Справа № 432/5601/13-ц
Провадження №2/432/1918/2013
(заочне рішення).
26 листопада 2013 р.
Стахановський міський суд Луганської області
у складі:
головуючого: судді ШАРГАРОВСЬКОЇ В.І.
при секретарі СКРИПНИК Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стаханові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача ,-
Позивач звернулася до Стахановського міського суду Луганської області із позовом до відповідача про захист прав споживача.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що 09.05.2013 р. вона уклала договір з відповідачем про передачу у власність 38 м. металопластикового паркану. Відповідач був повинен передату позивачу 38 м.ю паркану, здійснити його монтаж та установку, а позивач повинна була оплатити роботу відповідача. На виконання умов договору позивач здійснила внесок в розмірі 3 000 грн. Відповідач прийняті на себе зобов'язання не виконав і у встановлений договором строк паркан позивачу не передав, не здійснив його монтаж та установку. На неодноразові звернення до відповідача, позивач отримувала тільки обіцянки. Просить суд розірвати договір № 000166 від 09.05.2013 р.; стягнути з відповідача на користь позивача кошти в розмірі 3 000 грн.- аванс сплачений за договором; стягнути з відповідача на користь позивача 3 000 грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В судовому засіданні позивач була відсутня, надавши суду заяву про розгляд справи за її відсутністю. На заявлених вимогах наполягає, просить їх задовольнити.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 158 ЦПК України заява позивача судом прийнята.
Відповідач в судовому засіданні був відсутній. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином - судовими повістками з повідомленням. Причини неявки суду не повідомив. Заяву про розгляд справи за його відсутністю не надав.
За згодою позивача судом прийнято рішення про заочний розгляд справи за відсутністю відповідача і постановлення по справі заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи на підставі доказів, наданих сторонами. Судом досліджені всі докази, надані сторонами. Клопотання про витребування і дослідження інших доказів до суду не надійшли. Суд постановляє рішення на підставі доказів, наданих сторонами і досліджених в судовому засіданні.
Дослідивши письмові докази та оцінивши усі докази по справі в їх сукупності суд приходить до наступних висновків:
частина 7 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає, що договір - це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, термін, ціну та інші умови, на яких реалізується продукція.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу, відповідно до ч.1 ст. 656 ЦК України, може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору…
В судовому засіданні встановлено, що 09.05.2013 р. між сторонами у письмовій формі було укладено договір, відповідно до якого відповідач прийняв на себе зобов'язання передати у власність позивача 38 м. паркану, а позивач прийняла на себе зобов'язання прийняти товар та сплатити за нього ціну, передбачену договором, що підтверджено копією Договору № 000166 від 09.05.2013 р. (далі Договір)(а.с.7-8), яку суд оцінює як допустиму і кладе її в основу рішення в якості письмового доказу, оскільки оригінал зазначеного Договору оформлено і посвідчено у відповідності до умов діючого законодавства. Крім того, відповідач переконливих доказів із зазначеного факту суду не надав.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що в сенсі положень ч.7 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 655 ЦК України, між сторонами 09.05.2013 р. у письмовій формі було укладено договір купівлі - продажу 38 м. паркану і факт укладання Договору та погодження сторонами всіх умов Договору вважаються судом встановленими і доведеними.
Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина 1 статті 693 ЦК України передбачає, що якщо договором встановлено обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі - продажу
Істотною умовою Договору була ціна товару , яка відповідно до п. 3.2 Договору складала 8000 грн. і покупець, яким в Договорі виступала позивач, під час підписання Договору повинна була сплатити відповідачу аванс в сумі 3 000 грн., а остаточно розрахуватися з відповідачем під час отримання товару (п.3.3 Договору).
