№255/14212/13-п
Іменем України
02 грудня 2013 року суддя Ворошиловського районного суду м. Донецька Лівочка Л.І., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, паспорт серії ВС №415199, працюючої генеральним директором ТОВ «Делівері», мешкаючої за адресою: АДРЕСА_1,
за ч. 1 ст.41 Кодекса України про адміністративні правопорушення, -
13.11.2013 року до суду надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП за те, що вона, перебуваючи на посаді генерального директора ТОВ «Делівері» порушила вимоги чинного трудового законодавства України
Перевіркою встановлено, що на підприємстві ведеться книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, однак в книзі в порушення затвердженої форми, вимог ст. 47 КЗпП України, п. 4 наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.93р № 58 "Про затвердження інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників" (із змінами та доповненнями) не визначається дата отримання трудової книжки, а тільки має місце підпис працівника. Вказане не підтверджує факт отримання трудової книжки в день звільнення.
Перевіркою встановлено, що соціально-економічні та трудові відносини урегульовано колективним договором укладеним між роботодавцем і трудовим колективом ТОВ «Делівері» на 2012-2015 роки, який прийнято і схвалено на зборах трудового колективу 15.05.12р. та зареєстрованим виконавчим комітетом Калінінської районної ради у м. Донецьку за № 2095 від 13.06.12р. Сторонами колективного договору є ТОВ «Делівері» в особі директора ОСОБА_1 і працівниками підприємства в особі ОСОБА_2 За вимогами п. 3.1 колективного договору заробітна плата працівників підприємства встановлюється у вигляді посадових окладів. Заробітна плата не може бути менше встановленої законодавством України мінімальної заробітної плати. За вимогами п. 3.2 колективного договору розміри посадових окладів працівників підприємства встановлюються в кожному випадку індивідуально у відповідності з посадою, кваліфікацією, складністю, умовами виконаної роботи результатів праці і господарської діяльності підприємства.
В порушення вимог ст. 96 КЗпП України в колективному договорі не визначено міжпосадові коефіцієнти.
Перевіркою встановлено, що заробітна плата найманим працівникам розраховується із посадових окладів, які визначаються штатним розписом, а саме наказом № 2 від 02.01.2013р. було затверджено штатний розклад з 02.01.13р. в кількості 605,5 штатних одиниць з місячним фондом оплати праці 981100 грн. За штатним розкладом введеним в дію з 02.01.13р., який діє і на час перевірки, посадові оклади характеризуються наступними значеннями: начальник складу (вантажного) - 1800 грн., директор виконавчий - 2000 грн., спеціаліст по роботі з клієнтами, прийомоздатчик вантажу та багажу, оператор технічних засобів контролю над безпекою, адміністратор інформаційно-довідникового відділу, спеціаліст по логістиці, водій автотранспортних засобів-1500 грн., адміністратор Донецького центрального офісу - 3000 грн., комірник, адміністратор системи, архіваріус, менеджер по персоналу, інженер з охорони праці, провідний спеціаліст по пошуку автотранспорту, -1600 грн.
Таким чином, при визначенні посадових окладів найманим працівникам не забезпечено їх диференціацію. Так, працівникам, які не мають кваліфікації або мають більш низьку кваліфікації і працівникам з більш високою кваліфікацією посадові оклади встановлено на одному рівні, для прикладу: комірник і менеджер по персоналу мали однаковий посадовий оклад 1600 грн., в той час як за Класифікатором професій вони належать до різних груп. Адміністратор має вищий посадовий оклад за директора виконавчого. Вказане свідчить про порушення вимог ст. 96 КЗпП України.
Крім того, при визначенні посадових окладів найманим працівникам не було додержано вимоги ст.ст. 96,97 КЗпП України та ст.5,7,11,14 ЗУ «Про оплату праці».
Відповідно до вимог ст. 11 ЗУ «Про оплату праці», мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральною угодою.
Так, п. 2.1. Регіональної угоди визначено, що тарифна ставка робочого першого розряду в розмірі не нижче 120 % мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством України, з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,15, якій враховує перевищення прожиткового мінімуму в Донецькій області над встановленим законодавством (крім бюджетної сфери).
