33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"02" грудня 2013 р. Справа № 918/1169/13
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Грязнов В.В. ,
суддя Олексюк Г.Є.
при секретарі судового засідання Яремі Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фермерського господарства "Малий Мидськ" на рішення господарського суду Рівненської області від 21.08.2013 р. у справі №918/1169/13
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Маломидська"
до фермерського господарства "Малий Мидськ"
про стягнення 59006 грн. 59 коп. заборгованості по розрахунках
за участю представників сторін:
позивача - Саюка Ю.В.;
відповідача - Левчик Н.М.;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Маломидська" звернулось з позовом до фермерського господарства "Малий Мидськ" про стягнення заборгованості в сумі 59006 грн. 59 коп.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 21.08.2013 року (суддя Павленко Є.В. ) позов задоволено частково. Стягнуто з фермерського господарства "Малий Мидськ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Маломидська" 49661 грн. 12 коп. основного боргу, три проценти річних в сумі 4686 грн. 69 коп.. У задоволенні решти позовних вимог в позові відмовлено.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд на підставі оцінки досліджених доказів дійшов висновку про наявність боргу відповідача за надані йому позивачем за договором №9 від 01.07.2009 року послуги в сумі 49661 грн. 12 коп.. При цьому, судом не прийнято до уваги у підтвердження надання відповідних послуг такий доказ, як акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.07.2010 року № ОУ-0000006 на суму 4300,3 грн., оскільки такий документ не містить підпис та печатку відповідача. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог про стягнення боргу, суд провів перерахунок 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання та стягнув з відповідача 4686 грн. 69 коп., відмовивши в стягненні 358 грн. 48 коп. Крім того, суд зазначив про відсутність підстав для застосування строку позовної давності з підстави відсутності відповідної заяви відповідача. Не знайшов суд також підстав для застосування ст. 601 ЦК України, оскільки відповідач не довів належними та допустимими доказами тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, а також не надав докази, що свідчать про наявність належним чином оформленого між сторонами правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Відповідач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові.
Апеляційна скарга обґрунтована невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи, що призвело до прийняття незаконного рішення, неправильним застосуванням норм матеріального права. Апелянт зокрема вказує, що у прийнятих до уваги судом актах виконаних робіт відсутні вказівки про те, що такі акти були складені сторонами у виконання зобов'язань за договором про надання послуг № 9 від 01.07.2009 року. Зазначає, що судом безпідставно не проведене зарахування зустрічних однорідних вимог за іншим договором та безпідставно не застосовано строк позовної давності.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.
Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свої доводи, що викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Апеляційним судом встановлено, що 01.07.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Маломидська", як виконавцем та фермерським господарством "Малий Мидськ", як замовником був укладений договір про надання послуг № 9, за яким позивач взяв на себе зобов'язання за завданням відповідача надати йому транспортні послуги, які включають оренду зернокомбайнів, тракторів, сівалок, інших транспортних засобів та с/г машин, а останній зобов'язався оплатити вказані послуги (п.п.1.1.,2.1-2.1.14.).
Відповідно до п 3.1, п.3.3 договору вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання за результатами кожного календарного місяця, та фіксується в актах по наданих послугах; замовник зобов'язаний перерахувати суму, зазначену в акті про надані послуги протягом 15 днів з моменту підписання такого акту.
Судом апеляційної інстанцій також беззаперечно встановлено, що будь-яких інших договорів, предметом яких було надання вказаних послуг, між сторонами у спірний період укладено не було, тому доводи апелянта про відсутність вказівки в актах здачі - прийняття робіт на те, що такі документи були складені за наслідком виконання зобов'язань за договором №9 від 01.07.2009 року - не заслуговують на увагу.
Вказаний договір в судовому порядку визнано недійсним не було, а тому у відповідності до вимог ст. 629 ЦК України такий договір є обов'язковим до виконання сторонами.
На підставі рахунків - фактур від 31.07.2009 року № СФ-0000018, від 30.09.2009 року № СФ-0000054, від 27.11.2009 року № СФ-0000068, від 22.10.2010 року № СФ-0000183, від 31.12.2010 року № СФ-0000199, а також актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2009 року № ОУ-0000006 на суму 2430 грн. 60 коп., від 30.09.2009 року № ОУ-0000010 на суму 13090 грн., від 27.11.2009 року № ОУ-0000013 на суму 14900 грн., від 01.11.2010 року № ОУ-0000011 на суму 9719 грн. 26 коп., від 31.12.2010 року № ОУ-0000223 на суму 9521 грн. 26 коп. судом першої інстанції вірно встановлено, що у виконання зобов'язань за договором позивачем було надано відповідачу транспортні послуги, передбачені зазначеною угодою на загальну суму 49661,12 грн..
Оцінюючи у відповідності до вимог ст. 43 ГПК України такий доказ, як акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.07.2010 року № ОУ-0000006 на суму 4300,3 грн. суд першої інстанції вірно прийняв до уваги відсутність в ньому підпису уповноваженого представника замовника, у зв'язку з чим такий доказ є недопустимим для підтвердження наявності боргу відповідача на вказану суму. Тому, судом правомірно відмовлено в позові в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 4300,3 грн.
Проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно враховував положення ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 527 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття зобов'язання, його порушення відповідачем та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання, а тому з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 ЦК України, п. 3.3. договору, суд дійшов правильного висновку про настання строку виконання зобов'язання відповідачем з оплати наданих позивачем послуг в сумі 49661,12 грн..
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання та врахувавши відсутність підстав для стягнення з відповідача 4300,3 грн. боргу за актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 30.07.2010 року № ОУ-0000006, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення з відповідача 4686,69 грн. річних та про відмову в позові в цій частині в сумі 358 грн. 48 коп..
Крім того, у відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України, місцевим господарським судом вірно прийнято до уваги відсутність заяви відповідача про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення відповідних доводів апелянта.
Не можуть бути прийняті до уваги й доводи апелянта про зарахування у відповідності до ст. 601 ЦК України зустрічних однорідних вимог.
Пунктом 22 листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009 року №01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" визначено, що закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія та докази надсилання позивачеві(чи одержання ним) подаватися до суду.
Припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилося спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору.
Однак, відповідач не надав доказів надіслання до позивача письмової заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, не надав до суду її копії та доказів надіслання, у зв'язку з чим, суд позбавлений можливості встановити наявність чи відсутність заперечень позивача щодо такого зарахування, що є обов'язковою умовою для застосування ст. 601 ЦК України.
Крім того, суд першої інстанції цілком вірно врахував, що відповідач не надав належних та допустимих доказів, які свідчать про настання строку виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем, а також наявність безспірного боргу позивача перед відповідачем по сплаті останньому грошових коштів.
Отже, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,
1. Рішення господарського суду Рівненської області від 21.08.2013 р. у справі №918/1169/13 залишити без змін, апеляційну скаргу фермерського господарства "Малий Мидськ" - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
3. Справу №918/1169/13 повернути до господарського суду Рівненської області.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Олексюк Г.Є.