Справа № 136/2539/13-ц
іменем України
"27" листопада 2013 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Мочульської Л. Т.
за участю секретаря Белінської С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Липовці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства,
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту батьківства ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, щодо нього, посилаючись на те, що він (заявник) народився ІНФОРМАЦІЯ_2, коли батьки не перебували у зареєстрованому шлюбі, тому і в його свідоцтві про народження в графі батько стоїть прочерк. Батьки жили разом, а ОСОБА_2 за життя визнавав заявника своїм сином. В даний час йому необхідно оформити спадщину після смерті батька і тому потрібно встановити даний факт.
В судовому засіданні заявник підтримав заяву, зіславшись на обставини, викладені в ній. Суду пояснив, що його мама та покійний батько ОСОБА_2 проживали разом як сім'я з 1965 по 1970 рік в с. Зозів. Шлюб вони не реєстрували, оскільки мама на той час не розірвала свій шлюб із попереднім чоловіком. Батьки в 1970-1971 роках розійшлись, так і не зареєструвавши шлюб і батько переїхав в інше місто. З того часу вони з батьком не спілкувались, однак в 1996-1997 роках ОСОБА_2 відновив свої стосунки з заявником, визнавав його своїм сином, а сина заявника - внуком. Відтоді заявник постійно підтримував зв'язок з батьком, піклувався про нього, а його син - внук ОСОБА_2, допомагав дідові оформляти необхідні документи після смерті його жінки та проводив його похорон.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився. Надав суду заяву, в якій просив розглянути справу без участі представника Зозівської сільської ради; позовні вимоги визнають, не заперечують проти їх задоволення.
Свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що заявник - її спільний з ОСОБА_2 син. З 1965 по 1970 рік ОСОБА_3 проживала разом з покійним ОСОБА_2 в незареєстрованому шлюбі, оскільки на той час вона не розірвала свій шлюб із попереднім чоловіком. Заявник проживав разом з ними. До 1967 року сім'я жила в будинку матері ОСОБА_2, а потім переїхала в будинок її батьків, де разом проживали до 1970 року. В 1970 році вони з ОСОБА_2 розійшлися і він переїхав в м. Гайсин, де одружився. В 1996 році покійний ОСОБА_2 відновив свої відносини із сином - заявником по справі, приїжджав до нього в гості, допомагав в будівництві житла заявника. Він завжди визнавав ОСОБА_1 своїм сином, любив його, а після смерті дружини ІНФОРМАЦІЯ_4, покійний ОСОБА_2 мав намір все своє майно подарувати внуку - сину заявника, однак не встиг, так як помер.
Заслухавши пояснення заявника, показання свідка, дослідивши інші докази та давши їм оцінку в сукупності, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 130 СК України, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу, тобто і самою дитиною, яка досягла повноліття. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої ст. 135 цього Кодексу.
Згідно з п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Заяви про встановлення факту визнання батьківства щодо дитини, яка народилась до 1 жовтня 1968 року, розглядаються судом у випадках, коли померла особа визнавала себе батьком дитини до цієї дати.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2. В його свідоцтві про народження в графі мати - записана ОСОБА_4, а в графі батько - стоїть прочерк, тобто, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої Ст. 135 СК України.
Батьки ОСОБА_1 проживали у незареєстрованому шлюбі з 1965 по 1970 рік, що підтверджується виписками із погосподарських книг Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області за 1965-1969 роки. Відповідно до довідки виконкому Зозівської сільської ради Липовецького району №749 від 26.11.2013 року, виданої на підставі погосподарської книги №7 на 1964, 1965, 1966 роки, ОСОБА_1 та його мама ОСОБА_4 проживали разом з ОСОБА_2 і вели спільне господарство.
З показань свідка ОСОБА_3, витягу з погосподарської книги та довідки Зозівської сільської ради, де проживав заявник, вбачається, що ОСОБА_1 від народження і до 1970 року проживав разом з батьком - ОСОБА_2, який від дня народження заявника визнавав себе його батьком, допомагав йому та піклувався про нього.
А як вбачається з довіреності від 16.05.2013 року, згідно якої ОСОБА_2 довірив ОСОБА_5 (сину заявника) оформити його спадкові права після смерті дружини, покійний ОСОБА_2 визнавав також як внука сина заявника.
Таким чином, судом достовірно встановлено факт визнання батьківства ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, по відношенню до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Встановлення даного факту необхідно для оформлення спадщини і іншого порядку його встановлення законодавством не передбачено.
На підставі ст.ст. 128,130,135 СК України, керуючись ст.ст.212-215, ч.2 ст. 256 ЦПК України, суд
Заяву задовольнити.
Встановити факт батьківства ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, по відношенню до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Рішення може бути оскарженим в апеляційному порядку протягом десяти днів. Після завершення цього строку, рішення набирає законної сили, якщо не буде подано апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя: Л. Т. Мочульська