Таким чином, посадовий оклад робітника 1 розряду з 01.01.13р. повинен становити не менш ніж 1582,86 грн. Працівникам, які мають більш високу кваліфікацію посадовий оклад визначається з урахуванням встановленого для його професій міжпосадового коефіцієнту помноженого на посадовий оклад 1 розряду.
Перевіркою встановлено, що з 01.07.13р., 01.10.13р. було підвищено розміри посадових окладів, однак все рівно не забезпечено належний рівень оплати з урахуванням вимог ст.ст. 96,97 КЗпП України та ст.5,7,11,14 ЗУ «Про оплату праці».
Перевіркою встановлено, що в порушення вимог ст. 29 КЗпП України наймані працівники не ознайомлюються з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором під підпис.
Перевіркою встановлено порушення вимог cт. 19 ЗУ «Про відпустки» в частині не забезпечення надання додаткових відпусток працівникам, які мають дітей. Так, перевіркою встановлено, що 01.03.12р. прийнято на роботу спеціалістом по роботі з клієнтами ОСОБА_3 - 4 ОСОБА_4, яка має на вихованні неповнолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_2. Згідно копії паспорту, яка має місце в особовій справі працівника 20.07.04р. ОСОБА_4А розірвала шлюб зі своїм чоловіком. Відповідно вона виховує доньку сама та має статус одинокої матері, однак в порушення вимог ст. 19 ЗУ «Про відпустки» в 2012 -січні - вересні 2013 року їй не надавалася соціальна відпустка тривалістю 10 календарних днів щорічно.
Наказом № дк - 168 від 01.09.11р. була прийнята на роботу провідним менеджером по транспортно-експедиційній діяльності ОСОБА_5 Згідно даних особової картки ОСОБА_5 має на вихованні неповнолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_3. При цьому факт перебування в шлюбі документально не підтверджено. Відповідно вона виховує сина сама та має статус одинокої матері, однак в порушення вимог ст.19 ЗУ «Про відпустки» в 2011 - січні - вересні 2013 року їй не надавалася соціальна відпустка тривалістю 10 календарних днів щорічно.
Наказом № ДК - 306 від 28.08.12р. було прийнято на роботу спеціалістом по роботі з клієнтами Харків - 3 ОСОБА_6 Згідно даних особової картки вона має на вихованні неповнолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_4. В особовій справі має місце свідоцтво про розірвання шлюбу 04.07.06р. та аналогічний запис в паспорті. Відповідно вона виховує сина сама та має статус одинокої матері, однак в порушення вимог ст. 19 ЗУ «Про відпустки» в 2012 - січні - вересні 2013 року їй не надавалася соціальна відпустка тривалістю 10 календарних днів щорічно.
Наказом № ДК-72 п.1 від 26.08.10р. було прийнято на роботу спеціалістом по роботі з клієнтами Дніпропетровськ - ОСОБА_7 Згідно даних особової картки вона має на вихованні неповнолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_5. В графі «родинний стан» не має будь-яких записів. В особовій справі працівника має місце свідоцтво про розірвання шлюбу 03.11.09р. Відповідно вона виховує доньку сама та має статус одинокої матері, однак в порушення вимог ст. 19 ЗУ «Про відпустки» в 2010 - січні - вересні 2013 року їй не надавалася соціальна відпустка тривалістю 10 календарних днів щорічно. Аналогічні порушення встановлено відносно ОСОБА_3, ОСОБА_8
Крім того, перевіркою встановлено, що на підприємстві не надаються також додаткові відпустки жінкам, які мають на вихованні двох дітей віком до 15 років. Так, ОСОБА_9 має на вихованні двох неповнолітніх дітей 2002 та ІНФОРМАЦІЯ_3, однак за період її роботи з 29.10.12р. їй не надавалася додаткова відпустка. ОСОБА_10Л має на вихованні 2 неповнолітніх дітей 2005 та ІНФОРМАЦІЯ_6, однак за час роботи на підприємстві з 27.05.11р. їй не надавалася додаткова відпустка. ОСОБА_11 працює на підприємстві з 2007 року та має на вихованні 2 дітей 2005 та ІНФОРМАЦІЯ_7, однак до 2010 року їй не надавалася додаткова відпустка як жінці, яка має на вихованні двох дітей віком до 15 років.
