Справа № 435/7906/13
Провадження № 11кп/782/1586/13
03 грудня 2013 року м. Луганськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого-судді: Курліщук Н.Є.
суддів: Загородньої Т.В., Савича Ю.М.
за участю секретаря: Лямзіної О.А.
прокурора: Дербенець К.В.
потерпілих: ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську апеляційну скаргу заступника прокурора Луганської області Юлдашева С.О. на вирок Жовтневого районного суду Луганської області від 30 вересня 2013 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, не працюючий, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий: 18.10.1991 Жовтневим районним судом м. Луганська за ч.3 ст.140 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, із застосуванням ст.25 КК України умовно із залученням до праці, постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова, змінене призначене покарання за попереднім вироком на позбавлення волі строком 1 рік 9 місяців; 10.12.1993 Станично - Луганським районним судом за ч.2 ст.140, ст.43 КК України до 3 років позбавлення волі; 05.07.1997 Жовтневим районним судом м. Луганська за ч.1 ст.142, ч.3 ст. 193, ст.42 КК України до 5 років позбавлення волі; 28.01.2002 Жовтневим районним судом м. Луганська за ч.2 ст.15, ч.2 ст.152, ч.2 ст.153, ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі; 10.11.2006 Жовтневим районним судом м. Луганська за ч.2 ст.121, ст.71 КК України до 7 років 5 місяців позбавлення волі; 26.10.2012 звільнений з Суходольської ВК за відбуттям призначеного покарання, -
засуджений за ч.1 ст.296 КК України до покарання у вигляді 6 місяців арешту, за ч.1 ст.162 КК України до 1 року обмеження волі, за ч.2 ст.15, ч.2 ст.152 КК України до 8 років позбавлення волі, за ч.2 ст.186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 остаточно призначено покарання у вигляді 8 років позбавлення волі.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишений без змін до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання обчислений з моменту затримання - з 28 травня 2013 року.
Доля речових доказів вирішена згідно ст.100 КПК України.
Вироком суду ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він 28.05.2013 близько о 06 годині 15 хвилин, знаходячись на кв-лі Дружби м. Луганська біля ЛМБЛ №5, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, побачив раніш не знайому ОСОБА_1, після чого діючи навмисно, з особливою зухвалістю, став між потерпілою та вхідними дверима у під'їзд будинку АДРЕСА_2, де мешкає остання, загороджуючи таким чином їй прохід, та в грубій формі, із застосуванням ненормативної лексики, запропонував останній вступити з ним у статеві стосунки. На відмову останньої та прохання звільнити їй шлях ОСОБА_3 безпідставно став висловлювати на адресу ОСОБА_1 нецензурні слова протягом приблизно 2-3 хвилин, не пускаючи її до під'їзду. В цей час, з вказаного під'їзду вийшов ОСОБА_4, який попросив ОСОБА_3 припинити хуліганські дії, на що той безпідставно став висловлюватися на адресу ОСОБА_4 нецензурною лайкою, намагався нанести удари по тулубу та обличчю, висловлював погрози на його адресу, та перешкоджав останньому прослідувати до зупинки громадського транспорту. Вказані хуліганські дії продовжувались протягом 15 хвилин, після чого ОСОБА_3 знов побачив ОСОБА_1, яка знаходилася біля вхідних дверей у квартиру НОМЕР_1, прослідував за нею по під'їзду та став перешкоджати зайти в квартиру.
Продовжуючи реалізовувати свій намір, спрямований на хуліганство, ОСОБА_3 застосовуючи фізичну силу зайшов у квартиру до потерпілої ОСОБА_1 де з хуліганських спонукань став завдавати їй удари руками та ногами по обличчю та тулубу. На прохання ОСОБА_5, яка мешкає у вказаній квартирі, та інших двох не встановлених чоловіків, які зайшли в квартиру з вулиці, залишити приміщення та припинити свої дії.
ОСОБА_3 не реагував, висловлювався на їх адресу нецензурною лайкою, та продовжував завдавати удари потерпілій ОСОБА_1, чим заподіяв їй тілесні ушкодження, які згідно висновку СМЕ №1553 від 18.07.2013 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. У цей же день, приблизно о 7 годині 15 хвилин хуліганські дії ОСОБА_3 були припинені співробітниками міліції'.
Крім того, 28.05.2013 близько 6 години 35 хвилин, ОСОБА_3 знаходячись у під'їзді будинку АДРЕСА_2, біля вхідних дверей у квартиру НОМЕР_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, маючи намір на незаконне проникнення до житла - квартири де мешкає потерпіла ОСОБА_1 проти її волі, та волі інших мешканців даної квартири без їх дозволу, застосовуючи фізичну силу до ОСОБА_1 самовільно зайшов у квартиру в якій перебував до 07:15 години 28.05.2013 без згоди її мешканців, чим порушив передбачене Конституцією України право громадян на недоторканість житла.
28.05.2013 близько 10 години, ОСОБА_3 маючи намір на зґвалтування - тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, вчинене повторно, особою яка вчинила злочин, передбачений ч.2 ст.153 КК України, прийшов до приміщення Луганської міської багатопрофільної дитячої лікарні №3, розташованої за адресою: м. Луганськ, вул. Дружби 1/г, де зайшов у кабінет №17 вказаної лікарні, в якому знаходилася медична сестра ОСОБА_2 Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3, закрив за собою вхідні двері, підійшов до ОСОБА_2, схопив руками за ліву руку, та медичний халат з лівої сторони, і виказуючи погрози застосування фізичного насильства став примушувати останню вступити з ним у статевий акт, природним способом, після чого, повалив потерпілу на підлогу, ОСОБА_2 підвелася та намагалася вибігти через запасний вихід кабінету.