Прийняті на себе зобов'язання позивач виконала, сплативши відповідачу аванс в сумі 3 000 грн., що не спростовано відповідачем і підтверджено записом у договорі (а.с.7, оборотна сторона, скріпленою підписом відповідача). Тому факт отримання відповідачем від позивача авансу в сумі 3 000 грн. на виконання, з боку позивача, умов п.3.3 Договору вважається судом встановленим і доведеним
Відповідно до положень ст.ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі - продажу у строк, встановлений договором купівлі - продажу…
Підписавши зазначений вище Договір, сторони погодилися, що після внесення авансового платежу, передбаченого п.3.3 Договору, відповідач, який діяв в якості продавця, зобов'язався передати позивачу (покупцеві) вироби протягом 21 робочих днів, а якщо моделі під заказ, то протягом 90 календарних днів, що підтверджено копією Договору (п.4.1), оцінка якому, як письмовому доказу, надана судом вище і додаткової аргументації не потребує.
Як зазначено вище, позивач, сплатила відповідачу аванс, визначений умовами договору, отже відповідач, відповідно до прийнятих на себе зобов'язань, передбачених п.4.1 Договору, повинен був передати позивачу паркан 07.06.2013 р. (21 робочий день), але не пізніше 07 серпня 2013 р. (90 календарних днів), але прийняті на себе вимоги не виконав.
На спростування факту невиконання прийнятих на себе зобов'язань зо Договором відповідач переконливих доказів суду не надав, тому факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором в частині передачі позивачу у встановлений строк 38 м. паркану, вважається судом встановленим і доведеним.
Згідно з положеннями ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути… розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотними є такі порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.
Враховуючи, що предметом Договору є 38 м. паркану , а саме невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань з приводу передачі позивачеві зазначеного предмету Договору у строки, передбачені Договором, позбавило позивача можливості задовольнити свої вимоги, а отже значною мірою позбавило позивача того, на що вона розраховувала при укладанні договору і, з точки зору суду, є істотним порушенням Договору.
Таким чином, вимоги позивача з приводу розірвання Договору ґрунтуються на законі, є доведеними і обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень…
Звертаючись до суду із позовом, позивач просить суд стягнути зх. Відповідача на її користь 3000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, але при цьому не надає суду жодних доказів з приводу того, які моральні страждання вона понесла і чому їх розмір оцінює саме в 3 000 грн.
За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, задоволенню не підлягають, оскільки їх наявність та розмір позивачем не обґрунтовані, а відповідно до положень п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 р. у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Частина 3 статті 88 ЦПК України передбачає, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Звертаючись до суду із позовом, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь 3 000 грн. сплаченого авансу та 3 000 грн на відшкодування моральної шкоди, а загалом - 6 000 грн.
Судом вимоги позивача задоволені частково, а саме в сумі 3 000 грн.
Відповідно до п.7 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору, отже, на підставі ч.3 ст. 88 ЦПК України, судовий збір пропорційно до задоволених вимог позивача слід стягнути з відповідача на користь держави.
П.п.1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначає, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1 % ціни позову, але не менш 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.
Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що мінімальна заробітна плата з 01.01.2013 р. по 01.12.2013 р. складає 1 147 грн.
Таким чином, на підставі ч.3 ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, а саме в сумі 229,40 грн.
Керуючись ст. ст. 526, 629, 651 ч.2,655, 656 ч.1, 662, 663, 693 ч.1, 2 ЦК України; ст. 1 ч.7 Закону України «Про захист прав споживачів»; п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 р.; ст.ст. 10, 11, 30, 60, 88 ч.3, 158 ч.2, 212-215, 224-228, 292, 294 ЦПК України суд ,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Розірвати договір № 000166 від 09.05.2013 р., укладений між ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 про передачу у власність 38 м. паркану у зв'язку з невиконанням умов договору.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 000 грн. в рахунок повернення сплаченого авансу.
В задоволенні вимог з приводу стягнення 3 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 229,40 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано не було. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача, яка подається до Стахановського міського суду Луганської області протягом 10 днів, з дня отримання копії рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржено на загальних підставах.
Позивач може оскаржити рішення на загальних підставах, шляхом подання, протягом 10 днів, з дня отримання його копії, апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Стахановський міський суд Луганської області.
Головуючий Шаргаровська В.І.