Перевіркою встановлено, порушення вимог ст. 83 КЗпП України в частині не забезпечення виплати компенсації за невикористані дні відпустки працівникам, які мають дітей. Перевіркою встановлено, що наказом № 919\к від 03.09.13р. було звільнено з роботи ОСОБА_12В Згідно даних особової картки на час прийняття її на роботу 11.03.10р. вона мала на вихованні неповнолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_8. В графі « родинний стан» має місце відмітка «розлучена». За період її роботи їй надавалися щорічні відпустки. На час звільнення ОСОБА_12В мала право на 10 календарних днів щорічної відпустки та на 10 календарних днів соціальної відпустки, як жінці яка має статус одинокої матері. Однак, в порушення вимог ст. 83 КЗпП України при звільненні їй було нараховано компенсацію тільки за 10 календарних днів щорічної відпустки.
Наказом № ДК -147 від 01.08.11р. було прийнято на роботу спеціалістом по роботі з клієнтами Харків - 2 ОСОБА_13Л Згідно даних особової картки вона має на вихованні неповнолітню доньку, ІНФОРМАЦІЯ_2. В паспорті графа «сімейний стан» не заповнена. Наказом № 938\к від 17.09.13р. ОСОБА_13Л звільнено. При звільненні їй нараховано компенсацію за 3 невикористані дні щорічної відпустки, однак не нараховано компенсацію за 30 календарних днів соціальної відпустки як одинокій матері. Перевіркою особових карток встановлено, що на підприємстві мають місце випадки не надання найманим працівникам щорічної основної відпустки за відпрацьований рік. Так, ОСОБА_14 менеджер по транспортній експедиції працює на підприємстві з 22.01.04р. останній раз відпустка йому була надана за період роботи 22.01.11р.- 21.01.12р. ОСОБА_15І начальник складу вантажного працює на підприємстві з 20.01.12р. відпусткою не користувався.
ОСОБА_16В працює на підприємстві з 21.01.11р. з 04.01.13р. на посаді спеціаліста по роботі з клієнтами. За даними особової картки відпустка надана за період роботи 21.01.11р. -20.01.12р.
ОСОБА_17 працює на підприємстві з 23.11.11р. з 01.10.12р. на посаді директора виконавчого. Відпустка надана за період роботи 23.11.11р. - 22.11.12р.
Аналогічні порушення встановлено відносно ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26Г та ін.
Перевіркою встановлено порушення вимог cт.114 КЗпП України в частині не забезпечення збереження попереднього середнього заробітку протягом двох тижнів з дня переведення за працівниками яких було переведено та які мали більш високий посадовий оклад до часу переведення. Так, перевіркою встановлено, що наказом № 906\к від 02.09.13р. ОСОБА_27Б було переведено з посади начальника складу ( вантажного) на посаду комірника з 02.09.13р. До переведення працівнику було встановлено посадовий оклад у розмірі 1990 грн. із якого проводилося нарахування заробітної плати. Після переведення посадовий оклад встановлено на рівні 1770 грн. При перевірці відомостей нарахування заробітної плати встановлено, що за працівником впродовж 2 тижнів з часу переведення не зберігався середній заробіток за попередньою посадою як того вимагає ст. 114 КЗпП України.
Наказом № 649\к від 01.03.13р. ОСОБА_28В було переведено з посади начальника складу (вантажного) - 1 на посаду робочого з 01.03.13р. До переведення працівнику було встановлено посадовий оклад у розмірі 1800 грн. із якого проводилося нарахування заробітної плати. Після переведення посадовий оклад встановлено на рівні 1600 грн. При перевірці відомостей нарахування заробітної плати встановлено, що за працівником впродовж 2 тижнів з часу переведення не зберігався середній заробіток за попередньою посадою як того вимагає ст. 114 КЗпП України.
Наказом № 551\к від 04.01.13р. ОСОБА_29Г було переведено з посади начальника складу ( вантажного) - Дніпропетровськ на посаду менеджера по транспортно-експедиційній діяльності з 04.01.13р. До переведення працівнику було встановлено посадовий оклад у розмірі 1800 грн. із якого проводилося нарахування заробітної плати. Після переведення посадовий оклад встановлено на рівні 1650 грн. При перевірці відомостей нарахування заробітної плати встановлено, що за працівником впродовж 2 тижнів з часу переведення не зберігався середній заробіток за попередньою посадою як того вимагає ст. 114 КЗпП України.
