Справа № 758/13997/13-а
Категорія 98
11 листопада 2013 року cуддя Подільський районний суд міста Києва Захарчук С. С. , розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва про зобов'язання вчинити дії.
Зазначала, що до липня 2010 року працювала суддею Верховного Суду України.
Згідно наказу голови Верховного Суду України № 531 -к від 1 липня 2010 року на підставі постанови Верховної Ради України від 17 червня 2010 року № 2351-VI та відповідно до Закону України «Про статус суддів» її було звільнено, у зв'язку з виходом у відставку та призначено щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 відсотків із заробітної плати, що складає 17 610 грн., яке вона отримувала у Верховному Суді України. Після набрання чинності Законом України «Про судоустрій та статус суддів» її справа про виплату щомісячного грошового утримання була передана до управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва за місцем її проживання.
Рішенням Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року у справі щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці положення законів, якими обмежувався максимальний розмір грошового утримання визнані такими, що не відповідають Конституції України.
На даний час розмір заробітної плати працюючого судді Верховного Суду України значно збільшився і складає 28 330 грн.
18 жовтня 2013 року вона звернулася до управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва із заявою про виплату їй щомісячного довічного утримання в розмірі 90 % від суми 28 330 грн. Листом від 22 жовтня 2013 року управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва відмовило у задоволенні заяви, посилаючись на те, що органи Пенсійного фонду України здійснюють лише призначення і виплату щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, а також, що немає правових актів щодо їх перерахунку, а тому вважає відмову управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва у задоволенні її заяви незаконною, оскільки вона суперечить Конституції України та ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Посилаючись на вищевикладені обставини, просила зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва виплачувати їй щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90 відсотків від суми 28 330 грн. 90 коп., починаючи з 18 жовтня 2013 року.
8 листопада 2013 року на адресу Подільського районного суду м. Києва від представника відповідача надійшли письмові заперечення проти позову (а.с. 16), у яких представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, зазначивши, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, а тому підстав для проведення перерахунку пенсії немає.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що ОСОБА_2 працювала суддею Верховного Суду України (а.с. 4).
1 липня 2010 року ОСОБА_2 була звільнена з посади судді Верховного Суду України у відставку.
ОСОБА_2 отримує щомісячне довічне грошове утримання.
Згідно з довідкою Верховного Суду України розмір суддівської винагороди судді Верховного Суду України станом на 3 червня 2013 року складає 28 330 грн. 90 коп., у тому числі: посадовий оклад у розмірі 14 911 грн., доплата за вислугу років у розмірі 11 928 грн. 80 коп., доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці у розмірі 1 491 грн. 10 коп. (а.с. 5).
У жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання (а.с. 6).
Відповідно до листа управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва від 22 жовтня 2013 року № 13076/06 ОСОБА_2 відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки жодним нормативно-правовим актом України не передбачено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці (а.с. 7).
Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» (чинній на момент виходу позивача у відставку) судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Аналогічна норма була закріплена і в частині третій статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI), який набрав чинності з 30 липня 2010 року.
Частиною 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ( у редакції Закону від 08 липня 2011 року) передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.
Відповідно до ч. 5 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 положення частини третьої, першого, другого, третього речення частини п'ятої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Конституційний Суду України в цьому рішення також встановив і порядок його виконання наступним чином:
- ч. 3 ст. 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню ч. 3 ст. 138 Закону № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання»;
- перше, друге, трете речення ч. 5 ст. 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668, що суперечать Конституції України, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Проте підлягають застосуванню перше речення ч. 5 ст. 138 Закону № 2453 в редакції до змін, внесених Законом №3668, а саме: «Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку», та четверте речення ч. 5 ст. 138 Закону № 2453 зі змінами, внесеними Законом №3668, а саме: «Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України».
В пункті 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 зазначено, що «положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI та Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність».
Таким чином, на час розгляду справи в суді зазначені вище положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» були визнанні не конституційними.
Виходячи з вищенаведених положень закону, обчислення щомісячного довічного утримання суддів у відставці повинно здійснюватися у відсотковому відношення до розміру грошового утримання працюючих суддів, тому, у разі зміни розміру грошового утримання суддів, що працюють на відповідній посаді, органи Пенсійного фонду здійснюють відповідний перерахунок раніше призначеного грошового утримання судді у відставці.
Відмова відповідача у проведенні перерахунку розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці є неправомірною.
Одночасно посилання відповідача на те, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та іншими нормативно-правовими актами України не передбачено здійснення перерахунку грошового утримання судді у відставці - не заслуговують на увагу, оскільки зазначеним Законом чітко встановлений порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Ураховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Керуючись ст. 152 Конституції України, ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ст. ст. 2, 71, 72, 86, 94, 99, 100, 105, 158 - 163, 167, 183-2 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва про зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва виплачувати ОСОБА_2 щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90 відсотків від суми 28 330 грн. 90 коп., починаючи з 18 жовтня 2013 року.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Подільський районний суд м. Києва.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.
Суддя С. С. Захарчук