Справа № 315/543/13-ц
Номер провадження № 2/315/265/13
12 листопада 2013 року Гуляйпільський районний суд Запорізької області
у складі головуючого: судді Яроша С.О.
при секретарі: Прістенській Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Гуляйполе Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на боці відповідача: приватний нотаріус Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4, про визнання недійсним договору дарування, -
24.04.2013 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування.
В позові позивач посилався на те, що з 26.10.1996 року він перебуває у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2, в липні 2010 року між ОСОБА_3 та його дружиною укладений договір дарування 6,66 % статутного капіталу (фонду) Товариства з обмеженою відповідальністю "Приютне", які вчинені з метою приховати договір купівлі-продажу, посилаючись на ст.65 СК України вважає, що правочин укладено без його згоди як подружжя, прохає визнати недійсним договір дарування частки у статутному капіталі товариства, укладений 14.07.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, належної йому 6,66 % статутного капіталу (фонду) Товариства з обмеженою відповідальністю "Приютне", посвідчений приватним нотаріусом Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4, визнати дійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, укладений 14.07.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, належної йому 6,66 % статутного капіталу (фонду) Товариства з обмеженою відповідальністю "Приютне", посвідчений приватним нотаріусом Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4.
24.05.2013 року до суду звернулася відповідач ОСОБА_2 з запереченнями на позов, в яких посилалася на те, що позивачу було відомо на момент укладення договору, що укладався договір дарування частки, грошових коштів не передавалось, посилаючись на ст.728 ЦК України, яка передбачає позовну давність щодо вимог про розірвання договору дарування один рік, прохала відмовити в задоволенні позову.
Позивач позов підтримав, суду пояснивши, що з 26.10.1996 року він перебуває у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2, в липні 2010 року між ОСОБА_3 та його дружиною укладений договір дарування 6,66 % статутного капіталу (фонду) Товариства з обмеженою відповідальністю "Приютне", які вчинені з метою приховати договір купівлі-продажу, посилаючись на ст.65 СК України вважає, що правочин укладено без його згоди як подружжя, при посвідченні договору в нотаріальній конторі він не був присутній, однак після підписання договору дарування в його машині він передав гроші за частку, яка належала ОСОБА_3, про що була складена відповідна розписка, гроші передані за частку належали їхньому подружжю, прохає визнати недійсним договір дарування частки у статутному капіталі товариства, укладений 14.07.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, належної йому 6,66 % статутного капіталу (фонду) Товариства з обмеженою відповідальністю "Приютне", посвідчений приватним нотаріусом Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4, визнати дійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, укладений 14.07.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, належної йому 6,66 % статутного капіталу (фонду) Товариства з обмеженою відповідальністю "Приютне", посвідчений приватним нотаріусом Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 вважає, що позов підлягає задоволенню, так як в судовому засіданні встановлено, що воля сторін не відповідала укладеному договору дарування, так як було вчинено небезоплатний договір, а договір купівлі-продажу частки, прохає визнати недійсним договір дарування частки у статутному капіталі товариства, укладений 14.07.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, належної йому 6,66 % статутного капіталу (фонду) Товариства з обмеженою відповідальністю "Приютне", посвідчений приватним нотаріусом Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4, визнати дійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, укладений 14.07.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, належної йому 6,66 % статутного капіталу (фонду) Товариства з обмеженою відповідальністю "Приютне", посвідчений приватним нотаріусом Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала, суду пояснивши, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з позивачем, вона і ОСОБА_3 були співвласниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Приютне", ОСОБА_6 є її двоюрідною тіткою, 14.07.2010 року між нею та ОСОБА_3 укладено договір дарування частки у статутному капіталі (фонду) Товариства з обмеженою відповідальністю "Приютне", посвідчений приватним нотаріусом Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4, угода відбулася за згодою його дружини, ніяких умов при укладення договору дарування не пропонувалось, грошей за частку не передавалось, прохає в задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_7 вважає, що позов не підлягає задоволенню, посилаючись на те, що обставини, на які посилається позивач, є недоведеними та на ст.728 ЦК України, яка передбачає позовну давність щодо вимог про розірвання договору дарування один рік, прохав відмовити в задоволенні позову.
Відповідач ОСОБА_3 позов визнав, суду пояснивши, що був співвласником 6,66 % статутного капіталу (фонду) Товариства з обмеженою відповідальністю "Приютне" як і ОСОБА_8, а також відповідач ОСОБА_2 в числі 13 співвласників товариства, з метою отримання грошей за частку в майні вони, крім відповідача ОСОБА_2, бажали її продати, до них неодноразово зверталися з пропозицією про купівлю-продаж частки, але вони відмовлялися, а коли звернулася ОСОБА_2 і запропонувала по 30000 грн. кожному за частку, то вони погодилися, так як їм повідомили, що вони можуть отримати руїни на свою частку, 14.07.2010 року вони уклали договір дарування, його дружина давала згоду на укладення договору дарування, а в машині позивача отримала гроші дружина ОСОБА_6 в тому числі за його частку в сумі 29400 грн., як пояснила ОСОБА_2 600 грн. вона забрала для проплати податків, прохає позов задовольнити.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на боці відповідача: приватний нотаріус Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4 вважає, що позов не підлягає задоволенню, суду пояснивши, що нею посвідчувався договір дарування, про що їй було повідомлено відповідачами особисто, нею був виготовлений проект договору та згода дружини ОСОБА_3, яка її підписала, про передачу грошей як до посвідчення правочину так і після їй нічого не відомо, з договором відповідачі були ознайомлені особисто.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що був співвласником 6,66 % статутного капіталу (фонду) Товариства з обмеженою відповідальністю "Приютне" як і відповідач ОСОБА_3, а також відповідач ОСОБА_2 в числі 13 співвласників товариства, з метою отримання грошей за частку в майні вони, крім відповідача ОСОБА_2, бажали її продати, до них неодноразово зверталися з пропозицією про купівлю-продаж частки, але вони відмовлялися, а коли звернулася ОСОБА_2 і запропонувала по 30000 грн. кожному за частку, то вони погодилися, так як їм повідомили, що вони можуть отримати руїни на свою частку, 14.07.2010 року вони уклали договір дарування, його дружина давала згоду на укладення договору дарування, а в машині позивача отримала гроші його дружина ОСОБА_6 в тому числі за його частку в сумі 29400 грн., як пояснила ОСОБА_2 600 грн. вона забрала для проплати податків.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що її чоловік ОСОБА_8 був співвласником 6,66 % статутного капіталу (фонду) Товариства з обмеженою відповідальністю "Приютне" як і відповідач ОСОБА_3, а також відповідач ОСОБА_2 в числі 13 співвласників товариства, з метою отримання грошей за частку в майні вони, крім відповідача ОСОБА_2 бажали її продати, до них неодноразово зверталися з пропозицією про купівлю-продаж частки, але вони відмовлялися, а коли звернулася ОСОБА_2 і запропонувала по 30000 грн. кожному за частку, то вони погодилися, так як їм повідомили, що вони можуть отримати руїни на свою частку, 14.07.2010 року вони уклали договір дарування, а в машині позивача отримала гроші, в тому числі за частку її чоловіка в сумі 29400 грн., як пояснила ОСОБА_2 600 грн. вона забрала для проплати податків.
Суд, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на повному, всебічному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає встановленими наступні обставини:
Позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Гуляйпільського району Запорізької області 26.10.1996 року (а.с.9).
14.07.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір дарування частки у статутному капіталі товариства в розмірі 6,66 % статутного капіталу (фонду) Товариства з обмеженою відповідальністю "Приютне", посвідчений приватним нотаріусом Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4 ( а.с.8).
14.07.2010 року відповідач ОСОБА_3 отримав від позивача та відповідача ОСОБА_2 кошти в сумі 29400 грн. за продані 6,66 % дольових часток в ТОВ "Приютне" (а.с.25).
Суд, задовольняючи позов частково, виходить з наступного.
Правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються укладення договору дарування частки у статутному капіталі товариства і регулюються Главою 16 Цивільного Кодексу України параграф 1 Загальні положення про правочини.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.2 п.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.
Судом встановлено, що до суду звернувся один з подружжя з позовом про захист свого права на частку в спільному майні подружжя шляхом визнання договору дарування частки у статутному капіталі товариства його дружині недійсною, так як остання є удаваною, та визнати дійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства його дружині.
Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Таким чином договір дарування частки у статутному капіталі товариства, суперечить вимогам ст.203 ЦК України.
Відповідно до ч.1 cт.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч.1 ст.235 ЦК України удаваним правочином є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Відповідно до ч.2 ст.235 ЦК України якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, то відносини сторін регулюються за правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 14.07.2010 року уклали удаваний правочин дарування 6,66 % статутного капіталу (фонду) Товариства з обмеженою відповідальністю "Приютне", тоді як насправді вчинили договір купівлі-продажу 6,66 % статутного капіталу (фонду) Товариства з обмеженою відповідальністю "Приютне", що підтверджується поясненнями позивача та відповідача ОСОБА_3, розпискою про передачу коштів.
Відповідно до п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" за удаваним правочином сторони умисно оформляють інший правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст.235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір з застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
Відповідно до ч.1 ст.362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності власник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.
Відповідно до ч.4 ст.362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця.
Судом встановлено, що правочин купівлі-продажу 6,66 % статутного капіталу (фонду) Товариства з обмеженою відповідальністю "Приютне", укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не відповідає вимогам ст.362 ЦК України, так як на момент його укладення порушені права співвласників часткової власності на переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, передбачене ч.1 ст.362 ЦК України, а тому суд не визнає дійсним такий договір.
Суд не приймає до уваги заяву відповідача ОСОБА_2 про застосування позовної давності як підставу для відмови у задоволенні позову з наступних підстав.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.2 п.5 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог, про розірвання договору дарування.
Позовна давність в один рік застосовується до вимог про розірвання договору дарування.
Судом встановлено, що вимоги стосуються визнання договору дарування недійсним, а тому до даних вимог застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки, передбачена ст.257 ЦК України.
А тому позов підлягає задоволенню в тій частині, що грунтується на законі, підтверджена встановленими обставинами та наданими суду доказами.
Керуючись ст.ст. 8-11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 229, 356, 358, 362 ЦК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування задовольнити частково.
Визнати договір дарування частки у статутному капіталі товариства, укладений 14.07.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, належної йому 6,66 % статутного капіталу (фонду) Товариства з обмеженою відповідальністю "Приютне", посвідчений приватним нотаріусом Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4, недійсним.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
З рішенням в повному обсязі особи, які беруть участь у справі, можуть ознайомитися 15 листопада 2013 року.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Гуляйпільський районний суд Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особою, яка була відсутня в судовому засіданні, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Суддя:Ярош С. О.