Наказом № 542\к від 04.01.13р. ОСОБА_20М було переведено з посади Керівника регіонального структурного підрозділу Київ - Транзит на посаду спеціаліста по логістиці з 04.01.13р. До переведення працівнику було встановлено посадовий оклад у розмірі 1850 грн. із якого проводилося нарахування заробітної плати. Після переведення посадовий оклад встановлено на рівні 1500 грн. При перевірці відомостей нарахування заробітної плати встановлено, що за працівником впродовж 2 тижнів з часу переведення не зберігався середній заробіток за попередньою посадою як того вимагає ст. 114 КЗпП України.
Вказані дії призвели до недоотримання найманими працівниками заробітної плати в повному обсязі.
Перевіркою встановлено порушення вимог п. 2.5 наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.93р № 58 "Про затвердження інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників "( із змінами та доповненнями) в частині не ознайомлення деяких працівників із записами внесеними до їх трудових книжок в особових картках форми П-2. Так, ОСОБА_30 працює на підприємстві з 2009 року, за цей час 4 рази був переведений з однієї посади на іншу, однак жодного разу не засвідчив своїм підписом у с особовій картці факт ознайомлення із записами внесеними до його трудової книжки. ОСОБА_31 працює на підприємстві з 2008 року, за цей час був переведений 1 раз на іншу посаду, однак в його особовій картці відсутні підписи підтверджуючі факт ознайомлення його із записами внесеними до його трудової книжки. Аналогічні порушення встановлено відносно ОСОБА_32С, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_33 та ін.
Перевіркою встановлено порушення вимог п. 2.1 наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.93р № 58 "Про затвердження інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників "(із змінами та доповненнями) в частині не заповнення трудових книжок найманих працівників на українській та російській мовах. Так, перевіркою встановлено, що трудові книжки працівників заповнюються на одній мові або російській або українській в той час як бланк трудової книжки та норми законодавства зобов'язують вносити до трудової книжки працівника запис про прийом на роботу на українській та російській мовах у відповідних розділах трудової книжки. Перевіркою встановлено, що трудова книжка диспетчера центрального офісу ОСОБА_34О.( наказ про прийом на роботу № 203\к від 24.10.11р. заповнена тільки на російській мові, при чому в розділі трудової книжки, яка має бути заповнена на українській мові. З такими порушеннями заповнена трудова книжка. З аналогічними порушеннями оформлено трудову книжку ОСОБА_35В комірника складу у м. Керч. Трудова книжка фахівця по роботі з клієнтами складу № 1 м. Харків ОСОБА_36Ю заповнена на українській мові в частині трудової книжки, яка заповнюється на українській мові, інша частина трудової книжки, яка підлягає заповненню на російській мові не заповнена. З аналогічними порушеннями заповнена трудова книжка фахівця з логістики складу № 1 м. Луцьк ОСОБА_37О, ОСОБА_38 адміністратора системи центрального офісу.
Перевіркою встановлено порушення вимог п. 2.3 наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.93р № 58 "Про затвердження інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників "( із змінами та доповненнями) в частині не забезпечення звільнення працівників і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Так, наказом № 949\К від 30.09.13р. було звільнено з роботи ОСОБА_39М за власним бажанням ст. 38 КЗпП України. Стаття 38 КЗпП України має 3 пункти, однак в наказі не зазначено за яким саме пунктом звільнено цього працівника.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Надала до суду заяву, в якій просила справу розглянути без її участі, свою провину визнала.
Провина ОСОБА_1 в скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, також підтверджується зібраними матеріалами по справі.
При накладенні стягнення, враховуючи характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, вважаю необхідним притягнути її до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на користь держави.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 41, п. 1 ст. 284 КУпАП, -
ОСОБА_1 визнати винною в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та притягнути її до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 510 (п'ятсот десять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 34 (тридцять чотири) гривні 41 (сорок одна) копійка.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути опротестовано прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Л.І. Лівочка