Справа №333/7992/13ц
Провадження №2/333/3366/13
Ухвала
Іменем України
08 жовтня 2013 року м.Запоріжжя
Суддя Комунарського районного суду м.Запоріжжя Тучков С.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю та визнання права власності на нерухоме майно, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Шоста Запорізька державна нотаріальна контора, -
До Комунарського районного суду м.Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю та визнання права власності на нерухоме майно, в якій позивач просить суд встановити факт її спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 не менш як п'яти років до часу відкриття спадщини 14.11.2012 року, визнати за нею право власності на 3/50 частини будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, передбачених ст.ст.119 Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно ч.2 ст.119 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява повинна містити: найменування суду, до якого подається заява, ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі, зміст позовних вимог, ціну позову щодо вимог майнового характеру, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування, перелік документів, що додаються до заяви.
Відповідно до ч.5 ст.119 Цивільного процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору.
На підставі ч.4 ст.119 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом.
Так, згідно вимог ст.80 Цивільного процесуального кодексу України у позовах про визнання права власності на майно ціна позову складається з дійсної (ринкової) вартості майна на час звернення до суду.
Пунктом 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що позовна заява оплачується судовим збором залежно від ціни позову, яка визначається виходячи з вартості відшукуваного майна. Відповідно до підпункту «а» пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору.
Як вбачається з матеріалів справи в порушення зазначених вимог позивач ніяких доказів вартості спірного майна, що підлягає поділу, на час звернення до суду не надав, з чого він виходив при визначені ціни позову, суду не зрозуміло.
Крім того, згідно ст.6 Закону України «Про судовий збір» судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі виключно через установи банків чи відділення зв'язку. На підставі ст.9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
В порушення зазначених вимог позивачем не надано суду документів, що підтверджують сплату судового збору, про що свідчить акт, складений працівниками канцелярії.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. На підставі ст.34 Закону України «Про нотаріат» видача свідоцтва про право на спадщину покладається на державні нотаріальні контори.
Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Лише у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. При розгляді зазначеної справи суду слід перевіряти наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Як вбачається з позовної заяви, позивач звертається до суду з вимогою про визнання права власності в порядку спадкування, однак жодних доказів неможливості оформлення спадщини через нотаріальну контору суду не надає. У матеріалах справи відсутня обґрунтована постанова про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Таким чином, позивачу необхідно обґрунтувати з наведенням доказів необхідність звернення до суду з заявою в позовному провадженні, неможливість оформлення права на спадщину через нотаріальну контору, для чого надати суду відповідні докази, а саме відмову нотаріальної контори у видачі свідоцтва про право на спадщину, або підстави при яких оформлення спадщини неможливо, для чого звернутися до нотаріальної контори за отриманням відмови або письмового роз'яснення.
Згідно ст.4 Закону України «Про нотаріат» нотаріус має право давати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру. Відповідно до ст.49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус чи інша посадова особа, що вчиняє нотаріальні дії, на прохання особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, повинні викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. У разі коли нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, він не пізніш як у триденний строк виносить постанову про таку відмову.
За відсутності зазначених документів у суду немає достатніх підстав вважати вимоги позивача підлягаючими розгляду в судовому порядку в позовному провадженні.
Отже, позивачу в позовній заяві треба обґрунтувати подачу заяви в позовному провадженні.
Крім того, з позовної заяви вбачається, що позивач ставить питання про встановлення факту проживання однією сім'єю, що підлягає розгляду в порядку окремого провадження відповідно до ст.234 ЦПК України, а інші позовні вимоги підлягають розгляду в порядку позовного провадження. Однак жодних обставин, які б свідчили про наявність між сторонами спору, позивач в позовній заяві не наводить.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи зазначена позовна заява не містить виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, суду не зрозуміло, що саме є підставою спору та яким саме чином відповідачем порушено право позивача.
Відповідно до ст.121 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у ст.ст.119-121 Цивільного процесуального кодексу України, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.118, 119-121 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю та визнання права власності на нерухоме майно, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Шоста Запорізька державна нотаріальна контора - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня отримання ним копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо він у встановлений строк не усуне зазначені недоліки, то позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Комунарського районного суду
м.Запоріжжя С.С. Тучков