Справа № 421/3412/13-к
Провадження № 11кп/782/1461/13
03 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого судді: Кожушка М.В.,
суддів: Борзаниці В.І., Сахарілєнко О.Г.
за участю секретаря: Митрофанова Р.О.
прокурора: Дронової І.С.
адвоката: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Луганської області у м. Луганську апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Первомайського міського суду Луганської області від 17 вересня 2013 року, - яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, не працюючий, раніше не судимий, мешкає за адресою: АДРЕСА_1,-
засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до 6 (шести) років позбавлення волі, без позбавлення права керування транспортними засобами.
Запобіжний захід не змінено, залишена застава до вступу вироку у законну силу.
Строк відбування покарання обчислювати з моменту виконання вироку.
Після набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді застави змінити на тримання під вартою, а кошти сплачені по заставі у розмірі 22940 грн. необхідно повернути ОСОБА_3 через банківську установу.
Стягнено на користь ОСОБА_4 10160 грн. суму матеріальної шкоди, 70 000 грн. суму моральної шкоди, на користь ОСОБА_5 22386 грн. суму матеріальної шкоди, 70 000 грн. суму моральної шкоди, на користь держави 1766,40 грн. витрати за проведення автотехнічної експертизи.
Доля речових доказів вирішена згідно ст. 100 КПК України.
Вироком Первомайського міського суду Луганської області від 17 вересня 2013 року ОСОБА_2 визнаний винуватим в тому, що він 04.12.2012 року в темний час доби, приблизно о 16 годині., керуючи автомобілем «АХІ-2», держ. номер НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі м. Гірське - Первомайськ, в напрямку м. Первомайська, в районі кв. Сонячний м. Золоте-1, побачивши у зустрічному напрямку біля зупинки громадського транспорту автобус, з якого в той час виходили пасажири, будучи неуважним та необачним, заходів щодо зменшення швидкості та зупинки автомобіля не вжив, чим порушив п.18.1 Правил дорожнього руху України, та продовжив рух у напрямку пішохідного переходу, розташованого біля зупинки громадського транспорту, де в цей час переходила проїзну частину дороги пішохід ОСОБА_6, внаслідок чого відбувся наїзд передньою частиною автомобіля «АХІ-2» держ. номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 на пішохода ОСОБА_6 В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_6 були заподіяні тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_6 померла на місці дорожньо-транспортної пригоди.
В апеляції обвинуваченого ОСОБА_2 ставиться питання про зміну вироку суду та призначення покарання без позбавлення волі за тих підстав, що судом не враховані його позитивні характеристики, оголошена пошана, стан здоров'я, знаходження на утриманні членів сім'ї, мав намір сплатити суму матеріальної та моральної шкоди.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги, думку прокурора, пояснення представника ОСОБА_1, потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_4, які просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція обвинуваченого ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Винуватість ОСОБА_2 в скоєнні інкримінованого діяння за обставин, викладених у вироку, судом першої інстанції доказана в повному обсязі та підтверджується показаннями самого ОСОБА_2, наданими ним у судовому засіданні, поясненнями потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с. 53), протоколом огляду місця ДТП від 04.12.2012 року, висновком судової автотехнічої експертизи (а.с. 85-91), матеріалами кримінального провадження та іншими доказами по справі, які об'єктивно підтверджують винуватість ОСОБА_2 в скоєнні даного злочину.
Дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 286 КК України, оскільки він скоїв порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_2 щодо того, що суд не взяв до уваги те, що він позитивно характеризується, що 10.11.1988 року йому була оголошена пошана, а в 1992 році було нагороджено нагрудним знаком «За роботу без аварій», має на утриманні матір ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочку, яка є матір'ю одиначкою, не враховано його стан здоров'я, є безпідставними, тому що згідно матеріалів справи злочин ОСОБА_2 було скоєно у кінці 2012 року, тобто нагороди мали місце більше 20 років потому, тому вказані відомості його ніяким чином не характеризують. Також, згідно довідки від 07.10.2013 року, виданої Первомайським КП ЖЕК-2, матір ОСОБА_2 мешкає окремо від нього та не є членом його сім'ї (а.с. 65). Крім того, ніяких доказів про те, що матір ОСОБА_2 знаходиться на його утриманні та потребує його догляду ні під час досудового розслідування, ні під час судового розгляду обвинуваченим не було надано. Стан здоров'я обвинуваченого також було взято до уваги судом першої інстанції та апеляційним судом.
Міра покарання, призначена обвинуваченому ОСОБА_2, відповідає вимогам ст. 65 КК України, так як суд врахував ступень тяжкості скоєного злочину, особу винного та те, що це кримінальне правопорушення спричинило загибель людини.
Суд призначив покарання обвинуваченому в межах санкції вище вказаної статті КК України, тому колегія суддів вважає, що доводи скаржника, які наведені ним у скарзі, щодо суворості призначеного судом покарання є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Призначене судом першої інстанції покарання є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження нових злочинів.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що підстав для скасування вироку суду за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 не вбачається.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК Украины, колегія суддів,-
Вирок Первомайського міського суду Луганської області від 17 вересня 2013 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.
Апеляцію обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Головуючий:
Судді: