові площею 337,9 кв.м. на підставі Рішення Львівського міськвиконкому №1022 від 30.07.1954 року, оскільки з наданої суду копії неможливо встановити реквізити даного документу, а саме: його номер та дату видачі. Окрім наведеного, в матеріалах справи відсутнє Рішення Львівського міськвиконкому №1022 від 30.07.1954 року, а також докази того, що АДРЕСА_2 у м. Львові - це колишня АДРЕСА_2
Окрім наведеного, на неодноразові вимоги суду прокурору Франківського району м. Львова, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 представити оригінали документів, на які вони посилаються в підтвердження своєї позиції в справі, такі вимоги суду зазначеними особами не виконані, оригінали документів суду не надані, також не надані їх нотаріально засвідчені копії.
Також, у судовому засіданні 14.12.2012 року в цій справі, ОСОБА_3 не підтримав позову, заявленого в його інтересах прокурором Франківського району м. Львова та зазначив, що немає жодного нерухомого майна у власності у м. Львові. Така-ж позиція була озвучена ОСОБА_3 в судовому засіданні у Залізничному районному суді м. Львова під час розгляду справи №1309/8639/12 за заявою ОСОБА_4 про скасування Рішення третейського суду за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_5, ТОВ «Аран-Буд» та ОСОБА_3, де останній повідомив, що жодного договору купівлі-продажу будинку у м. Львові він не укладав та заперечив факт свого звернення до прокуратури Франківського району м. Львова з проханням про представництво його інтересів. Зазначені факти підтверджуються, також, Окремою ухвалою апеляційного суду Львівської області від 07 жовтня 2013 року в справі №1309/8639/12, яка вступила в законну силу.
Всі наведені вище обставини вказують на відсутність у ОСОБА_3 права на передачу йому у власність земельної ділянки по АДРЕСА_2 у м. Львові, отже - наявність порушення такого його права та необхідності його захисту.
У відповідності до ст. 40 Земельного кодексу України, громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Ч. 2 цієї статті встановлено, що земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам, а згідно ч. 7 - відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Частиною 1 статті 124 Земельного кодексу встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
З аналізу наведених норм вбачається, що договір оренди земельної ділянки є лише правопосвідчувальним документом, який не може бути укладеним за відсутності правовстановлюючого документу - рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду.
Таким чином, враховуючи наявність нескасованих Ухвал Львівської міської ради №3593 від 16.03.2006 року та №698 від 29.03.2007 року, законних підстав для визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки площею 0,0604 га по АДРЕСА_1 у м. Львові, укладеного 25.05.2007 року між ОСОБА_4 та Львівською міською радою - суд не вбачає.
Також, суд вважає, що ані прийняттям оскаржуваних Ухвал, ані укладенням з ОСОБА_4 договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1, право ОСОБА_3 не могло бути порушеним, оскільки спірні ухвали були прийняті Львівською міською радою та вказаний договір оренди було укладено його сторонами у 2006-2007 роках, задовго до укладення ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_2 у м. Львові 20.11.2009 року.
За таких обставин, не підлягає задоволенню позовна вимога Прокурора Франківського району м. Львова щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,0604 га, укладеного 25.05.2007 року між ОСОБА_4 та Львівською міською радою.
Як вбачається з матеріалів справи, за Договором дарування садиби, укладеного 29.12.2004 року між ОСОБА_8 (Дарувальник) та ОСОБА_4 (Обдаровувана), посвідченого ОСОБА_9 - приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та зареєстрованого у реєстрі за №2863, ОСОБА_4 набула права власності не лише на будинок АДРЕСА_1 у м. Львові, а також і на земельну ділянку площею 0,0837 га, на якій цей будинок розташований.
Статтею 131 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.
У відповідності до ч. 2 ст. 373 ЦК України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до п. а ч. 2 ст. 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою.
З наведеного вбачається, що ОСОБА_4 на законних підставах набула права власності на земельну ділянку площею 0,0837 га по АДРЕСА_1 у м. Львові, отримавши таку в дар на підставі договору дарування, а оскаржуваний Державний акт було видано на підставі Договору дарування від 29.12.2004 року, про що зазначено у ньому (державному акті).
Статтею 119 ЦПК України встановлено обов'язкові вимоги щодо форми та змісту позовної заяви. У ч. 2 зазначеної статті, зокрема, зазначено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.
Всупереч наведеному, ні у тексті позовної заяви, ні в ході судових засідань, прокурор та ОСОБА_3 не надали жодних пояснень стосовно недійсності Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_4, про скасування якого прокурором заявлено одну з позовних вимог.
Таким чином, враховуючи наявність Договору дарування садиби, укладеного 29.12.2004 року між ОСОБА_8 (Дарувальник) та ОСОБА_4 (Обдаровувана), посвідченого ОСОБА_9 - приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та зареєстрованого у реєстрі за №2863, який ніким не оспорюється і не скасований, за відсутності обґрунтування недійсності Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_4 на підставі цього договору, суд вважає, що позовна вимога прокурора Франківського району м. Львова щодо визнання недійсним та скасування виданого ОСОБА_4 Державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,0837 га, яка призначена для обслуговування житлового будинку у м. Львові по АДРЕСА_1, до задоволення не підлягає.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений ст. 118 ЗК України. В матеріалах справи відсутні докази здійснення ОСОБА_3 будь-яких дій, які вказували-б на його бажання приватизувати безоплатно земельну ділянку по АДРЕСА_2 у м. Львові (подання відповідної заяви до Львівської міської ради, тощо). Зазначене, на думку суду, свідчить про недоведеність прокурором Франківського району м. Львова та ОСОБА_3 порушення права останнього на безоплатну приватизацію земельної ділянки та про відсутність спору з цього приводу. Також, як зазначалося вище, з матеріалів справи не вбачається взагалі наявності у ОСОБА_3 права на безоплатну приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_2 у м. Львові.
За таких обставин, позовна вимога про визнання за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 у м. Львові - до задоволення не підлягає.
Одночасно, проаналізувавши всі докази в справі, суд приходить до висновку про підставність позову ОСОБА_4 щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_2 у м. Львові. при цьому, суд виходив з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пп. 1 п. 2 ст. 11 ЦК України).
Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Пунктом 3 вказаної статті встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У відповідності до п. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У п. 5 ст. 203 ЦК України зазначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Також, ст. 380 ЦК України встановлено, що житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.
З наведеного вбачається, що обов'язковою умовою Договору купівлі-продажу житлового будинку - є його наявність в натурі.
Всупереч наведеному, з матеріалів справи вбачається, що будинку АДРЕСА_2 у м. Львові, фізично не існує та не існувало. Доказів протилежного суду не надано і такі відсутні в матеріалах справи. Відсутність будинку АДРЕСА_2 у м. Львові, зокрема, підтверджується Довідкою Управління житлово-комунального господарства Львівської міської ради №16/1121 вих. від 26.11.2003 року, Листом Франківської районної адміністрації №4-35-1136 від 22.06.12 року, Листом Відділу приватизації житла Франківської районної адміністрації №192 від 15.08.2013 року, Листом Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради №2501в-2686 від 16.08.2013 року.
У відповідності до ст. 658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.
З Договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_2 у м. Львові вбачається, що право власності на цей будинок у ОСОБА_5 (продавця) виникло на підставі Рішення постійно діючого Третейського суду Українського національного комітету міжнародної торгової палати від 19 березня 2009 року у справі №10-54/09 та зареєстроване за №28256558, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.09.2009 року №23829797.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 04.12.2012 року в справі №1309/8639/12 за заявою ОСОБА_4 за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_5, ТОВ «Аран-Буд», ОСОБА_3 про скасування вказаного вище Рішення третейського суду, залишеною без змін Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 07.10.2013 року, Рішення постійно діючого Третейського суду Українського національного комітету міжнародної торгової палати від 19 березня 2009 року у справі №10-54/09 (суддя Мартин Д.І.) - скасовано.
