Справа № 132/3215/13-ц
Іменем України
14.11.2013 року Калинівський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого Павленко І.В.
при секретарі Жовтій С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з даним позовом, так як відповідно до укладеного договору №VIK0SE00006279 від 23.09.2005 року ОСОБА_1 23.09.2005 року отримав кредит у розмірі 8000.00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.
Позивач зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав Відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами Договору.
Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором № VIK0SE00006279 від 23.09.2005 року.
На даний час Відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором № VIK0SE00006279 від 23.09.2005 року не погашає, що є порушенням законних прав ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором Відповідач станом на 26.07.2013 року має заборгованість - 102907.58 грн, яка складається з наступного:
- 5768.98 грн. - заборгованість за кредитом;
- 34360.24 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
- 60618.36 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;
Представник позивача Кравченко О.О. до судового засідання не з'явився, однак відповідно поданої письмової заяви просив справу слухати у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, однак від нього надійшла письмова заява, в якій останній проти позову заперечував, справу просив розглянути без його участі на підставі поданих письмових заперечень.
Згідно ст.158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявляти клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідно до укладеного договору № VIK0SE00006279 від 23.09.2005 року ОСОБА_1 23.09.2005 року отримав кредит у розмірі 8000.00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.
Позивач зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав Відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами Договору.
Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором № VIK0SE00006279 від 23.09.2005 року.
На даний час Відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором № VIK0SE00006279 від 23.09.2005 року не погашає, що є порушенням законних прав ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором Відповідач станом на 26.07.2013 року має заборгованість - 102907.58 грн, яка складається з наступного:
- 5768.98 грн. - заборгованість за кредитом;
- 34360.24 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
- 60618.36 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;
Однак відповідно поданого заперечення, відповідач стверджує, що позивач пропустив строк позовної давності, так як відповідно до п.1.1 Договору "Банк зобов'язується надати "позичальнику" кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк по 21.09.2008 року включно".
Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Також відповідач посилається на ст.1049 ЦК України, відповідно до якої позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Таким чином, відповідач вважає, що у задоволенні позовних вимог позивача необхідно відмовити.
Також, позивач надав розрахунок заборгованості за кредитним договором, проте із даного розрахунку неможливо встановити дійсний стан справ.
Даний розрахунок виконується спеціальною комп'ютерною програмою, проте ця програма не ліцензована, не сертифікована, не затверджена Національним банком України, отже, цей розрахунок не може бути таким, що може братися судом до уваги беззастережно та безсумнівно.
Враховуючи, що позивач є заінтересованою особою і його розрахунок може містити необґрунтовані перебільшення, у справі повинна бути призначена судово-економічна експертиза, яка має з достовірністю, на підставі первинних бухгалтерських документів, встановити дійсний стан розрахунків.
Крім цього, позивач виплатив значну частину кредиту, проте позивач в своїй позовній заяві про це не зазначив жодного слова, що вказує на його недобросовісність та необ'єктивність.
Позивач вимагає стягнути також пеню за прострочення сплати кредиту.
Однак, позивач вважає, що така вимога є незаконною.
Так, відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Таким чином, згідно з частиною першої статті 1050 ЦК позичальник сплачує пеню лише у разі несвоєчасного повернення речей, визначених родовими ознаками.
А в разі несвоєчасного повернення грошових коштів позичальник сплачує суму відповідно до ст.625 ЦК.
Тому, позивач вважає, що усе це є підставою для відмови в задоволенні позову.
Однак, суд не погоджується з даними твердженнями, адже проаналізувавши матеріали справи, випливає наступне: банк по даній справі у 2009 році вже звертався до суду, про що свідчить судовий наказ № 2-Н-137 від 06.07.2009 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 в розмірі 24659 гри., а також було відкрито виконавче провадження № 22728016, що підтверджує постанова про відкриття від 18.11.2010 року, але, даний судовий наказ не був виконаний, тобто з боржника фактично не було нічого стягнуто на користь банку, про що 25.02.2011 року видана постанова про повернення виконавчого листа стягувачеві (державний виконавець Пастух С.В.), в зв'язку з тим, що ДВС вжито всіх заходів щодо розшуку майна боржника, але вони виявились безрезультатними та майно належне боржнику за вказаною у виконавчому документі адресою (м. Калинівка, вул. Коцюбинського, 50-а) виявлено не було.
Таким чином, банк не отримав відшкодування збитків, завданих невиконанням кредитниого договору позичальником - ОСОБА_1, тому повторно звернувся до суду. Також з вищевказаних документів слідує, що банк здійснював всі можливі заходи для відновлення своїх порушених прав і те, що виконавче провадження було припинено 25.02.2011 і що місце знаходження власне відповідача встановити для банку було проблематичним, тому строк позовної давності слід обліковувати від 25.02.2011 року.
Стосовно розрахунку заборгованості за кредитним договором наданого до суду, то даний розрахунок являється документом, що носить синтетичний характер та складається на підставі документів первинного бухгалтерського обліку: платіжних доручень, меморіальних ордерів.
Також, суд вважає, що аргументація відповідача щодо стягнення пені за прострочення сплати кредиту, є необґрунтованою, оскільки у кредитному договорі № VIK0SE00006279 від 23.09.2005 року, що належним чином оформлений та підписаний сторонами в п.4.1 чітко зазначено, що "При порушенні позичальником кожного із зобов'язань, передбачених п.п.2.2.2 (відсотки), 2.2.3 (комісія) данного договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочення платежу". Даний пункт договору та й сам договір не суперечить чинному законодавству України та був погоджений з самим позичальником в момент його підписання. Так відповідно позичальник ОСОБА_1 систематично протягом багатьох років не виконував свої зобов'язання перед банком, в зв'язку чим і відбувалось нарахування пені (неустойки).
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги законні, а сам позов підлягає до задоволення.
Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Відповідно до цього у позивача виникло право вимагати стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 212, 509, 525, 526, 530, 536, 629, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.10, 60, 88, 158, 212-215 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»:
- Заборгованість у розмірі 102907.58 грн. за кредитним договором № VIK0SE00006279 від 23.09.2005;
- Судові витрати у розмірі 1029.08 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.