Головуючий суду 1 інстанції - Нагорна Н.В.
Доповідач - Околот Г.М.
Справа № 2/425/693/13
Провадження № 22ц/782/4478/13
28 листопада 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого судді - Околота Г.М.,
суддів - Гаврилюка В.К., Ступіної Я.Ю.,
при секретарі - Вєсєлові С.С. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2- ОСОБА_6 на ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 08 серпня 2013 року про забезпечення позову за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та поруки,
встановила:
Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 08 серпня 2013 року забезпечено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та поруки шляхом накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_2 в межах суми стягнення 810 091, 11 копійок.
Представник відповідача ОСОБА_2- адвокат ОСОБА_6 не погодившись із таким процесуальним рішенням суду першої інстанції та вважаючи ухвалу суду незаконною, посилаючись на порушення судом норм процесуального права подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду про забезпечення позову та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволені заяви про забезпечення позову. На думку апелянта, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції в порушення ст.ст. 151, 153 ЦПК України не звернув уваги на те, що в заяві не зазначено жодних причин у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов , а також не обґрунтував необхідність застосування арешту на все майно ОСОБА_2 і що є підстави вважати, що не прийняття відповідних заходів, утруднить у майбутньому виконання рішення суду. Крім того, апелянт вважає, що суд не врахував того, що представником позивача не було надано суду жодних доказів в рахунок обґрунтування вимог позивача , а ті засоби доказування які містилися в матеріалах справи на момент відкриття провадження є необґрунтованими та безпідставними, а також те, що позивач не сплатив судовий збір за подання заяви про забезпечення доказів, а суд не залишив таку заяву без руху, відповідно до вимог ст..ст. 119,121 ЦПК України.
Сторони у засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, тому зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305 УЦПК України,така неявка сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Представником позивача були надані суду письмові заперечення на апеляційну скаргу ( а.с. 40-43)
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
За змістом ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Виходячи з аналізу даної норми закону, під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Суд першої інстанції, приймаючи судове рішення про застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_2 у межах суми стягнення 810 091, 11 грн.., виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може у подальшому утруднити виконання рішення суду.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду і вважає, що питання про забезпечення позову вирішено судом з додержанням вимог закону.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч.2,3 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу стягнення боргу за договором позики та поруки у розмірі 100000 доларів США.
Оцінивши матеріали справи, доводи сторін та надані в цій частині доказі, суд першої інстанції, встановивши, що між сторонами дійсно виник спір про стягнення боргу у розмірі 100000 доларів США та існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду, прийшов до правильного висновку та застосував саме відповідні заході забезпечення позову, частково задовольнивши заяву представника позивача.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції не обґрунтував необхідність застосування саме такого виду застосування забезпечення позову як арешту на майно відповідача, а також відсутності в заяві та ухвалі суду доказів в обґрунтування вимог позивача, є безпідставними і колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки вони не спростовують висновків суду про необхідність застосування такого виду забезпечення позову і в заяві представника позивача відповідно до норм ЦПК України були викладені обставини на які вона посилалася, обґрунтовуючи свою вимогу про забезпечення позову.
Стосовно доводів скарги про несплату судового збору, то колегія суддів вважає, що ці доводи не є підставою для скасування ухвали суду, оскільки, як вбачається з наданих суду заперечень, та квитанції про сплату судового збору , позивач у листопаді 2013 року, сплатив судовий збір за подання заяви про забезпечення позову, фактично виправивши недоліки, які існували на час подання заяви про забезпечення позову ( а.с. 39, 40-43)
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції, тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали, колегією судів не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне у задоволенні апеляційної скарги відмовити, визнавши ухвалу суду такою, що постановлена відповідно до вимог діючого процесуального закону.
Керуючись ст.ст.307 ч.2 п.1, 312 ч.1 п.1, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2- ОСОБА_6 - відхилити.
Ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 08 серпня 2013 року про забезпечення позову - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів.
Головуючий:
Судді: