Справа № 2-6147/13
760/22514/13-ц
19 листопада 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Кізюн Л.І.,
при секретарі Слепусі О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно 120000,00 грн. боргу за договором про здійснення реконструкції нежитлової будівлі від 01.02.2013 року. Також, просив стягнути з відповідачів солідарно судовий збір у розмірі 1200,00 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що між ним та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено 01.02.2013 року Договір про здійснення реконструкції нежитлової будівлі.
Предметом Договору було проведення позивачем реконструкції та внутрішнє оздоблення нежитлових будівель по АДРЕСА_1 у відповідності до проектно-кошторисної документації за рахунок відповідача.
Пунктом 3.3. Договору визначено, що позивач забезпечує закінчення будівництва у строк 6 календарних місяців за умови повного та своєчасного фінансування будівництва замовником.
Пунктом 2.3. Договору визначено, що вартість будівництва складає 200000 (двісті тисяч) грн. 00 коп.
Пунктом 3.4. Договору встановлено, що замовник (відповідачі) проводить фінансування будівництва за наступним графіком: протягом 10 календарних дня після підписання Договору сплачує 40 % від вартості будівництва; решта 60 % від вартості будівництва сплачується рівними частками протягом 5 місяців.
01.02.2013 року відповідачами було сплачено позивачеві 80000 грн. 00 коп., що підтверджується відповідною розпискою. Позивач одразу ж розпочав будівництво, але після цього згідно встановленого графіку відповідачі жодного разу не здійснювали фінансування будівництва.
На даний час позивач закінчив реконструкцію нежилої будівлі АДРЕСА_1 літери Б,Б1 в м. Києві та отримав технічні паспорти на зазначені будівлі.
Позивач виконав свої зобов'язання за договором в повному обсязі, а відповідачі мають заборгованість перед позивачем у розмірі 120000 грн. 00 коп.
Зазначені обставини змусили позивача за первісним позовом звернутись до суду для захисту своїх прав та інтересів.
Не погодившись з позовними вимогами ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_3 подала до суду зустрічну позовну заяву, в якій просила визнати за нею право власності на нежитлові будівлі по АДРЕСА_2 літера "В", загальною площею 176,8 кв.м., усунути перешкоди у користуванні належною їй нежитловою будівлею по АДРЕСА_2 літера "В", загальною площею 176,8 кв.м. шляхом виселення з вказаних будівель ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Також, просила стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на її користь судовий збір у розмірі 1200,00 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_3 зазначила, що вона відмовилась від вимог ОСОБА_1 та направила 03.09.2013 року йому та ОСОБА_2 додаткову угоду про розірвання Договору про здійснення реконструкції нежитлової будівлі, а також за власні кошти завершила реконструкцію нежитлових будівель по АДРЕСА_2. Відповідачі за зустрічним позовом без будь-яких пояснень зайняли нежитлові будівлі по АДРЕСА_2 та винайняли охоронців, які не допускають ОСОБА_3 до належних їй приміщень.
Позивач ОСОБА_1 просив розглядати справу у його відсутність, підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, проти позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_3 заперечував у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 просив справу розглядати за його відсутності, проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечує у повному обсязі, оскільки вони є безпідставними і фактично не підтверджені матеріалами справи, щодо вимог за зустрічним позовом, покладається на розсуд суду, оскільки особисто він нежитлові будівлі по АДРЕСА_2 не займав, ними не користується та відношення до них не має.
ОСОБА_3 просила справу розглядати у її відсутність, підтримала позовні вимоги за зустрічним позовом у повному обсязі, проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечувала.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні первісного позову слід відмовити, а зустрічний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 01.02.2013 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір про здійснення реконструкції нежитлової будівлі.
Предметом договору було проведення позивачем ОСОБА_1 реконструкції та внутрішнє оздоблення нежитлових будівель по АДРЕСА_1 у відповідності до проектно-кошторисної документації за рахунок відповідача.
Пунктом 3.3. Договору визначено, що позивач забезпечує закінчення будівництва у строк 6 календарних місяців за умови повного та своєчасного фінансування будівництва замовником.
