Справа №333/7423/13-ц
Пр.№2/333/3203/13
Іменем України
12 листопада 2013 року м.Запоріжжя
Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Тучкова С.С.,
при секретарі Шелесько Ю.О.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу №333/7423/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу, посилаючись на те, що 24 квітня 2013 року відповідач отримав від неї позику у розмірі 3000,00 гривень, яку зобов'язався повернути в строк до 03 травня 2013 року, що підтверджується власноручно написаною ОСОБА_3 розпискою від 25.04.2013 року. Термін повернення боргу закінчився, проте відповідач до теперішнього часу суму боргу позивачеві не повернув, взяті на себе зобов'язання не виконав. У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 відмовляється добровільно повернути суму боргу, тому позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь суму боргу у розмірі 3000,00 гривень, три проценти річних з простроченої суми у розмірі 34,52 гривні та судові витрати.
Позивача та його представник у судовому засіданні позов підтримали з підстав вказаних у ньому та просили його задовольнити у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечували.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим судом про час і місце розгляду справи, повторно в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, відповідно до вимог ч.4 ст.169 Цивільного процесуального кодексу України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд, заслухавши позивача та його представника, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.
За вимогами ч.3 ст.10 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч.1 ст.11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.
На підставі ст.60 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
24 квітня 2013 року відповідач отримав від неї позику у розмірі 3000,00 гривень, яку зобов'язався повернути в строк до 03 травня 2013 року, що підтверджується власноручно написаною ОСОБА_3 розпискою від 25.04.2013 року (а.с.5).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
На підставі ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк в та в порядку, що встановлений договором.
За розрахунком зробленим позивачем три проценти річних за користування коштами у період з 03.05.2013 року по 19.09.2013 року складають 34,52 гривні (а.с. 67).
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 позику у розмірі 3000,00 гривень. З урахуванням строку повернення позики, визначеного у розписці, - 03.05.2013 року та момент звернення до суду, який відповідно до штампу канцелярії Комунарського суду м.Запоріжжя є 19.09.2013 року, проценти за користування коштами у розумінні ст.625 ЦК України становлять 34,52 гривні.
У зв'язку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, приймаючи до уваги положення ст.11 Цивільного процесуального кодексу України щодо розгляду справ в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ґрунтуються на законі, підтверджуються зібраними у справі доказами та не порушують прав та інтересів третіх осіб, тому позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.88 Цивільного процесуального кодексу України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ч.4 ст.169, ст.ст.10, 11, 209, 212, 214-215, ЦПК України, ст.ст.526, 625, 1046-1053 ЦК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) суму боргу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) три проценти річних з простроченої суми у розмірі 34 (тридцять чотири) гривні 52 копійки.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) витрати по оплаті судового збору у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок.
Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше трьох днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Комунарського районного суду
м.Запоріжжя С.С. Тучков