Продовжуючи свій злочинний намір, спрямований на зґвалтування, ОСОБА_3 наздогнав потерпілу біля вказаних дверей, зачинив їх на внутрішній шпінгалет, після чого тримаючи ОСОБА_2 за тіло та одежу, та не зважаючи на її крики про допомогу, намагався повалити на підлогу, однак вона вирвалася та побігла до основного виходу з кабінету. Там, ОСОБА_3 знов її наздогнав, повалив на підлогу у положення лежачи на спині, обличчям вверх, після чого підняв юбку і медичний халат, та намагався зняти з потерпілої нижню білизну. Остання чинила активний опір діям ОСОБА_3, який своєю правою рукою завдавав удари потерпілій по обличчю, намагаючись таким чином подолати її супротив. Бажаючи довести свій злочинний намір до кінця, спрямований на зґвалтування ОСОБА_2, діючі всупереч її волі, розстебнув свої брюки, та оголив статевий орган. В цей час ОСОБА_3 почув що до кабінету стали наближатися працівники та пацієнти лікарні, які почули крик про допомогу, після чого вийшов із кабінету та залишив місце злочину. Завданими ударами ОСОБА_3 спричинив потерпілій тілесні ушкодження, які згідно висновку СМЕ №1554 від 18.07.2013 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. При цьому, ОСОБА_3 вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак не завершив злочин та не скоїв зґвалтування потерпілої ОСОБА_2, з причин, що не залежали від його волі.
Крім того, в ході скоєння вказаного злочину у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на відкрите викрадення чужого майна - мобільного телефону «Nокіа XI», який знаходився у кабінеті №17 Луганської міської багатопрофільної дитячої лікарні №3, в якому знаходилася медична сестра ОСОБА_2
Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна - мобільного телефону «Nокіа XI», 28.05.2013 приблизно о 10 годині 10 хвилин, ОСОБА_3, почувши, що до кабінету наближаються люди, які почули крик ОСОБА_2 про допомогу, побачив на столі в кабінеті мобільний телефон «Nокіа XI», який належав потерпілій ОСОБА_2, усвідомлюючи, що він діє відкрито на очах останньої, взяв зі столу вказаний телефон, з яким вийшов із кабінету, та залишив приміщення лікарні, та розпорядившись викраденим майном як своїм власним. Згідно висновку товарознавчої експертизи №340-135/7 від 17.07.2013 залишкова вартість телефонного апарату «Nокіа XI», з урахуванням ознак експлуатації та дефектів на час його відкритого викрадення 28.05.2013 за умови його вільного ціноутворення на території України складає 369.50 грн.
На цей вирок суду заступником прокурора Луганської області Юлдашевим С.О. надана апеляційна скарга, в якій він ставить питання про скасування вироку суду та ухвалення нового, яким остаточно призначити покарання засудженому ОСОБА_3 у вигляді 6 років 6 місяців позбавлення волі, посилаючись на те, що судом не були дотримані положення ст.68 КК України та п.6-1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7-2003 при призначенні покарання.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення прокурора, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги, потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, які пояснили, що апеляційну скаргу підтримують, вважають, що необхідно змінити покарання за ч.2 ст.15 ч.2 ст.152 КК України, у зв'язку з невірним застосуванням закону, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок або ухвалу.
На підставі п.4 ч.1 ст.413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно ст.65 КК України суд призначає покарання в межах, встановлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини та з урахуванням положень Загальної частини Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч.3 ст.68 КК України покарання за вчинення замаху на злочин не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого покарання, передбаченого санкцією частини статті.
Як вбачається з вироку Жовтневого районного суду Луганської області від 30 вересня 2013 року стосовно ОСОБА_3, суд першої інстанції призначив покарання за вчинення замаху на злочин, передбачений ч.2 ст.152 КК України у вигляді 8 років позбавлення волі, що перевищує дві третини максимального строку, передбаченого санкцією цієї статті - 10 років.
За таких обставин колегія суддів, вважає обґрунтованим доводи апеляційної скарги прокуратури, щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а вирок суду таким, що підлягає зміні.
Крім того, покарання призначене ОСОБА_3 за ч.1 ст. 296, ч.1 ст. 162, ч.2 ст. 186 КК України судом першої інстанції колегія суддів вважає достатнім і справедливим, а вимоги апеляційної скарги прокурора в цей частині необґрунтованими, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.405, 407, 408,413 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Жовтневого районного суду Луганської області від 30 вересня 2013 року стосовно ОСОБА_3 - змінити та скасувати в частині призначення покарання.
Призначити ОСОБА_3 покарання за ч.1 ст.296 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 6 місяців арешту
за ч.1 ст.162 КК України до 1 року обмеження волі.
за ч.2 ст.15, ч.2 ст.152 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі,
за ч.2 ст.186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 остаточно призначити покарання у вигляді 6 років 6 місяців позбавлення волі.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Апеляційну скаргу заступника прокурора Луганської області Юлдашева С.О. - задовольнити частково.
Судді: 1. 2. 3.