Пунктом 2.3. Договору визначено, що вартість будівництва складає 200000 (двісті тисяч) грн. 00 коп.
Пунктом 3.4. Договору встановлено, що замовник (відповідачі) проводить фінансування будівництва за наступним графіком: протягом 10 календарних дня після підписання Договору сплачує 40 % від вартості будівництва; решта 60 % від вартості будівництва сплачується рівними частками протягом 5 місяців.
01.02.2013 року відповідачами було сплачено позивачеві 80000 грн. 00 коп., а позивач одразу ж розпочав будівництво, та закінчив реконструкцію нежилої будівлі АДРЕСА_1 літери Б,Б1 в м. Києві і отримав технічні паспорти на зазначені будівлі.
Як зазначав позивач ОСОБА_1, він виконав свої зобов'язання за договором в повному обсязі, ним були понесені витрати за договором у розмірі 120000,00 грн, а тому просить стягнути їх з відповідачів.
З вказаними обставинами позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 не може погодитись, а тому відмовилась від вимог ОСОБА_1 та направила 03.09.2013 року йому та ОСОБА_2 додаткову угоду про розірвання договору про здійснення реконструкції нежитлової будівлі, а також за власні кошти завершила реконструкцію нежитлових будівель по АДРЕСА_2.
Також, ОСОБА_3 06.06.2007 року було отримано висновок Головного управління земельних ресурсів м. Києва щодо передачі в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_1, отримано у Центрі Містобудування та архітектури матеріали обґрунтування можливості розміщення об'єкту, отримано рішення сесії Голосіївської районної в м. Києві РДА, Укладено з Голосіївською районною у м. Києві радою договір оренди від 20.08.2010 року строком на три роки. На зазначеній земельній ділянці позивачем за зустрічним позовом була збудована нежитлова будівля.
На замовлення ОСОБА_3 сертифікованою організацією виготовлено технічний паспорт нежитлової будівлі АДРЕСА_2, яка складається відповідно з літери "В" загальною площею 176,8 кв.м.
Після завершення реконструкції Київським інститутом судових експертиз було проведено обстеження та складено експертний висновок обстеження технічного стану нежилих будівель з метою визначення технічного стану несучих та огороджуючих конструкцій будівель після виконаних будівельних робіт. Відповідно до висновку, зазначеного експертного висновку будівельно-монтажні роботи обстежуваних будівель виконані у відповідності до державних стандартів, будівельних норм і правил, відповідають вимогам екологічних та санітарно-технічних норм, нормативних актів з пожежної безпеки. Загальний стан будівель можна охарактеризувати як задовільний та придатний для подальшої експлуатації за призначенням.
Крім того, ОСОБА_3 зазначала, що відповідачі за зустрічним позовом без будь-яких пояснень зайняли нежитлові будівлі по АДРЕСА_2 та винайняли охоронців, які не допускають її до належних їй приміщень.
Цивільний кодекс України розкриває поняття права власності як сукупність трьох правомочностей власника: права володіння, права користування та права розпорядження.
У відповідності до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Пунктом 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що визнання права власності на майно є одним із способів захисту права власності.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оскаржене або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Згідно ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Таким чином, оцінюючи всі докази у сукупності, суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 не доведено факту понесення ним витрат за договором у розмірі 120000,00 грн., а тому позовні вимоги за первісним позовом не підлягають задоволенню.
Оскільки, позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 доведено факт набуття права власності на нежитлові будівлі по АДРЕСА_2, яка складається відповідно з літери "В" загальною площею 176,8 кв.м., то зустрічна позовна заява підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України судовий збір у розмірі 1200,00 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3
Керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 88, 169, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України на підставі ст.ст. 321, 331, 376 ЦК України, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості -відмовити.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на нежитлові будівлі по АДРЕСА_2 літера "В", загальною площею 176,8 кв.м.
Усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_3 нежитловою будівлею по АДРЕСА_2 літера "В", загальною площею 176,8 кв.м. шляхом виселення з вказаних будівель ОСОБА_2, ОСОБА_1.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1200 (одна тисяча двісті) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Л.І. Кізюн