Справа № 310/10575/13-к
Іменем України
03 грудня 2013 року Бердянський міськрайонний суд Запорізькій області
у складі головуючого-судді: Пахоменка О.Г.,
при секретарі: Димовій Л.В.,
за участі прокурора: Сушка В.М.,
обвинуваченого: ОСОБА_1,
захисника: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бердянська кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013080130004278 від 11.07.2013р., про обвинувачення:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1р. народження, уродженця м. Бердянська Запорізької області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, проживаючого в цивільному шлюбі, працюючого неофіційно, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого 17.01.2013р. Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за ч.1 ст. 186 КК України до 200 годин громадських робіт,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України, -
ОСОБА_1, будучи засудженим 17.01.2013р. Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за ч.1 ст. 186 КК України до покарання у вигляді 200 годин громадських робіт, вирок суду набрав законної сили 18.02.2013р. та був звернений тим же судом до виконання, допустив ухилення від відбування цього покарання при наступних обставинах.
Так, 09.04.2013р., ОСОБА_1 був викликаний до Бердянської міськрайонної кримінально-виконавчої інспекції Управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (далі - інспекція), де був ознайомлений з порядком та умовами відбування встановленого судом покарання та поставлений на облік в цій же інспекції, про що він надав особисту підписку. Але ОСОБА_1, діючи умисно, з метою ухилення від відбуття призначеного йому судом покарання, без поважних причин порушив графіки відбуття покарання, без поважної причини не виходив на відпрацювання в Комунальне підприємство «Бердянськекотранс», де засуджений повинен був виконувати громадські роботи з 10.04.2013р., в результаті чого працівником Бердянської міськрайонної кримінально-виконавчої інспекції УДПТС України в Запорізькій області 4 рази, а саме: 07.05.2013р., 23.05.2013р., 10.06.2013р. та 25.06.2013р. ОСОБА_1 було винесено письмове попередження про притягнення до кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 389 КК України з приводу ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт. На 04.07.2013р. ОСОБА_1 відбув 20 годин громадських робіт та ухилився від 180 годин громадських робіт.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 себе винним по пред'явленому обвинуваченню, при викладених у вироку обставинах, визнав повністю, погодився із зібраними у справі доказами, як достовірними і допустимими, дав відповідні показання і у скоєному розкаявся. Пояснив, що він мав можливість але ухилився від відбування громадських робіт за вироком суду, так як вважав для себе більш важливим працювати у приватного підприємця, де він працює неофіційно. Погодився, що крім його хвороби інші причини його не виходу на роботу для відпрацювання громадських робіт були неповажними. Просив суворо його не карати.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, приймаючи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_1 не оспорює фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, вірно розуміє зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності його позиції, тобто визнання ним вини не є наслідком застосування до нього насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, суд за згодою учасників судового розгляду в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, і обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, що йому інкримінуються, доведена повністю, його дії вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 389 КК України як ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт особою, засудженою до цього покарання.
Виходячи зі змісту ст. 50 КК України, покарання - це захід примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженої особи, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання, згідно ст. 66 КК України, суд визнає зізнання обвинуваченого у скоєнні злочину та його каяття.
Обставиною, що обтяжує покарання, згідно ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочину.
Ураховується особа обвинуваченого, який є раніше судимим за скоєння умисного злочину та знову скоїв умисний злочин, на час судового провадження працює неофіційно, посередньо характеризується за місцем мешкання, його відношення до скоєного, дійове каяття обвинуваченого - часткове виконання ним вироку суду в частині відпрацювання громадських робіт під час судового провадження, суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити мінімальне покарання, яке передбачене санкцією, передбаченої ч.2 ст.389 КК України у виді арешту, оскільки таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
На час судового розгляду - 02.12.2013р. ОСОБА_1 відбув за вироком суду 174 години громадських робіт та залишилося невідпрацьованими 26 годин громадських робіт.
Таким чином суд враховує невідбуту частину покарання за вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17.01.2013р. у виді 26 години громадських робіт. Тому при призначенні ОСОБА_1 покарання слід застосувати ст. 71 КК України, і призначити йому покарання за сукупністю вироків із дотриманням вимог ст. 72 КК України відповідно до якої одному дню арешту відповідають вісім годин громадських робіт і 26 години громадських робіт в перерахунку на арешт становлять 3 дні арешту (26:8) .
Цивільний позов не заявлений.
Речові докази по справі та витрати на проведення судових експертиз відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження щодо ОСОБА_1 не застосовувались.
Керуючись ст.ст. 50, 71, 72 КК України, ч.3 ст. 349, ст.ст. 373, 374 КПК України, суд-
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченому ч.2 ст. 389 КК України і призначити йому покарання у виді 1 (одного) місяця арешту.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом повного приєднання невідбутої частини покарання, призначеної вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17.01.2013р., у виді 26 годин громадських робіт, що згідно ст. 72 КК України відповідає 3 дням арешту, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 1 (одного) місяця 3 (трьох) днів арешту.
Після набрання вироком законної сили доручити Бердянському МВ ГУМВС України в Запорізькій області затримати ОСОБА_1 та доставити його до місця відбування покарання.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_1 обчислювати з моменту його затримання.
Вирок може бути оскаржений з урахуванням вимог, в порядку і строки передбачені ч.2 ст. 394 та ст. 395 КПК України, до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя: О.Г.Пахоменко