Відповідно до норм пункту 3 статті 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Зазначене вказує на відсутність у ОСОБА_5 права власності на будинок АДРЕСА_2 у м. Львові на момент укладення Договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_2 у м. Львові, що свідчить про недійсність цього договору та порушення його сторонами ст. 658 ЦК України при його укладенні, що, у відповідності до ст. ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання такого Договору недійсним.
В тексті Рішення постійно діючого Третейського суду Українського національного комітету міжнародної торгової палати від 19 березня 2009 року у справі №10-54/09 вказується, що право власності ОСОБА_5 на одноквартирний житловий будинок під літерою А-1, розташований за адресою: м. Львів, АДРЕСА_2, загальною площею 43,8 м2 набуте ним на законних підставах внаслідок приватизації цього житлового будинку та підтверджується Свідоцтвом на право власності на житло №4681 від 01 вересня 1993 року, виданого згідно Розпорядження Львівської міської адміністрації від 01.09.1993 року №983.
Проте, такий висновок суду спростовується Розпорядженням Львівської міської адміністрації від 01.09.1993 року №983, в тексті якого відсутні посилання на визнання за ОСОБА_5 права власності на одноквартирний житловий будинок під літерою А-1, розташований за адресою: м. Львів, АДРЕСА_2, загальною площею 43,8 м2.
Також, з Листа Виконавчого комітету Новояричівської селищної ради Кам'янка-Бузького району Львівської області вбачається, що ОСОБА_5 з 05.11.1991 року зареєстрований в АДРЕСА_3 вказана обставина. На думку суду, вказана обставина унеможливлює приватизацію ОСОБА_5 у 1993 році житлового будинку АДРЕСА_2 у м. Львові.
Покликання представників ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на наявну в наглядному провадженні прокуратури Франківського району міста Львова інформаційну Довідку головного державного інспектора сектору державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Управління держкомзему у місті Львові не може братись судом за основу і розцінюватись, як доказ, так-як свої висновки інспектор робив на вимогу прокуратури Франківського району покладаючись на, нібито, встановлені перевіркою прокуратурою дані, які ґрунтувались на довідці ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" № 3450 від 30.11.2008р. та представлених картографічних матеріалах. В суді прокурором вказані документи представлені не були. Сама Інформаційна довідка не містить дати складення, вихідного реєстраційного номера, відтисків кутового штампу органу та печатки, і не може розцінюватись судом, як доказ в цивільному процесі.
Всі зазначені обставини та докази свідчать про підставність позовних вимог ОСОБА_4 щодо визнання недійсним Договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_2 у м. Львові, укладеного 20.11.2009 року між ОСОБА_5 (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець).
Згідно із ст.4 Цивільного процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Враховуючи вищезазначене, аналізуючи зібрані по справі докази та оцінюючи їх в сукупності, а також виходить з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що позов прокурора Франківського району м. Львова в інтересах ОСОБА_3 є не обґрунтований та не підлягає задоволенню, а позов ОСОБА_4 слід задовольнити повністю, за яким визнати недійсним Договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_2 у м. Львові, укладений 20.11.2009 року між ОСОБА_5 (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець), посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №2097.
Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_4 слід стягнути понесені останньою судові витрати в розмірі 114,70 грн. судового збору, що було сплачено при поданні позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-
вирішив:
В позові Прокурора Франківського району м. Львова в інтересах ОСОБА_3 до Львівської міської ради, ОСОБА_4, за участю третіх осіб: Львівського міського відділення Львівської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", Управління держкомзему у м. Львів
про визнання частково недійсними ухвал Львівської міської ради та недійсним договору оренди землі - відмовити.
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, за участю третьої особи: Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу задовольнити.
Визнати недійсним Договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_2 у м. Львові, укладений 20.11.2009 року між ОСОБА_5 (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець), посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №2097.
Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 114,70 гривень
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Мартинишин М.О